• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні економічні угрупування населення

Розподіл населення за джерелами засобів існування

Відомості про джерела засобів існування населення, які надає перепис, виступають інформаційною базою для визначення основних економічних груп населення, тобто його характеристики за участю у процесах виробництва, розподілу і споживання.

Одним із основних й історично першим економічним групуванням населення, яке стали отримувати за результатами його перепису, є групування населення на самодіяльне і несамодіяльне. Воно передбачає поділ населення на групи, що різняться за характером джерел засобів існування, а відтак – за участю у розподілі й споживанні. Наявність власного самостійного, незалежного від інших людей джерела засобів існування визначає належність особи до самодіяльного населення. При цьому засоби існування самодіяльних осіб різноманітні й досить неоднорідні як щодо розміру, так і з точки зору соціальної характеристики джерел доходів, а тому аналіз структури самодіяльного населення представляє окремий інтерес і несе самостійне змістовне "навантаження". До несамодіяльного населення належать особи, які не мають власних незалежних джерел засобів існування і живуть на утриманні сім’ї.

На рис. 4.8.3. представлено розподіл населення України на самодіяльне та несамодіяльне, отриманий за підсумками перепису населення 2001 року.

Рис. 4.8.3. Розподіл населення України на самодіяльне і несамодіяльне (за даними перепису 2001 року)

Варто зазначити, що порівняно з даними попереднього перепису населення 1989 року, частка самодіяльного населення зменшилась на 5,5 проц. пункти (при цьому у жінок – на 6,0, у чоловіків – на 4,9 проц. пункти), питома вага несамодіяльних відповідно підвищилась, чому сприяло насамперед скорочення зайнятості працездатного населення (особливо жінок) на підприємствах, у організаціях, установах, селянських (фермерських) господарствах тощо (див. табл. 4.8.2), певною мірою – й збільшення кількості підлітків та молоді, які навчаються і при цьому перебувають на утриманні сім’ї, тобто або не мають власних джерел засобів існування (не отримують стипендії тощо), або не вважають, скажімо, отримувану стипендію значущим джерелом коштів. На користь твердження про зростання протягом останнього міжпереписного десятиріччя "внеску" осіб працездатного віку, зайнятих у домогосподарствах, до загальної чисельності несамодіяльного населення свідчить та обставина, що частка сімейних утриманців серед жінок працездатного віку у 2001 році становила 26,8%, у складі працездатних за віком чоловіків – 19,5%. Доволі високою є й частка тих, хто знаходиться на утриманні сім’ї, серед осіб молодшого працездатного віку: у складі 16-19-річних несамодіяльних близько 3/4, серед 20-24-річних – понад 1/3, причому якщо у складі 16-19-річних сімейних утриманців навчаються троє з кожних чотирьох, то серед 20-24-річних – вже лише третина (ймовірно, причиною відсутності самостійних джерел засобів існування у решти є труднощі з належним працевлаштуванням). Частка несамодіяльних жінок в усіх вікових групах працездатного віку є вищою, ніж відповідна частка несамодіяльних чоловіків, при цьому особливо помітною є статева диференціація у "репродуктивно навантаженому" інтервалі між 20 і 35 роками.

Основну ж частину несамодіяльних осіб, що перебувають на утриманні сім’ї, представляють діти віком до 15 років. Їх частка у загальній чисельності несамодіяльних городян становить 46,3%, в той час як у селян – 64,2%. Демографічні відмінності у складі несамодіяльного населення за типом поселення зумовлені більшою поширеністю серед городян як моделі малодітної (частіше – однодітної) сім’ї, так і феномена відсутності у домогосподарок власного джерела засобів існування. За інших рівних умов, для дорослих жителів сіл, що не працюють за наймом, самостійним джерелом засобів існування частіше, ніж у городян, виступає зайнятість у особистому підсобному господарстві, що й визначає порівняно вищу частку самодіяльних осіб серед селян навіть за більшої поширеності середньодітних сімей у сільській місцевості.

Як видно з таблиці 4.8.2, на відміну від зайнятості на підприємствах, в організаціях, установах, селянському (фермерському) господарстві та стипендіатства, роль зайнятості в особистому підсобному господарстві, а також пенсій та допомог у структурі джерел засобів існування населення за міжпереписний період в Україні зросла (особливо відчутно – щодо населення у працездатному віці). Такий перерозподіл основних джерел засобів існування самодіяльного населення відбувся на тлі істотного загострення проблем зайнятості у перехідний період, постаріння населення, погіршення стану його здоров’я (що відбилося на чисельності інвалідів у працездатному віці) тощо.

Таблиця 4.8.2. Розподіл населення України за основним джерелом засобів існування (за даними переписів 1989 та 2001 рр.)

