Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Сутність інноваційних педагогічних технологій

Інноваційні процеси в освіті виникали в різні історичні періоди і визначали її розвиток. Термінологічний аналіз інноваційної діяльності учителя доводить, що поняття "інноваційні процеси", "інноватика" з'явились у педагогічній науці відносно недавно. Оскільки вітчизняні педагогічні поняття нееквівалентні реально існуючим педагогічним явищам, то з'являються нові поняття, як наприклад "інноватика".

Якщо у 60-70 роки ХХ століття термін "інновація" використовувався спорадично, то в 80-90 роках цього ж століття в дослідженнях С.Гончаренка, М.Скаткіна, В.Краєвського, І.Лернера, Б.Гершунського, В.Журавльова, В.Гінецінського, О.Пєхоти, С.Сисоєвої, В.Шубинського та ін., він не тільки використовується, а і обґрунтовується.

В їхніх роботах висувається ряд проблем теоретико-методологічного характеру, які відносяться до інновацій і творчої діяльності педагога.

Характерною особливістю еволюції інноваційного досвіду є синтезування його з педагогічною наукою, не тільки його глибоке узагальнення, обґрунтування, а й теоретичне дослідження фактів, що мають ключове значення для практики.

Розкриємо основні ключові поняття, які стосуються проблеми, що розглядається.

Розрізняють інновації у широкому та вузькому смислі слова.

Інновації (у широкому смислі) – новостворені (застосовані) чи вдосконалені технології, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного або іншого характеру, які істотно змінюють обсяги, якість соціальної сфери.

Освітні інновації – новостворені чи вдосконалені технології навчання, виховання, управління, що істотно змінюють структуру і якість освітнього процесу. Педагогічні інновації є новаторським педагогічним досвідом, який формується автором або групою авторів і є об'єктом права інтелектуальної власності.

Педагогічні інновації – процес становлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети; результат процесу впровадження нового в педагогічну теорію і практику, що оптимізує досягнення освітньої мети.

Інноваційна педагогічна діяльність полягає в розробці, поширенні чи застосуванні освітніх інновацій.

Освітні технології розуміють також у широкому і вузькому смислі.

У широкому освітні інновації – це вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що істотно поліпшують результати освітньої діяльності.

У вузькому - інноваційна освітня діяльність проводиться на рівні окремого навчального закладу, регіональному та всеукраїнському рівні. Усе це дозволяє нам розглядати інноваційну педагогічну діяльність як складне, інтегральне утворення, сукупність різних за цілями та характером видів робіт, що відповідають основним етапам розвитку інноваційних процесів та спрямовані на створення й внесення педагогом змін до власної системи роботи. Вона носить комплексний, багатоплановий характер, втілює в собі єдність наукових, технологічних, організаційних заходів. Крім того, інноваційна діяльність – системний вид діяльності, спрямований на реалізацію нововведень на основі використання та впровадження нових наукових знань, ідей, підходів; трансформація відомих результатів наукових досліджень та практичних розробок у новий або удосконалений продукт.

Крім поняття інновація розрізняють ще поняття "технологія", яке виникло в зв'язку з технічним прогресом і в перекладі з грецької techne означає мистецтво або ремесло,а logos – вчення, поняття, що є сукупністю знань про способи і засоби обробки матеріалів.

Поняття "педагогічна технологія" одержало в останні роки понад 300 формулювань в залежності від того, як автори уявляють структуру і складові освітнього технологічного процесу.

Тому у визначенні поняття "педагогічна технологія" панує повний різнобій. За характеристикою японського вченого-педагога Т.Сакамото, педагогічна технологія – це впровадження в педагогіку системного способу мислення, який можна по-іншому назвати "систематизацією освіти" або "систематизацією навчання".

