Первинне чуттєве пізнання

ТЕМА 4. Пізнавальна діяльність особистості

План:

1. Первинне (чуттєве) пізнання.

2. Вторинне (абстрактне) пізнання.

Психологічний зміст пізнання полягає в одержанні інформації про дійсність. Специфіка пізнання також у тому, що його засоби, якими є пізнавальні процеси, водночас є й об'єктами пізнання — особистість цікавить не тільки те, що вона пізнає, а й те, як та чому вона сприймає дійсність, запам'ятовує інформацію про неї та вирішує мислительні завдання. Складається процес пізнання з двох складових: первинного або чуттєвого пізнання та вторинного або абстрактного пізнання, а відбувається у формі пізнавальної діяльності (рисунок 1).

Найпростішим, елементарним процесом, який забезпечує надходження інформації від зовнішнього світу та внутрішніх станів до людини, є відчуття. Елементарність відчуття полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередньому впливі на аналізатори.

П І З Н А В А Л Ь Н А Д І Я Л Ь Н І С Т Ь	ПЕРВИННЕ (ЧУТТЄВЕ) ПІЗНАННЯ
ВІДЧУТТЯ	СПРИЙМАННЯ	УЯВЛЕННЯ
Відображення у свідомості окремих властивостей і якостей предметів та явищ	Відображення у свідомості предметів та явищ у цілому	Відображення у свідомості предметів та явищ у цілому та по окремих властивостях і якостях на підставі досвіду
Під час безпосереднього впливу предметів та явищ на органи чуття (рецептори)
ВТОРИННЕ (АБСТРАКТНЕ) ПІЗНАННЯ
МИСЛЕННЯ	УЯВА	УВАГА	ПАМ'ЯТЬ	МОВА
Відображення у свідомості складних зв’язків і відношень між предметами та явищами	Діяльність свідомості по створенню нових образів на підставі уявлень, знань та досвіду	Активна спрямованість свідомості на ті чи інші предмети та явища, на окремі їх властивості та якості під час виокремлення їх від решти	Процеси запам’ятовування, збереження, відтворення та тривала фіксація або забування зображень, предметів, явищ та знань про навколишній світ	Відображення об’єктивного світу у вигляді мови чи інших символів та їхнє звукове відтворення

Рис. 1. Пізнавальна діяльність особистості

Уся сукупність відчуттів класифікується за різними ознаками.

1. За місцем розташування та характером рецепторів:

а) екстероцептивні відчуття — відображають властивості предметів та явищ зовнішнього середовища і мають рецептори на поверхні тіла (зір, слух, тактильні відчуття тощо);

б) інтероцептивні відчуття — відображають стан внутрішніх органів за допомогою розташованих в організмі рецепторів (печінка, серце, шлунок, легені тощо);

в) пропріоцептивні відчуття — дають інформацію про рухи та положення тіла у просторі за допомогою рецепторів, розташованих у м'язах кінцівок та тіла (нахил тулуба, урівноваження, рух).

2. За типом впливу подразника:

а) контактні відчуття — виникають при безпосередньому впливі на рецептор (смак, дотик);

б) дистанційні відчуття — виникають при впливі віддалених об'єктів (зір, слух, нюх).

Важливою характеристикою відчуттів є їхня якість. Зокрема, слухові відчуття розрізняються за висотою, тембром, силою звучання; зорові — за кольоровим тоном, яскравістю, насиченістю. Інтенсивність відчуття визначається силою подразника та функціональним станом аналізатора. Тривалість відчуття — це його часова характеристика, тобто упродовж якого часу відчуття є адекватним (відповідним) подразнику. Ще однією властивістю відчуття є просторова локалізація, тобто співвіднесення відчуття з ділянкою тіла, на яку діє подразник. Найточніше локалізуються дотикові, смакові подразники; найменш точно — больові.

Мінімальна сила подразника, яка викликає ледь помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуття; максимальна сила подразника, за якої відчуття ще адекватне аналізатору, є верхнім абсолютним порогом відчуття.

Як правило, відчуття об'єктивно зливаються, поєднуються у сприйманні. На відміну від відчуттів, сприймання дає цілісне (через свідомість) уявлення про реальність. Тому головними характеристиками сприймання є: предметність, цілісність, структурність, константність, осмисленість.

Існує така класифікація сприймань:

1. Залежно від аналізатора, який найбільше важить у сприйманні, розрізнюють зорові, слухові, тактильні, температурні та інші сприймання. Проте, враховуючи зазначені характеристики сприймання, його різновиди, залежно від провідного аналізатора, умовні, оскільки ми сприймаємо предмети у взаємодії відчуттів.

2. Залежно від форми руху матерії розрізнюють сприймання часу, простору та руху.

3. Залежно від осмислення, структурування сприйнятого як діяльності розрізнюють цілісне (симультанне) та детальне (сукцесивне) сприймання. За цілісного сприймання формування образу відбувається начебто миттєво, в єдиний момент синтезу відчуттів. За детального ж сприймання структурування образу в цілісний об'єкт відбувається шляхом послідовного підсумовування окремих відчуттів.

Отже, відчуття та сприймання, як первинні джерела надходження до особистості інформації про реальність, закладають основу для переходу до вищих, позачуттєвих форм пізнання дійсності — мислення та інтелекту. Водночас, відносно до загально-пізнавальної системи особистості, вони самі перевіряються безпосередньою практичною діяльністю, формуючи, з одного боку, чуттєвий досвід, а з іншого — перебувають під критичним контролем вищої, інтегруючої функції особистості — мислення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рушійні сили розвитку особистості	\|	Вторинне (абстрактне) пізнання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.