• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародні фінансові потоки, міжнародні фінансові відносини і міжнародні фінанси, міжнародні розрахунки і валютне регулювання

Оскільки фінансові ресурси - наймобільніший вид економічних ресурсів, тобто вони знаходяться в постійному русі й перерозподіляються між різними учасниками міжнародних економічних відносин, виникають валютно-фінансові потоки.

Крім того, в системі світового господарства торгівля товарами, послугами, факторами виробництва, іноземне інвестування здійснюються опосередковано через обмін іноземнихвалют, що також зумовлює виникнення валютно-фінансових потоків.

Міжнародні валютно-фінансові потоки - це потоки іноземних валют або будь-яких інших фінансових активів, що зумовлені економічною діяльністю суб'єктів світового господарства.

Міжнародні фінанси доцільно навести через систему руху валютно-фінансових потоків на світовому ринку.

Валютно-фінансові потоки та їх напрями між суб'єктами міжнародних фінансів створюють певні взаємозв'язки в системі міжнародних фінансів:

1) між експортерами та імпортерами з приводу платежів за товари, надання й погашення кредитних зобов'язань;

2) між усіма вищезгаданими суб'єктами та банками щодо отримання й погашення кредитів, відкриття та обслуговування валютних рахунків, надання гарантій страховими організаціями з приводу страхування ризиків та іншими фінансово-кредитними установами;

3) між усіма вищезгаданими суб'єктами і міжнародними фінансовими інституціями з приводу отримання кредитів, субсидій тощо;

4) між усіма вищезгаданими суб'єктами та фізичними особами з приводу оплати праці, здійснення міжнародних переказів сплати за товари й послуги, виконання договорів страхування;

5) між усіма вищезгаданими суб'єктами та іноземною державою з приводу сплати податків і виконання певних зобов'язань, які випливають з правил державного регулювання міжнародних фінансових відносин;

6) між фізичними особами з приводу здійснення різноманітних міжнародних банківських, поштових і готівкових грошових переказів;

7) між урядами різних країн з приводу сплати (отримання) контрибуцій та репарацій, надання й погашення кредитів тощо;

8) між урядами різних країн і міжнародними організаціями та фінансовими інституціями з приводу грошових внесків у ці організації, отримання кредитів, субсидій тощо;

9) між наднаціональними суб'єктами міжнародних фінансів (міжнародними організаціями та фінансовими інституціями).

Усі описані валютно-фінансові потоки класифікують за різними критеріями, що дає змогу структуризувати базу прогнозно-аналітичних і статистичних розрахунків та детально вивчити закони руху фінансових активів у світовій економіці.

Класифікація валютно-фінансових потоків:

І. За типом економічної взаємодії нерезидентів міжнародні валютно-фінансові потоки поділяються на такі:

1. Зовнішньоторговельні. Потоки, що утворюються при торгівлі експортними й імпортними товарами, послугами, факторами виробництва та при здійсненні інших поточних операцій.

2. Капітальні. Потоки, що виникають при кредитно-інвестиційній діяльності суб'єктів міжнародних фінансів.

3. Спекулятивні. Такі потоки виникають при валютних операціях і не мають жодного зв'язку з виробництвом.

4. Балансуючі. Потоки, що опосередковують діяльність однієї держави щодо врівноваження зовнішніх платежів і розрахунків з іншими країнами.

II. За формою міжнародних фінансових ресурсів.

1. Фінансові потоки у формі офіційної міжнародної фінансової допомоги. Міждержавні кредити та гранти. Кредити та гранти міжнародних організацій.

2. Фінансові потоки на світовому фінансовому ринку у формі цінних паперів і банківських кредитів.

3.Фінансові потоки у формі офіційних і приватних золотовалютних резервів.

III. За ознакою часу міжнародні фінансові потоки поділя
ють на:

1. Потоки міжнародного ринку капіталів (середнъо- та довгострокові кредитні ресурси й цінні папери.

2. Потоки валютного ринку (короткострокові капітали), які виникають при здійсненні операцій із так званими "гарячими грошима" - цілеспрямовані спекулятивні операції на грошовому ринку з метою отримання максимального прибутку.

