МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Особи, які можуть бути судовими експертамиТема 3. Правовий статус експерта 1. Особи, які можуть бути судовими експертами 2. Права та обов’язки експерта. 3. Відповідальність експерта. 4. Принципи експертної діяльності. Гарантії незалежності експерта.
Судовими експертами державних спеціалізованих установ мажуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, прошили відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
]. Перша частина статті містить головну вимогу до особи, яка претендує на професійне звання судового експерта, — наявність у неї «необхідних знань для надання висновку з досліджуваних питань». Ця вимога стосується всіх претендентів, незалежно від організаційних форм СЕД, передбачених статтею 7 Закону, і виду судочинства, де такі знання будуть застосовані. [2]. Друга частина розкриває зміст поняття «необхідні знання», яке стосується фахівців СЕУ і включає рівень вищої базової освіти претендента («не нижче спеціаліста»), а також його відповідну підготовку і атестацію з отриманням кваліфікації судового експерта певної спеціальності (див. також ст. 16, 17 та 21 та коментарі до них). /З/. Третя частина регламентує вимоги до претендента, який не є працівником СЕУ. Такий фахівець теж зобов'язаний мати вишу базову освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройти відповідну підготовку в державних спеціалізованих експертних установах Міністерства юстиції України з відповідної експертної спеціальності {з урахуванням обмежень, викладених у четвертій частині ст. 7 Закону), а в подальшому бути атестованим і отримати кваліфікацію судового експерта у порядку, передбаченому у статтях 17 і 21 Закону. Стаття 11. Особи, які не можуть бути судовими експертами Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особа, які мають судимість. [1] Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством. [2] У статті містяться застереження щодо того, які особи не можуть бути професійними судовими експертами, а також, які особи не можуть бути залучені до проведення судової експертизи у конкретній кримінальній, цивільній, господарській, адміністративній справі. /І/. Норма містить загальновживані правові приписи: недієздатні особи не можуть відповідати за свої вчинки і нести передбачену законом відповідальність за ухилення від виконання обов'язків та їх неналежне виконання; особи, які мають судимість, не користуються довірою і авторитетом, що є необхідними умовами діяльності судового експерта. [2]. Друга частина статті містить бланкетну норму, яка відсилає до процесуального законодавства, але зазначені обставини («заборони участі особи як експерта») в ньому не встановлені. Натомість є норми, якими регулюється відвід судового експерта за певних обставин. У цивільному процесі підставами відводу судового експерта названі: особиста (пряма чи побічна) заінтересованість у результатах справи; родинні стосунки зі сторонами або іншими особами, які беруть участь у справі; особливі стосунки з особами, які беруть участь у справі; виявлення інших обставин, які викликають сумнів у безсторонності експерта (ст. 18 чинного ЦПК України і ст. 22 нового ЦПК України від 18 березня 2004 p.). Крім того, експерт не може брати участі у розгляді справи, якщо він: перебуває або перебував у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі; провадив ревізію, матеріали якої стали підставою для порушення даної цивільної справи; виявився некомпетентним (ст. 19 чинного ЦПК України). У кримінальному процесі підставами відводу судового експерта названі такі обставини: судовий експерт є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем ко-го-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого; судовий експерт брав участь у даній справі як свідок, ocd6a, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача чи роз- глядав по цій справі скаргу в передбаченому законом порядку; заінтересованість у результатах справи, особиста або родичів; наявність інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності експерта (ст. 62 КПК України). У господарському процесі підставами відводу судового експерта названі: особиста, пряма чи побічна заінтересованість у результатах розгляду справи; родинні стосунки з особами, які беруть участь у господарському процесі; некомпетентність (ст. 31 ГПК України). У цивільному процесі (ст. 20 чинного ЦПК України і ст. 23 нового ЦПК України від 18 березня 2004 р.) на судового експерта покладається обов'язок за наявності зазначених обставин заявити самовідвід. Заяву про відвід або самовідвід судового експерта (ст. 20 чинного ЦПК України і ст. 23 нового ЦПК України, ст. 62 КПК України, ст. 41, 31 ГПК України) може бути відхилено, а отже, категоричної заборони його участі у справі за виявлення таких обставин не передбачено1.
