Знання про себе, поєднане з певним ставленням до себе, становить самооцінку особистості.

Самосвідомість являє собою складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення – уявлення про себе, „Я-образ” або „Я-концепцію”.

САМОСВІДОМІСТЬ ТА САМООЦІНКА ОСОБИСТОСТІ

Практичне заняття № 1

Мета: вивчення самосвідомості та самооцінки особистості, їх ролі в життєдіяльності людини, дослідження індивідуальних особливостей ставлення людини до себе.

Теоретична частина

Поняття про самосвідомість. ”Я-концепція” як продукт самосвідомості. Структура самосвідомості. Самооцінка як найважливіша складова самосвідомості. Види самооцінки. Я-реальне та Я-ідеальне. Референтна група. Формула В.Джемса.

Усвідомлення людиною самої себе отримало в психології статус особливого феномена – самосвідомості. Самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції у суспільстві. Якщо свідомість орієнтована на весь об’єктивний світ, то об’єктом самосвідомості постає сама особистість.

Самосвідомість пов’язана зі здатністю до рефлексії, до погляду на себе немовби “збоку”. Завдяки самосвідомості людина усвідомлює себе як індивідуальну реальність, окрему від природи та інших людей. У самосвідомості особистість одночасно є і суб’єктом, і об’єктом пізнання.

„Я-концепція” як сукупність уявлень індивіда про себе, являє собою не просто продукт самосвідомості, проте і важливий фактор детермінації поведінки людини, це таке внутрішньоособистісне утворення, яке у багатьом визначає спрямованість її діяльності, поведінку у ситуаціях вибору, контакти з людьми.

У структурі самосвідомості виділяють три аспекти: 1) когнітивний - знання про себе; 2) афективний - ставлення до себе; 3) регулятивний –організація своєї поведінки відповідно до образу власного „Я”.

Через самопізнання людина приходить до певного знання про саму себе. Ці знання складають змістовну частину, серцевину її „Я-концепції”. Спочатку вони виступають у вигляді окремих ситуативних, нерідко випадкових образів себе, які виникають у конкретних умовах спілкування та діяльності. Далі ці образи інтегруються у більш або менш цілісне й адекватне поняття про власне ”Я”.

Проте, знання людини про себе не байдужі для неї: те, що в них розкривається, стає об’єктом її емоцій та оцінок. Переживання різних емоцій, які супроводжують процеси самопізнання, формують у людини певне ставлення до себе.

Зміст знань людини про себе і ставлення до себе з початкових етапів формування мають свій „вихід” через процес саморегулювання й самоорганізації особистістю своєї поведінки. Цей процес характеризується специфічною активністю, спрямованою на співвіднесення поведінки особистості з вимогами ситуації, очікуваннями інших людей. Обов’язковою рисою саморегулювання є постійне внутрішнє оцінювання протікання акту поведінки, яке співвідноситься з оцінюванням його іншими людьми.

З іншого боку, ”Я-концепція” має вертикальну рівневу будову. Нижчий рівень складають неусвідомлені установки, які виявляються лише у переживаннях, і які традиційно асоціюються із „самопочуттям” та емоційним ставленням до себе. Більш високий рівень – усвідомлення та самооцінка людиною окремих своїх якостей. На наступному рівні оцінки людиною окремих своїх якостей складаються у відносно цілісний образ. І на найвищому рівні сформована „Я-концепція” вписується у загальну систему ціннісних орієнтацій особистості, пов’язаних з усвідомленям нею цілей своєї життєдіяльності та засобів їх досягнення.

У сучасній психологічній науці розрізняють кілька видів самооцінки. Залежно від того, що підлягяє оцінюванню – окремі сторони особистості, або особистість в цілому, – розрізняють два види самооцінки: глобальну, під якою розуміють загальну недиференціойвану самооцінку особистості, й часткову, яка належить до різних властивостей особистості.

За ступенєм адекватності розрізняють два види самооцінки: адекватну та неадекватну. У свою чергу неадекватна самооцінка може бути завищеною або заниженою.

