Концептуальний театр

Нова система акторської гри у театрі Бертольда Брехта

Діяльність Костянтина Станіславського та Володимира Немировича-Данченка

Театр Лопе де Вега, Шекспіра

Комедія дель арте

Театр епохи Відродження

придворний театр в Італії XVI ст. (Аріосто, Маккіавеллі)

театр класицизму у Франції (Корнель, Расін, Мольєр)

комедія характерів та положень (Голдеміт, Шерідан, Гольдоні, Бомарше)

театр XX ст.: творчість Ібсена, Метерлінка

видатні акторські особистості (Коклен, Сара Бернар, Сальвіні, Елеонора Дузе, Марія Заньковецька, Сперантова)

абсурдизм і "театр жорстокості"

автентичний театр та ін.

Українське театральне мистецтво виступає невід'ємною складовою загальносвітового процесу. Елементи театральної гри ми можемо знайти в обрядах й іграх давніх часів – це хороводи, веснянки, трудові пісні, весільна драма, культові ритуали.

Важливим етапом розвитку цього виду мистецтва став театр братських шкіл ХVІІ-ХVІІІ ст. Тут зароджується такий жанр, як схоластична драма. А курс поетики та риторики Феофана Прокоповича був першою спробою сформулювати принципи української драматургії і театру. У цей же час відбувається зародження лялькового театру-вертепу у різних формах його побутування.

Найважливішим кроком на шляху до професійного театру стала поява українського народного репертуару. Тут необхідно згадати перш за все творчість І.П. Котляревського. Перші акторські трупи виникають у Харкові, Полтаві, Києві. Михайло Щепкін, Карпо Соленик стали першими українськими акторами.

У XIX ст. реалістичні принципи нового українського театру утвердилися в діяльності труп Марка Кропивницького, Михайла Старицького. Величезним було їх значення для піднесення української національної культури. Драматургія Івана Карповича Карпенка-Карого, корифеї українського театру – Марія Костянтинівна Заньковецька, Микола Карпович Садовський, Ганна Петрівна Затиркевич-Карпінська – вписані золотими літерами в історію світового театрального мистецтва.

У Львові широкого розголосу здобула діяльність театру при товаристві «Руська бесіда», який став основою українського театру в Західній Україні.

Складні творчі шукання українського театру на порозі XX ст. Найважливішою їх сторінкою є творчість Леся Курбаса – видатного реформатора сцени. Важливе місце у світовому театральному процесі зайняли створені ним „Молодий театр”, театр „Березіль” у Харкові. Специфіка українського театру того часу ґрунтується на талановитій драматургії Володимира Винниченка, Миколи Куліша, Івана Кочерги. У другій половині XX ст. писали для театру Олександр Корнійчук, Микола Зарудний, Ярослав Стельмах. Нові принципи художнього оформлення вистави запровадили видатні українські сценографи сучасності – Володимир Лідер, Євген Лисик, Мирон Кипріян. Провідні театральні колективи Києва, Львова, Харкова, авангардний театр нової драматургії повною мірою віддзеркалюють складні проблеми сьогодення. Їх можна дослідити, лише застосовуючи нові засади режисерської діяльності, як це роблять українські режисери молодого покоління – В. Малахов, Б. Жолдак, І. Козьменко-Делінде та інші.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Театр – вид мистецтва, в якому образне відтворення дійсності відбувається у формі драматичної дії, сценічної гри, що здійснюється акторами перед глядачами.	\|	Архітектура. Образотворче мистецтво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.