Метою атестації судового експерта е оцінка професійного рівня фахівців, які залучаються до проведення судо- вих експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації їм присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду експертизи. [1] Метою атестації працівників державної спеціалізованої установи, які залучаються до проведення судових експертиз та/або беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи, е оцінка рівня їх спеціальних знань та відповідність займаній посаді. [2] Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас. [3] Порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта визначається міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність. [4] У коментованій статті визначаються мета атестації судового експерта і коло фахівців, які атестуються, а також зміст атестації і коло суб'єктів, відповідальних за її проведення. [1]. Частина перша визначає головну мету атестації — оцінка професійного рівня фахівців, які безпосередньо залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи. Таким фахівцям, залежно від їх спеціалізації, присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду експертиз. [2; 3]. Друга та третя частина уточнюють положення першої частини щодо працівників СЕУ, яким не тільки присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду (чи видів) експертиз, а також, залежно від рівня підготовки, стажу роботи і відповідно займаній посаді, присвоюється кваліфікаційний клас1. [4]. Четверта частина статті встановлює, що порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів визначається тими міністерствами та відомствами, до сфери управління яких належать СЕУ2.
Стаття 17. Експертно-кваліфікаційні комісії Для присвоения та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність. [І] До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш досвідчені фахівці та науковці, які мають кваліфікацію судового експерта та стаж, практичної роботи за спеціальністю не менше п'яти років. Серед них має бути не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності і того класу, з яких комісія проводить атестацію, присвоює кваліфікацію судового експерта або кваліфікаційний клас, а також, фахівець з процесуальних питань судової експертизи. [2] Порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не е працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України. [3] Присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичним і судово-психіатричним експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних і судово-психіатричних експертів проводяться в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я України. [4] Коментована стаття уточнює положення статті 16 Закону що¬до мети і змісту атестації судових експертів і визначає склад спе-ціалізованої структури — експертно-квадіфікаційної комісії, яка здійснює атестацію, тобто присвоєння (або позбавлення) ква-ліфікації судового експерта з дозволом проведення певного виду експертиз та кваліфікаційного класу. [1]. Перша частина містить визначення спеціалізованої структу¬ри СЕД — експертно-кваліфікаційної комісії (далі — ЕКК), яка здійснює атестацію судових експертів для присвоєння їм ква¬ліфікації судового експерта і кваліфікаційного класу, а також го¬ловних суб'єктів, відповідальних за організацію та регламентацію
ЕКК (докладніше у коментарі до третьої та четвертої частин даної статті). [2J. Друга частина визначає типовий склад будь-якої ЕКК, що проводить атестацію судових експертів, і загальні принципи її формування. По-перше, до складу ЕКК включаються найбільш досвідчені фахівці та науковці, які мають кваліфікацію судового експерта і стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п'яти років. По-друге, у складі комісії має бути не менше двох фахівців тієї спеціальності і того класу, з яких комісія проводить атестацію і присвоює відповідну судово-експертну кваліфікацію або кваліфікаційний клас1. Нарешті, третя вимога до складу ЕКК (незалежно від форми організації СЕД) — наявність у складі ЕКК фахівця з процесуальних питань судової експертизи. Дійсно, підготовка професійного судового експерта потребує від нього правових знань — перш за все в галузі процесуальних наук і відповідного законодавства, а також знань основ криміналістики, судової експертології, окремих розділів матеріального права і відповідної законодавчої і нормативно-правової бази, яка «обслуговує» СЕД. /І; 4/. Згідно з положенням частини 4 статті 16 Закону та частини 1 коментованої статті порядок проведення атестації судових експертів І діяльності ЕКК визначається міністерствами і відомствами, у сфері управління яких перебувають