• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лексичні розряди іменників.

Тема 8. Стилістичне використання іменників у професійному мовленні.

Морфологічні норми ділового мовлення юриста

Змістовий модуль 3

1. Лексичні розряди іменників.

2. Категорія роду іменників.

3. Категорії числа і відмінка іменників.

Офіційно-діловий стиль твориться переважно на іменниковій основі, оскільки за допомогою книжних іменників без емоційно-експресивного забарвлення передається інформація про предмети, події, явища у документах.

Слова, які позначають назви процесів, ознак, властивостей, що не належать до якихось конкретних предметів і мисляться поза зв'язком з ними, називаються абстрактними. Це іменники на позначення якостей, властивостей, дій, які людина не сприймає безпосередньо органами чуття: розум, щирість, щaстя, вчення. Абстрактні іменники, які характеризуються книжними суфіксами –ість, -ств(о), -цтв(о), -зтв(о), от(а), -нн(я), -тт(я), –изм, -ізм, -ощ(і) поширені в офіційно-діловому стилі, оскільки створюють книжний колорит мовлення, дають можливість мислити предметно: якість, щедрість, суспільство, студентство, мистецтво, керівництво, вміння, навчання, почуття, сприйняття, ліризм, класицизм, героїзм, реалізм тощо.

Іменники з конкретним значенням виражають назви часових понять, імена людей, географічні назви, назви установ, заводів, фабрик, журналів, газет, художніх творів тощо. Конкретні та абстрактні іменники часто становлять основу документа.

Іменники з конкретним значенням розподіляються на іменники – назви істот (людей, тварин, птахів, комах тощо) та неістот (назви неживих предметів, явищ, сукупності осіб). У текстах документів уживаються стилістично нейтральні назви істот (директор, юрист, бухгалтер) та неістот (група, адміністрація, колектив, уряд, деканат).

Збірні іменники на позначення сукупності однакових, подібних понять, істот із суфіксами -ств(о)/-цтв(о): студентство, парубоцтво; -нн(я): вороння, коріння; -инн(я)/-овинн(я)/: ластовиння, кукурудзиння -в(а): мушва, братва; -от(а): голота, кіннота; -ин(а)/-овин(а): озимина, городина; -ник/-няк/: чагарник, сосняк; -еч(а) стареча, малеча в писемному діловому мовленні не вживаються. Їх замінюють іменниками у формі множини: дітвора – діти.

Велике значення у діловому мовленні відіграють віддієслівні іменники, які називають не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї, пор.: давати вказівки — вказувати ,провести операцію — оперувати, зробити огляд — оглянути та ін. Дієслово називає дію вужчу, конкретнішу (шукати); це саме висловлення «розщеплене» на допоміжне дієслово і віддієслівний іменник — дію широку, узагальнену (вести пошук). Таким чином, віддієслівний іменник – це поєднання ознак іменника і дієслова, що дає можливість підвищувати інформаційну значущість висловлювання у діловому тексті.

Читайте також:

1. Власні і загальні іменники як лексико-граматичні розряди за специфікою виявлення категорії числа
2. Категорії числа і відмінка іменників.
3. Категорія роду іменників.
4. Лексико-граматичні розряди займенників
5. Лексико-граматичні розряди займенників.
6. Лексико-граматичні розряди іменника
7. Лексико-граматичні розряди іменника.
8. Лексико-граматичні розряди прикметників: якісні, відносні та присвійні
9. Лексичні запозичення зі слов’янських мов
10. Лексичні та графічні скорочення
11. Підрозряди іменників подвійного роду

Переглядів: 2292