Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Динаміка антропосоціогенезу

Бісоціальність людини

 

Природа людини біосоціальна. Людину можна включити відразу у двох світи – у світі суспільства і у світі органічної природи. Арістотель називав людину «політичною твариною», підкреслюючи тим самим наявність у людині двох начал : тваринного (біологічного) і політичного (соціального). Людина – частина природи. З цієї точки зору люди належать до вищих ссавців, утворюючи особливий вид Homo sapiens, а, отже, людина виявляється істотою біологічною. Біологічну природу людини визначає сукупність видових ознак, які забезпечують основні життєві процеси : саморегуляцію, адаптацію, продовження роду. Біологічно обумовлена тривалість дитинства, зрілого віку і старості людини; засвоєння їжі, освоєння мови у ранньому віці, поява вторинних статевих ознак і тому подібне. Біологічно кожен з людських індивідів, що коли-небудь жили або живуть нині, є унікальним, єдиним, бо неповторюваний набір генів, що отримуються їм від батьків.

Соціальне у людині – гарматно-виробнича діяльність, мова, мислення, суспільна і політична діяльність. Маркс, підкреслював, що визначальним в людині є соціальне. Людина і суспільство нерозривні: тільки в суспільстві, у рамках конкретних соціальних утворень, він реалізується як людина. Свідомість і мислення людини виникають як громадський продукт і, отже, виявляються вторинними по відношенню до його громадського буття.

Біологічне і соціальне мають бути в єдності. Без біологічних передумов неможливо представити поява людини, а без соціального не можна представити становлення людини.

 

 

Звернемо увагу на гіпотезу Ю. І. Семенова, яка припускає інтегрування процесів антропогенезу і соціогенезу в єдиний процес антропосоціогенезу. Згідно неї на певному етапі розвитку наших тваринних предків серйозним гальмом на шляху подальшого прогресу стала система домінування найбільш сильних і агресивних особ, що панували у співтовариствах, томуі виникає необхідність ліквідації такої системи, що зажадало виникнення у наших предків індивідуальної свідомості. Проте подібні представлення викликають серйозні заперечення.

По-перше, домінування серед тварин, яке Ю. І. Семенов цілком зводить тільки до грубого силового пригнічення одних тварин іншими з метою діставання можливості однією твариною (домінуючим) більш повно задовольняти свої біологічні потреби за рахунок інших. Домінуючий у стаді (чи зграї) ватажок – ця не просто найсильніша і найагресивніша тварина, але це ще і лідер, що володіє, як правило, найбільш розвиненою інтуїцією і здатною вивести стадо з різного роду скрутних становищ.

По-друге, дуже сумнівно, щоб тваринні предки людини, у яких ще тільки формуються зачатки свідомості, могли перейти до демократичних форм організації свого співтовариства.

Початкові принципи подібної теорії можуть бути виведені з таких емпіричних даних, які, не будучи безпосередніми фактами самих процесів становлення Людини і людського суспільства, проте свідчили б про специфічні закономірності антропосоціогенезу.

Саме такі непрямі емпіричні дані можна отримати, якщо спиратися на відкритий Ф. Мюллером (1864) і сформульований Е. Геккелем (1866) «біогенетичний закон», згідно з яким онтогенез всякого організму є коротке і стисле повторення філогенезу цього біологічного виду. враховуючи сказане, резонно вважати, що розвиток дитини від народження до повноліття у загальних рисах повторює формування свідомості у біологічного виду Homo sapiens. Тому можна сподіватися, що якщо ми зуміємо виявити принципово важливі особливості і закономірності становлення свідомості у сучасних дітей, то вдасться встановити і найбільш важливі закономірності формування свідомості у ході філогенезу Homo sapiens .

Виникнення суб’єктивного простору і суб’єктивного часу – необхідна умова становлення і розвитку повноцінної людської свідомості. Другий рівень становлення свідомості пов’язаний з формуванням суб’єктивного часу.

Спочатку «свідома» життєдіяльність формувалася на рівні співтовариства що не мали індивідуальної свідомості тваринних предків людини і лише значно пізніше, не у усіх відразу і не з однаковою швидкістю почала формуватися індивідуальна свідомість.

Виникає питання: а чи можливе існування таких співтовариств, які складалися б з тихий, що не володіють індивідуальною свідомістю живих організмів і проте могли б вести розумний спосіб життя? Позитивна відповідь на це питання цілком очевидна, варто тільки згадати про так званих соціальних комах.

