Поняття про текст. Основні ознаки тексту.

Тема 3. Поняття тексту, його види

Документ як основний вид офіційно-ділового стилю.

Основним видом офіційно - ділового стилю є документ.

Документ –основний вид ділового мовлення, він фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність.

Документ –це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.[1]

Вимоги до документів,що мають бути повноцінним джерелом інформації:

1) документ повинен видаватися повноважним органом або особою у відповідності з її компетенцією;

2) документ не повинен суперечити чинному законодавству і директивним указівкам;

3) документ повинен бути достовірним і відповідати завданням конкретного керівництва, тобто базуватися на фактах і містити конкретні і реальні пропозиції або вказівки;

4) документ повинен бути складений за встановленою формою;

5) документ має бути бездоганно відредагований і оформлений;

6) кожний документ складається з окремих елементів – реквізитів.

Щоб грамотно підготувати текст документа, потрібно:

1. Засвоїти норми редакції “Українського правопису” і користуватися ними у мовленні;

2. Дотримуватися норм літературної мови (вживати слова в потрібному значенні, уникати слів паразитів, русизмів, жаргонізмів);

3. Правильно добирати необхідне слово із синонімічного ряду;

4. Розмежовувати пароніми;

5. Володіти синтаксичною структурою мови;

6. Уміти чітко висловити свою думку.

Література: 8, 9, 15, 20, 23, 24, 32, 35, 39, 69, 70,78.

1. Поняття про текст. Основні ознаки тексту.

2. Види текстів. Структура тексту службового документа.

3. Особливості тексту наукового стилю.

4. Особливості тексту публіцистичного стилю.

Слово «текст» у перекладі з латинської означає тканина, сплетіння, з’єднання. У лінгвістиці текст – це об’єднана смисловими і граматичними зв’язками послідовність речень, основними властивостями якого є зв’язність, цілісність, завершеність.

Зв’язність реалізується спеціалізованими або функціонально зорієнтованими на її вираження різнорівневими мовними одиницями. Спеціалізованими засобами вираження зв’язності є сполучники, повторювані іменники, особові і вказівні займенники, деякі прислівники, вставні конструкції тощо. Склад і функціонування їх визначають позамовні чинники. Так, модально-логічна специфіка офіційно-ділового стилю зумовлює активне використання окремих прислівників (щоденно, дотепер, тому, звідки, доти, досі), а також вставних слів і конструкцій типу наприклад, дійсно, на нашу думку, по-перше, по-друге,з одного боку, з другого боку, отже, нарешті, підреслюємо, за даними..., дозвольте, як відомо тощо. Зв’язність текстів офіційно-ділового стилю ґрунтується на логіко-семантичних відношеннях між реченнями й абзацами.

Розрізняють лінійний (ланцюговий) зв’язок, коли окремі частини тексту, наприклад, висловлювання, зв’язані безпосередньо одна з одною, залежать одна від одної; і паралельний зв’язок (зв’язок за структурною співвіднесеністю).

В офіційно-діловому стилі переважають лінійні (ланцюгові) зв’язки з використанням займенників і лексичних повторів. Речення ділового мовлення переважно максимально самостійні в змістовому плані, тому засоби міжфразного зв’язку використовуються обмежено.

Паралельні зв’язки за своєю природою призначені для описів і розповідей. Характерними ознаками речень з паралельними зв’язками є синтаксичний паралелізм структури і єдність видово-часових форм присудків.

Цілісність розуміється як єдність змістової (теми, ідеї, змісту), комунікативної (мети, намірів мовного спілкування), структурно-граматичної цілісностей. Змістова цілісність тексту забезпечується лексичним рівнем мови, системою повного номінування, структурно-граматична – системою узгодженості граматичних форм і зв’язків, а комунікативна – єдністю задуму і результату реалізації цього задуму.

Завершеність тексту можна пояснити як вичерпне змістове і структурне вираження задуму автора. В лінгвістиці тексту завершеність тлумачиться як співвідношення змісту тексту і його заголовка, оскільки назва являє собою компресований зміст тексту.

Однією із важливих ознак ділового мовлення є логічність, яка виявляється в послідовності, несуперечливості висловлювання, в побудові мовлення відповідно до законів логіки, із збереженням відношень і зв’язків реальної дійсності. Першою умовою логічності мовлення є логічність мислення, логічність міркувань як етапів розгортання думки. Вміння дисциплінувати своє мислення, міркувати послідовно, спиратись на попередні етапи мислення, розвивати наступні, шукати джерела і причини явищ, висувати положення (тези), давати пояснення та обґрунтування фактам, аргументувати їх, вмотивовувати висновки – все це необхідні умови логічності мовлення.

Другою умовою логічності мовлення є знання і правильне використання мовцями мовних засобів, за допомогою яких можна точно передати предмет думання і саму думку про нього, досягти смислової зв’язності мовлення, уникаючи суперечливості у викладі матеріалу. Логічність висловлювання досягається семантичним узгодження компонентів (поєднання чи зіставлення логічно несумісних понять. На рівні тексту логічність проявляється в досконалій композиції, яка відображає логіку розвитку теми.