СЕУ. Тому законодавчі засади діяльності ЕКК, які виконують функції атестації судових експертів, на відомчих рівнях реалізуються по-різному. У системі СЕУ Міністерства юстиції України ЕКК створені при науково-дослідних інститутах судових експертиз і діють згідно з Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1997 р. № 285/7-А, а також з Положенням про кваліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від ЗО листопада 1995 р. № 360/62. У системі СЕУ Міністерства охорони здоров'я України ЕКК створені при Головному, республіканському (АР Крим), обласних (міських) бюро судово-медичної експертизи і діють згідно з Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії бюро судово-медичної експертизи, затвердженим наказом МОЗ України від 18 лютого 1997 р. № 52. Атестацію лікарів — судово-психіатричних експертів здійснюють ЕКК, створені при деяких управліннях (відділах) охорони здоров'я відповідних державних адміністрацій. При присвоєнні кваліфікаційних класів експертам — судовим медикам і судовим психіатрам названі ЕКК керуються окремими відомчими нормативними актами: Положенням про кваліфікаційні класи судових експертів бюро судово-медичної експертизи і Положенням про кваліфікаційні класи лікарів — судово-психіатричних експертів, затвердженими наказом МОЗ України від 31 жовтня 1995 р. № 199і. Атестацію судових експертів — медиків Центру судової експертизи та його структурних підрозділів Міністерства оборони України за домовленістю здійснює ЕКК Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. В експертних службах МВС України, СБУ та Державної прикордонної служби України ЕКК створені тільки при центральних (головних) установах цих служб. Зазначені ЕКК проводять атестацію і переатестацію судових експертів (переважно офіцерського складу) як головних, так і регіональних підрозділів цих служб2. /З/. Згідно з частиною третьою коментованої статті порядок атестації судових експертів, які не є працівниками СЕУ, визначено Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністра юстиції України від 15 липня 1997 р. № 285/7-А (з наступними змінами і доповненнями). Сама атестація здійснюється Центральною ЕКК (далі — ЦЕКК) при Міністерстві юстиції України. Для присвоєння кваліфікації судового експерта претенденти повинні мати підготовку з наукових, технічних або інших спеціальних галузей знань, по яких вони мають намір атестуватись як судові експерти, на освітньо-кваліфікаційному рівні спеціаліста, володіти правовими основами судової експертизи та обов'яз- ково пройти стажування в науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України. ЦЕКК, відповідно до покладених на неї завдань, за заявою фахівців: приймає кваліфікаційний іспит і залежно від рівня професійних знань, стажу і досвіду приймає рішення про присвоєння або про відмову в присвоєнні кваліфікації експерта. Згідно з додатком 5 до зазначеного Положення, фахівцям-претендентам, які успішно склали кваліфікаційні іспити, кваліфікація судового експерта може бути присвоєна лише за обмеженим переліком видів судових експертиз, і, відповідно, експертних спеціальностей, який включає: інженерно-технічну (обставин ДТП), будівельно-технічні, економічні, товарознавчі експертизи та експертизи, пов'язані з дослідженням об'єктів інтелектуальної власності. Свідоцтво про присвоєння претенденту кваліфікації судового експерта чинне протягом трьох років. Процедура підтвердження їм рівня своїх професійних знань визначена у статті 21 Закону. Питання оплати праці та умови соціального захисту судових, експертів визначаються Кодексом, законів про працю України та іншими актами законодавства України. [1] На працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законами України. (2] Стаття містить суттєву новелу щодо оплати праці та соціального захисту працівників державних спеціалізованих судово-експертних установ. [1]. Перша частина визначає загальну законодавчу базу оплати праці та умови соціального захисту судових експертів, які є штатними працівниками державних спеціалізованих СЕУ (Кодекс законів про працю України та інші нормативно-правові акти в сфері трудового законодавства України). 12]. Друга частина, хоча теж має бланкетну конструкцію, чітко визначає, що на працівників СЕУ «поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України «Про державну службу». Але цей припис закінчується істотним застереженням: «...