Поняття функціонального стану

Тема 3. ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТАНУ ЛЮДИНИ В ПРАЦЮ

У психологічній літературі розглядаються різноманітні види станів людини, що роблять сприятливий або негативний вплив на перебіг трудової діяльності. Такі стани позначаються поняттям функціонального стану людини. Сама назва цього терміна підкреслює зв'язок стану організму людини з функціями, які суб'єкт виконує в процесі трудової діяльності, і специфічність підходу до аналізу станів людини, що відрізняється від традиційної проблематики вивчення цього кола явищ в загальній психології і фізіології (дослідження емоційних станів, станів свідомості, психофізіологічних станів та ін.) Поняття функціонального стану вводиться для характеристики еффектівностной сторони діяльності або поведінки людини. Цей аспект розгляду проблеми передбачає насамперед вирішення питання про можливості людини, що знаходиться в тому чи іншому стані, виконувати конкретний вид діяльності.

У психофізіологічних і психологічних дослідженнях суб'єкта праці спочатку мова йшла про функціональний стан центральної нервової системи, в першу чергу таких її відділів, як ретикулярна формація і лімбічна система. Під функціональним станом нервової системи розуміється фон, або рівень активації, нервової системи, на якому реалізуються ті чи інші поведінкові акти людини. Даний показник є сукупної інтегральною характеристикою роботи мозку, що позначає загальний стан безлічі його структур. Функціональний стан центральної нервової системи залежить від характеру та особливостей діяльності, на тлі якої вона здійснюється, значимості мотивів, які спонукають до виконання конкретної діяльності, величини сенсорної навантаження, яка може досягати високих значень або різко падати в умовах сенсорної депривації, її вихідного рівня як відображення попередньої діяльності, індивідуальних особливостей нервової системи суб'єкта, впливів, що виходять за рамки природного місця існування організму.

Про функціональний стан центральної нервової системи судять з поведінкових проявів, яким відповідає різний рівень неспання: сон, дрімота, спокійне неспання, активне неспання, напруга. Часто рівень функціонального стану ототожнюють з поняттям «рівень неспання». Проте дані поняття слід розрізняти: рівень неспання є характеристикою поведінки по його інтенсивності, а функціональний стан центральної нервової системи - це фон, або рівень її активності, на якому реалізуються поведінкові акти. Рівень активності нервової системи обумовлює рівень неспання. Кожному рівню ретикулярної активності відповідає певний тип поведінки. В основі поділу рівнів неспання лежать, на думку психофізіології, такі кількісні показники, як частота дихання, ступінь десинхронізації ЕЕГ, особливості шкірно-гальванічної реакції, ЕКГ і т.д. На функціональний стан впливає також лімбічна система мозку, від якої залежить мотиваційний порушення. Якщо ретикулярна формація мозку пов'язана з неспецифічної активацією, то процеси в лімбічної системі впливають на специфічність поведінки.

Функціональний стан мозку є поняттям інтегральним, оскільки воно відображає стан організованих для виконання певних функцій систем організму в цілому. Інтерес до дослідження функціональних станів і обумовлений в першу чергу тим, що вони є одним з факторів трудової діяльності, від яких залежить її успішність. У зв'язку з проблемою співвідношення функціонального стану і діяльності остання оцінюється рядом об'єктивних і суб'єктивних показників. До них відносяться ефективність діяльності, її продуктивність і суб'єктивне переживання стану. Ефективність виконання діяльності вимірюється числом необхідних трудових дій, точністю та швидкістю їх виконання. Проте однаково хороші результати при виконанні можуть бути досягнуті за рахунок різних енергетичних витрат організму, з різним ступенем мобілізації фізіологічних функцій. У зв'язку з цим діяльність характеризується продуктивністю, яку слід відрізняти від її ефективності. Продуктивність діяльності помітно падає з втомою, оскільки енергетичні витрати для виконання того ж самого завдання ростуть, тоді як ефективність на початковій стадії втоми може ще не погіршуватися. Ефективність і продуктивність є самостійними характеристиками діяльності. Чим вище ефективність і чим менше енергетичні витрати організму, тим вище його коефіцієнт корисної дії, тобто продуктивність діяльності. При одній і тій же ефективності виконання завдання біологічна ціна енергетичних витрат може бути різною. Тривале збереження високого рівня активації в період після завершення виконання завдання розглядається як показник більш високої ціни адаптації в порівнянні з швидким поверненням активації до вихідного рівня, що передувало виконання завдання. Іншими словами, особи, яким потрібно більше часу, щоб заспокоїтися після порушення, платять велику біологічну ціну. Ця біологічна міра залежить від стану індивіда (наприклад, від ступеня його стомлення), а також відображає особливості його індивідуального психофізіологічного функціонування.

