Відносні прикметники можуть утворюватися від іменника за допомогою суфіксів –ов, -ев, -єв.

Помилки у вживанні форм ступеня порівняння

Порушенням літературної норми є поєднання вищого ступеня прикметника з родовим відмінком іменника без прийменника (він дужчий тебе, яблуня вища груші) або вживання вищого ступеня із відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти). Ці помилки виникають під впливом російської мови, в якій такі конструкції становлять літературну норму.

Досить часто трапляються випадки змішуваної контамінації (змішування) простої і складеної форм: більш легший, найбільш легший, найбільш простіший.

Поширеною помилкою є неправильне узгодження простої форми вищого ступеня: Мій брат вище, ніж ти треба від тебе; Ці яблука дешевше від тих треба дешевші, оскільки в українській мові проста форма вищого ступеня має категорію роду, числа, відмінка і має узгоджуватися з ними.

Іноді неправомірно вживають виший ступінь порівняння замість найвищого: вищий сорт замість найвищий сорт, кращий знавець замість найкращий знавець або один із найкращих знавців тощо.

Немає в українській мові й таких форм найвищого ступеня, як «самий близький друг», «сама більша заслуга», а тільки найближчий друг, найбільша заслуга.

Відносні прикметники називають ознаки предмета за його відношенням предмета до іншого предмета, дії, обставини (відповідають на питання який?). Словосполучення з відносними прикметниками мають, як правило, паралельні синтаксичні конструкції з іменником у непрямому відмінку,

наприклад: джерельна вода (вода з джерела), пшеничний хліб (хліб із пшениці), міський транспорт (транспорт міста), затяжна робота (робота, яка затяглася), учорашній випадок (випадок, що стався вчора).

Суфікс –ов- уживається після твердих приголосних основи іменників: дубовий, пільговий, палацовий, кварцовий, липовий, службовий а також після шиплячих, м’яких приголосних та й, якщо наголос у прикметника падає на закінчення: плечовий, маршовий, вольовий, лицьовий;

Якщо наголос падає на суфікс або на кореневу частину (онову), то після м'яких і шиплячих вживається суфікс – ев-: дешевий, плюшевий, мигдалевий, травневий, емалевий, кореневий, насіннєвий, стронцієвий, життєвий (але: життьовий), взуттєвий (але: взуттьовий), грушевий, плюшевий, обручевий, борщевий (але: борщовий);

Суфікс – єв- уживається переважно після голосних: магнієвий, алюмінієвий, кремнієвий.

Деякі відносні прикметники вживаються в паралельних формах: вічевий – вічовий; грошевий – грошовий; дієвий – дійовий; життєвий – життьовий; лицевий – лицьовий; миттєвий – миттьовий.

Велика група прикметників, що вказують на відношення предмета до дії, твориться за допомогою суфікса -льн-, який додається до основи неозначеної форми дієслова (частина дієслова без -ти): копіювати — копіювальний, освітлювати — освітлювальний, наступати — наступальний, навчати — навчальний, свердлити — свердлильний, живити — живильний, місити — місильний.

Відносні прикметники від іншомовних назв часто утворюються за допомогою суфікса -ичн- (-ічн-): історія — історичний, циліндр — циліндричний, атлет — атлетичний, ідеологія — ідеологічний, хімія — хімічний, алгоритм — алгоритмічний.

Префіксальний словотвір прикметників менш продуктивний, ніж суфіксальний.

Частина відносних прикметників утворилася від прийменникових форм іменників одночасним додаванням префіксів без-, на-, над-, під-, при-, поза-, від-, до-, за-, між-, перед-, серед- (прийменники, що перейшли в префікси) і суфіксів -н(ий), -ов(ий): беззвучний, безплановий, наочний, надмірний, підземний, привокзальний, позаштатний, відцентровий, доречний, захмарний, міжрядковий, передсвітанковий, Середземний.

Присвійні прикметники вказують на належність предмета людині, рідше — тварині (відповідають на питання ч и й?): Шевченків «Кобзар», Франкова поема, мамина наука, орлині крила, козяче молоко.

