Логічні закони та правила аргументації

Знання описаних загальнонаукових методів пізнання лежить в основі будь-яких досліджень. Але крім них науковцю необхідно знати й уміти використовувати певні логічні закони і правила, зокрема закон тотожності; закон протиріччя; закон виключення третього і закон достатньої підстави.

Закон тотожності. Предмет думки в межах одного міркування повинен залишатися незмінним. ( А є А , А = А, де А – це думка).

Закон протиріччя. Не можуть бути одночасно істинними два висловлювання, одне з яких щось стверджує, а інше – заперечує те ж саме. ( Неправильно, що А й не А одночасно істинні).

Закон виключення третього. З двох протилежних суджень одне не має істини, а інше – істинне. Третього не існує . ( це є або Б, або не Б).

Закон достатньої підстави. Усяка істинна думка має достатню підставу. Достатньою основою може слугувати будь – яка інша думка, з якої при необхідності випливає істинність цієї думки.

Значна частина наукової інформації носить характер суджень, що отримані не шляхом безпосереднього сприйняття фрагментів дійсності, а з інших суджень. Одержання таких знань є умовиводом, тобто розумовою операцією, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, певним чином пов’язане з вихідним. Усі умововиводи можна кваліфікувати як індуктивні, дедуктивні або зроблені за аналогією.

Дедуктивним називається такий умовивід, у якому висновок про певний елемент множини робиться на підставі знання загальних властивостей усієї множини.

Індукцією є умововивід від часткового до загального, у процесі якого на підставі знання про частину предметів одного класу робиться висновок про клас взагалі.

Об’єктом наукових досліджень можуть бути неповторні за своєю індивідуальною характеристикою події, предмети чи явища, при поясненні та оцінюванні яких практично неможливо застосувати дедуктивний чи індуктивний методи. У цьому випадку використовують умововивід за аналогією, тобто уподібнюють нове явище іншому, подібному з ним, відомому явищу та поширюють на нього раніше отриману інформацію.

Аргументація – це логічний процес, сутність якого полягає в обґрунтуванні істинності судження (тези доказу) за допомогою інших суджень ( аргументів або доводів).

Аргументація досягає мети, коли дотримуються правила доказу:

- тезу доказу потрібно формулювати ясно і чітко;

- у ході доказу теза повинна залишатися незмінною, тобто має доводитись те саме положення.

Вимоги до аргументу:

- як аргументи можуть виступати лише ті положення, істинність яких була доведена або які взагалі ні в кого не викликають сумніву, аргументи мають бути істинними;

- аргументи мають бути доведені незалежно від тези, тобто обов’язково слід дотримуватись правила їх автономного обгрунутування;

- аргументи мають бути несуперечливими;

- аргументи повинні бути достатні, тобто у своїй сукупності вони мають бути такими, щоб з них випливала теза, яка доводиться.

Спростування доказів- це руйнація доказу інших дослідників шляхом встановлення хибності або необґрунтованості їх тверджень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні принципи загальних методів	\|	Методи спостереження та збору даних. Методи вибіркового спостереження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.092 сек.