Важливою ознакою ділового спілкування є точність мовлення. Вона формується на основі зв’язку мовлення з дійсністю і мисленням. Точності можна досягти за умови доброго знання предмета мовлення, мовної системи і вироблених мовленнєвих навиків. Точність мовлення – це відповідність змісту мовлення предметно-речовій дійсності, реальним особам та системі понять про них. Точність залежить від вибору слова чи вислову, а також від уміння мовця зіставляти слово, предмет (річ, ознаку, явище) і поняття. Точне слововживання забезпечується знанням системи лексичних значень, розмежуванням значень багатозначного слова, слів-синонімів, омонімів, паронімів. У діловому мовленні особливо важливими є точність формулювань правових норм і абсолютна адекватність їх розуміння.

Речення об’єднуються в текст за допомогою мовних одиниць, які називаються засобами зв’язку. До них належать повторювані іменники; займенники і прислівники,що вживаються як засоби заміни слів;числівники,зокрема кількісні і порядкові; прийменники; сполучники; частки; синоніми, антоніми; перифрази, метафори, евфемізми; вставні слова і словосполучення, окличні і питальні речення. Важливу роль у розгортанні змісту відіграють дієслова, зокрема їх часово-видові форми, правильний вибір яких творить змістову цілісність тексту, єдність викладу, передає логічні відношення між частинами тексту. Не всі названі мовні засоби використовуються у текстах офіційно-ділового стилю, наприклад, не вживаються, за винятком окремих випадків, синоніми, метафори і перифрази.

Лексичні повтори – кількаразове вживання одного і того ж слова – є однією з визначальних рис офіційно-ділового стилю. За допомогою багаторазових повторів як термінологічних, так і нетермінологічних одиниць досягається цілісність тексту, чіткість у виявленні зв’язків між реченнями, логізація викладу.

Як засоби зв’язку тексту використовуються також семантичні еквіваленти назв – займенники і займенникові прислівники. Ці слова можуть вказувати як на зміст попередніх, так і наступних речень чи цілих фрагментів тексту.

Обмежено вживаються у текстах офіційно-ділового стилю загальні назви замість власних і родові поняття замість видових. Це пов’язано з труднощами ідентифікації конкретного значення цих слів у вузькому контексті.

Велику роль в організації окремих текстів відіграють слова з протилежним значенням – антоніми. За їх допомогою створюється предметно-логічна сітка висловлювання, досягається чітке розмежування понять, уявлень, точне вираження думки, а також підкреслюється непоєднуваність описуваних реалій. Так, наприклад, у договорах часто вживаються слова укладати – розривати, виконання – невиконання, здавати – приймати тощо.

Засобами вираження логічних відношень між частинами тексту виступають сурядні сполучники, які з’єднують синтаксичні елементи різних рівнів – словосполучення, речення, складні синтаксичні цілі; виділяють один текстовий компонент (градаційні) або два, зіставляючи їх чи підкреслюючи відмінність (зіставно-протиставні); виражають несумісність компонентів (розділові); вводять компоненти, які містять додаткову інформацію або конкретизують певне повідомлення (приєднувальні і пояснювально-уточнювальні).

Одна з умов змістової цілісності тексту – послідовність використання часово-видових форм дієслів. У текстах офіційно-ділового стилю переважають дієслова у формі теперішнього часу. Вони позначають дію, яка буде виконана в недалекому майбутньому, і виражають категоричність, неухильність: «Засідання розпочинається о 15.00», «Приймання й оцінювання продукції за етапами здійснюється Виконавцем». Категоричності висловлюванню надає й інфінітив, вживаний у наказах і розпорядженнях. Характер ствердження фактів мають безособові форми, які вживаються в статутах, інструкціях, правилах тощо. Цілісність тексту офіційно-ділового стилю творить співвіднесеність видово-часових форм дієслів-присудків.

Засобами впорядкування висловлювання в офіційно-діловому стилі є вставні слова і словосполучення, що вказують на порядок руху думок: по-перше, по-друге, навпаки, таким чином та ін. Ці засоби з’єднують частини речення й окремі компоненти тексту.

Для того, щоб речення утворили текст, тільки мовних засобів зв’язку недостатньо – між ними мусить бути ще й змістовий зв’язок. Змістова єдність виникає внаслідок певного розташування речень: кожне наступне продовжує й доповнює, розвиває або заперечує інформацію, висвітлену в попередньому, і водночас відповідає загальній темі. Останнє речення (група речень) підсумовує сказане. Таким чином, досягається змістова завершеність.

Взаємозв’язки між реченнями у тексті можуть бути і складнішими. Так найважливішу інформацію може нести одне, наприклад, перше речення, інші тільки уточнюватимуть, поглиблюватимуть, конкретизуватимуть його зміст. Інформація також може бути зосереджена в першому й останньому реченнях, тісно пов’язаних між собою, проміжні речення виконуватимуть коментувальну функцію.

Отже, характерними ознаками тексту є інформаційність, зв’язність, послідовність, цілісність і змістова завершеність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характерні риси офіційно-ділового стилю	\|	Види текстів. Структура тексту службового документа.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.