IV. За видами економічної діяльності міжнародні валютно-фінансові потоки класифікуються за структурою рахунків платіжного балансу згідно з міжнародними стандартами обліку економічних відносин нерезидентів. Вони поділяються на такі:

- потоки розрахунків за товари;

- потоки розрахунків за послуги;

- поточні та капітальні трансферти у грошовій формі;

- кредитні ресурси;

- прямі та портфельні інвестиції;

- потоки резервних активів.

Особливе, аналітичне значення має розподіл потоків
фінансових активів, пов'язаний з переходом прав власності
на них. Умовно права власності на фінансові активи існують у двох формах: приватній (ресурси міжнародних банків, фізичних та юридичних осіб) і офіційній (ресурси урядів країн і міжнародних офіційних організацій). Залежно від того, з якої власності в яку переливаються капітали при утворенні міжнародних ресурсів, формуються міжнародні валютно-фінансові потоки чотирьох типів:

1. Потоки, спрямовані з офіційних джерел в офіційну власність. Такі валютно-фінансові потоки формуються з надлишків іноземних валют, які утворюються в активах платіжних балансів, в резервах МВФ, ВБ, ЄБРР та ін., в СДР та в золотих запасах. Ці потоки зумовлені розвитком інвестиційної діяльності міжнародних фінансових організацій та інституцій.

2. Потоки, спрямовані з приватних джерел у приватну власність. Такий тип валютно-фінансових потоків має місце, коли банки, фірми, фізичні особи здійснюють торговельні операції та операції з фінансовими активами ринковим шляхом.

3. Потоки, спрямовані з офіційних джерел у приватну власність. Цей тип валютно-фінансових потоків виникає при діяльності урядів країн і міжнародних офіційних організацій, пов'язаній з розміщенням своїх капіталів серед іноземних приватних суб'єктів господарювання.

4. Потоки, спрямовані з приватних джерел в офіційну власність. Ці потоки є державними запозиченнями на міжнародних ринках капіталів у юридичних і фізичних осіб чи при вкладах таких осіб у міжнародні фінансові організації. Вони виникають дуже рідко і не відіграють помітної ролі у світовій економіці.

Усі види міжнародних валютно-фінансових потоків виникають на основі угод і домовленостей, визначаються певними економічними законами та міжнародним порядком.

Рух міжнародних фінансів здійснюється такими основними ка­налами:

- валютні операції;

- валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-про­дажу товарів (у тому числі й особливого товару — золота);

- операції з цінними паперами і різними фінансовими інстру­ментами;

- зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;

- перерозподіл частки національного доходу через бюджет у формі допомоги бідним країнам та внесків держав до міжнародних органі­зацій та ін [10].

Основою міжнародних фінансів є міжнародні фінансові відносини, що є складовою міжнародних економічних відносин щодо руху фінансових активів.

Організація міжнародних фінансових потоків між суб’єктами господарювання базується на прийнятих у світі формах розрахунку та системі валютного регулювання.

Міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн.

Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових угод.

Основними формами міжнародних розрахунків виступають:

- інкасо;

- акредитив;

- банківський переказ;

- відкритий рахунок;

- 100% аванс.

Інкасоє банківською операцією, за якою банк імпортера перераховує кошти на рахунок експортера після передачі імпортеру від банку експортера документів, передбачених контрактом. При цьому застосовується схема платежі - проти документів.

Сама по собі схема дуже проста, але не дає достатніх гарантій на оплату товарів і послуг.

Акредитив дає достатні гарантії експортеру за рахунок відкриття акредитиву в банку імпортера, при якому для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку, або при тимчасовій відсутності коштів гарантується банківським кредитом.

Банківський переказ - доручення одного банку іншому виплатити повну суму отримувачу.

Платіж на відкритий рахунок - найменш надійна форма, за якою експортер поставляє товар, а імпортер переказує гроші на день платежу.

100 % аванс (передоплата)– оплата товарів, послуг, робіт в повному обсязі до здійснення фактичного відвантаження. Використовується рідко партнерами, в яких стійкі та довірливі відносини [5].

Форми розрахунків - це лише організаційна сторона руху грошових коштів у міжнародних фінансових відно­синах, яка підпорядкована забезпеченню еквівалентності обміну.

Серцевиною ж міжнародних фінансових розрахунків є встановлення курсу валют та інші аспекти валютного регулювання—це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку [8]. Валютне регулювання здійснюється в межах валютної політики держави. До заходів валютної політики належать:

- девальвація;

- ревальвація;

- валютна інтервенція;

- валютний демпінг;

- валютна блокада;

- валютні обмеження.

