МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Концептуальні принципи та проблематика еколого-географічних курсівМетодологічною основою вивчення курсів є закони і категорії діалектичного і історичного матеріалізму, котрі виступають у вигляді певних принципів і концепцій. Найважливішими серед них є наступні: 1. Принцип матеріальності географічних компонентів і комплексів. Існування їх як складових структурних частин реального світу, визнання об’єктивності закономірностей їх розвитку, функціонування, просторової диференціації. 2. Принцип історичності. Відображення основних категорій життя — категорій розвитку. Вивчення геокомпонентів і геокомплексів як історичних категорій. 3. Принцип детермінованості, взаємозв’язків всіх фізико-географічних процесів і геосистем. Базується на вивченні причинно-наслідкових і динамічних зв’язків структурно-системного і функціонально-динамічного підходів. При вивченні різноманітних регіонів слід розкривати роль матеріально-енергетичних потоків на даній території у вигляді єдиних компонентних систем і формуванні комплексів, якостей єдності, цілісності континуальності геосистем, тісного взаємозв’язку природних, соціально-економічних і технічних систем. 4. Принцип територіальної організації (організованості) географічних систем. Ці ознаки є результатом еволюції просторово-часових закономірностей і структурних потоків-зв’язків — дослідницьких рівнів структурної організації геосистем. Вивчення територіальної просторової диференціації та організації дозволяє людині не тільки пізнавати, але й оцінювати, регулювати, контролювати, перетворювати та керувати розвитком та функціонуванням. 5. Принцип єдності теорії і практики. Насамперед слід пам’ятати, що історія природи і історія людей взаємно обумовлюють один одного. Виходячи із цього слід зазначити наступні функції даного принципу: оцінка, конструктивність, оптимізація, ресурсний потенціал, екологізація. Нові напрямки та сторони даного принципу обумовлені сучасними географічними дослідженнями. В останні часи чітко окреслились основні напрямки екологічних досліджень, котрі можна об’єднати у кілька важливих русел. - Аутекологічні дослідження. Використовують з метою встановлення закономірностей існування організмів у певному середовищі шляхом аналізу обмежуючих чинників (наприклад температури повітря чи грунту, наявності хімічних елементів). Особливе місце відводять дослідженням тих з них, які призводять до летального наслідку. Предметом цих досліджень можуть бути тривалість життя або народжуваність, яка визначається певними ознаками. - Продукційні дослідження. Ці дослідження здійснюють як у польових умовах, так і у лабораторних. У лабораторних дослідженнях експериментальним матеріалом служать синантропні види, для яких легко створити в експерименті умови близькі до природних. Деколи використовують водні організми, мохи, лишайники, мікроорганізми. У польових умовах досліджують передусім популяції важливих господарських видів: метою цих досліджень є пізнання закономірностей заселення середовища та вивчення його структури. - Біотичні дослідження. Обіймають екологічні зв’язки, які спостерігаються в простих дво-, або декілька видових системах. Як правило, ці дослідження спираються на аналізі численних видів, які взаємодіють в одному середовищі. Прикладом таких досліджень є аналіз системи “людина-середовище”, “органічний світ-середовище”. Такі дослідження виділяють ряд закономірностей динаміки чисельності, пов’язаних зі співжиттям видів у природі, покладені в основу загальносвітової проблеми збереження видового різноманіття. - Біоценотичні дослідження. Проводяться найчастіше в натуральних умовах, інколи в лабораторних. Предметом їх є вивчення закономірності структури систем, таких як ярусність, мозаїчність і т.п. Функціонування біоценозу досліджується шляхом вивчення енергетичного балансу, обігу речовини і енергії. Такі дослідження можна проводити великими науковими колективами. - Дослідження екології місцезростань. Базуються на знанні вимог окремих видів, з’ясованих у процесі аутекологічних досліджень. На підставі розповсюдження видів можна дати характеристику власне умов місцезростання. Іншими дослідженнями встановлюють, як впливають рослинні угрупування на якість середовища. Ці дослідження виконують з використанням методик, запозичених із ландшафтознавства, ґрунтознавства, кліматології, тобто із наук, які межують із екологією. - Біосферні дослідження. Біосферними дослідженнями займається наука, яку називають біосферологією, або глобальною екологією. Головне її завдання — розробка прогнозу можливих змін біосфери під впливом діяльності людини при різних варіантах розвитку. Ця наука досліджує енергетичні процеси в біосфері, великі кругообіги речовин тощо. Читайте також:
|
||||||||
|