Розглядаючи поняття "педагогічна технологія" та її варіативні словосполучення, Г.Селевко, посилаючись на інформаційні джерела, приводить декілька їх визначень. Серед найбільш поширених зустрічаються такі:

В. Безпалько Педагогічна технологія – сукупність психолого-педагогічних установок, які визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, допоміжних засобів; вона являє собою організаційно – методичний інструментарій педагогічного процесу.
І. Волков Педагогічна технологія – це описання процесу досягнення запланованих результатів навчання.
В. Шепель Технологія – це мистецтво, майстерність, уміння, сукупність методів обробки, зміни стану.
М. Чошанов Технологія навчання – це складова процесуальної частини дидактичної системи.
В. Монахов Педагогічна технологія – це продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації й реалізації навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя.
М. Кларін Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, які використовуються для досягнення педагогічних цілей.
     

 

У 1986 році ЮНЕСКО опублікувало офіційне визначення поняття "педагогічна технологія". Воно визначалось як систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом врахування людських і технічних ресурсів та взаємодії між ними для досягнення більш ефективної форми освіти.

Значне розходження у поглядах на нове педагогічне явище багато в чому пояснюється, на нашу думку, його складністю та недостатньою вивченістю, значною відмінністю вихідних позицій у різних дослідників. Але майже всіх дослідників об'єднує визнання специфіки педагогічної технології, яка полягає в тому, що в ній планується та здійснюється такий навчальний процес, який повинен гарантувати досягнення поставленої мети. Педагогічна технологія передбачає формування мети через результати навчання, які проявляються в діях студентів, надійно ними усвідомлюються, приймаються, визначаються та перевіряються.

Досить зваженим є визначенням поняття технологія навчання, що дано у педагогічному словнику [3] С.Гончаренком: – це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання й засвоєння знань із урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти. З іншого боку, автор вказує, що технологію навчання також часто трактують як галузь застосування системи наукових принципів до програмування процесу навчання й використання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допускають їх оцінювання. Це галузь орієнтована у більшій мірі на учня (студента), а не на предмет вивчення, на перевірку виробленої практики (методів і техніки навчання) в ході емпіричного аналізу й широкого використання аудіовізуальних засобів у навчанні, визначає практику в тісному зв'язку з теорією навчання.

Поняття педагогічної технології частково предметного чи локального рівня часто перекривається поняттям методики навчання. Г.Селевко, говорячи про розходження цих понять, вказує, що у технологіях більш представлені процесуальний, кількісний і розрахунковий компоненти, а в методиках – цільова, змістовна, якісна й варіативно-орієнтована сторони. Тим самим автор підкреслює, що цільовий і змістовний компоненти – характерна риса методики [8].

З огляду на ієрархію рівнів поняття педагогічної технології Г.Селевко відзначає, що іноді методики входять до складу технологій, а іноді – навпаки ті чи інші технології – до складу методик. Реалізація технологічного підходу до навчання й виховання дозволяє досягти: досить високу гарантію результатів, базуючись при цьому не на статистично вивіреному досвіді, а на об'єктивних закономірностях, що більш надійніше; опису досвіду у вигляді, що дозволяє переносити його в інші умови. Особливу увага при проектуванні педагогічних технологій необхідно приділяти: чіткості й визначеності фіксації результатів; наявності критеріїв його досягнення; покроковій і формалізованій структурі діяльності.

Розглядаючи співвідношення понять "часткова дидактика", "методика навчання" й поняття "технологія навчання", слід зробити зауваження, що вони не замінюють одна іншу, а взаємодоповнюють і розширюють коло досліджень навчально-виховного процесу. Теорія, методика й технологія навчання відображають різні рівні аналізу процесу навчання, характеризують їх різні сторони.

Варто зазначити, що вітчизняні вчені здебільшого розглядають педагогічні технології як прийоми (або ж методику, чи навіть методологію) діяльності педагога у сфері навчання і виховання.

