Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН

План

Групова динаміка як чинник психокорекції

Тема 8.

1. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН

2. Закономірності динаміки індивідуально-особистісних і групових змін у процесі АСПН

3. Поняття особистісної проблеми суб’єкта та ґенеза

4. Поняття психічного захисту. Його різновиди й функції

5. Особливості вивчення "психічних захистів"

6. Групова динаміка як фактор психокорекції

7. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН

Загалом дiагностика походить вiд грецького слова - здатний розпiзнавати. Процесуальна психодiагностика означає здатнiсть психолога розпiзнавати в процесi групової корекції iндивiдуально-психологiчнi вiдмiтнi риси особистостi.

Стосовно процесуальної психодiагностики ми передбачаємо симультанне злиття в практицi психодiагностичного та психокорекцiйного процесiв, їхню багаторiвневiсть i динамiчнiсть. Психодiагностичнi висновки в групi будуються на матерiалi моделi, котра формується в невимушенiй, спонтаннiй ситуацiї, без наперед заданої програми дiй учасникiв навчання. Адже саме за таких умов вiдкриваються можливостi вивчення особливостей внутрiшньої детермiнованостi дiй.

Процесуальнiй психодiагностицi, так само, як i психокорекцiї, що йде з нею в парi, завжди притаманна неповторнiсть конкретно-семантичного аспекту. Як неповторна людина, з якою проводиться психокорекцiиний процес, так само неповторними є й процес i результати психодiагностики.

Чим же зумовлюється неповторнiсть психодiагностичних висновків. Головними тут виступають зовнiшнi чинники й рiзниця в активностi учасникiв навчання на рiзних етапах розвитку групи. Це вимагає адекватних iнструментальних засобiв психодiагностики. Особливостi процесуальної психодiагностики залежать вiд ступеня ригiдностi "захисних" тенденцiй iндивiда, вiд його психологiчної готовностi до навчання й мотивацiйної сили та орiєнтацiї на самозмiни, на оновлення свого способу життя, бачення довколишнього свiту.

Неповторнiсть процесуальної сторони психодiагностики повязана з неповторнiстю конкретного складу групи та своєрiдностi особистiсних проблем учасникiв навчання.

Такий пiдхiд передбачає розвиток (спiльно з психологом) психодiагностичних здiбностей клiєнта й навичок самопiзнання. В учасникiв АСПН виробляється уважнiсть до будь-яких проявiв психiки, особливо до матерiалiзованих дiй, до розумiння того, що немає "другосортної" поведiнкової "продукцiї", як немає й неважливих емоцiйних станiв. Сам факт їх виникнення вже є значущим моментом. Але тiльки через пiзнання його першопричин вiн може перетворитися в учбовий i сприяти пiзнанню та самопiзнанню.

Залучення учасникiв АСПН до самопiзнання вiдбувається неявне, "неспецiальне", а навчальний ефект досягається на латентному рiвнi. Важливим є прийняття групових принципiв роботи всiма учасниками (а не дотримання їх лише керiвником). Не сприяє розвитковi їхнiх здiбностей самодослiдження та корекцiя.

Спiльним для всього психодiагностичного процесу є й те, що професiонал-керiвник АСПН повинен дбати про розвязання водночас декiлькох завдань: злиття в одне цiле психодiагностики з психокорекцiєю и мобiлiзацiю психодiагностичних можливостей учасникiв навчання,їхнiх здiбностей самокорекцiї.

Вибудова психодiагностичних гiпотез вiдбуваються поступово на фонi постійної їх перевiрки й уточнення. Інколи припущення в групi дають i психокорекцiиний ефект, пiдвищують сензитивнiсть у напрямi прогресивних самозмiн.

Може виникнути запитання, чи не наводимо ми людину на хибний шлях. На це можна вiдповiсти так: когнiтивнi передумови особистiсної проблеми характеризуються iмперативнiстю, яка визначає напрям поведiнки в бiльшiй мiрi, нiж те припущення, яке може висловити керiвник групи. Лише точна психодiагностика несе в собi можливостi психокорекцiї.

Процесуальна психодiагностика в групi АСПН передбачає, що психолог володiє теорiєю питань особистiсного розвитку суб'єкта, що стосується позитивної дезiнтеграцiєю, розумiння теорiї "психологiчних захистiв". З iншого боку, здiйснення процесуальної психодiагностики не спираються з самого початку нi на якi конкретнi припущення, нi на якi клiше - класифiкацiя рис характеру, типи особистостi, що зумовлювали б спрощенiсть пiзнання й пiдготовку iндивiда пiд якусь наперед задану рамку, штамп.

Процесуальна психодiагностика в АСПН будується на максимальному наближеннi до внутрiшньої феноменологiї суб'єкта, до його бачення себе й оточуючих, до його розумiння проблем i несвiдомих передумов труднощiв спiлкування. З огляду на це в групi, як правило, не використовуються будь-якi поняття академiчної психологiї, що передбачають знання "наперед", знання "поза суб'єктом", знання, обтяженi оцiнними судженнями в чорно-бiлих категорiях. Завдяки такому пiдходу ми можемо пiзнавати складнiсть взаємозв'язкiв мiж свiдомою й несвiдомою сферами суб'єкта.

В процесi психодiагностики багато важить значущiсть подiї, факту поведiнки для суб'єкта, сила його емоцiйного сприймання, а не вiдповiднiсть академiчним схемам пiзнання. Тому ми надзвичайно уважнi до будь-якого змiсту, що йде вiд клiєнта - чи то малюнок, чи розповiдь, чи емоцiйна реакцiя, чи iнтерпретацiя. За таких умов для нас вiдкриваються можливiсть пiзнати логiку несвiдомого на поведiнковому матерiалi того чи iншого учасника навчання, який пiддається аналiзовi.

Ще одна iстотна особливiсть процесуальної психодiагностики полягає в тому, що її висновки завжди вiдноснi, й ми не прагнемо дати завершену картину особистостi "на даний момент"; залежно вiд аналiзованого матерiалу, а також вiд рiвня розвитку групи та сензетивностi суб'єкта складаються (або нi) психодiагностичнi висновки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гуманістична психологія	\|	Закономірності динаміки індивідуально-особистісних і групових змін у процесі АСПН

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.