Джерела засобів існування зайнятого населення

Переважна більшість зайнятих осіб (87,0%) у ході проведення перепису населення вказала одне джерело засобів існування і для чотирьох із кожної п’ятірки зайнятих цим єдиним основним джерелом була зайнятість (наймана праця) на підприємстві, в організації, установі чи ж селянському (фермерському) господарстві. На наявність двох джерел засобів існування вказали 11, 9% зайнятих, решта (1,1%) – мають три або більше джерел засобів існування.

Поява можливостей отримання значущих доходів із кількох джерел та поєднання зайнятості, прикладання праці у різних місцях (і навіть сферах зайнятості) – явище, значною мірою нове для нашої країни і в принципі типове для ринкової економіки. Поширення множинної зайнятості корелює, певною мірою, з формуванням багатоукладної економіки, розширенням свободи соціально-економічного вибору, а, скажімо, отримання доходів від власності як додаткових або основних – з приватизаційними процесами, розвитком бізнесу, становленням економічної демократії, що базується на корпоративній організації власності. Специфіка ситуації в Україні полягає в тому, що основною причиною-стимулятором множинної зайнятості найманих працівників у нас виступає надто низький рівень оплати праці, у ряді випадків – неповна зайнятість за основним місцем роботи або приховане безробіття, які визначають здебільшого вимушений характер множинної зайнятості, що подеколи набуває форми нещадної самоексплуатації працюючих. Надто проблематичним уявляється в нашій країні і масове отримання ринкових складових доходів, через те що право власності та можливість його реалізації лишаються нині обмеженими і зовсім не однаковими для різних соціальних спільнот. Йдеться, зокрема, про порівняно нечисленний прошарок власників-роботодавців, незначні можливості масового накопичення власності (нерухомості, цінних паперів, земельних ділянок, інтелектуальної власності) і отримання надійних прибутків від неї, нерозвинутість економічної демократії щодо участі працівників у прибутках та акціонерному капіталі. Так, згідно з даними перепису населення прибуток від власності як основне джерело засобів існування вказали лише дещо більше 5 тисяч зайнятих осіб (що становить 0,03% зайнятих економічною діяльністю), зайнятість же на власному підприємстві приносить основний доход 1,3% зайнятих осіб.

Серед осіб, які вказали основним джерелом засобів існування роботу на підприємстві, в організації, установі чи селянському господарстві, додаткові джерела засобів існування мали 13,4%, при цьому найчастіше (у половині випадків) таким додатковим джерелом виступала зайнятість у ОПГ і лише у чотирьох із кожних тридцяти випадків наявності у зайнятих найманих працівників додаткових джерел коштів таким джерелом був прибуток від власності. Частка зайнятих на підприємствах і у організаціях, селянських господарствах працівників у загальній кількості осіб, що мають два і більше джерел засобів існування, становила за підсумками перепису майже 1/3 і дещо поступалася лише частці пенсіонерів (близько 35%) серед осіб з додатковими джерелами засобів існування. При цьому найбільшим є внесок у структуру додаткових джерел засобів існування населення України зайнятості у особистому підсобному господарстві.

Уявлення про розподіл зайнятого населення України за основним джерелом засобів існування у розрізі статі та укрупнених вікових контингентів дає таблиця 4.8.4. Як бачимо, поряд із роботою за наймом на підприємствах, в організаціях, установах тощо, яка є основним джерелом засобів існування для більшості зайнятих, серед інших джерел виділяється саме зайнятість в ОПГ, про роль якої у життєзабезпеченні населення (особливо сільського) вже згадувалось. Щодо статевих відмінностей привертає увагу більш висока частка зайнятих чоловіків, джерелом засобів існування для яких виступає зайнятість на власному підприємстві, зайнятість у окремих громадян, на індивідуальній основі, а також і у власному селянському (фермерському) господарстві. Так, наприклад, майже дві третини зайнятих осіб, для яких основним джерелом засобів існування виступає робота на власному підприємстві, представлено чоловіками. В цілому ж внесок джерел, що уособлюють собою новосформовані протягом останнього десятиріччя ринкові складові доходів, слід визнати ще незначним.

Таблиця 4.8.4. Розподіл зайнятого населення України за основним джерелом засобів існування станом на 5 грудня 2001 року ( у % до загальної чисельності зайнятих відповідної статі та віку)

