• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародний договір

Односторонні зобов'язання

Резолюції міжнародних міжурядових організацій

2. «Миттєвий звичай» («instant custom»)

Ст. 38.1.а. називає таке джерело як «міжнародні конвенції». Однак, було б помилкою вважати, що використана дефініція охоплює лише міжнародно-правові документи з назвою «конвенція». Тут необхідно згадати положення ст. 2.1.а. Конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., яке дає визначення міжнародного договору. З урахуванням предмету конвенції, можна зробити висновок, що міжнародний договір – це угода, укладена між суб’єктами міжнародного права згідно з положеннями міжнародного права, незалежно від того, міститься вона в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від назви таких документів[2]. Поширеними є декілька назв типів міжнародно-правових документів, у тому числі й «конвенція». Отже, є всі підстави вважати, що, виходячи зі змісту ст. 38.1.а., джерелом міжнародного публічного права є міжнародний договір.

Виникає запитання: а що ж завадило авторам Статуту використати цей термін («договір»)? Абсолютно точна відповідь автору не відома; утім, це могло статися через те, що сам по собі термін «договір» (англ. treaty) використовується як в публічному, так і в приватному праві, а «конвенція» (convention) – лише у публічному.

Важливим моментом є не назва, а сутність джерела – воно «містить норми, прямо визнані державами, що є сторонами у спорі». Простий переклад на українську мову не дає повної уяви про використаний термін «expressly recognized». Тут необхідно врахувати дуалізм природи джерел міжнародного права, який походить з самої сутності цієї правової системи. Як було зазначено у відповідному розділі вище, міжнародне право твориться самими суб’єктами; отже, норма міжнародного права обов’язково повинна бути схвалена суб’єктом і лише після цього стає для нього юридично обов’язковою[3]. З огляду на це, розрізняють два способи висловлення такої згоди: прямий (договірний) та непрямий (мовчазний). Термін «expressly recognized» є вказівкою саме на спосіб прийняття норми – прямий, дієвий, явно висловлений.

Щодо продовження фрази («…визнаний державами, що є сторонами у спорі») необхідно пояснити, що згідно ст. 34 Статуту Міжнародного Суду ООН «лише держави можуть бути сторона у спорі, що розглядає Суд», саме тому і поняття міжнародного договору сформульовано виключно щодо держав. Утім, при трактуванні міжнародного договору як джерела міжнародного публічного права (а не як норми, що її застосовує Міжнародний Суд ООН), необхідно враховувати, що така згода на обов’язковість певної норми може бути висловлена й іншими суб’єктами, зокрема міжнародними міжурядовими організаціями. Отже, суттєвим для загального розуміння міжнародного договору є факт прямого висловлення суб’єктом міжнародного права згоди щодо його юридичної обов’язковості.

У західній доктрині міжнародного права часто висвітлюється питання про охоплення терміном «міжнародний договір» як так званих «правостворюючих міжнародних договорів» («lawmaking treaty»), так і «договорів-контрактів» («contract treaty»). При цьому під «правостворюючими міжнародними договорами» розуміються універсальні міжнародні угоди, що закладають основні засади функціонування міжнародного права як правової системи (зокрема, та ж Конвенція про право міжнародних договорів 1969 р.), а під «угодами-контрактами» – конкретні міжнародно-правові домовленості між державами з певного приводу[4]. Друга категорія є більш вузькою і має значення для набагато меншої кількості суб’єктів. Але тут необхідно проводити чітке розмежування між «угодами-контрактами» як домовленостями в сфері публічного права і безпосередніми контрактами, що укладаються у сфері міжнародного приватного права. Вирішальним критерієм при такому розмежуванні виступає суб’єктний склад учасників угоди (для міжнародного договору як джерела міжнародного публічного права – виключно суб’єкти міжнародного публічного права).

Певною мірою таке розмежування відповідає положенню ст. 38.1.а. – «міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні», але використане у статті формулювання має дещо інший зміст. Загальні міжнародні конвенції – це універсальні міжнародно-правові документи, які мають значення для міжнародного товариства держав у цілому, а спеціальні – укладені конкретним (нерідко – обмеженим) колом учасників.

Необхідно зазначити, що на сьогодні міжнародні угоди є найчисленнішим джерелом міжнародного права. З високою впевненістю можна сказати, що у переважній більшості сфер міжнародно-правового регулювання міжнародний договір дійсно став основним інструментом регулювання міжнародним відносин. Утім, було б абсолютно неправильним сказати, що він повністю замінив собою інше, традиційно основне джерело міжнародного права – звичай.

Читайте також:

1. Амстердамський Договір
2. Берестейський мирний договір УНР з державами німецько-австрійського блоку. Падіння радянської влади в Україні
3. Брестський мирний договір
4. Відповідальність за невиконання, неналежне виконання договірних зобов’ язань
5. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань
6. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань
7. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України Договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
8. Внутрішній і міжнародний маркетинг
9. Внутрішній ринок – національний ринок – міжнародний ринок – світовий ринок
10. Всю сукупність теорій виникнення держави можна обєднати в наступні напрямки теорій: теологічну, патріархальну, договірну, органічну, класову, теорію насильства тощо.
11. Географія світового транспорту. Зовнішні економічні зв'язки. Міжнародний туризм.
12. Гетьман І.Виговський, його боротьба за збереження незалежності України. Гадяцький договір 1658р.

Переглядів: 643