Виникає питання: можливо ли виникнення у процесі еволюції тваринних предків людини таких компактних співтовариств, в яких формується розвинена надіндивідуальна інформаційна система, здатна забезпечити «свідомий» спосіб життя усього співтовариства у цілому за відсутності індивідуальної свідомості у індивідів, що входять в нього?

Про принципову можливість виникнення таких співтовариств свідчать результати вивчення різних форм об’єднання тварин. Дослідження показали, що форма об’єднання тварин, і, у тому числі, гомінід, залежить в основному від умов їх життя, причому життя на відкритій місцевості веде до більш високої згуртованості стада.

Вивчаючи дані про образ життя, звичаях і віруваннях, мові і різного роду соціальних інститутах первісних племен, Л. Леві-Брюль дійшов висновку, що в їх житті і діяльності надзвичайно важливу роль грають так звані «колективні уявлення», які Л. Леві-Брюль визначає як нав’язуванні індивідові соціальною групою деякі складні соціально-психологічні утворення, недиференційованого комплексу, що включає чуттєвий образ об’єкту, що викликаються цим чином емоції, почуття, переживання, пов’язані з цими емоціями, почуттями і переживаннями прагнення, бажання і спонукання до активних дій і, нарешті, реалізовуючи ці дії психомоторні механізми активної діяльності.

Коли ж і у зв’язку з чим виникає повноцінна індивідуальна свідомість як усвідомлення нашими предками самих себе і своїй життєдіяльності? Можна цілком погодитися з думкою Н. В. Клягіна про те, що потреба у повноцінній індивідуальній свідомості виникла передусім у лідерів тваринних племен тоді, коли у результаті тривалого і дуже повільного розвитку високоінтегрованих співтовариств тваринних предків людини з’явилося землеробство, сталося приручення корисних диких тварин і виникли, таким чином, досить надійні джерела їжі, що привело до першого демографічного вибуху, що завершився близько 35 тисяч років назад.

Згодом, коли людина почала усвідомлювати своє оточення, своє життя і діяльність і, нарешті, самого себе, багато способів поведінки і діяльності, що збереглися від тваринного періоду розвитку, інстинкти, можливо, і чуттєві образи, що чикали свого осмислення. Так, членороздільна мова, очевидно, виникла з супроводжуваного певними жестами і мімікою зорово-звукової взаємодії ще задовго до виникнення індивідуальної свідомості.

У процесі розширення сфери усвідомлюваної дійсності за межі суспільства древня людина поширювала на ту, що оточує його живу і неживу природу представлення, що склалися спочатку в процесі усвідомлення соціального середовища. При цьому древня людина не одушевляла неживу природу і не населяла її духами родичів, що померли. Для нього просто не існувало неживого світу. Навколишній світ він сприймав не як «Воно», а як «Ти». Характерні особливості відношення древньої людини до природи як до «Ти» Франкфорти пояснюють, порівнюючи між собою два існуючих нині пізнавальних стосунки, а саме: характерне для наукового пізнання відношення суб’єкта до об’єкту і відношення до іншої живої істоти, коли у людини виникає "розуміння" цієї істоти.

О. Ф. Лосєв підкреслює, що «образи міфу – ні в якому разі не алегорії». Образність «є тією формою, в якій було усвідомлено враження». «До міфу, необхідно віднестися серйозно, бо він відкриває істотну, хоча і не веріфіцируему істину. Але у міфу немає тієї універсальності і ясності, яка властива теоретичному формулюванню. Він конкретний і претендує на неспростовність своєї правоти. Він вимагає визнання від віруючого і не претендує на виправдання перед судом того, що критикує».

 

 


Читайте також:

  1. Аеро- та гідродинаміка
  2. Багаторічна динаміка паразитофауни хазяїна
  3. Вікова динаміка розвитку рухових якостей
  4. Вікова динаміка розвитку рухових якостей.
  5. Гідродинаміка
  6. Гідродинаміка в’язкої рідини. Сила Стокcа
  7. Гідродинаміка псевдозрідженого шару
  8. Групова динаміка як фактор психокорекції
  9. ДИНАМІКА АСКОРБІНОВОЇ КИСЛОТИ В ПЛОДАХ І ОВОЧАХ.
  10. Динаміка балансів зерна і зернобобових культур в Україні за 2002/03-2005/06 МР та прогноз на 2006/07 МР, тис. т
  11. Динаміка біохімічних процесів відновлення після м’язової роботи




Переглядів: 728

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Основні концепції антропосоціогенезу | Біологічне, психічне і соціальне у людині

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.022 сек.