Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Проблеми використання результатів ОРД у кримінально-процесуальному доказуванні

В силу своєї практичної і теоретичної значущості тема використання результатів ОРД в кримінально-процесуальному доказуванні давно уже приваблює увагу процесуалістів і знаходить своє відображення в цілому ряді наукових робіт. Загальновизнано, що доказами у кримінальній справі стають тільки ті належні до неї відомості, які набувають властивості допустимості. Проте у питаннях процесуального використання результатів ОРД на сьогодні не досягнуто єдності поглядів і ряд проблем залишаються невирішеними.

Багато вчених вважають, що самі по собі дані, отримані в результаті оперативно-розшукової діяльності, не є доказами, оскільки не відповідають нормативному визначенню доказу та отримані в ході не процесуальної діяльності. Таку думку, зокрема, мають С.Шейфер, Є.Доля, В.Зажицький, М.Шумило та ін. Водночас Ю.Грошевий, Е.Дідоренко, А.Єфремов, С.Кириченко, Б.Розовський та інші дотримуються протилежної позиції.

Разом з тим вказані положення нормативних актів у більшості процесуалістів України не викликають особливої стурбованості. Якщо окремі з них і торкалися цієї проблеми, то в їх працях відсутній ґрунтовний критичний аналіз відповідності оперативно-розшукового законодавства вимогам КПК України, а також науковим засадам доказового права.

Подібне ставлення до результатів оперативно-розшукової діяльності фактично призвело до того, що дотепер на законодавчому рівні не проведена чітка межа між процесуальною і не процесуальною діяльністю.

В спростування доводів противників процесуальної регламентації ОРД, її прихильники наводять наступні твердження:

- у кримінальному судочинстві підлягає дослідженню будь-яка інформація, яка має доказове значення для розкриття злочину і викриття винного, незалежно від способу та форми її одержання, за винятком прямо заборонених законом;

- призначення кримінального процесу – дослідити інформацію, що надходить, з дотриманням процедур, які забезпечують об’єктивність її перевірки;

- подібно до того, як жодний доказ не має заздалегідь установленої сили, так і не має заздалегідь установленої сили жодна процесуальна форма їх одержання й дослідження.

Як уже вище зазначалось, кримінальний процес України з недавнього часу дозволяє використовувати результати оперативно-розшукових заходів безпосередньо для доказування.

Однак, незважаючи на це, законодавцем дотепер так і не вирішено цілий ряд принципово важливих питань, а саме: які ж оперативно-розшукові заходи можуть бути засобом отримання фактичних даних, що мають доказове значення, оскільки ч.2 ст.8 Закону відносить до них лише негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, інших технічних засобів одержання інформації. В той же час перелік вказаних у ч. 1 цієї ж статті наданих оперативним підрозділам прав, передбачає проведення і інших оперативно-розшукових заходів, в ході яких здобувається доказова інформація.

На жаль, відсутність в українському законодавстві про ОРД чітко встановленого переліку оперативно-розшукових заходів, норм, що регламентують приводи, підстави, умови та порядок їх проведення, вимоги до документів, у яких фіксуються результати ОРД, порядок їх складання та передачі оперативними підрозділами, особам, які розслідують злочини, породжує багато проблем у правозастосовній практиці, зокрема у питаннях використання результатів ОРД у кримінальному судочинстві і їх вирішення на законодавчому рівні сьогодні є надзвичайно актуальним.

Аналіз законодавства окремих держав, у т.ч. пострадянського простору показує, що ці проблеми вирішуються по різному. Так, ст. 6 Федерального закону Російської Федерації «Про оперативно-розшукову діяльність» встановлює виключний перелік оперативно-розшукових заходів(всього 14).

Частина 3 ст. 11 вказаного закону регламентує, що надання результатів ОРД органу дізнання, слідчому або в суд здійснюється на підставі постанови керівника органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, в порядку передбаченому відомчими нормативними актами.

Таким відомчим нормативним актом для російських підрозділів, уповноважених проводити оперативно-розшукову діяльність, є відкрита Інструкція «Про порядок надання результатів оперативно-розшукової діяльності органу дізнання, слідчому, прокурору або в суд» (затверджена спільним наказом ФСПП, ФСБ, МВС, ФСО, ФПС, ДМК, СЗР від 13 травня 1998 р. №175/226/336/201/286/410/56, погоджена з Генеральним прокурором РФ 25 грудня 1997 р.

Інструкція встановлює, що надання оперативними підрозділами результатів ОРД органу дізнання, слідчому, прокурору або в суд здійснюється на підставі постанови керівника органу, який проводить оперативно-розшукову діяльність і означає передачу в установленому порядкуконкретних оперативно-службових документів, які після визначення їх належності і значущості для кримінального судочинства можуть бути приєднані до кримінальної справи.