У зарубіжній педагогіці поняття "технологія навчання" є аналогом поняття "педагогічна технологія". Їх трактування обмежувалося галуззю навчання і не торкалося процесу виховання.

На думку американських учених педагогічна технологія – це не просто дослідження в сфері використання технічних засобів навчання, або комп'ютерів, це дослідження з метою виявлення принципів і розробки прийомів оптимізації освітнього процесу шляхом аналізу факторів, які підвищують освітню ефективність шляхом конструювання і застосування прийомів і матеріалів, а також за допомогою оцінки використання методів. При цьому гостро стоїть проблема уніфікації технології навчання. В разі розробки уніфікованої технології і впровадження її в навчальний процес постає проблема функцій учителя: або його роль замінить навчаючий пристрій, або його роль буде консультативно-організаційною.

Зокрема, вчені Н.Мітчел, P.Томас, А.Ламсдейн, К.Річмонд пропонують багатоаспектний підхід при розгляді технології навчання, згідно з яким технологія – це спосіб організації, образ мислення, врешті – це система забезпечення та відтворення позитивних наслідків педагогічної діяльності.

Кожне з цих визначень має право на існування, адже і технологія навчання, і технологія виховання загалом є педагогічною технологією. Але з огляду на досвід вітчизняної педагогічної практики здається важливим вживання двох окремих понять "технологія навчання" і "технологія виховання", тим більше що останній має власне історичне коріння і був введений у педагогічну науку ще А.Макаренком. За терміном "педагогічні технології" може зберігатися загальна назва.

Мета педагогічної технології полягає в практичному здійсненні теорій в процесі навчання і виховання. Технологія покликана до того, щоб творити і відтворювати актуальні продукти педагогічного процесу.

Головною особливістю педагогічної технології є її орієнтованість на досягнення мети. Як підкреслює В.Бондар, основу будь-якої технології складають три компоненти: цілепокладання, цілездійснення, ціледосягнення.

До структури педагогічної технології входять:

1) концептуальна основа;

2) змістова частина навчання: цілі, зміст навчання і виховання;

3) процесуальна частина – технологічний процес: організація навчально-виховного процесу, методи і форми роботи, управління процесом навчання і виховання;

4) діагностика навчально-виховного процесу.

Основними критеріями технологічності здебільшого називають:

– концептуальність (кожній педагогічній технології має бути притаманна певна наукова концепція, що містить філософські, соціологічні чи педагогічні обґрунтування);

– системність (у педагогічній технології мають простежуватися всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок його частин, цілісність);

– керованість (передбачає можливість діагностики досягнення цілей, планування процесу навчання);

– ефективність (технологія має вибиратися відповідно до результатів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання);

– відтворюваність (можливість застосування педагогічних технологій в інших однотипових освітніх закладах іншими суб'єктами).

Таким чином, інноваційні педагогічні технології – це новостворені або удосконалені педагогічні системи, які забезпечують високий рівень навчально-виховного процесу.

Іншими словами, інноваційна педагогічна технологія є діяльним сценарієм організації на сучасному рівні навчально-виховного процесу учнів з метою досягнення певної мети. Така технологія є мінімально абстрагованим описом педагогічної дійсності, якою вона повинна бути відповідно до педагогічних принципів. У своєму конкретному вигляді педагогічна технологія є передбаченою моделлю системи дій вчителя і учнів, яку необхідно виконати в ході оптимально організованого навчально-виховного процесу з метою одержання високого рівня розвитку учнів.

 


Читайте також:

  1. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
  2. Аутсорсинг у сфері інформаційних технологій
  3. Багато уваги приділяється підготовці засідань педагогічних рад.
  4. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  5. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  6. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  7. Безпека праці користувачів комп’ютерних технологій
  8. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
  9. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
  10. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
  11. Бюджетне регулювання, його сутність та методи здійснення
  12. Бюджетні установи: сутність та класифікація.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лекція № 1 | Із історії становлення і розвитку педагогічних технологій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.