Різновиди основних функціональних стилів

Схема 1

Функціонально-стилістична диференціація сучасної української літературної мови

Кожна високорозвинена сучасна мова поділяється на стилі, які в свою чергу, мають:

· сферу поширення і вживання (коло мовців);

· функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);

· характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

· система мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Ці складові конкретизують, оберігають, певною мірою обмежують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма є частиною літературної, вона не забезпечує останню, а лише регулює використання слів, варіанти побудови словосполучень, речень у певному стилі чи з певним стилістичним значенням.

Наприклад, слова акт, договір, наказ, протокол, угода є нормативними для офіційно-ділового стилю, хоча в інших стилях вони також можуть нести забарвлення офіційності, якщо їх використання буде стилістично виправдане.

Високорозвинена сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких основними є: розмовний і книжні (науковий, публіцистичний, художній, офіційно-діловий), а такожконфесійний (стиль релігії і церкви: релігійних відправ, молитов, проповідей, церковних книг тощо)

В основі функціонально - стильової диференціації мови лежать як позамовні, так і власне мовні структурні ознаки. Зазначимо, щостароукраїнська книжна мовапослуговувалася конфесійним стилем, епістолярним стилем, діловим та літописним стилями.

Функціональні стилі розрізняються кількісними показниками вживаних мовно-структурних одиниць, а також функціями, які вони виконують у конкретних текстах.

Деякі науковці виділяють також епістолярний (стиль приватного листування) і ораторський стиль, однак диференційні ознаки цих стилів перекриваються ознаками більш узагальнених структурно-функціональних стилів (офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного).

Сучасний науковий стиль і публіцистичнийстиль сформувалися у кін. 19 - на поч. 20 ст. У 60-80-х рр. ХХ ст. увагу дослідників привертають усні стилі української літературної мови, серед них - розмовний стиль, для якого усна форма є визначальною, а також взаємодія усних і писемних стилів, художнього і публіцистичного стилів.

(Л-ХС дуже своєрідний, тому не знаходиться в одному ряду з іншими стилями)

Кожний стиль володіє певним ступенем поширення в мові, сферою використання мовцями. Тому для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови – усна й писемна, книжна й розмовна. Усі стилі мають усну й писемну форми, але для одних (розмовного) основною є усна форма, а для інших (наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, художнього) – писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними.

Схема 2

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предметомстилістики національної мови є її стилістична система і наука про неї.	\|	Мовні засоби

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.