Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Класифікація вольових якостей особистості.

Своєрідність активності особистості втілюється в її вольових якостях. Вольові якості це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягну­тий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою.

Вольові якості розглядають як індивідуальні особливості волі, властиві окремим людям. До позитивних якостей належать такі, як наполегливість, цілеспрямованість, витримка тощо. Якості, що характеризують слабкість волі особистості: безпринципність, без­ініціативність, нестриманість, боязкість, упертість тощо.

Базальні вольові якості. Перелік позитивних і негативних вольо­вих якостей дуже великий, тому розглянемо основні з них. Найчіткішу класифікацію вольових якостей зробив В. К. Калін. Такі вольові якості, як енергійність, терплячість, витримку та сміливість, він відносить до базальних (первинних) якостей особистості. Функціональні вияви їх є односпрямованими регуляторними діями свідомості, що набирають форму вольового зусилля.

Під енергійністю розуміють здатність вольовим зусиллям швид­ко піднімати активність до необхідного рівня.

Терплячість визначають як уміння підтримувати допоміжним вольовим зусиллям інтенсивність роботи на заданому рівні у разі виникнення внутрішніх перешкод (утома, поганий настрій, незнач­ні хворобливі прояви).

Витримка — здатність вольовим зусиллям швидко гальмувати (послаблювати, уповільнювати) дії, почуття та думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення.

Сміливість — здатність у разі виникнення небезпеки (життю, здоров'ю чи престижу) зберегти стійкість організації психічних функцій і не знизити якість діяльності. Інакше кажучи, сміливість пов'язана з умінням протистояти страху і йти на виправданий ри­зик задля визначеної мети.

Системні вольові якості. Решта виявів вольової регуляції особис­тості складніші. Вони являють собою певні сполучення односпрямованих виявів свідомості. Системність вольових якостей пов'язана з широким спектром функціональних виявів різних сфер (вольової, емоційної, інтелектуальної). Такі вольові якості є вторинними, сис­темними. Наприклад, хоробрість включає в себе як складові сміли­вість, витримку, енергійність; рішучість — витримку та сміливість.

Ціла низка вольових якостей особистості є системними — напо­легливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, організованість. При цьому важливо знати, що ба­зальні (первинні) вольові якості становлять підґрунтя системних (вторинних) якостей, їх ядро. Низький рівень якихось базальних якостей дуже ускладнює утворення більш складних, системних вольових якостей.

Цілеспрямованість полягає в умінні людини керуватися в своїх діях і вчинках загальними і стійкими цілями, зумовленими її твер­дими переконаннями. Цілеспрямована особистість завжди спира­ється на загальну, часто віддалену мету і підпорядковує їй свою конкретну мету. Така особистість добре знає, чого хоче досягти і що їй робити. Ясність мети — в цьому полягає її гідність.

Наполегливість — це вміння постійно і тривало домагатися ме­ти, не знижуючи енергії в боротьбі з труднощами. Наполеглива особистість правильно оцінює обставини, знаходить у них те, що допомагає досягненню мети. Така особистість здатна до тривалого і неослабного напруження енергії, неухильного руху до наміченої мети.

Протилежними наполегливості є впертість і негативізм, які свідчать про недоліки волі. Вперта людина відстоює свої хибні по­зиції, незважаючи на розумні доводи.

Принциповість — уміння особистості керуватись у своїх вчинках стійкими принципами, упевненістю в доцільності певних мораль­них норм поведінки, які регулюють взаємини між людьми. Прин­циповість виявляється в стійкій дисциплінованості поведінки, в правдивих, чуйних вчинках. Протилежні цим якості має людина безпринципна.

Сила волі. До вольових якостей, які найбільш характеризують силу волі особистості, належать самостійність та ініціативність.

Самостійність — це вміння обходитись у своїх діях без чужої до­помоги, а також уміння критично ставитися до чужих впливів, оці­нюючи їх відповідно до своїх поглядів і переконань. Самостійність особистості виявляється в здатності за власним почином організо­вувати діяльність, ставити мету, в разі необхідності вносити в поведінку зміни. Самостійна особистість не чекає підказок, вказівок від інших людей, активно відстоює власні погляди, може бути організатором, повести за собою до реалізації мети.

