Облікові одиниці, за допомогою яких проводиться вимірювання і обчислення майна і господарських операцій, називаються обліковими вимірниками.

Відображення господарських операцій у системі бухгалтерського обліку забезпечується використанням облікових вимірників: натуральних, трудових, грошових (рис. 1.).

Рис. 1. Облікові вимірники, що застосовуються в обліку

Універсальний, узагальнюючий обліковий вимірник – грошовийвимірник (грн.).

Натуральні вимірники(кілограми, метри, штуки, літри та ін.) відображають вагу, кількість, об’єм та інші кількісні характеристики майна підприємства). Їх широко використовують для обліку усіх видів матеріалів, палива, запасних частин для ремонту обладнання, для обліку готової продукції, товарів, основних засобів, господарського інвентарю, інструментів, спецодягу та ін.

Натуральні вимірники застосовуються для обліку однорідних предметів (матеріалів, основних засобів) в натуральному вигляді. Залежно від властивостей предметів натуральні одиниці вимірювання виражаються: за вагою (тонни, кілограми, грами); довжиною (метри, сантиметри); кількості (кількість штук, пар, екземплярів); об’єму (кубометри, декалітри, літри).

Натуральні вимірники служать для обліку кількісних показників об’єктів обліку (кілограми, центнери, тонни, кілометри, метри та ін.). Вибір натуральних показників залежить в основному від фізичних, товарних і споживчих властивостей об’єктів обліку, а також прийнятих способів визначення їх величини і маси. Натуральних вимірників використовують в обліку інвентарних об’єктів основних засобів, інструментів, матеріалів для контролю за їх збереженням і використанням, нарахування амортизації та інших цілей. Іноді в обліку застосовують декілька натуральних вимірників для точнішого визначення стану об’єктів обліку. Так, бензин, дизельне паливо та інші види рідкого палива враховують у вимірниках маси (кілограми, центнери, тонни) і об’єму (літри). Такий облік необхідний у зв’язку з фізичними властивостями рідин змінювати свій стан при температурних коливаннях. Натуральні вимірники застосовують також для обліку виконаної роботи – кількості виготовлених деталей, кількості годин роботи технологічної лінії, верстатів та ін.

Умовно-натуральні вимірники застосовують для обліку різних по характеру, але одного напряму робіт.

Наприклад, вимірювання сільськогосподарських робіт, виконаних тракторами і комбайнами, обчислюється і відображається в обліку показником – гектаром м’якої оранки; робота автомобілів – тонно-кілометрами, пасажиро-кілометрами, платними кілометрами. Застосування умовно-натуральних вимірників робіт в обліку застосовується для спрощення і уніфікації їх в масштабі підприємства, планування міжремонтних періодів експлуатації техніки, а також для державної статистичної звітності.

Натуральні вимірники потрібні для контролю за зберіганням майна, вимірюванням обсягу заготовлених і використаних засобів виробництва.

За допомогою трудових вимірників (хвилини, години, дні, місяці та ін.) кількісно відображаються в обліку затрати часу і праці на виготовлення продукції, продуктивність праці (випуск продукції в одиницю часу), нарахована заробітна плата.

У господарській діяльності застосовуються різні облікові вимірники господарських операцій і процесів. Облікові вимірники – це одиниці вимірювання, які застосовуються для узагальнення господарських операцій за кількісними і вартісними показниками в різних розрізах.

У бухгалтерському обліку для відображення господарських операцій застосовуються наступні види вимірників: натуральні, умовно-натуральні, трудові і вартісні (грошові).

Трудові вимірники служать для обліку часу, витраченого на виконання робіт або виробництво продукції, і можуть обчислюватися в нормо-годинах, годинах. Це надає можливість точніше встановити норму вироблення, визначити продуктивність праці устаткування, машин, верстатів та інших механізмів.

Трудові вимірники призначені для вимірювання і обчислення робочого часу. До них відносяться одиниці часу – години, хвилини, робочі дні. Трудові одиниці вимірювання необхідні для нарахування заробітної плати працівникам, а також для розрахунку кількості витраченої праці на виготовлення одиниці продукції, визначення норм вироблення, виявлення продуктивності праці і тому подібне.

Ясно, що трудові вимірники, як і натуральні, мають лише певні межі застосування.

Для обліку виконаних робіт і наданих послуг застосовують натурально-умовні одиниці вимірювання. Наприклад, виробництво і споживання електроенергії враховується в кіловатах, робота автотранспорту – в тонно-кілометрах.

Загальна умова, властива натуральним вимірникам, – кількісний облік товарно-матеріальних цінностей.

Перше правило, якого завжди слід дотримуватися – виражати у грошах вартість всього майна (тобто використовувати грошовий вимірник – гривні, копійки). Тоді й скласти можна, а сума, і буде складати вартість усього майна. До речі, якщо чуєте слова “господарські засоби” або “активи” – це синоніми слова “майно”.

