Екологічні аспекти потенціалу географічної науки

Йдеться про необхідність створення науково-методологічної бази для розв’язання завдань прогнозування й управління діяльністю людини в біосфері. Серед регулятивів нового стилю мислення виділяється принцип, який вимагає “мислити глобально, діяти локально”.

Бурхливі зміни в соціально-економічній сфері, повернення до загальнолюдських цінностей не просто поставили перед сучасною наукою й технікою нові завдання, а й показали, що збереження їх у колишньому стані досить проблематичне. Відповіддю на цю ситуацію є організаційно-економічні процеси, радикальні зрушення, що намітилися в управлінні науково-технічною діяльністю, й помітна орієнтація на вимоги життя в системі підготовки професійних кадрів.

У процесі звернення до реальних екологічних питань з’ясувались недостатність знань та їх якісна одномірність. Сучасний рівень природничо-наукових знань не забезпечує створення науково-методологічної бази для розв’язання завдань прогнозування й управління діяльністю людини в біосфері.

Проте причина цього — не лише в безпосередній відсутності необхідних знань, а й у недостатньому розвитку цих уявлень про знання. У розмаїтті окреслення суспільством уявлень про знання виділяється тлумачення його як особливого результату процесу пізнання дійсності. Цей підхід, наприклад, має місце у “Філософському енциклопедичному словнику”, де зазначається, що “знання — вивірений суспільно-історичною практикою та підтверджений логікою результат процесу пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини у вигляді уявлень, понять, суджень, теорій”.

Питання, що виникають перед дослідниками, ґрунтуються не тільки на масштабному баченні самих проблем, а й на розумінні особливостей їхнього розвитку, еволюції. А це означає: дисциплінарне, дискретне за своєю суттю, відношення до явища, що вивчається, вичерпує себе й потребує системного осмислення структур і схем діяльності.

Досягнення та можливості науки, техніки й технології, запропоновані в соціальній галузі, насамперед у матеріальному виробництві, потребують цільової орієнтації, котра досягається при врахуванні детермінуючих чинників. Програмно-цільовий підхід до діяльності ефективний настільки, наскільки оптимально визначені перетворення фрагментів дійсності: природних ресурсів, суспільних відносин, інтелектуально-наукового потенціалу.

На сучасному етапі розвитку суспільства систематично виникають екстремальні ситуації, в ході розв’язання яких виявляються неспроможними традиційні способи організації діяльності та форми синтезу знань. Установка на тривалі процедури втілення інновацій і перекваліфікації кадрів безглузда в умовах екстремальної ситуації. Об’єктивно виникає нагальна потреба в швидкій реалізації потенціалу науки.

У ході світоглядно-методологічного, соціокультурного й аксіомологічного аналізів створені передумови для послідовного розв’язання складних проблем, і насамперед екологічних. У процесі усвідомлення конкретних завдань виникає потреба визначення змісту поняття потенціалу науки та знання його структури.

Потенціал науки — це, передусім, підготовлена рівнем попередньої практики, цілеспрямовано зумовлена загальнолюдськими цінностями система майбутньої діяльності, що характеризується здатністю до конструктивного розв’язання завдань науково-технічного прогресу, в основі якої лежить єдність наукового знання, соціальних пріоритетів і здорового глузду.

Для того, щоб потенціал науки не тільки усвідомлювався в усій глибині своїх зв’язків, а й утілювався в рух нашарувань продуктивної діяльності, слід усвідомлювати співвідношення його різних рівнів: світоглядного, методологічного, гносеологічного, діяльного, соціокультурного та логічного. Звісно, існують засоби, що дають змогу виразити своєрідність кожного рівня й водночас демонструють їх взаємозв’язок. Одним із них є поняттєвий апарат. У його структурно-мережових утвореннях можна виділити вузлові зв’язки, що розкривають зміст потенціалу науки. Такими зв’язками виступають базові категоріальні відношення, котрі визначають орієнтацію того чи іншого рівня потенціалу науки. Ось найважливіші з цих відношень на сучасному етапі розвитку: “знання — пріоритети”, “здоровий глузд — ідеал”, “пізнане — непізнане”, “цілі — цінності”, “можливе — неможливе” тощо.

У науково-інтелектуальному потенціалі під впливом цінностей переплітаються знання, технологія й досвід. І головне завдання полягає не в їх роз’єднання, а в ґрунтовному об’єднанні при висуненні цілей і розв’язанні конкретних завдань.

В умовах сучасності здоровий глузд науки не тільки розширює свої межі за рахунок технології, а й включає в себе ціннісні аспекти її становлення й методологічні орієнтири майбутнього розвитку соціокультурних систем.

Однією з особливостей нового методологічного співвідношення є та, що в процесі розв’язання стандартних і екстремальних завдань відбулась істотна зміна його місця й роль в наукових дослідженнях. Це окреслюється, насамперед, у попередньому методологічному обґрунтуванні діяльності, виробленні спектру теоретичних моделей і оптимальній емпіричній інтерпретації. Таким чином, при розв’язанні безлічі стандартних та екстремальних ситуацій відбувається повернення методологічного підходу, пов’язане з радикальними змінами в конструктивно-інтелектуальній діяльності, що становить основу сучасного стилю наукового мислення й діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Концептуальні принципи та проблематика еколого-географічних курсів	\|	Основи теорії держави і права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.