Джерело інфекції при гепатиті С.

Резистентність ВГС.

Стійкість вірусу у зовнішньому середовищі незначна, хоча в інфіковані сироватці крові він зберігає життєздатність декілька років. Вірус витримує нагрівання до 50⁰С, інактивується жиророзчинниками та УФ-випроміненням.

1. Хворі люди на жовтяничну та безжовтушну форму ГС.

2. Вірусоносії, особливо якщо вони є донорами.

Шлях передачі гепатиту С: парентеральний, статевий, можливий трансплацентарний.

Особливості перебігу гепатиту С: Патогенез вивчений недостатньо, ніж при інших формах гепатитів. Припускають, що ВГС не здатний вбудовуватися в геном інфікованої клітини. Перебіг та прогноз захворювання, наявність та інтенсивність ураження печінки, інших органів і систем залежить від властивостей вірусу, та і від самого організму людини. Найважливішими ланками патогенезу є : печінкова та поза печінкова репродукція вірусу; гетерогенність популяції збудника; наявність гіперваріабельних ділянок геному з частими мутаціями; прямий цитопатичний ефект вірусу; порушення імунної системи, обумовлені перситенцією і розмноженням вірусу. Часто безжовтушна форма. У 50% хворих га гостру форму переходить у хронічну з розвитком цирозу печінки. ВГС – є персистуючим вірусом.

Імунітет. Після перенесеного гепатиту С не створюється надійний імунний захист. Доказом цього є можливість реінфекції, що досить часто має місце у наркоманів, у хворих на гемофілію та у тих, хто перебуває на гемодіалізі.

Методи лабораторної діагностики гепатиту С: ПЛР; серологічний метод.

Серологічний метод діагностики гепатиту С заснований на виявленні специфічних антитіл у дослідній сироватці за допомогою ІФА. Спочатку проводять скринінгове дослідження для визначення загальних антитіл – анти-HCV-total, але ця реакція є скринінговою і дозволяє встановити факт інфікування. Але за наявність загальних антитіл, які знаходяться в організмі невизначено тривалий час, неможна говорити про строк інфекції, її прогресуванні та завершення.

Тому наступним етапом дослідження є визначення наявності специфічних антитіл класу IgM, використовуючи ІФА.. Їх виявлення говорить про гостру фазу інфекції або загострення хронічної форми гепатиту С. Як правило IgM з’являється у крові через 1 – 3 місяці після початку захворювання.

У сумнівних випадках в якості тесту, що підтверджує результат, використовують імуноблотинг.

Таксономічне положення вірусу гепатиту G залишається нез'ясованим. Його умовно відносять до родини Flaviviridae роду Hepacivirus. Геном утворений несегментірованной молекулою + РНК. Нуклео-капсид організований за типом кубічної симетрії.

Резервуар збудника гепатиту G – [ворі на гострий або хронічний гепатит G і носії вірусу гепатиту G. Частота реєстрації захворювання порівняно невелика. Основний шлях передачі вірусу – парентеральний. Основні чинники передачі – кров та її препарати. Вірус може передаватися і статевим шляхом, описані випадки вертикальної передачі.

Резистентність вірусу гепатиту G не вивчена.

Вірусологічна діагностика.Насбогоднійшній день основним методом специфічної лабораторної діагностики є ПЛР, а маркером – РНК HGV.

Вірус гепатиту SENVвіднесений до родини простих без оболонкових вірусів – Circoviridae. Геном представлений кільцевою одно ланцюговою ДНК. Дані віруси мають високу гетерогенність геному. Їх репродукція відбувається у печінці. Вони можуть передаватися при переливанні крові.

Діагностика даної інфекції проводиться за допомогою ПЛР з подальшою ампліфікацією продукту в ІФА.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Засоби створення активного імунітету при гепатиті Д.	\|	Концентрація розчина – це кількість розчиненої речовини в певній кількості розчину або розчинника.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.