Джерело: Таблицю складено за даними статистичного збірника "Джерела засобів існування населення України" / Державний комітет статистики України. – 2004. – 382 с.

Контингент самодіяльного населення є вельми неоднорідним у соціальному і в демографічному плані. Узагальнене уявлення про структуру джерел засобів існування самодіяльного населення дають показники, наведені у таблиці 4.8.3.

Серед самодіяльних виділяється спільнота осіб, джерела існування яких пов’язані із зайнятістю тим чи іншим видом економічної діяльності. Як бачимо, найчастіше це робота за наймом на підприємствах (різних форм власності), в організаціях, установах, селянських (фермерських) господарствах. Ринкові перетворення в країні, орієнтація на формування багатоукладної економіки сприяли розвитку зайнятості на індивідуальній основі, у власному бізнесі, у окремих громадян, що, як видно з таблиці 4.8.3, набуло певного поширення серед населення працездатного віку. Традиційним для населення нашої країни є порівняно високий рівень зайнятості в особистому підсобному господарстві, яка в умовах матеріальних нестатків перехідного періоду та на тлі загострення ситуації на ринку праці перетворилась на основне джерело засобів існування багатьох працездатних за віком осіб, особливо у сільській місцевості, де майже для кожної четвертої особи працездатного віку, яка має самостійне джерело засобів існування, цим джерелом є зайнятість у ОПГ.

Таблиця 4.8.3. Джерела засобів існування самодіяльного населення України за даними перепису населення 2001 року

Повсякчас підвищується у старіючому населенні (як в усьому, так і у його самодіяльній частині) питома вага осіб, джерелом існування яких є пенсійне забезпечення. Природно, що провідну роль пенсія як основна складова відіграє у структурі джерел засобів існування населення старше працездатного віку, однак, як видно з таблиці 4.8.3, як основне джерело засобів існування вона виступає і для певної частини дитячого населення (діти-інваліди, діти, що отримують пенсію у зв’язку із втратою годувальника), а також осіб працездатного віку (тих, що отримують пенсію за інвалідністю, за вислугу років тощо), причому чисельність пенсіонерів згаданих категорій (як, звісно, й пенсіонерів за віком) протягом останнього міжпереписного періоду неухильно збільшувалась. Варто відзначити при цьому, що надто низький рівень пенсійного забезпечення (реальна середньомісячна пенсія за віком в Україні на початок 2002 року становила третину від її рівня на початок року 1990-го) змушує пенсіонерів шукати додаткові джерела засобів існування. Так, саме серед тих, хто визначив пенсію, як основне джерело засобів існування, частка осіб, які мали додаткові джерела засобів існування, була однією з найвищих (більшою питома вага осіб з додатковими джерелами коштів виявилась лише серед незаможних осіб, основним джерелом засобів існування яких виступають допомоги (в т.ч. по безробіттю), а також серед нечисленного прошарку тих, хто отримує значні прибутки від власності як основного джерела засобів існування і при цьому має й додаткові джерела коштів).

Групу самодіяльних осіб, чиї джерела засобів існування не пов’ язані із зайнятістю економічною діяльністю, тобто тих, хто на даний час перебуває на утриманні суспільства (держави) репрезентують, крім пенсіонерів, ще стипендіати та ті, хто отримує допомоги або перебуває на державному забезпеченні у інших формах. Як бачимо, найбільш значущою є частка "державних утриманців" у складі самодіяльних осіб молодше працездатного віку, серед яких – діти, джерелом засобів існування яких виступають державні допомоги на дітей, підлітки-стипендіати, а також діти, що перебувають на державному утриманні (у інтернатах, дитячих будинках тощо). Певна (втім, незначна) частка студентської молоді працездатного віку, для якої основним джерелом засобів існування є стипендія, також потрапляє у групу державних утриманців-стипендіатів. Дещо більшою мірою утриманці держави працездатного віку представлені особами, джерелом засобів існування яких виступає допомога по безробіттю. Зареєстровані безробітні, які отримують цю допомогу, становлять лише частину безробітного населення країни, оцінити і охарактеризувати загальну чисельність якого не дають змоги дані першого Всеукраїнського перепису, однак дозволяють спеціальні вибіркові обстеження робочої сили (ВОРС), що проводяться Держкомстатом України, починаючи з 1995 року. Безробітні, у свою чергу, представляють собою лише деяку (невелику в цілому) частину економічно активного населення, іншою переважаючою складовою якого виступає спільнота осіб, зайнятих економічною діяльністю.

