Клітинних полів.

Рис. 29. Цитоархітектонічні поля зовнішньої (А) та внутрішньої (Б) кори великого Мозку у людини (за К. Бродманом) . Цифрами позначено номери

Рис. 28. Типи нейронів різних шарів кори великого мозку. Точками позначено синапси, цифрами – номери шарів.

Аксони зірчастих клітин короткі і закінчуються в основному в межах дендритного поля, відходячи від тіла клітини не більше одного міліметра. Аферентні аксони розгалужуються у термінальній зоні з діаметром близько 600 мкм. Одне аферентне волокно, таким чином, може охопити більше 5

тис. кіркових нейронів.

Основна частина довгих аксонів кіркових клітин іде перпендикулярно вниз, входить у білу речовину, потім частина з них повертається знову в кору,

зв'язуючи різні області її, це асоціативні волокна;

друга частина аксонів закінчується в інших відділах центральної нервової системи. Із будови кори видно, що передача інформації в ній в горизонтальному напрямку неефективна внаслідок великої кількості коротких волокон. Цю функцію краще виконують екстракортикальні (асоціативні) волокна. На основі вивчення анатомічних зв'язків нейронів кори і їхньої взаємодії висловлено припущення, що кора у вертикальному напрямку розчленована на стовпці, або колонки, які у функціональному відношенні є певною одиницею, тобто нейрони всіх шести шарів, що розташовані один над одним, мають тісні функціональні зв'язки і працюють як функціональна одиниця.

Рис. 30. Основні ритми електроенцефалограми (схема): І-бета-ритм; ІІ-альфа-ритм; ІІІ-тета-ритм; ІV-дельта-ритм; V-судорожні розряди.

Велика кількість нейронів кори (близько 14 млрд.), які мають надзвичайно розгалужені дендрити з великою кількістю синапсів, утворюють нервові сітки з необмеженою можливістю просторових зв'язків між окремими нейронами і нервовими центрами. Все це і забезпечує величезні потенціальні можливості кори великого мозку для аналізу і синтезу інформації, яка надходить до них.

Електрична активність кори. В корі великих півкуль виникають постійні електричні коливання. Графічне зображення їх дістало назву електроенцефалограми (ЕЕГ), а метод реєстрації — електроенцефалографії. Електричні коливання в корі мають ритмічний характер. На електроенцефалограмі виділяють кілька хвиль, різних за частотою і амплітудою (рис. 30). У людини в стані спокою з закритими очима реєструються коливання з частотою 8 ... 13 в 1 секунду і амплітудою до 50 мкВ, які дістали назву альфа-ритму. При відкриванні очей альфа-ритм змінюється більш частими коливаннями (частотою 14 ... 55 в 1 секунду і амплітудою 25 мкВ). Це бета-ритм. Під час неглибокого сну, наркозу і гіпоксії на електроенцефалограмі з'являються повільні коливання з малою частотою (4 ... 7 в 1 секунду) і великою амплітудою (100...150 мкВ). Ці електричні коливання одержали назву тета-ритму. У стані глибокого сну і наркозу тета-ритм змінюється ще більш повільними коливаннями (0,5 ... 3,5 в 1 секунду і амплітудою 250 ... 300 мкВ—дельта-ритм). Таким чином, електроенцефалограма відображає загальний функціональний стан кори великого мозку, а тому широко використовується для контролю за її роботою при різних станах, в тому числі і під час м'язової діяльності. В основі виникнення ритмічних коливань в корі лежить сумація потенціалів нейронів кори. При одночасному збудженні багатьох нейронів виникає синхронізація їхньої активності, внаслідок чого, з'являються низькочастотні високоамплітудні хвилі. Появу високочастотних хвиль у корі називають десинхронізацією, або реакцією активації. Ця реакція є наслідком надходження в кору аферентних імпульсів і неодночасного збудження її нейронів.

Аналізаторна функція кори. За допомогою нейрофізіологічних досліджень встановлено, що нова кора великого мозку є найвищим центром сприйняття і аналізу сигналів, що поступають у неї від усіх рецепторів організму. На основі аналізу сигналів у корі великого мозку формується програма рефлекторної відповіді. Аналіз сигналів відбувається в різних зонах кори. Розрізняють сенсорні, моторні і асоціативні зони. У сенсорні зони поступають імпульси від різних рецепторів організму, де і відбувається аналіз їх. Тому І. П. Павлов назвав ці зони центральними кінцями аналізаторів. Сомато-сенсорна зона знаходиться в задньоцентральній звивині позаду центральної борозни (рис. 31). До цієї зони надходять імпульси від рецепторів скелетних м'язів, сухожилків і суглобів, температурних, дотикових рецепторів шкіри, внутрішніх органів. Імпульси від рецепторів правої половини тіла (крім вісцеральних рецепторів) надходять у ліву

півкулю і, навпаки, — в праву півкулю від лівої половини тіла. В потиличній області кори розташована зорова сенсорна зона, яка сприймає імпульси від рецепторів сітківки. Звукові сигнали, що сприймаються рецепторами завитки, аналізуються в слуховій сенсорній зоні, розташованій у скроневій області.

Зона смакових відчуттів знаходиться в нижній частині зацентральної звивини. Відчуття запахів сприймаються рецепторами слизової оболонки носа і надходять у стару кору, гіпокампову звивину і амоніїв ріг.

Моторні зони. В корі великого мозку існує така ділянка подразнення, яка викликає певні рухові реакції. Ця ділянка розташована в центральній звивині

і позначається як перша моторна зона.

Рис.31. Локалізація деяких сенсорних та моторних зон в корі великого мозку людини (схема).

Додаткова рухова зона знаходиться на медіальній поверхні кори.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цифри зліва – номери шарів кори.	\|	Модуль 2. Фізіологія ВНД.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.