У зв'язку з оцінкою діяльності не тільки по ефективності, але також по продуктивності і суб'єктивного стану людини застосовується поняття успішної діяльності, яка характеризується високим рівнем ефективності при малих енергетичних та нервових витратах, тобто при високій продуктивності і виникненні емоційного переживання суб'єктивного комфорту. Стан, супутнє успішної діяльності, розглядається як окремий випадок напруженості, який характеризується досягненням оптимального рівня активності внутрішніх і зовнішніх функцій організму, що забезпечують високу продуктивність діяльності при позитивному до неї емоційному відношенні. Вивчення не тільки об'єктивних, а й суб'єктивних показників успішної діяльності має важливе значення для оптимізації знарядь, умов і процесу праці.

Особливе місце при вивченні функціональних станів займає проблема факторів, що визначають їх рівень і особливості. Можна виділити шість груп явищ, що регулюють функціональні стану.

1. Перш за все це мотивація - те, заради чого виконується конкретна діяльність. Захопленість роботою, прагнення до успіху, престижне досягнення, зацікавленість у винагороді, почуття обов'язку, зобов'язання, допомога - наявність всіх цих мотивів може призвести до надзвичайної зацікавленості у виконанні завдання, і навпаки, їх відсутність породжує формальне ставлення до справи. Чим інтенсивніше, значуща мотиви, тим вище рівень функціонального стану. Отже, від спрямованості і інтенсивності мотивів залежать якісну своєрідність і рівень функціонального стану, на якому буде реалізовуватися конкретна діяльність.

2. Інший важливий регулятор функціонального стану - зміст праці. У самому трудовому завданні закладені певні вимоги до специфіки і рівня функціонального стану. Певна трудова діяльність вимагає певного темпу виконання завдань, автоматизації дій, відповідальності за результат, застосування фізичної сили або інтелекту і т.д. Нарешті, те, як завдання виконується суб'єктом, також має значення для регулювання функціонального стану.

3. До ще однієї групи регуляторів функціонального стану відноситься величина сенсорної навантаження, яка може змінюватися від сенсорного перенасичення, перевантаження до сенсорної депривації з крайнім недоліком сенсорних впливів. Під сенсорною навантаженням розуміються як впливу сенсорного оточення, опосередковувані його значущістю, так і ті дії, які прямо пов'язані з виконуваною діяльністю.

4. Важливе значення для розвитку функціонального стану має його вихідний фоновий рівень, який зберігає слід від попередньої діяльності суб'єкта.

5. Специфіка і рівень функціонального стану істотно залежать від індивідуальних особливостей суб'єкта. Наприклад, монотонна робота по-різному впливає на осіб з сильною і слабкою нервовою системою. Індивіди, що належать до сильного типу, виявляють меншу стійкість до монотонії і раніше слабких показують зниження рівня активації нервової системи (Н. Н. Данилова).

6. Крім того, можна виділити групу регуляторів функціонального стану, які не відносяться до природних: це фармакологічні, електричні та інші впливи на організм.

Таким чином, реальний рівень функціонального стану є результатом складної взаємодії багатьох факторів, внесок яких визначається конкретними умовами існування індивіда. У той же час аналіз функціонального стану працюючої людини в умовах реальної діяльності з неминучістю виходить за рамки тільки фізіологічних уявлень і передбачає розробку психологічних і соціально-психологічних аспектів цієї проблематики. Стан людини з цієї точки зору розуміється як якісно своєрідна відповідь функціональних систем різних рівнів на зовнішні і внутрішні впливи, що виникають при виконанні значимої для людини діяльності.

Кожне конкретне стан людини можна описати за допомогою різноманітних проявів. Об'єктивною реєстрації та контролю доступні зміни у функціонуванні різних фізіологічних систем. Для різних станів характерні певні зрушення в протіканні основних психічних процесів: сприйняття, уваги, пам'яті, мислення та зміни в емоційно-вольовій сфері. Численні стану, яким супроводжують комплекси чітко виражених суб'єктивних переживань. Так, при сильному ступені стомлення людина відчуває почуття втоми, млявості, безсилля.Станом монотонії властиві нудьга, апатія, сонливість. В станах підвищеної емоційної напруженості ведучими є тривога, нервозність, переживання небезпеки і страху. Змістовна характеристика будь-якого стану неможлива без аналізу змін на поведінковому рівні. При цьому мається на увазі оцінка кількісних показників виконання певного виду діяльності, продуктивності праці, інтенсивності і темпу виконання роботи, числа збоїв і помилок. Не меншої уваги заслуговує аналіз якісних особливостей процесу реалізації діяльності, насамперед за показниками рухового і мовної поведінки. Таким чином, у кожному стані так чи інакше відображені психічні та фізіологічні феномени.

Стан людини неможливо охарактеризувати як проста зміна в протіканні окремих функцій чи процесів. Воно є складною системною реакцією індивіда. Під «системою» при цьому розуміється сукупність взаємодіючих між собою елементарних структур або процесів, об'єднаних в ціле рішенням спільного завдання, яке не може бути здійснено жодним з її компонентів. Все сказане вище дозволяє визначити функціональний стан як інтегральний комплекс різних характеристик, процесів, властивостей і якостей людини, які прямо або побічно обумовлюють виконання діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні аспекти соціально-трудової реабілітації хворих та інвалідів	\|	Види функціональних станів людини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.