Тема 3. Динаміка умовно-рефлекторної діяльності.

План.

1. Механізм внутрішнього гальмування.

"Всяка цілісна діяльність центральної нервової системи має тенденцію бути винятковою, єдиною, а постійним засобом усунення нею інших діяльностей є процес гальмування. Імовірно, ця універсальна закономірність і привела до виникнення гальмування в процесі історичного розвитку організмів". (Анохін П. К. Внутрішнє гальмування як проблема фізіології. М., Медгиз, 1958, с. 120.)

Збудження і гальмування, що складають дві сторони єдиного нервового процесу, своїм збалансованим співвідношенням визначають успіх пристосувальної діяльності тварин і людини. Утворення тимчасового зв'язку здійснюється не тільки завдяки визначеній взаємодії збудження між відповідними нервовими центрами, але і завдяки пригніченню діяльності інших нервових структур, що перешкоджають цьому процесові. Крім того, уся динаміка умовнорефлекторної діяльності, обумовлена мінливими факторами зовнішнього середовища, відповідність або невідповідність умовного рефлексу реальній обстановці залежать від складних взаємин між процесами збудження і гальмування в головному мозку.

Заслуга відкриття гальмування в центральній нервовій системі належить І. М. Сєченову (1862). У фізіології вищої нервової діяльності розрізняють два види гальмування - зовнішнє (безумовне) і внутрішнє (умовне), у якому виділяють згасаюче, диференціювальне, запізнювальне і умовне гальмо.

Зовнішнє (безумовне) гальмування є вродженою властивістю нервової системи і виявляється в екстреному ослабленні або гальмуванні поведінкового акта при дії сторонніх подразників. Тому випадки зовнішнього гальмування різних умовнорефлекторних реакцій дуже часто зустрічаються в повсякденному житті тварин і людини. Більшість сторонніх подразників викликають тільки орієнтовну реакцію, яка при повторенні сигналу поступово слабшає, що відповідно приводить до поступового зникнення гальмівного стану і відновлення вихідного рівня умовнорефлекторної реакції. Такі подразники І. П. Павлов називав згасаючими (тимчасовими) гальмами (різні экстероцептивні подразники).

Однак є певна кількість сторонніх подразників, чий ефект не зникає при повторному впливі, і тому гальмування, яке вони викликають, також буде постійним. Такі подразники називаються постійними гальмами (больові і інтероцептивні подразники, що викликають рефлекторну діяльність внутрішніх органів).

Зовнішнє гальмування, що виникає при надмірній інтенсивності подразника, називається позамежним.

Позамежне гальмування розвивається не тільки при дії дуже сильних подразників, але і декількох несильних, сумарний ефект яких при їхньому одночасному застосуванні перевищує межу працездатності нервових клітин.

І. П. Павлов висловив припущення, що однією з головних причин для виникнення позамежного гальмування є виснаження, ослаблення нервових клітин. Проти цієї небезпеки в процесі еволюції і виникла пристосувальна реакція у формі гальмування, що виникає всякий раз, коли подразнення починає перевищувати межу їхньої працездатності. Це гальмування тимчасово виключає з роботи нервові клітини і разом з тим створює умови для відновлення їхньої нормальної збудливості і працездатності.

Внутрішнє (умовне) гальмування є набутою властивістю нервової системи і так само, як умовний рефлекс, виробляється поступово у випадку відсутності безумовнорефлекторного підкріплення умовного сигналу.

Згасаюче гальмування розвивається після припинення підкріплення умовного подразника якого-небудь рефлексу, у результаті чого умовнорефлекторна реакція поступово знижується, згасає. Спеціальні досліди показали, що це згасання умовного рефлексу при непідкріпленні умовного подразника є наслідком розвитку саме гальмівного процесу, а не обумовлено стомленням нервових клітин або руйнуванням тимчасового зв'язку.

Швидкість розвитку згасаючого гальмування залежить від багатьох факторів. Воно розвивається тим важче і повільніше, чим міцніший умовний рефлекс, а також чим міцніший безумовний рефлекс, на базі якого вироблений цей умовний рефлекс, і навпаки. Згасаюче гальмування виникає тим швидше, чим частіше повторюються без підкріплення умовні подразники.

Розвиток згасаючого гальмування відбувається нерівномірно. Так, наприклад, при згасанні оборонного умовного рефлексу у тварини спостерігається хвилеподібне коливання змін інтенсивності реакції; значне ослаблення умовного руху, що настає після декількох непідкріплень умовного подразника, змінюється певним його посиленням, потім знову настає ще більше ослаблення реакції і т.д. (мал. 1).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Голографічна теорія пам’яті.	\|	Тема 4. Аналітико-синтетична діяльність головного мозку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.