Російський драматичний театр

Шедеври російського кіномистецтва.

Кіномистецтво в Росії з’явилося наприкінці XIX ст. У 1908 р. перший ігровий російський короткометражний фільм під назвою «Понизова вольниця» («Степан Разін») було знято режисером і підприємцем О. Дранковим.

У 1910-х роках тогочасні майстри кінорежисури визначили подальший розвиток російського кінематографа: В. Гардін («Дворянсське гніздо»), Я. Протазанов («Пікова дама», «Отець Сергій»), Є. Бауер «Сутінки жіночої душі», «Злочинна пристрасть»). У Росії того часу «засяяли» перші суперзірки кіно — В. Холодна, І. Мозжухін, В. Максимов, В. Полонський.

Улюбленцем мільйонів глядачів 1930-х років став режисер Александров, який зняв славнозвісні фільми «Веселі хлопці», «Цирк», «Волга-Волга». Головні ролі в кінокомедіях виконували І Орлова — перша зірка радянського екрану. Фільми Александрова належать до кращих стрічок російського кіномистецтва XX ст.

Найпомітнішою фігурою 1950-х років став режисер М. Калатозов. Знятий ним фільм «Летять журавлі» завоював «Золоту пальмову гілку» Каннського фестивалю.

Найбільшого розквіту кіномистецтво Росії набуло в 1960-х роках . На екрани вийшли фільми А. Тарковського («Іванове дитинство», «Андрій Рубльов»), Л. Гайдая («Операція “ЬІ”», «Кавказька полокнянкаа», «Діамантова рука»), Е. Рязанова («Бережись автомобіля» ) і Г. Данелія («Я крокую по Москві»). Не можна не згадати і гучні екранізації світової класики — «оскароносну» «Війну і мир» С. Бондарчука, «Анну Кареніну» О. Зархі, «Гамлета» Г. Козинцева. Це був зоряний час для Т. Самойлової, А. Вертинської, Л. Савельєвої, В. Тихонова, О. Баталова, І. Смоктуновського та багатьох інших чудових акторів нового покоління.

У кінопрокаті наступних досятиліть з’явилися стрічки видатних майстрів В. Шукшина («Калина червона»), М. Михалкова («Незакінчена п’єса для механічного піаніно»), Р. Бикова («Опудало»), Г. Данелія («Осінній марафон»), П. Тодоровського («Військово-польовий роман»), А. Кончаловського («Дядя Ваня», «Сибіріада»).

У сучасному російському кінематографі провідними режисерами є Микита Михалков («Сибірський цирульник», «Утомлені сонцем»), П. Лунгін («Цар»), С. Дружиніна («Таємниці двірських заколотів»), Г. Панфілов («Романови: вінценосна родина»). Надзвичайну популярність стрічки Т. Бекмамбетова «Денний дозір» та «Нічний дозір» ( за яку 2004 отримав премію «Золотий орел» у номінації «Краща робота звукорежисера »).

На початку XIX ст. склалася мережа російських імператорських театрів, яким було підпорядковано три театри в Петербурзі (Олександрійський, Маріїнський і Михайлівський) і два в Москві (Великий і Малий). Репертуар цих театрів майже збігався, що пояснюється не дуже и багатим вибором п’єс і єдиним керівництвом. У другій половині XІХ ст. театри з’явилися і в інших містах Росії, а до кінця століття вже не було жодного губернського міста, який не мав би театру.

XIXст. подарувало російському театру імена драматургів, які створили театральний репертуар, популярний і сьогодні. .У першій половині століття такою особистістю став М. Гоголь, який написав справжні шедеври світової драматургії — п’єси «Ревізор» і «Одруження». У середині століття драматургом, який визначив літературну основу сучасного російського театру, став О. Островський («На всякого мудреця досить простоти», «Банкрут», «Безприданниця»). Практи чно всі твори Островського були успішно поставлені в Малому театрі у Москві, який на той час став кращим в імперії. Провідною фігурою російського драматичного театру є також Антон Чехов. Його п’єси «Вишневий сад», «Дядя Ваня», «Три сестри» досі вважаються класикою і своєрідною візитівкою російського театрального мистецтва.