Територіальні відмінності розподілу населення за вищеокресленими основними економічними групами відображають, головним чином, особливості демографічного складу жителів окремих регіонів, рівень урбанізації, специфіку трудоресурсної ситуації у різних частинах країни, ступінь напруженості становища на регіональних ринках праці. Аналіз даних (див карту) дозволяє скласти уявлення про співвідношення між самодіяльною і несамодіяльною частиною населення по областях та групах областей України.

Питома вага самодіяльного населення в загальній чисельності населення (%) до 67 від 67 до 68 від 68 до 69 від 69 до 70 більше 70

Розподіл населення за засобами існування (%)

С а м о д і я л ь н е н а с е л е л е н н я		Зайняті на підприємствах, у організаціях, установах, селянських господарствах та іншими видами економічної діяльності (крім зайнятих в ОПГ)
	Зайняті в ОПГ
	Стипендіати
	Пенсіонери, особи, що отримують допомогу (крім допомоги по безробіттю) та особи, які мають інший вид державного забезпечення
	Особи, що отримують допомогу по безробіттю
	Особи, що мають інше джерело і не вказали основне джерело
		Несамодіяльне населення

Частка несамодіяльних у складі населення варіює по регіонах України у межах від 27,0% (Чернігівська область) до 34,7% (Львівщина). Як видно з картограми, більш високою питома вага несамодіяльних є у багатьох західних областях країни, з традиційно вищою народжуваністю і часткою дітей у населенні, при цьому переважно трудонадлишкових, з більшою часткою зайнятих у домогосподарствах (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Чернівецька області). Крім того, до групи регіонів, в яких меншою є відносна чисельність осіб з власними незалежними джерелами засобів існування, потрапляють кілька південних областей (Миколаївщина, Одещина, Херсонщина), де порівняно менше осіб працездатного віку отримують доходи від найманої праці на підприємствах, в організаціях, установах та селянських (фермерських) господарствах) і, відповідно, зафіксована підвищена частка працездатних за віком, котрі зайняті лише у домогосподарствах і перебувають на утриманні інших осіб¹. Пара західних областей, в яких частка несамодіяльних порівняно нижча і близька до середньо-української (Тернопільщина та Хмельниччина) є чи не найменш урбанізованими регіонами країни, в яких відносно висока частка самодіяльного сільського населення формується за рахунок зайнятості у ОПГ, при цьому рівень "несамодіяльності" городян є помітно вищим, ніж середній по Україні (у Тернопільській області – 37,3%, у Хмельницькій – 35,0% населення). До речі, міжпоселенське співвідношення між самодіяльною й несамодіяльною частиною населення "на користь" жителів сільських поселень, серед яких відносно більше самодіяльних осіб, справджується щодо всіх регіонів країни за винятком АР Крим.

Області з найбільш високою часткою самодіяльних (Київська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська) – це регіони зі значним рівнем старіння населення, порівняно високим рівнем зайнятості працездатних за віком осіб, середніми показниками урбанізації і нижчим за середньо-український рівнем демографічного навантаження дітьми. У структурі джерел засобів існування населення цих територій "підвищеною" є частка працездатних осіб з джерелами засобів існування від зайнятості на підприємствах, у організаціях, установах, селянських (фермерських) господарствах, на індивідуальній основі, а також питома вага осіб, основним джерелом засобів існування яких виступає пенсія (особливо на Чернігівщині, Сумщині, у Полтавській області).

Крім вищезгаданих регіонів, високою часткою зайнятості за наймом на підприємствах, у організаціях, селянських господарствах тощо у структурі основних джерел засобів існування населення (всього і, зокрема, працездатного за віком) відзначаються Донецька, Дніпропетровська, Вінницька, Хмельницька області, а значна питома вага пенсій як джерела засобів існування зафіксована у Житомирській, Вінницькій, Луганській областях.

Склад джерел засобів існування населення Закарпатської та Івано-Франківської областей на загальноукраїнському тлі вирізняється особливо значущою роллю зайнятості в ОПГ (кожна восьма особа на Івано-Франківщині та дев’ята – на Закарпатті вказали на роботу в особистому підсобному господарстві як основне джерело доходів). Серед жителів південних областей порівняно більша частина (ніж на сході, заході або у центрі) вказала на зайнятість у окремих громадян як основне джерело засобів існування. При цьому у південних же, окремих східних та південно-східних (Запорізька, Дніпропетровська, Харківська, Луганська) областях, а також на Хмельниччині і у Чернівецькій області порівняно більш поширеною серед населення є зайнятість на індивідуальній основі.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. V. Економічні цикли.
3. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
6. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
7. Акціонерна власність в економічній системі
8. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
9. Аналіз диференціації населення за доходами
10. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
11. Антропологічні особливості давнього населення території України
12. Артеріальний пульс, основні параметри

Переглядів: 2374