Результати ОРД відображаються в оперативно-службових документах (рапортах, довідках, зведеннях, актах, звітах і т.п.). До оперативно-службових документів можуть приєднуватися предмети і документи, отримані при проведені оперативно-розшукових заходів.

В разі проведення в рамках ОРД оперативно-технічних заходів, їх результати можуть бути також зафіксовані на матеріальних (фізичних) носіях інформації (фонограмах, відеограмах, кінострічках, фотоплівках, магнітних, лазерних дисках, зліпках тощо).

При підготовці матеріалів враховується, що відомості про використовувані чи використані при проведенні негласних оперативно-розшукових заходів сили, засоби, джерела, методи, плани і результати оперативно-розшукової діяльності, про осіб, які проникли в організовані злочинні групи, про штатних негласних співробітників і про осіб, які надають (надавали) допомогу на конфіденційній основі, а також про організацію і тактику проведення оперативно-розшукових заходів є державною таємницею.

Тому перед наданням матеріалів ці відомості або підлягають розсекреченню на підставі мотивованої постанови керівника органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, або надаються у відповідності з Законом «Про державну таємницю». Постанова про розсекречення затверджується керівником, який має на те відповідні повноваження.

Постанова про надання результатів ОРД, в якій докладно перераховуються підлягаючі направленню конкретні документи, складається в одному екземплярі, підписується керівником органу і приєднується до матеріалів справи оперативного обліку або відповідної номенклатурної справи.

Результати ОРД можуть надаватись у вигляді узагальненого офіційного повідомлення (довідки – меморандуму) або у вигляді оригіналів відповідних оперативно-службових документів.

Матеріали, що надаються, мають супроводжуватись інформацією про час, місце і обставини вилучення в ході оперативно-розшукової діяльності предметів і документів, одержання відео- і аудіозаписів, кіно- і фотоматеріалів, копій і зліпків. Також повинні бути описані індивідуальні ознаки зазначених предметів і документів.

Допускається надання матеріалів в копіях, у т.ч. з переносом найбільш важливих моментів (розмов, сюжетів) на єдиний носій, що обов’язково обумовлюється в супровідних документах (протоколах). Тип носія визначається ініціатором оперативно-розшукових заходів.

Оригінали матеріалів у цьому випадку зберігаються в оперативному підрозділі до завершення судового розгляду і вступу вироку в закону силу.

При підготовці і оформленні для передачі результатів ОРД повинні бути прийняті необхідні міри захисту щодо збереження і цілісності матеріалів, які надаються, при їх пересиланні адресату (захист від деформації, розмагнічування, обезбарвлення, стирання тощо).

По іншому вирішується питання використання результатів оперативно-розшукової діяльності при розслідуванні злочинів у Латвії. В Кримінально-процесуальному законі Латвійської Республіки регулювання оперативно-розшукової діяльності, яка здійснюється в інтересах кримінального судочинства, знайшло своє відображення в главі «Спеціальні слідчі дії».

Відповідно до вказаного Закону спеціальні слідчі дії проводяться, якщо для з’ясування обставин, що підлягають доказуванню, відомості про факти необхідно одержати, не інформуючи осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, і осіб, котрі можуть надати ці відомості.

Спеціальні слідчі дії на підставі постанови слідчого судді виконує особа, яка веде процес, або за її дорученням – установи і фізичні особи. Якщо ж для реалізації таких дій необхідно використовувати засоби і методи оперативної роботи, їх провадження доручається спеціалізованим державним установам.

Спеціальні слідчі дії можуть проводитися лише при розслідуванні тяжких і особливо тяжких злочинів.

Постанова про провадження спеціальної слідчої дії виноситься слідчим суддею після розгляду мотивованої пропозиції особи, яка веде процес, і матеріалів кримінальної справи. В ній вказується спеціальна слідча дія, установи або особи, яким доручено її проведення, цілі і дозволена тривалість, а також всі інші обставини, що мають значення для її забезпечення.

В разі порушення встановленого процесуальним законом порядку отримання дозволу, результати спеціальної слідчої дії не можуть використовуватись в якості доказів у кримінальній справі.

У невідкладних випадках особа, яка веде процес, може розпочати спеціальну слідчу дію, отримавши на те згоду прокурора і не пізніше ніж наступного робочого дня – постанову слідчого судді. При цьому слідчий суддя приймає рішення про обґрунтованість початку даної слідчої дії, а також про необхідність її продовження, якщо вона не закінчена. Якщо слідча дія була необґрунтована або проводилась протиправно, суддя вирішує питання про допустимість одержаних доказів і долю вилучених предметів.