якщо інше не передбачено законами України». Зміст цього застереження розкриває розпорядження Кабінету Міністрів України «Про віднесення деяких посад працівників державних спеціалізованих установ до категорій посад державних службовців» від 31 серпня 1995 р. № 558-р, яке містить таке обмеження: «Це розпорядження не поширюється на судових експертів, які є військовослужбовцями та особами начальницького складу або рядового складу органів внутрішніх справ». Тобто коментована норма поширюється тільки на «цивільних» судових експертів державних СЕУ системи Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України, а також на тих працівників експертних служб Міністерства оборони, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України, які атестуються як судові експерти, що мають статус державного службовця і на яких поширюється дія окремих статей Закону України «Про державну службу» (в редакції від 15 травня 2003 p.), а саме: статті 25 «Класифікація посад», статті 26 «Ранги державних службовців» (з урахуванням першої частини розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 558-р), а також статей 33 «Оплата праці», 36 «Щорічна та додаткова відпустки державних службовців», 37 «Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям», 37і «Порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців». Оскільки заробітна плата судових експертів державних СЕУ, які мають право на отримання статусу державного службовця, складається, згідно з статтею 33 «Оплата праці» Закону України «Про державну службу», з посадових окладів, надбавки за вислугу років, премій та доплати за ранги, більш докладно розглянемо підстави та порядок присвоєння відповідного рангу судовим експертам. Згідно зі статтею 16 Закону складовою атестації судового експерта, поряд з присвоєнням кваліфікації експерта з певного виду експертизи, є також присвоєння йому кваліфікаційного класу. Саме наявність певного кваліфікаційного класу є підставою присвоєння державному атестованому судовому експерту відповідного рангу державного службовця. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 558-р, яким було визначено співвідношення посад і кваліфікаційних класів судових експертів СЕУ з категоріями посад державних службовців, Міністерством юстиції України та Міністерством охорони здоров'я України затверджені узгоджені з Головним управлінням державної служби відповідні положення про кваліфікаційні класи судових експертів. Положення про кваліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України від ЗО листопада 1995 р. містить пов ний перелік посад (директор НДІ судових експертиз, його заступники, вчений секретар — до молодшого наукового співробітника) і відповідних їм кваліфікаційних класів судового експерта (від вищого, першого—п'ятого) і рангів державного службовця (від 5 до 13). Такі самі переліки посад, кваліфікаційних класів і відповідних їм рангів державних службовців містять затверджені Міністерством охорони здоров'я України Положення про кваліфікаційні класи судових експертів бюро судово-медичної експертизи та Положення про кваліфікаційні класи лікарів — судово-психіатричних експертів від 31 жовтня 1995 р. Стаття 2 1. Кадрове забезпечення Підготовка фахівців для державних спеціалізованих установ, що проводять судові експертизи, здійснюється вищими навчальними закладами; спеціалізація та підвищення кваліфікації проводяться на курсах та у спеціальних закладах відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. [1] Фахівці, які не е працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України з урахуванням обмежень, передбачених, законом. [2] Для забезпечення належного професійного рівня фахівці, які не с працівниками державних спеціалізованих установ і отримали кваліфікацію судового експерта, крім тих, які мають науковий ступінь, один раз на три роки повинні пройти стажування в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України відповідно до спеціальності та підтвердити рівень своїх професійних знань. [3] Вивчення потребу підготовці, спеціалізації та підвищенні кваліфікації експертів, а також розроблення пропозицій щодо задоволення цих потреб здійснюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність. [4] Нова редакція коментованої статті визначає два аспекти кадрового забезпечення СЕД: перший стосується підготовки фахівців для СЕУ (частини [1] та [4]), а другий визначає порядок забезпечення належного професійного рівня фахівців, які не є співробітниками СЕУ і мають на меті здійснювати СЕД (частини [2] та [3] коментованої статті). [1]. Перша частина статті повторює диспозицію частини [2] статті 10 щодо обов'язкової наявності у претендента на посаду судового експерта СЕУ вищої базової освіти (на освітньо-кваліфікаційному рівні спеціаліста), але з істотним доповненням: передбачаються подальша спеціалізація і підвищення кваліфікації фахівця саме як судового експерта