Фізіологія окремих відділів центральної нервової системи. Провідні шляхи спинного та головного мозку. Асиметрія мозку. Електроенцефалографія.

Спинний мозок знаходиться в середині кісткового каналу, утвореного хребцями. Він вкритий трьома оболонками; твердою, павутинною і м'якою.

Від м'якої і павутинної оболонок відходять зв'язки, які утримують мозок у певному положенні (рис. 19). Спинний мозок має сегментарну будову.

Рис 19. Спинний мозок: зверху – поперечний розріз спинного мозку; внизу – спинний мозок в каналі хребта: 1-передні корінці нервів; 2- задні корінці; 3- пограничний симпатичний стовбур.

Кількість сегментів відповідає кількості хребців. Всі сегменти поділяються на шийні, грудні, поперекові і крижові. Спереду і ззаду кожного хребця із спинного мозку виходять нервові волокна — корінці... Задні корінці утворені аферентними, а передні — еферентними волокнами. Спинний мозок складається із сірої і білої речовини. Сіра речовина розташована в центрі мозку і складається з нервових клітин і їхніх дендритів. Біла речовина розташована по краях спинного мозку. Вона утворена нервовими волокнами. В сірій речовині виділяють передні і задні роги, а в білій — передні, задні і бокові стовпці, в яких розташовані висхідні і низхідні провідні шляхи.

Найбільш важливими з висхідних шляхів є тонкий та клиноподібний пучки (пучки Голля і Бурдаха), що розташовані в задніх стовпцях. По цих пучках ідуть імпульси від рецепторів шкіри, м'язів, сухожилків і направляються у довгастий мозок, де відбувається переключення на доцентровий нейрон. У задніх стовпцях проходять волокна двох висхідних шляхів, які зв'язують спинний мозок із корою мозочка — спинно-мозочковий шлях. По спинномозково-згірному (спинно-таламічному) шляху, розташованому в бокових стовпцях, ідуть імпульси від рецепторів больової і температурної чутливості. До найважливіших низхідних шляхів відносяться: пірамідний, або кірково-спинномозковий (кортико-спинальний), шлях по якому імпульси від пірамідних клітин кори великого мозку ідуть до спинного мозку, червоно-спинномозковий (рубро-спинальний) шлях, що несе імпульси від червоного ядра середнього мозку до рухових клітин передніх рогів, і переддверно-спинномозковий (вестибуло-спинальний) шлях, по якому здійснюються координація рухів і орієнтація тіла в просторі.

Рефлекторна діяльність спинного мозку. Спинний мозок виконує велику кількість рефлекторних реакцій, пов'язаних з руховою діяльністю і

регуляцією вегетативних функцій. Частина рефлексів забезпечується нервовими клітинами самого спинного мозку, в основному це прості

рефлекси, більшість же складних рефлекторних реакцій він виконує спільно з головним мозком. Найбільш простими рефлексами, які виконуються спинним мозком, є сухожилкові і міотатичні (або розтягувальні) рефлекторні, дуга яких складається з двох нейронів. Прикладом сухожилкового рефлексу може бути колінний сухожилковий рефлекс, який виникає при ударі по сухожилку чотирьохголового м'яза стегна. При розтягуванні м'язів виникають рефлекси розтягування, що носять тонічний характер.

Сухожилкові рефлекси і рефлекси розтягування виникають внаслідок подразнення рецепторів м'язів, тому ці рефлекси називають власними рефлексами м'язів.

Згинальні рефлекси. При подразненні різних рецепторів шкіри, в основному больових, виникають згинальні рефлекси, які мають захисне значення. Згинальні рефлекси досить сильні, вони гальмують інші рефлекторні реакції. Але оскільки ці рефлекси дуже швидко затухають, то по механізму віддачі після закінчення їх підсилюються побічні рефлекси, що були загальмовані під час виконання згинального рефлексу.

Розгинальні рефлекси. При надавлюванні на подушечки кінцівки спинальної жаби виникає розгинальний рефлекс. Цю швидку розгинальну реакцію ще називають розгинальним поштовхом. Вона є складовою, частиною більш складних рухових реакцій — стрибків, бігу. До розгинальних рефлексів відносять також рефлекси, пов'язані із статевою поведінкою тварин. Існує значна кількість розгинальних рефлексів, які здійснюються нервовими центрами, розташованими у різних відділах головного мозку. За допомогою цих рефлексів підтримується нормальна поза, виконуються різноманітні рухи.

