Соціально-економічні наслідки інфляції.

Інфляція має глибокі соціально-економічні наслідки. Вона передусім відбивається на обсязі національного виробництва і перерозподілі доходів. Економічна ситуація в Україні на початку 90-х років наочно продемонструвала випадок, коли реальний обсяг національного виробництва скорочувався, в той час як ціни продовжували зростати.

Інфляція по-різному впливає на перерозподіл залежно від того, чи є вона очікуваною, чи непередбаченою. В разі очікуваної інфляції дійові особи ринку можуть вжити заходи, щоб попередити або зменшити негативні наслідки інфляції, що можуть позначитися на їх реальних доходах.

Інфляція передусім карає людей, які отримують фіксовані номінальні доходи. Інакше кажучи, вона перерозподіляє доходи, зменшуючи їх в одержувачів фіксованих доходів і збільшуючи їх в інших груп населення. Люди, що живуть на нефіксовані доходи, можуть виграти від інфляції. Номінальні доходи таких суб’єктів ринкових відносин можуть випереджати рівень цін, внаслідок чого їхні реальні доходи зростатимуть. Наприклад, робітники, зайняті у галузях промисловості, що розвиваються, і представлені сильними профспілками, можуть домогтися, щоб їхня номінальна заробітна плата зростала пропорційно до рівня інфляції або випереджала його.

Інфляція особливо негативно відбивається на власниках заощаджень. Із зростанням цін реальна вартість, або купівельна спроможність, заощаджень

зменшується.

Інфляція також перерозподіляє доходи між кредиторами і позичальниками. Так, непередбачена інфляція приносить вигоду тим, хто отримав позику за рахунок тих, хто надав позику. Ті уряди, які впродовж десятиріч нагромадили величезну державну внутрішню заборгованість, теж отримують неабияку вигоду від інфляції.

Для впорядкування взаємовідносин між кредиторами і позичальниками важливо розрізняти реальну і номінальну відсоткові ставки. Різниця між ними полягає в тому, що, на відміну від номінальної відсоткової ставки, реальна відсоткова ставка корегується відповідно до рівня інфляції. Щоб уникнути небезпеки невизначеності в умовах непередбаченої інфляції, кредитори і позичальники повинні укладати контракти, в яких обумовлюються реальні величини, тобто індексуються по певному показнику рівня цін. В економічних системах з високими та мінливими темпами інфляції індексація отримала досить широке розповсюдження. Інколи вона здійснюється за допомогою використання контрактів у більш стабільній іноземній валюті.

Таким чином, інфляція “оподатковує” тих, хто має фіксовані грошові доходи, і “надає субсидії” тим, чиї грошові доходи динамічно змінюються. Непередбачена інфляція “карає” власників заощаджень і приносить вигоду одержувачам позик за рахунок кредиторів.

Чим більше нестабільний темп інфляції, тим сильніше діє фактор невизначеності на формування очікувань як позичальників, так і кредиторів. Оскільки більшість людей не люблять невизначеності і не схильні до ризику, то непередбачуваність, пов’язана з нестабільністю темпів інфляції, зачіпає інтереси практично всіх.

Досі припускалось, що реальний обсяг національного виробництва є величина постійна за умов повної зайнятості. Але на практиці він може змінюватися. Існують найрізноманітніші взаємозалежності між інфляцією та реальним обсягом національного виробництва.

Економісти по-різному оцінюють вплив інфляції на виробництво. Прихильники концепції інфляції попиту стверджують, що помірна інфляція сприяє підвищенню темпів економічного зростання та подоланню депресії. Прихильники концепції інфляції витрат, навпаки, вважають, що розвиток інфляції веде до скорочення виробництва. Але і ті, і інші визнають, що гіперінфляція веде до краху фінансової системи в економіці.

Оскільки під час інфляції ціни змінюються не в однаковій пропорції, то це суттєво впливає на мінливість відносних цін. Відносні ціни стають більш рухливими. Розподіл ресурсів в ринковий економіці відбувається у відповідності з відносними цінами, отже, інфляція породжує неефективність на мікроекономічному рівні.

Крім того, інфляція часто призводить до непередбачуваних змін податкових зобов’язань окремих осіб. Адже податкове законодавство, як правило, складається без урахування впливу інфляції і виходить з номінального, а не реального приросту величини вартості капіталу, який належить дійовим особам ринку.

В умовах інфляції, коли купівельна спроможність національної грошової одиниці постійно коливається, гроші втрачають здатність виконувати функцію міри вартості. Уявіть собі, як важко робити виміри за допомогою лінійки, яка може розтягуватись і змінювати розмір одного ділення. Адже гроші – це і є своєрідна “лінійка”, за допомогою якої люди вимірюють економічні операції. При інфляції довжина такої “лінійки” постійно змінюється. Важко уявити, що уряд, скажімо, приймає закон, згідно з яким в 1-му році 1 метр містить 100 сантиметрів, в 2-му році – 96 сантиметрів, а в 3 році – 87 сантиметрів. Зрозуміло, що такий закон створив би масу незручностей, бо під час порівняння відстаней треба було б робити “поправки на інфляцію”. Аналогічно, коливання купівельної спроможності грошей веде до втрати ними здатності виконувати функцію міри вартості, а це ускладнює життя людей у світі з мінливим рівнем цін.

Дефляція, яка означає підвищення цінності або купівельної спроможності грошей, є не меншою проблемою для суспільства, ніж інфляція, оскільки вона теж вносить невизначеність у розрахунки тих, хто планує своє майбутнє. Те саме можна сказати і про дезінфляцію, тобто уповільнення темпу інфляції; вона також створює серйозні труднощі для тих, хто не може правильно передбачити її при розробці довгострокових планів.

Порівняно стабільна інфляція, яку можна передбачити і врахувати, ще не створює серйозних проблем для економіки. Проблеми, які створює інфляція, майже повністю пов’язані з невизначеністю. Вони виникають не стільки тому, що цінність грошей падає, скільки тому, що майбутню цінність грошей неможливо передбачити. Високий, але постійний темп інфляції, на який кожен міг би впевнено розраховувати, викликав би менше проблем, ніж низький, але менш передбачуваний темп. Невизначеність у зв’язку з майбутніми цінами, яка створюється інфляцією, веде до довільного перерозподілу багатства, примушує людей здійснювати досить дорогі зусилля, щоб захиститися від інфляційних втрат і - що, напевно, найнебезпечніше за все - призводить до зростання взаємного незадоволення, яке врешті решт може зруйнувати здатність членів суспільства до співробітництва. Коли суб’єктивні втрати від інфляції доповнюються реальним перерозподілом багатства, загальне відчуття несправедливості може зрости до критичного рівня і люди почнуть застосовувати насильство, щоб захистити власні інтереси. Від цього може постраждати співробітництво, що є основою суспільства та цивілізації.

Щоб продемонструвати вплив інфляції на добробут різних верств населення, варто розглянути ситуаційні завдання «Хто виграє, а хто програє від інфляції».Ці ситуаційні завдання представлені нижче у вигляді умов задач 6,7,8.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи інфляції та їхня характеристика	\|	Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.