Кримінально-процесуальний закон встановлює вичерпний перелік таких слідчих дій (всього 11) та правила їх проведення. Для їх проведення або розміщення необхідних для цього технічних засобів, за постановою слідчого судді дозволяється таємне проникнення в публічно недоступні місця.

Фіксація спеціальних слідчих дій здійснюється наступним чином.

Особа, яка веде процес, проводячи спеціальну слідчу дію, складає протокол цієї дії. Якщо спеціальну слідчу дію проводить спеціалізована державна установа або інша особа, складається звіт, який разом з матеріалами, одержаними в результаті цієї дії, надається особі, яка веде процес.

Особа, яка проводить спеціальну слідчу дію, робить все можливе для того, щоб факти, які інтересують слідство, були зафіксовані технічними засобами.

Протоколи спеціальних слідчих дій, звуко - і відеозаписи, фотографії, інші результати, зафіксовані за допомогою технічних засобів, вилучені предмети і документи або їх копії використовуються в доказуванні так як і результати інших слідчих дій .

Відомості про факт проведення спеціальних слідчих дій до їх закінчення є слідчими даними, які не підлягають розголошенню. За розголошення цих даних посадові особи або особи, які беруть участь в проведені таких слідчих дій, несуть відповідальність у відповідності з законом.

Нормами Кримінально-процесуального кодексу також регулюється питання використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному судочинстві Федеративної Республіки Німеччини.

Як бачимо наведені приклади свідчать про різний підхід до регулювання оперативно-розшукової діяльності, яка здійснюється в інтересах кримінального судочинства.

На жаль прийняття вітчизняним законодавцем норм декларативного характеру щодо можливості використання результатів ОРД як доказів у кримінальних справах, без встановлення процесуального порядку їх застосування, на практиці породжує більше запитань ніж відповідей.

Не додають оптимізму (зокрема для прокурорів районної ланки) і закріплені в ст.14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» повноваження прокурора, з точки зору ефективного забезпечення виконання конституційної функції щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Не сприяє належному виконанню завдань кримінального судочинства відсутність у прокурорів районного рівня та слідчих повноважень вивчати оперативно-розшукові справи, матеріали яких використовуються як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій, отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі тощо.

Вказана проблема існує і на рівні прокуратур обласного рівня, у випадках коли нагляд за законністю оперативно-розшукової діяльності і законністю проведення досудового слідства відноситься до компетенції різних галузевих підрозділів.

Відсутність повноважень щодо вивчення оперативно-розшукових справ, матеріали яких використовуються, у тому числі як приводи і підстави для порушення кримінальної справи, на практиці інколи призводить до зловживань з боку працівників оперативних підрозділів, внаслідок яких порушуються конституційні права громадян.

Наведу приклад. В одній із областей України заступник начальника оперативного підрозділу управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС, переслідуючи мету створення видимості активної роботи по викриттю хабарництва та підвищення статистичних показників результативності роботи, маючи інформацію про хабарницькі дії двох працівників однієї із районних державних адміністрацій, вирішив організувати їм давання хабарів.

Для досягнення вказаної мети ним було залучено двох осіб (з них один оперативний працівник спецпідрозділу), за допомогою яких протягом кількох місяців умисно створювалась обстановка і умови, що викликали пропонування хабара, та був розроблений план організації його провокації і давання.

В подальшому, реалізовуючи намічені плани, вказаний керівник оперативного підрозділу особисто відібрав заяву і пояснення у залученої ним для досягнення запланованої мети особи про вимагання хабара працівниками райдержадміністрації, помітивши барвником купюри у доларах США, що мали передаватись як хабар.

Наступного дня вказаний заявник, діючи по вказівці працівника УБОЗ, зустрівся з одним із працівників райдержадміністрації і запропонував йому сісти в автомобіль на якому приїхав. Останній, поспішаючи на зустріч з громадянами, погодився з пропозицією заявника підвезти його. Сідаючи в автомобіль, він відчув, що водій (заявник) засунув йому щось у папку, в якій не працював замок-блискавка. Відкривши папку, побачив в ній 100 доларів, які зразу ж викинув в автомобілі. В цей момент підійшли працівники УБОЗ і затримали його.

Приблизно через дві години по цьому названий заявник, діючи по раніше наміченому плану, з’явився в приміщення райдержадміністрації. Зайшовши до службового кабінету другого посадовця, передав йому, залишивши на столі, хабар в сумі 1000 доларів, а сам вийшов з кабінету. Взявши конверт з хабаром, працівник райдержадміністрації, зразу ж вийшов вслід за заявником на вулицю, але був затриманий вказаним керівником оперативного підрозділу УБОЗ. У нього були вилучені 1000 доларів США.