Присвійні прикметники найчастіше вживаються в усно-розмовному стилі, у художній літературі та фольклорі. В інших стилях рідше. Значення індивідуальної віднесеності найчастіше передається формами родового відмінка іменника:

Твори Шевченка, заява Іваненка, наказ директора, світогляд учня.

Треба особливу увагу звертати на творення іменників І відміни, присвійні прикметники повністю зберігають особливості написання іменників, від яких вони утворені, зокрема й написання м'якого знака, великої букви тощо. Творяться вони за допомогою суфікса -ин-, тільки кінцеві приголосні твірної основи г, к, х – в прикметникові можуть чергуватися із ж, ч, ш: Оксана — Оксанин, Олеся — Олесин, Настя — Настин, Ілля – Іллин, Леся – Лесин, суддя – суддин, доня – донин, невістка — невістчин, Микола — Миколин;

але донька – доньчин (к-ч), сваха – свашин (х-ш);

Ольга — Ольжин, Інга — Інжин, Марійка — Марійчин, Стеха — Стешин, свекруха — свекрушин.

але: пастушка – пастущин, казашка – казащин (ш+ч = щ);

але якщо твірна основа закінчується на й, то виступає суфікс -ін- (на письмі: -їн-): Надія — Надіїн, Зоя — Зоїн, Софія — Софіїн.

Для присвійних прикметників характерне на належність певного предмета особі, істоті, яка виражається в прикметнику за допомогою суфіксів –ин- -їн-, а не –ін-!при творенні прикметників від іменників на позначення особиІ відміни й іменника мати

та –ів-, -їв- (при словозміні та формотворенні виступають варіанти –ов-, -ев-, -єв- ) - від іменників ІІ відміни

Від іменника мати присвійний прикметник — материн.

При творенні присвійних прикметників іменників II відміниприсвійні прикметники утворюються за допомогою суфікса

-ів, який чергується з -ов- або –ев - (для твердої групи)

або –ів-, (-їв-), -ев-,(-єв-) (для м’якої та мішаної груп):

Вживання варіантів суфікса -ов- та -ев- залежить від групи іменника:

(твердої, м’якої і мішаної): Іван – Іванів, Іванова, Іванове; Сергійко – Сергійків, Сергійкова, Сергійкове; т.г. столяр - столярів, столярева, столяреве;

м.г. школяр – школярів, школярева, школяреве.

1. від іменників твердої групи присвійні прикметники утворюються за допомогою -ів-, -ов-: Тарас — Тарасів, Тарасова, Стельмах — Стельмахів, Стельмахова; батько — батьків, батькова; столяр — столярів, столярова; командир — командирів, командирова;

2. від іменників м'якої та мішаної груп присвійні прикметники утворюються за допомогою -ів-, -ев-: Василь — Василів, Василева; Мусій — Мусів, Мусієва; Михась —Михасів, Михасева; Кублій — Кубліїв, Кублієва; Черниш — Чернишів, Чернишева; лікар — лікарів, лікарева; школяр —школярів, школярева.

Від назв істот присвійні прикметники творяться по-різному за допомогою суфіксів:

-ач- (-яч-) -еч-, -ин-, (-їн-):мишачий, телячий, голуб’ячий і голубиний, птах - пташачий і пташиний, горобець — горобиний, гороб'ячий, лисиця — лисячий, вовк — вовчий, сорока — сорочий, ведмідь - ведмедячий і ведмежий, заячий, ослячий і ослиний, козиний і козячий, окремі можуть утворюватися за допомогою суфіксів:

-ів- (-їв-)(-ев-, -єв):ведмедів, ведмедева, ведмедеве; зайців, зайцева, зайцеве; зміїв, змієва, змієве

(але зміїний від змія).

Від іменника орел утворюються декілька похідних прикметників: орловий, орлій, орлиний.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ступені порівняння прикметників	\|	Особливості деяких прикметників у словосполуках

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.