Поправкові коефіцієнти до норм внесення добрив залежно від вмісту в ґрунті поживних речовин

Таблиця 9.1

Вміст поживних речовин у ґрунті	Коефіцієнт
для зернових культур	для просапних культур
Дуже низький	1,5	2,0
Низький	1,2	1,5
Середній	1,0	1,0
Підвищений	0,7	0,8
Високий	—	0,5

За високого й дуже високого вмісту поживних речовин у ґрунті під час вирощування зернових культур внесення відповідних мінеральних добрив планують лише в рядки. Дані щодо використання рослинами поживних речовин з ґрунту, з органічних і мінеральних добрив, а також щодо виносу азоту, фосфору і калію з урожаєм беруть з довідкової літератури. При цьому слід пам’ятати, що використання поживних речовин з ґрунту залежить від його типу і забезпеченості поживними речовинами, а використання поживних речовин рослинами з органічних і мінеральних добрив триває 2—3 і більше років. У перший рік повніше використовують поживні речовини картопля, цукрові та кормові буряки, овочеві культури, багаторічні трави, меншою мірою — зернові, однорічні трави, кукурудза на силос. Якщо коефіцієнт використання поживних речовин у перший рік для азотних добрив становить 60—70%, фосфорних — 20—25%, калійних — 60—70%, то для перших указаних вище культур планують відповідно 60—70, 25 і 70%, а для других — 50—60, 20—25 і 60—70% використання поживних речовин.

Слід зазначити, що так детально обчислюють норми внесення добрив, як правило, при обґрунтуванні системи удобрення ґрунту та після проведення агрохімічних аналізів. А в процесі поточного планування за умови додержання встановленої системи удобрення ґрунту і чергування культур у сівозміні лише корегують норми внесення добрив у разі зміни планової врожайності. Визначають також додаткову потребу в поживних речовинах у зв’язку з виносом їх приростом урожаю.

У господарствах з високою культурою землеробства потребу в добривах визначають для кожного поля сівозміни. Крім того, ураховуючи різну вартість одиниці діючої речовини в різних добривах і різну швидкість засвоєння їх рослинами, розробляють нормативи потреби в органічних та мінеральних добривах (у діючій речовині та фізичних добривах) для кожної культури за періодами вирощування (основний обробіток ґрунту, передпосівний і посів, догляд за посівами).

На особливу увагу заслуговує планування використання органічних добрив. За існуючої структури посівних площ, агротехніки й урожайності надходження органічних речовин з кореневими і пожнивними рештками, а також органічними добривами не компенсують втрати гумусу під час його мінералізації. Як наслідок, за останні 25—30 років вміст гумусу в ґрунті істотно зменшився у всіх зонах країни, зокрема середньогумусні чорноземи України перейшли в категорію малогумусних (менш як 6%).

Під час складання планів господарства намічають заходи щодо поліпшення балансу гумусу в ґрунті за рахунок внесення гною, гноївки, пташиного посліду, компостів, торфу, озерного мулу, осадів стічної води, посівів сидеральних культур, а в останні роки і подрібнення та приорювання побічної продукції рослинництва (соломи, стебла кукурудзи, гички буряків тощо).

Заготівлю гною планують за приблизними нормами його виходу від однієї голови худоби з урахуванням тривалості стійлового періоду. Такі норми наведено у всіх довідниках з планування сільського господарства. Проте в господарствах ними мало користуються, оскільки вихід гною залежить від системи утримання худоби, маси і структури використаних кормів, виду підстилки і забезпеченості нею. Для розрахунків користуються формулою

(9.6),

де В — вихід гною, т; Кс — суха речовина корму, т; Пс — суха речовина підстилки, т.

Виходять з того, що приблизно половину сухої речовини корму засвоює організм тварин, а інша частина перетворюється на гній. Свіжий гній містить 25% сухої речовини й 75% води, тому кількість сухої речовини підстилки й корму, що переходить у гній, збільшують у 4 рази.

Цей підхід застосовують у разі визначення коефіцієнтів виходу гною з 1 ц використаних кормів і підстилки. Наприклад, 1 ц використаної на підстилку соломи містить 0,85 ц (85%) сухої речовини. Отже, коефіцієнт виходу свіжого гною становить 3,4 (0,85 ´ 4). В 1 ц сіна міститься 85 кг сухої речовини, 42,5 кг якої перейде в гній. Звідси коефіцієнт виходу свіжого гною з сіна становить 1,7 (0,425 ´ 4). Внесення органічних добрив під певні культури планують відповідно до прийнятої в господарстві системи удобрення ґрунту. Гній вносять великими дозами, бо зменшення доз за одночасного збільшення площі, не підвищуючи продуктивності сівозміни в цілому, збільшує витрати на його використання. Гній вносять, як правило, через кожні 3—4 роки.

Можливий винос поживних речовин урожаєм обчислюють за відсотковим вмістом в органічних добривах азоту, фосфору й калію та використанням їх рослинами за роками. Так, гній містить 0,61% азоту, 0,28% фосфору і 0,60% калію. У перший рік з гною використовується 20—25% азоту, 30—50% фосфору й 50—70% калію. Отже, у 100 т гною міститься 610 кг азоту, 280 кг Р2О5 і 600 кг К2О, а в перший рік урожаєм може бути використано їх відповідно до 152 кг (610 ´ 25% : 100), 140 і 420 кг.

Економічна криза, хронічна відсутність обігових коштів у господарствах внесли істотні зміни в практику планування нагромадження і внесення добрив. Починаючи з 1989 р. рівень застосування мінеральних добрив в Україні постійно знижується: якщо в 1988 р. було внесено 4,6 млн т у перерахунку на діючу речовину, або 150 кг на 1 га посівної площі, то в 1996 р. — відповідно 0,5 млн т і 21 кг/га. Більшість розвинених країн світу вносять на 1 га ріллі значно більшу їх кількість, наприклад, Німеччина — 421, Англія — 375, Франція — 311 кг/га діючої речовини NPK.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Планування нагромадження і внесення добрив	\|	Планування техніко-технологічного розвитку підприємства та організаційних форм використання техніки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.