Затримані службові особи райдержадміністрації були притягнуті до кримінальної відповідальності.

Вироком суду другий з них засуджений за одержання хабара, а кримінальна справа відносно першого повернута судом на дослідування, в ході якого встановлено, що працівники райдержадміністрації не вимагали хабарів, а у відношенні них мали місце провокація та організація працівником спецпідрозділу давання хабара. Слідством також встановлений факт фальсифікації матеріалів оперативно-розшукової справи, які стали підставою для порушення кримінальної справи, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності працівника райдержадміністрації, який викинув предмет хабара, та незаконного тримання його під вартою біля семи місяців .

У зв’язку з цим, кримінальна справа стосовно працівника райдержадміністрації була закрита через недоведеність його вини в одержанні хабара, а заступник начальника оперативного підрозділу УБОЗ притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений за провокацію хабара, організацію давання хабара і службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Саме тому наділення слідчих, які розслідують злочини, та прокурорів, які здійснюють нагляд за їх розслідуванням, правом вивчення оперативно-розшукових справ (заведених у зв’язку з цими злочинами) стало б одним із дієвих засобів впливу на недопущення порушень конституційних прав громадян.

Звичайно відсутність у відкритих нормативних актах України не тільки переліку конкретних видів оперативно-розшукових заходів, а й їх визначення, порядку проведення, повного складу учасників, способів фіксації результатів, назв і форм документів, які складаються в ОРД, тощо тягне за собою різні, у т.ч. негативні, наслідки. Один з них – різноманітність і суперечливість практики проведення оперативно-розшукових заходів, оцінки допустимості тих чи інших дій у їх межах, складання підсумкових документів тощо.

Зважаючи на те, що ст. 8 Закону про ОРД передбачає оформлення протоколами лише результатів певних оперативно-розшукових дій (негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, інших технічних засобів одержання інформації), але враховуючи, що й інші оперативно-розшукові дії здійснюються в інтересах кримінального судочинства, їх також необхідно оформляти протоколами, оскільки відповідно до ст.65 КПК України такі протоколи визнаються доказами у кримінальній справі. І хоч законодавством не встановлені вимоги до складання таких протоколів, на мою думку, для визнання їх доказами необхідно, щоб вони відповідали вимогам ст. 85 Кримінально-процесуального кодексу.

Крім цього, необхідно пам’ятати, що зміст та форма протоколів, які складаються за результатами ОРД, також мають відповідати і принципам її проведення, оскільки відсутність закріплених у законі вимог до вказаних документів призводить до вироблення порочної практики, яка інколи знаходить своє відображення навіть у навчальних посібниках.

Наприклад, у 2006 році під рубрикою «Бібліотека оперативного працівника» вийшов з друку навчальний довідник під назвою «Розкриття та розслідування злочинів у сфері економіки (зразки документів)», автори Ніколаюк С.І. та Никифорчук Д.Й. В основу довідника лягли порівняльні дослідження 123 оперативно-розшукових та 137 кримінальних справ (в яких були використані оперативні матеріали), враховані думки та побажання більше чотирьохсот опитаних практичних оперативних працівників. В результаті цього зроблена спроба зібрати та систематизувати документи, що складаються працівниками органів внутрішніх справ (здебільшого оперуповноваженими та слідчими) в процесі попередження, розкриття та розслідування злочинів, що вчинюються в сфері економіки.

Якість запропонованих зразків документів викликає багато заперечень, у т.ч. і тих, що складаються при проведенні оперативно-розшукових заходів, а саме зразки «Протоколу вручення технічних заходів» та «Протоколу помітки грошей», складені з посиланням на ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», зі змісту яких слідує, що при проведенні цих заходів обов’язкова присутність двох понятих. Проте ні статтею 8 цього Закону, ні іншими законодавчими нормами не передбачено участі понятих при проведенні оперативно-розшукової діяльності, оскільки це суперечить принципу конспіративності їх проведення.

На практиці порушення цього принципу може призвести до небажаного розголошення таємниці проведення запланованого оперативно-розшукового заходу та неможливості викриття злочинця.

 


Читайте також:

  1. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
  2. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
  3. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
  4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  5. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
  6. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  7. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
  8. Актуальні проблеми біоетики
  9. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
  10. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
  11. Актуальність проблеми.
  12. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі




Переглядів: 1604

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Використання матеріалів ОРД для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку зло­чинців та осіб, які безвісно зникли | Взаємодія органів слідства з підрозділами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, при розслідуванні злочинів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.