Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Політика курсоутворення в Україні

Валютні обмеження являють собою сукупність заходів та нор­мативних правил, установлених у законодавчому або адміністра­тивному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги в пла­тіжному балансі, підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці та досягнення інших цілей. Валютні обмеження застосовуються, зокрема, за умов хронічних і досить великих дефі­цитів торговельних балансів, що характерне на даний час для України. За таких умов країна змушена вводити певні валютні об­меження з метою досягнення збалансованості зовнішніх платежів та надходжень.

Форми валютних обмежень досить різноманітні. Вони виявля­ються у встановленні певного розміру продажу валютних надхо­джень експортерів, іноді в ліцензуванні продажу іноземної валюти імпортерам, а також у формі заборони на ввіз та вивіз валютних цінностей без спеціальних дозволів, в обмеженні прав фізичних осіб на володіння та розпорядження іноземною валютою. У сфері руху капіталів та кредитів регулюванню підлягають іноземні інвестиції, вивіз прибутків, а також залучення приватними компаніями зовніш­ніх позик і кредитів, переведення останніх у національну валюту.

Одним із методів валютного регулювання є обов'язковий продаж валютних надходжень резидентів від здійснення експортних операцій.

Вимога обов'язкового продажу валютних надходжень резиден­тами — одна із форм організації валютного ринку, яка значною мі­рою залежить від рівня розвитку ринкових відносин та форм органі­зації валютного ринку країни і має на меті підтримати стабільність обмінного курсу національної грошової одиниці та захистити офі­ційні золотовалютні резерв

 

Валютний курс — ціна одиниці іноземної валюти, виражена у національній грошовій одиниці.

На валютний курс впливають такі фактори, як зміни обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, процентні ставки, перспективи по­літичного розвитку тощо. Усі ці обставини ускладнюють визначен­ня та вибір режиму валютного курсу.

Як свідчить світовий досвід, центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів:

— фіксований валютний курс,

— «вільно плаваючий» курс,

— «регульований плаваючий» валютний курс,

— систему множинних валютних курсів,

— подвійний валютний курс.

Фіксований валютний курс — це офіційно встановлене цент­ральним банком фіксоване співвідношення між національною гро­шовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс уста­новлюється на грунті таких показників, як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.

Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внут­рішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоеко­номічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.

Вільно плаваючі курси являють собою співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту та пропозиції валют на валютному ринку країни.

Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із розвину­тою ринковою економікою та високим рівнем доходу. Для успішно­го застосування плаваючого курсу необхідні економічна та політич­на стабільність держави, відсутність або незначні темпи інфляції, що досягається проведенням жорсткої монетарної та фіскальної по­літики.

Регульоване плавання валют. Даний режим характеризується тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному рин­ку відчутний вплив центрального банку країни, який згладжує різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з ме­тою зробити його більш передбачуваним та таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти та міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низь­кого рівня інфляції національної грошової одиниці. У 1997 р. в Україні був установлений режим регульованого «плаваючого» курсу, зокрема визначений «валютний коридор». Таку саму курсову політику НБУ продовжував і в 1998 році. Валютний коридор — можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют. В Україні вста­новлюється валютний коридор як максимальне та мінімальне відхи­лення гривні до долара США, яке визначається урядом та Націо­нальним банком України.

Така система дає змогу уникати різких коливань курсу націо­нальної грошової одиниці за умови, що економічна політика, яка здійснюється в країні, не протидіє зростанню інфляції (інакше ви­никне питання: яким чином утримувати валютний курс у межах ва­лютного коридору за обмежених валютних резервів?). При цьому важливо, щоб уряд країни, котра застосовує валютний коридор, від­крито заявив про політику регулювання обмінного курсу в межах цього коридору для збільшення довіри як національних, так і інозе­мних інвесторів до курсової політики та стійкості національної валюти.

Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто ха­рактеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний з яких використовується для іншого набору трансакцій. Ці режими називають системами множинних валютних курсів. Множинні валютні курси можуть бути:

— валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;

— вільними ринковими курсами, встановленими приватним попи­том та пропозицією (можливо з деяким випадковим впливом уряду).

МВФ виділяє десять різновидів валютно-курсової політики, які відрізняються ступенем фіксованості та гнучкості валютного курсу.

Таблиця 1

Класифікація типів валютно-курсової політики за методикою МВФ

Тип валютно-курсової політики Режим курсоутворення Кількість країн
Відсутність національної валюти Жорстка фіксація
Валютне правління Жорстка фіксація
Звичайна гнучка фіксація Гнучка фіксація
Фактична стабілізація Гнучка фіксація
Горизонтальний коридор Гнучка фіксація
Плинна прив’язка Гнучка фіксація
Фактична плинна прив’язка Гнучка фіксація
Кероване плавання Плавання
Вільне плавання Плавання
Інші режими управління курсом - 12 (Україна)

 

Національний банк України у своїй курсовій політиці викорис­товує загальновизнані методи валютного регулювання, а саме:

— валютні інтервенції,

— дисконтну політику,

— валютні обмеження;

— диверсифікація валютних резервів;

— надання та отримання кредитів та судсидій

В Україні механізм валютного регулювання, зокрема встанов­лення курсу національної валюти до іноземних валют, у своєму роз­витку пройшов кілька стадій, а саме: від застосування вільно плаваючого курсу національної валюти до фіксованого з подальшим переходом до регульовано плаваючого курсу, що сприятиме стабілі­зації валютного ринку країни.

Відповідно до Постанови Правління НБУ №496 від 12.11.2003 року із змінами офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється:

щоденно - для вільно конвертованих валют (1-а група Класифікатора іноземних валют та банківських металів), для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України;

один раз на місяць - для інших іноземних валют;


Читайте також:

  1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
  2. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  3. Аграрна політика
  4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  5. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
  6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  8. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  9. Адміністративне судочинство в Україні
  10. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
  11. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
  12. Активна і пасивна державна політика.




Переглядів: 1469

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Методи валютного регулювання, їх застосування Національним банком України. | Ґ) до СПЗ - на підставі інформації про курс гривні до долара США та про курс СПЗ до долара США, установлений Казначейським управлінням Міжнародного валютного фонду.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.