Одним із засновників російської акторської школи є видатний актор М. Щепкін. Будучи кріпаком і почавши кар’єру за згодою свого пана, графа Волькенштейна, Щепкін став актором Малого театру і грав величезний комічний репертуар. Його найкращі ролі – Фамусов у «Лихові з розуму», городничий у «Ревізорі».

Історія російського театру другої половини XIX ст. нерозривно пов’язана з ім’ям М. Єрмолової. Ця видатна актриса протягом своєї кар’єри створила на сцені Малого театру галерею жіночих образів класичної драматургії. У репертуарі Єрмолової були і висока трагедія («Орлеанська діва» Шиллера, «Макбет» Шекспіра), і побутова драми (п’єси В. Александрова та ін.).

На межі XIX—XX ст. у російському театрі розвинулися нові естетичні напрями. К. Станіславський і В. Немирович-Данченко в Московському художньому театрі стали засновниками психологічного театру, розробляючи й доповнюючи кожний сценічний образ невидимою глядачеві передісторією. Провідною в естетиці режисера В. Мейєрхольда стала розробка театральних форм, зокрема сценічного руху, і так звана система театральної біомеханіки.

XX ст. назавжди залишило в історії країни імена драматургів М. Булгакова, В. Розова, О. Володіна, режисерів і акторів Є. Вахтангова, С. Міхоелса, О. Дикого, Г. Товстоногова, А. Ефроса, Ю. Любимова і ще багатьох видатних діячів російського театру.

Висновок:

Росія – велика країна із багатою культурною спадщиною. Протягом багатьох століть вона наслідувала кращі мистецькі досягнення інших країн та народів, не втрачаючи при цьому власної самобутності і, у свою чергу, впливаючи на розвиток інших культур.

Російська школа живопису визнана однією з найкращих у світі. Розквіт іконопису в XIV—XVI ст. пов’язаний із творчістю іконописців Феофана Грека, Андрія Рубльова та Діонісія. У XIX ст., коли відбувався надзвичайний підйом національної культури, значного розвитку в живописі набули портретний, пейзажний та історичний жанри. Плеяда талановитих художників у своїх творах уславила природу рідного краю, його історію та видатних особистостей Росії.

Театральне мистецтво — гордість Росії. У країні відродився балет, що наповнився новим змістом, збагатився репертуар драматичного театру. Також визначними є досягнення Росії в кіномистецтві: твори російських режисерів (С. Бондарчука, А. Тарковського та ін.) увійшли до золотого фонду світової культури.

ЗАПИТАННЯ

■ Визначте особливості руської ікони.

■ Який художній метод став провідним у творчості художників передвижників?

■ Які російські живописці зверталися до української тематики у своїй творчості?

■ Які етапи розвитку пройшов російський кінематограф? Які режисери працювали в радянському кінематографі 1920-1930-х років?

■ Назвіть найславетніші імена представників російського драматичного театру та їхні досягнення.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

■ Здійсніть відеоподорож до музеїв образотворчого мистецтва, де зберігаються зразки російського живопису XIX—XX ст.

§ Складіть оповідання (або підготуйте історичну довідку) за сюжетом кар¬тини російського живописця, який працював в історичному жанрі.

■ Відвідайте балетні вистави професійних театрів (перегляньте відеовиставу, кіновиставу) та створіть власні живописні, графічні чи поетичні відгуки про них.

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ

■ Зробіть колаж «Художня культура Росії» в улюбленій техніці (комп'ютерна графіка, аплікація тощо).

■ Перегляньте ігрову стрічку Л. Осики «Етюди про Врубеля» та обговоріть її.

* Зробіть ескізи костюмів та декорацій до постановки драматичного твору М. Островського, М. Гоголя або А. Чехова (колективна робота).

■ Порівняйте музику балетів П. Чайковського, І. Стравінського та С. Прокоф'сва. Що в них є спільного, а що відмінне?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виконавське мистецтво та видатні балетні актори Росії.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.