З віком самооцінка стає більш диференційованою, стають більшдетальними окремі уявлення людини про себе. За даними досліджень, при порівнянні різних вікових категорій (учнів середніх класів, старшокласників та дорослих людей віком близько 30 років) виявлено, що за п’ятьма параметрами самооцінки (фізичні якості, успішності, інтелектуальний розвиток, міжособистісне спілкування та відповідальність) з віком індивідуальні варіації збільшуються. В той час як дитина оцінює себе однаково за всіма параметрами, старші респонтенти краще знають свої сильні та слабкі сторони. Це пов’язано з розширенням особистісного досвіду, і як наслідок, із збільшенням когнітиваної складності особистості. Недиференційованість самооцінки свідчить про соціальну та інтелектуальну нерозвинутість („Що скажуть про тебе інші, коли ти сам про себе нічого сказати не можеш”, – писав Козьма Прутков).

Самооцінка людини формується під впливом різних чинників. Вона завжди є результатом порівняння людиною своїх якостей з певним еталоном, зразком, критерієм. У дитинстві такими еталонами постають оцінкові судження дорослих, які згодом інтеріоризуючись, впливають на самовідношення. В міру розвитку особистості в неї формується система ”внутрішніх” еталонів, тобто власні уявлення про належні риси особи, її цінності, поведінку. У цьому разі самооцінку можна визначити за такою формулою:

Самооцінка = Я-реальне / Я-ідеальне

Я-реальне – це уявлення людини про себе на теперішній час;

Я-ідеальне – це те, якою людина хотіла б стати, орієнтуючись на власну систему цінностей.

У кожної людини є певна група людей, на норми та цінності якої вона орієнтується. Така група називається референтною. Зазвичай це може бути не одна група, а кілька – сім’я, друзі, однокласники, студентська група, клуб фанів тощо. Референтна група також може бути й уявною соціальною спільнотою – наприклад, кінозірки, політичні діячі, історичні та літературні герої. Проте і в такій формі вона має для людини реальну значущість.

Американський психолог В.Джемс пов’язує самооцінку з рівнем домагань людини:

Самооцінка = Успіх / Домагання

Великі розходження між рівнем домагань людини та її досягненнями призводить до неадекватної самооцінки.

Самооцінка значно впливає на успішність діяльності та спілкування особистості. Від неї залежить впевненість людини у власних силах та послідовність її поведінки.

Ступінь адекватності самооцінки є однією з найбільш значущих її характеристик. Про гармонійний розвиток особи свідчить адекватна або дещо завищена самооцінка. Для успішної діяльності необхідно, щоб людина оцінювала себе вище реальних досягнень, у такий спосіб мотивуючи саму себе. Занижена (нижче реальних досягнень) самооцінка свідчить про депресивність, схильність особистості до невротизації. Чисельні дослідження показали, що самооцінка безпосередньо впливає на академічну успішність. Виявлено, що не дуже здібний, проте впевнений учень може навіть краще вчитися, ніж здібний, який сумнівається у своїх здібностях. Негативна Я-концепція породжує надмірні психологічні захисти, обмежуючи коло діяльності та спілкування особистості.

Неадекватно завищена самооцінка, також може бути джерелом життєвих труднощів для її власника: зменшена критичність до себе призводить до інфантильності, безвідповідальності, неумінню планувати свою діяльність, прогнозувати її наслідки та будувати стосунки з іншими.

Підвищення самооцінки можливо за таких умов: а) наявність досягнень у діяльності; б) коли людина не боїться негативної оцінки оточуючих у разі неуспіху; в) при впевненості у доброзичливому відношенні до неї інших людей.

Тут слід пам’ятати, що, по-перше, самооцінка завжди має суб’єктивний характер, незалежно від того, чи лежать в її основі власні судження людини про себе або думка інших, власні внутрішні ідеали або культурно задані стандарти; до-друге, що в основі самореалізації лежить ПРИЙНЯТТЯ ЛЮДИНОЮ СЕБЕ ТАКОЮ, ЯКОЮ ВОНА Є.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Установчі документи господарських товариств	\|	МЕХАНІЗМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ ОСОБИСТОСТІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.