В бухгалтерських звітах повинні відображатися тільки ті статті, які можна виразити в грошовій формі. Гроші – єдина практично зручна одиниця вимірювання руху майна і зобов’язань підприємства, яка дозволяє порівнювати фінансові показники. Наприклад, в балансі підприємства в грошовому вираженні можна оцінити такі активи, як машини (початкова вартість машин або їх відновна вартість) або запаси товарів (початкова вартість товарів або, теоретично, ціна, за яку можна продати товари).

У грошовому вираженні визначається фінансовий результат від проданої продукції (прибутки або збитки), розраховується рентабельність.

Узагальнююче грошове вимірювання майна і зобов’язань необхідне для складання балансу та інших форм бухгалтерської (фінансовою) звітності про результати господарської діяльності підприємства.

Поняття грошового виразу вводить обмеження на елементи, що розглядаються в бухгалтерському обліку. Підприємство може володіти таким “невідчутним” активом [1]) як чуття хорошого менеджера або лояльність робочих і службовців. Це може виявитися достатньо важливою обставиною для досягнення очевидної переваги над іншими в останньому аналогічними компаніями, проте, оскільки це не можна перетворити в грошовий вираз, у бухгалтерських звітах подібні активи згадуватися не будуть.

Вартісні (грошові) вимірники необхідні для вимірювання всіх господарських операцій і відображення їх в обліку в єдиному грошовому показнику, а також для узагальнення результатів господарської діяльності підприємства за певний період. До речі, показник – кількісно-якісна характеристика певної властивості соціально-економічних об’єктів і процесів, якісно визначена величина, що є результатом виміру чи розрахунків. У бухгалтерському обліку за допомогою вартісного вимірника узагальнюються натуральні і трудові показники. Облік в грошових вимірниках називають обліком за вартісними показниками. Грошовий вимірник дає можливість вести облік капіталу підприємства і контролювати ефективність його використання в процесі господарської діяльності. За цим показником в обліку контролюється витрачання ресурсів підприємства, калькулюється собівартість продукції (робіт, послуг), здійснюються розрахункові операції між підприємствами, оплата праці робочих і службовців.

Майно, зобов’язання і господарські операції з її рухом для відображення в бухгалтерському обліку і звітності підлягають оцінці, яку здійснюють лише в єдиному грошовому виразі шляхом підрахунку фактично здійснених витрат у національній валюті (грн.).

Записи у вітчизняному бухгалтерському обліку на валютних рахунках підприємства, а також з операцій в іноземній валюті відображаються у гривнях, тобто в національній валюті України. Іноземну валюту перераховують в національну за курсом Національного банку України, який діє на дату здійснення операції. Одночасно ці записи відбуваються у валюті розрахунків і платежів, тобто в іноземній валюті. Тому дуже важливо абсолютно точно зазначати дату здійснення господарських операцій.

Бухгалтерський облік майна, зобов’язань, господарських операцій можливо вести в сумах, які округлені до цілої гривні. При цьому сумові різниці відносяться на збільшення (зменшення) результатів господарської діяльності підприємства. Грошовий (вартісний) вимірник виражається в рублях і копійках. Використовується для узагальнення майна, що враховується, і господарських операцій в єдиній грошовій оцінці (грошовому виразі). Тільки за допомогою грошового вимірювання можна порахувати загальну вартість різнорідного майна підприємства. Наприклад, загальну вартість основних засобів (будівель, споруд, робочих машин, виробничого і господарського інвентаря і так далі).

За їх допомогою визначаються проведені витрати підприємства, раніше виражені в натуральних і трудових одиницях вимірювання і обчислюється собівартість продукції.

Грошовий вимірник дозволяє підсумовувати наявність усіх господарських засобів, джерел їх утворення, затрати праці, об’єми виконаних робіт, послуг, випущеної, відвантаженої, реалізованої продукції, визначати фінансові результати.

Як видно, діапазон застосування грошового вимірника достатньо обширний, що обумовлюється застосуванням його як самостійно, так і у поєднанні з натуральними і трудовими вимірниками.

Грошовий вимірник має велике значення в бухгалтерському обліку (див рис.).

Рис. – Значення грошового вимірника в бухгалтерському обліку

Поняття грошового вираження вводить обмеження на елементи, що розглядаються в бухгалтерському обліку. Підприємство може володіти таким “невідчутним” активом[2] як чуття хорошого менеджера або лояльність робочих і службовців. Це може виявитися достатньо важливою обставиною для досягнення очевидної переваги над іншими в останньому аналогічними компаніями, проте, оскільки це не можна перетворити в грошовий вираз, у бухгалтерських звітах подібні активи згадуватися не будуть.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зрозуміло, що процес придбання основних засобів і процес придбання виробничих запасів дещо відрізняються з точки зору оформлення документів.	\|	Загальні відомості про бухгалтерський облік.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.