Ініціативність — це вміння знаходити нові, нешаблонні рішен­ня і засоби їх здійснення.

Протилежними якостями є безініціативність та залежність. Безініціативна людина легко піддається впливу інших людей, їх дій, вчинків, власні рішення ставить під сумнів, не впевнена в їх пра­вильності та необхідності. Особливо виразно ці якості виступають у формі навіювання.

Однією з важливих вольових якостей людини є її рішучість. Рішучість — це вміння приймати обдумані рішення, послідовно втілювати їх у життя. Нерішучість є виявом слабкості волі. Нерішу­ча людина схильна або відкидати остаточне прийняття рішення, або без кінця його переглядати.

Воля особистості характеризується також її організованістю, яка полягає в умінні людини керуватись у своїй поведінці твердо намі­ченим планом. Ця якість вимагає вміння не тільки неухильно втілювати в життя свій план, а й виявляти необхідну гнучкість при зміні обставин.

Отже, сукупність виявів позитивних (базальних і системних) вольо­вих якостей утворює силу волі особистості.

Встановлено, що людям із сильною волею властивий високий рівень мотивації досягнення. Мотивація досягнення — це наполег­ливість у досягненні своєї мети, прагнення до поліпшення резуль­татів, незадоволеність досягнутим, намагання добитися успіху. Так, люди з високою потребою в досягненні завжди в пошуках ситуацій, де вони могли б перевірити свої можливості, вони впев­нені в успішному завершенні справи, готові взяти на себе від­повідальність, рішучі в екстремальних ситуаціях, не втрачають Рівноваги в умовах змагання, виявляють велику наполегливість при подоланні зовнішніх чи внутрішніх перешкод.

Розлади складної вольової дії. Висвітлені вище негативні якості характеризують вольову слабкість людини. Крайній ступінь слабо­вілля людини перебуває за межами норм. До значних розладів складної вольової дії призводять абулія та апраксія.

Абулія пов'язана з нездатністю прийняти необхідне рішення, діяти. Причини полягають у порушенні динамічного співвідношен­ня між корою великих півкуль і підкіркою. Нормальний вольовий акт передбачає оптимальну (не слабку і не сильну) імпульсивність. Якщо інтенсивність імпульсів низька, то вольовий акт неможливий. Так само і при завищеній імпульсивності, коли бажання дає миттєву розрядку в дію (як у стані афекту), тобто відсутні свідоме врахуван­ня наслідків, обмірковування мети, унеможливлюється врівнова­ження мотивів — дія втрачає характер свідомої, вибіркової, вольо­вої. Розуміючи необхідність виконувати розпорядження, хворий на абулію не може примусити себе це зробити. Для нього характерне підпорядкування в поведінці випадковим стимулам, що з'являють­ся в полі його зору. Наприклад, така людина, побачивши клумбу квітів, починає їх зривати, хоча ніяких намірів щодо створення бу­кета в неї не було і вона не знає, що робити з цими квітами.

Апраксія — складне порушення цілеспрямованості дій, яке вик­ликається локальними розладами лобових ділянок мозку. Вияв­ляється в порушенні довільної регуляції рухів, дій і поведінки в цілому. Дії не підпорядковуються заданій програмі (наприклад, програмі, яка йде від лікаря до хворого), хоч у звичній, конкретній ситуації такі дії можливі. Так, хворий міг висунути язика, щоб змо­чити губи, коли вони в нього пересохли, але не міг виконати такої дії на прохання лікаря, інший хворий міг користуватися ложкою та склянкою під час їжі, але без конкретної ситуації він ці дії не здат­ний виконувати, не може заплющити очі на прохання лікаря, хоча коли йому пропонують лягти спати, він це робить. Усі дії хворих на апраксію прикуті до конкретних, безпосередньо даних ситуацій, з яких вони не в змозі звільнитися.


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
  8. Банківський кредит та його класифікація.
  9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
  10. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей
  11. Бренд. Рекламний образ бренду. Визначення та відмінності від функціональних та споживчих якостей.
  12. Будівельна класифікація ґрунтів




Переглядів: 2423

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Поняття про волю, функції волі. Вольова регуляція поведінки. | Розвиток та виховання вольової активності людини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.