відповідного профілю і спеціальності на державних відомчих курсах чи в спеціальних закладах. На практиці ці положення Закону реалізуються відповідними міністерствами і відомствами, до сфери управління яких належать СЕУ, по-різному. Найбільш вдосконалена система — від базової освіти до подальшої спеціалізації — запроваджена Міністерством охорони здоров'я України судово-медичних та судово-психіатричних екс- пертів. Претенденти на посаду професійного експерта-медика на останньому курсі навчання в медичному ВУЗІ проходять річну інтернатуру при кафедрах судової медицини, по закінченні якої отримують атестат спеціаліста в галузі судової медицини. Конкретна спеціалізація фахівця як судово-медичного експерта загального профілю чи судово-медичного експерта — криміналіста, гістолога, цитолога, токсиколога чи імунолога визначається на практичній роботі в бюро судово-медичної експертизи з подальшим його атестуванням ЕКК, які функціонують при Головному та обласних бюро СМЕ. Але в складі кафедр судової медицини, а також в ЕКК відсутні фахівці, які б викладали або перевіряли знання претендентів у галузі процесуальних дисциплін, експертології та криміналістики, хоча таку вимогу опосередковано містить стаття 17 Закону, яка передбачає включення до складу ЕКК фахівців у галузі права. Кадри в галузі судової медицини для Центру судових експертиз Міністерства оборони України готує з числа військових медиків Військово-медична академія як заклад післядипломної освіти. Інша процедура підготовки кадрів професійних експертів запроваджена в системі експертних служб Міністерства внутрішніх справ України. При деяких вищих навчальних закладах цього Міністерства створені експертні факультети або спеціалізовані науково-навчальні інститути, які за розширеною програмою ведуть підготовку спеціалістів-криміналістів та експертів-криміналістів. До складу державної екзаменаційної комісії включають також членів ЕКК Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру як провідної установи експертної служби Міністерства внутрішніх справ України. Така «об'єднана» комісія водночас видає випускникові експертного факультету атестат про вишу юридичну освіту (на рівні спеціаліста) і так званий «допуск» (посвідчення) на право проведення широкого кола криміналістичних експертиз (почеркознавчих, технічного дослідження документів, трасологічних, балістичних тощо). Окремий етап атесту-вання фахівця-криміналіста як судового експерта певної спеціальності, прямо передбачений статтею 21 Закону, відсутній. Іншим чином готують кадри судово-експертні науково-дослідні установи системи Міністерства юстиції України. Як багатопрофіль-ні установи в галузі криміналістичних, судово-технічних, судово-економічних, судово-біологічних, судово-психологічних, у деяких інших галузях експертного дослідження речових доказів вони «рекрутують» потрібних фахівців з вищою базовою освітою в галузі гуманітарних, природничих та технічних наук і після тривалого ста- жування (від 6 до 12 місяців) і накопичення практичного досвіду проводять атестацію фахівця як судового експерта певної спеціальності, відповідно до базової освіти претендента, по 9 основних видах судових експертиз, які включають 60 спеціалізацій1. [2; 3]. Нова редакція статті містить другу та третю частини, якими визначається порядок навчання та забезпечення належного професійного рівня фахівців, котрі не є працівниками СЕУ і отримали кваліфікацію судового експерта у порядку, передбаченому статтею 17 Закону. Такі фахівці спершу повинні пройти навчання з відповідної експертної спеціальності (з урахуванням обмежень, передбачених статтею 7 Закону) в науково-дослідних установах судових експертиз Мін'юсту України, а в подальшому — один раз на три роки у цих самих установах пройти стажування відповідно до отриманої спеціалізації судового експерта та підтвердити рівень своїх професійних знань (крім фахівців, які мають науковий ступінь). [4]. Четверта частина покладає обов'язок визначення потреб у підготовці, спеціалізації та підвищенні кваліфікації кадрів судових експертів та їх практичної реалізації на міністерства та відомства, до сфери управління яких належать СЕУ. У Міністерстві охорони здоров'я та Міністерстві внутрішніх справ України такі функції покладені на головні установи, що очолюють судово-експертні служби цих міністерств (відповідно Головне бюро судово-медичної експертизи і Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр), у Міністерстві юстиції України — на Департамент експертного забезпечення правосуддя, який отримує та реалізує кадрові заявки науково-дослідних установ судової експертизи.
Читайте також:
|
||||||||
|