Джерела засобів існування	Жінки	Чоловіки
Молодші праце-здатного віку	Праце-здатного віку	Старші праце-здатного віку	Молодші праце-здатного віку	Праце-здатного віку	Старші праце-здатного віку
Зайнятість на підприємстві, в організації, установі, селянському (фермерському) господарстві	36,8	82,1	81,3	48,9	79,2	80,2
Зайнятість у окремих громадян	12,8	4,1	0,8	15,1	4,7	0,6
Зайнятість на власному підприємстві	-	1,0	0,4	-	1,8	0,6
Зайнятість на індивідуальній основі	1,9	2,3	0,6	2,0	2,9	0,4
Зайнятість у власному селянському (фермерському) господарстві	-	0,1	0,1	-	0,3	0,4
Зайнятість на сімейному підприємстві без оплати праці	2,3	0,1	0,0	1,4	0,1	0,0
Зайнятість у особистому підсобному господарстві	43,0	9,5	2,9	26,6	10,1	2,4
Прибуток від власності	-	0,0	0,0	-	0,0	0,0
Пенсія	-	0,2	13,8	0,2	0,3	15,2
Стипендія	-	0,0	-	0,2	0,0	-
Допомога (крім допомоги по безробіттю)	0,1	0,2	0,0	-	0,0	0,0
Допомога по безробіттю	-	0,0	-	-	0,0	-
Інший вид державного забезпечення	0,6	0,0	0,0	2,7	0,3	0,0
На утриманні інших осіб	2,3	0,3	0,0	2,3	0,1	0,0
Інше джерело засобів існування	0,2	0,1	0,1	0,6	0,2	0,2
Всі джерела засобів існування	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

Як видно з табл. 4.8.4, суттєвими й такими, що заслуговують на більш пильну увагу, є вікові відмінності у розподілі зайнятих за основним джерелом засобів існування. Аналіз структури джерел засобів існування за п’ятирічними віковими групами у межах інтервалу працездатності дозволив виявити деякі закономірності вікових змін внеску різних джерел.

З віком зростає частка зайнятих, основним джерелом засобів існування котрих виступає праця за наймом на підприємстві, в організації, установі або ж селянському (фермерському) господарстві. Паралельно з цим при переході з однієї вікової групи до іншої послідовно зменшується частка осіб, зайнятих у окремих громадян. Доволі високою є ця частка лише у допрацездатному та наймолодшому працездатному віці, коли через труднощі з офіційним працевлаштуванням за наймом джерелом добування коштів часто виступає незареєстрована зайнятість підлітків і молоді у окремих громадян (як-от: миття автомобілів, виконання кур’єрських доручень, догляд за малими дітьми тощо), найчастіше – непостійна, така, що не потребує професійної кваліфікації та здійснюється на умовах неповного (або ж невизначеного) робочого часу. З віком, у міру здобуття освіти та професійно-кваліфікаційного зростання молоді, зміцнення її соціально-трудових позицій скорочується також і частка осіб, для яких основним джерелом засобів існування є праця в особистому підсобному господарстві.

Зі збільшенням віку підвищується частка зайнятих, які мають власний бізнес, отримують прибуток від власності тощо. Так, за підсумками перепису для 0,3% зайнятих 16-19-річних осіб основним джерелом засобів існування була робота на власному підприємстві, серед 20-24-річних таких осіб було 0,7%, у складі зайнятих 25-29 років частка працюючих на власному підприємстві становила 1,3%, серед 30-34-річних – 1,8%, у віці 35-39 років ця частка досягала свого максимуму (1,9%), а далі з віком поступово зменшувалась. Подібний же параболічний обрис повікової кривої характерний для показників, що відображають внесок зайнятості на індивідуальній основі та зайнятості у власному фермерському господарстві як джерел засобів існування населення, при цьому віковий "пік" відповідних часток зайнятих припадає на інтервал 30-39 років (щодо зайнятості на індивідуальній основі) та вік 40-49 років (зайнятість у власному селянському господарстві).

У післяпрацездатному віці частка осіб, що вважають основним джерелом засобів існування вищезгадані ринкові складові (зайнятість на власному підприємстві, на індивідуальній основі тощо), різко знижується, поступово дещо зменшується і внесок роботи за наймом на підприємствах, в установах та організаціях як найбільш вагомого джерела засобів існування та із зростанням віку підвищується частка зайнятих пенсіонерів, для яких основним джерелом засобів існування стає пенсія. Якщо серед зайнятих осіб працездатного віку дев’ять із кожних десяти вказали одне джерело засобів існування, то понад 3/5 працюючих осіб старше працездатного віку мають два джерела (одне з яких, зрозуміло, недостатня для життєзабезпечення пенсія), а 3,5% – вказали три і більше джерела засобів існування.

Визначальною особливістю відмінностей у розподілі зайнятих за джерелами засобів існування у розрізі типу поселення є (як і у випадку всього населення) значно більш вагомий внесок зайнятості в ОПГ у структуру джерел засобів існування сільських жителів порівняно із зайнятими городянами. У складі тієї незначної частини зайнятого населення, основним джерелом засобів існування якого виступає прибуток від власності, переважають сільські жителі, які здають в оренду земельні ділянки. У містах же більш вагомим, ніж на селі, є внесок роботи за наймом (на підприємствах, в організаціях, установах тощо, а, крім того, і у окремих громадян), зайнятості на власному підприємстві та на індивідуальній основі в структуру джерел засобів існування зайнятого населення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні економічні угрупування населення	\|	Джерела засобів існування та освітній рівень населення: діалектика взаємодії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.