• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні особливості організування роботи наукового колективу

Науково-дослідна робота – це чітко організований комп­лекс дій, спрямований на отримання нових знань, що розкрива­ють суть процесів, явиш у природі, суспільстві з метою їх вико­ристання в практиці. Наукова діяльність, як будь-яка інша, ви­магає певної організації праці, і ефективність її залежить як від моральних та інтелектуальних якостей працівників, так і від умов праці, матеріально-технічного забезпечення й обслуговування.

Особливістю роботи наукового колективу, що впливає на ефективність роботи є:

· • імовірний характер результатів, що вимагає від науковця організованості, терпимості і вольових якостей;

· • унікальність, яка обмежує використання типових мето­дик і рішень, на відміну від матеріального виробництва;

· • складність, комплексність, які підвищують вимогливість до наукових працівників при кооперації праці;

· • масштабність і трудомісткість, що ґрунтуються на вивченні значної кількості об'єктів і експериментальної перевірки отри­маних результатів;

· • зв'язок з практикою.

Перераховані особливості наукових досліджень вимагають координації взаємозв'язків цілого ряду однорідних за технологіч­ним характером процесів колективної роботи. Раціональна орга­нізація праці забезпечує ефективність роботи всього колективу.

Важливимипринципами організування праці в науковій діяль­ності є: наступність, колективність, динамічність, мобільність, самоорганізація і творчий підхід.

Наступність - це взаємозв'язок між минулими і сучасними результатами. Наука не може розвиватися починаючи кожний раз з «нуля», тому основним завданням колективу є вивчення науко­вої спадщини попередників.

Колективність праціобумовлена спеціалізацією, масштаба­ми, складністю дослідження та розвитком матеріально-технічної бази. Колективна праця застосовується в більшості наукових досліджень, коли окремі функції закріплюються за різними праці­вниками, але безпосередній творчий процес носить індивідуаль­ний характер, що сприяє розвитку творчості кожного його учасника.

Творчий підхід означає, що працівник на всіх етапах дослід­ження прагне пояснити факти, явища, предмети, знайти щось нове в науці. Творчий підхід ґрунтується на вивченні і узагальненні наявних знань у певній галузі науки, критичному їх осмисленні та створенні нових наукових концепцій.

Суть мобільності полягає в здатності адаптуватися до змін функцій наукового колективу і місця роботи.

Динамічність організаційних форм роботи визначається зро­станням темпів розвитку науки, що вимагає оперативної коорди­нації дії працівників у процесі творчої діяльності.

Науково-дослідна робота вимагає раціонального поєднання знарядь виробництва (машини, обладнання, інвентар), предметів праці (первинна інформація) і інтелектуальних елементів (алго­ритм, програми, методика). Для цього всі елементи повинні бути приведені в єдину упорядковану взаємозв'язану систему, чого можна досягнути за умови додержання таких принципів:

· • спеціалізації – суть якої полягає в розподілі праці, створенні секторів, відділів, груп і окремих виконавців. Спеціалізація може поглиблюватись за об'єктами дослідження;

· • кооперування – це процес об'єднання зусиль спеціалізо­ваних відділів, для вирішення комплексних досліджень;

· • пропорційності,тобто дотримання певного співвідношен­ня інформаційного забезпечення науковців, що дозволяє забезпечити всебічне і якісне дослідження об'єктів у встановлені тер­міни згідно із графіком і програмою роботи;

· паралельності, який забезпечує одночасне паралельне ви­конання дослідницьких процедур, не пов'язаних між собою при-чинно-наслідковими зв'язками, що значно скорочує час вико­нання наукової роботи;

· прямоспрямованості застосування якого дає можливість раціонально організувати інформаційні потоки між учасниками науково-до­слідного процесу, не допускає дублювання процедур різними ви­конавцями;

· безперервності, що передбачає необхідність організування дослідницького процесу в часі і просторі;

•ритмічності науково-дослідної роботи– забезпечення рівномірного проведення дослідів, що передбачає правильне організування роботи всіх виконавців.

Організування праці науково-дослідної роботи – це система заходів, спрямованих на удосконалення методів і умов інтелек­туальної праці, збереження здоров'я працівників на основі досяг­нень науки і техніки, що забезпечують найбільшу ефективність при оптимальних витратах розумової праці.

Основним завданням організацій праці є об'єднання в єди­ний процес техніки і інтелектуальних можливостей наукових пра­цівників, забезпечення найбільш ефективного використання тру­дового потенціалу, матеріальних і інтелектуальних ресурсів наукових установ та їх підрозділів.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
3. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
4. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
7. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
8. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
9. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
10. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
11. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
12. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США

Переглядів: 637