Девальвація –офіційне зниження курсу національної стосовно іноземної валюти. Девальвація використовується для заохочення експорту та скорочення імпортуждя покращення платіжного балансу через приведення у відповідність офіційного курсу валюти в державі до ринкового курсу провідних валют. Така маніпуляція є ефективною лише в короткостроковому періоді, так як затягування призведе до поглиблення інфляції та пониження життєвого рівня населення. Також девальвація може відбуватись природно в умовах ринку, без державного впливу.

Заради стимулювання експорту офіційний Пекін в 2012 році може знову піти наперекір вимогам США та Європи і в черговий раз девальвувати свою національну валюту. За час свого існування національна українська валюта девальвувала в 5 разів, що пояснюється невисоким показником імпорту та низьким показником власного виробництва продуктів повсякденного вжитку.

Ревальвація - офіційне підвищення курсу національної стосовно іноземної валюти. Країна, що ревальвує свою національну валюту, має змогу придбати іноземну валюту. Використовується з метою боротьби з інфляцією та стримування активного сальдо платіжного балансу. Виграш від ревальвації мають експортери капіталу та імпортери товарів.

За час незалежності лише в 2006 році гривня ревальвувала.

Валютна інтервенція –втручання держави через центробанкв операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти через продаж/купівлю іноземної валюти. Центральний банк продає іноземну валюту зі своїх резервів, якщо вважає за необхідне підтримати курс національної валюти на високому рівні, й, навпаки, скуповує її, якщо вважає, що курс національної валюти на ринку надто завищений і не стимулює розвитку експорту. Валютні інтервенції здійснюються в тому разі, коли на ринку спостерігаються короткострокові зміни в попиті й пропозиції. Центральний банк очікує швидкого відновлення попередньої рівноваги. Якщо такі зміни мають довгостроковий характер, зумовлений глибинними макроекономічними процесами, валютні інтервенції не приведуть до позитивного результату Вони можуть лише відтягнути відповідні зміни валютного курсу на якийсь час, протягом якого уряд повинен застосувати заходи щодо врівноважування платіжного балансу. В іншому випадку після вичерпання валютних резервів неминуче ще більш катастрофічне потрясіння валютного ринку.

Національний банк України (НБУ) в грудні 2011 р. купив валюти на 625,8 млн дол., продав - на 456,2 млн дол. Про це повідомляє прес-служба НБУ. Таким чином, позитивне сальдо валютних інтервенцій в грудні склало 169,6 млн дол. проти негативного у 700 млн дол. в листопаді 2011 р.

Валютний демпінг – різновид демпінгу, при якому експорт товарів відбувається за заниженими цінами(нижче світових) шляхом застосування спеціального зниження валютних курсів, які відображають зовнішнє знецінення валюти у розмірах, що перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку експортуючої країни.

Валютні блокади — заходи, що вживаються державою з обмеження обігу в країні валюти іншої країни, з метою спонукати цю країну виконати певні вимоги. Є різновидом економічної блокади. Передбачає блокування рахунків, кредитну блокаду та/або валютні обмеження.

Швейцарія заблокувала на банківських рахунках 50 млн. швейцарських франків (53,4 млн. доларів), що належать вищому керівництву Сирії та сирійським компаніям. За словами представника Державного секретаріату з економіки (SECO) Швейцарії Марі АНЕ, кошти почали блокувати з моменту введення в травні 2011 року санкцій проти Сирії.

Валютні обмеження - це система нормативних правил, встановлених законодавчим або адміністративним чином і направлених на обмеження валютних операцій [15].

На сьогодні в Україні діють обмеження на отримання протягом 1 операційного дня банку суми розміром більше 80 тисяч гривень. Також встановлено паспортизацію валютних операцій .

Таким чином, основою міжнародних фінансових відносин є валютні операції, що вимагають заходів валютного регулювання і контролю. Дані засоби та механізми сприяють захисту інтересів всіх учасників валютних відносин та суб’єктів валютно-фінансових потоків, розрахунки між якими відбуваються на базі уніфікованих форм розрахунків.

Читайте також:

1. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
2. А. Фінансові коефіцієнти
3. А. Фінансові коефіцієнти
4. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
5. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
6. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
7. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
8. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
9. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
10. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
11. Автоматичне регулювання.
12. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.

Переглядів: 2122