Ритмічні рефлекси. Ця група рефлексів характеризується чергуванням згинання і розгинання кінцівок. До ритмічних рефлексів належать рефлекси почісування, крокування. Вважається, що ритмічні рефлекси здійснюються за механізмом реципрокної іннервації і, можливо, за. рахунок постійних низхідних впливів із стовбура мозку, які підвищують збудливість нейронів спинного мозку, здатних до періодичного збудження.

Тонічні рефлекси. Підтримання певного положення тіла у просторі здійснюється завдяки тривалому напруженню м'язів, яке підтримується за рахунок тонічних рефлекторних впливів із спинного мозку і вищих відділів центральної нервової системи. Спинний мозок здійснює також значну рефлекторну регуляцію діяльності внутрішніх органів.

Рефлекторна діяльність довгастого мозку і моста.Довгастий мозок і міст анатомічно і функціонально тісно пов'язані між собою і складають разом задній мозок . За своєю будовою задній мозок наближається до спинного мозку, частково зберігаючи сегментацію. У ньому розташовані ядра з п'ятої до дванадцятої пар черепно-мозкових нервів. Крім цього, у задньому мозку є

скупчення нейронів, які не мають специфічних функцій іназиваються ретикулярною формацією.

Рефлекторна діяльність довгастого мозку значно ширша і складніша, ніж спинного. У довгастий мозок потрапляють імпульси від рецепторів шкіри голови, слизових оболонок очей, порожнини рота і носа, органів слуху, лабіринтів і внутрішніх органів. В той же час довгастий мозок забезпечує виконання захисних рефлексів, регуляцію діяльності серця і травного тракту. Таким чином, у довгастому мозку відбувається переключення імпульсів із сенсорних нервових ядер на рухові нейрони.

Довгастий мозок бере участь у здійсненні рефлекторних реакцій, пов'язаних з підтриманням певного положення тіла і переміщенням його у просторі. Перші рефлекси називають статичними і поділяють на позиційно-тонічні, які підтримують певну позу, і установчі, що забезпечують перехід від однієї пози до іншої. Виконуються позиційно-тонічні і установчі рефлекси довгастим мозком за участю імпульсів, що поступають від рецепторів вестибулярного апарату і пропріорецепторів м'язів шиї. При цьому виникає перерозподіл тонусу м'язів шиї, який забезпечує постійну орієнтацію голови у нормальному для даної тварини положенні (рис. 20).

Довгастий мозок бере участь також у здійсненні досить складних статокінетичних рефлексів. Ці рефлекси направлені на збереження положення тіла при прискоренні або сповільненні його руху. Наприклад, якщо людина починає рухатись, то в цей час рефлекторно скорочуються м'язи, що підтримували початкове положення тіла. Рефлекторне скорочення м'язів виникає і при сповільненні рівномірного руху і направлене воно на збереження цього руху. Статокінетичні рефлекси особливо чітко можна проілюструвати на прикладі рефлекторних рухів очей. Так, якщо тіло людини обертати в горизонтальній площині, наприклад на кріслі, яке крутиться, то під час прискорення очні яблука відхиляються в сторону, протилежну рухові. При досягненні певної межі вони швидким рухом повертаються у вихідне положення. І навпаки, при сповільненні руху спостерігається протилежна реакція — очні яблука відхиляються в сторону руху. Ці рефлекторні рухи очей називаються ністагмом. Статокінетичні рефлекси виконуються за рахунок перерозподілу тонусу скелетних м'язів тіла і за участю вестибулярного апарату, а також імпульсів з м'язів очей. Статичні і статокінетичні рефлекси відіграють надзвичайно важливу роль при виконанні різних спортивних вправ, особливо у таких видах спорту, , як спортивна гімнастика, акробатика та ін.

Задній мозок виконує ряд складних рефлекторних актів, таких як рефлекси жування, ковтання, кашлю, дихання, кліпання. Імпульси, що поступають по аферентних шляхах до центрів довгастого мозку, переключаються на еферентні волокна. Так, збудження ядер вестибулярного апарату призводить до збудження деяких вегетативних центрів. Виникають так звані вестибуло-вегетативні рефлекси (морська хвороба), які викликають зміни діяльності травного тракту, дихання, серцево-судинної системи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
А і Б – аферентні волокна.	\|	Кінематографічна зйомка показує, що спочатку у нормальне становище повертається голова (кадри 3, 4, 5), а потім — тулуб і відбувається розгинання передніх лап.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.