Новий світовий порядок

Неолібералізм чи Вашингтонський консенсус

Глобалізація та її асиметричність

Мондіалізм

Новий світовий порядок

План лекції

Ідеологічні доктрини невидимої війни

Тема 2

2.2. Концепція "золотого мільярда"

Постановка проблеми встановлення нового світового порядку та єдиного світового уряду не нова. Однією з офіційних організацій, що підтримують цю концепцію, є орден Ілюмінаті, заснований 1 травня 1776 року Адамом Вейсгауптом, професором канонічного права в університеті Інгольдштадт у Баварії. Цей орден, як Фенікс із попелу, завжди відроджується в періоди активної фази світової революції під різними вивісками і новими ідеологічними міфами. Однак мета його завжди одна і визначена професором Вейсгауптом так:"Необхідно встановити універсальний режим і всесвітню імперію…"[10].

Усі сучасні масонські організації спрямовують свою діяльність на досягнення цієї мети. Це всесвітнє братство має своїх членів в Америці, і вони також підтримують створення єдиного світового уряду. Про цю таємну організацію Пауль Фішер у своїй книжці "За дверима ложі" писав: "Масонство врешті-решт правитиме світом"[11].

Доктрина нового світового порядку розроблялась американськими геополітиками, починаючи з 1970 років, і уперше була озвучена президентом США Джорджем Бушем у 1991 році.

Американські геополітики розглядали два варіанти розвитку подій у "холодній війні" з Радянським Союзом. Перший передбачав повну перемогу Заходу в геополітичній дуелі зі Сходом, а другий — конвергенцію (злиття) двох ідеологічних супротивників у щось єдине та встановлення нового світового порядку і світового уряду.

Не тільки Україні, а й усьому світові нав’язується новий світовий порядок, суть якого надзвичайно влучно сформульовано в журналі "Национальная безоппастность и геополитика России"[12]:

1. Державні кордони необхідно усунути, аби забезпечити безперервність функціонування просторів транснаціональних і трансрегіональних корпорацій.

2. Свобода пересування робочої сили повинна знищити національні культури, а генетичне змішування за прискореною програмою має призвести до створення єдиного рабського стада, особини в якому мають знижений генетичний потенціал розвитку. "Бидлу" досить задоволення фізіологічних потреб і чуттєвих утіх. На основі сучасних технологій і статевих збочень здійснюється масова зомбіфікація населення через культ речей, засоби масової інформації, систему освіти та медицину.

3. Старий ліміт людства на виживання із забезпеченням природними ресурсами і продукцією зберігається, проте "золотий мільярд" розподіляється не по "розвинених країнах", як зараз, а в межах усієї Землі. Формується приблизно однакова натовпо-елітарна споживацька стратифікація індивідів, які борються між собою за підвищення власного статусу в піраміді споживання благ цивілізації. Концепція отримала назву "планетарного гуманізму", хоча, по суті, є концепцією найвитонченішого рабовласництва на сучасній технологічній основі, яка охоплює всю планету.

4. Зважаючи на зростання населення і нестачу сировинних та енергетичних ресурсів для забезпечення високого рівня споживання "золотого мільярда", планується зменшити населення планети з семи до двох мільярдів (залишити другий мільярд для обслуговування панів). Ось чому зараз пологові будинки пустують, а морги переповнені. Подібний досвід Захід уже має — винищення 30 млн. індіанців в Америці та завезення туди мільйонів чорношкірих рабів з Африки.

5. Потрібно легалізувати таємне світове керівництво До нього увійдуть близько тисячі представників світової "еліти" (Даоський проект "Піклувальники 21", 1998). Воно й буде розподіляти світові ресурси, і керувати планетою в інтересах "золотого мільярда" панів. Мрії української еліти увійти до складу цього керівництва — безпідставні, її туди ніхто не пустить, оскільки у надлишку власних претендентів.

Для впровадження нового світового порядку дослідницькими центрами Великої Британії і США було розроблено низку програм, які сьогодні перебувають на стадії реалізації в багатьох країнах світу. Але однією з найзловісніших програм Стендфордського інституту[13], що може завдати величезного збитку шляхом зміни напряму розвитку багатьох країн, збитку соціального, морального і релігійного, була програма Стендфордської "Фундації Чарльза Ф. Кеттерінга" під назвою "Зміна образу людини" ("Changing Images Man"). Офіційна назва програми "Контракт № URH (489) — 2150, доповідь про політичні дослідження № 4/4/74", підготовлений "Центром з вивчення соціальної політики" Стендфордського інституту, керівник Вілліс Хармон, запам’ятайте це прізвище ("Contract Number URH (489) — 2150 Policy Research Report Number 4/4/74, Prepared SRI Cеnter for Study Social Policy, Director Willis Harmon").

Доповідь, обсягом 319 сторінок, була написана 14 фахівцями під керівництвом Тавістокського дослідницького центру і 23 вищими фахівцями з управління. Копію доповіді "Зміна образу людини" вдалося одержати одному з представників радянської розвідки через п’ять днів після того, як її прийняв уряд США. Це була програма майбутнього не тільки Америки, а й усього людства, яка не схожа ні на що, відоме дотепер. Нації повинні бути запрограмовані на зміни і настільки звикнути до них, що справжні глибокі зміни будуть ледве помітні.

Про зміни, що відбулися, в американському суспільстві, написано в книзі Патріка Дж. Бьюкенена, радника американських президентів Ніксона і РональдаРейгана, кандидата в президенти від Республіканської партії на виборах 1992 і 1996 років, під інтригуючою назвою "Смерть Заходу"[14]. Він пише про те, що американське суспільство так стрімко котиться вниз, що сьогодні розлучення не викликають засуджень. Кількість самогубств надзвичайно швидко зростає, і вони майже нікого не дивують, відхилення від соціальних норм і сексуальні збочення, згадка про які вважалася вульгарною у пристойному суспільстві, стали звичним явищем і не викликають ніякого особливого протесту.

Американці й не помітили, що програма "Зміна образу людини" переінакшила їхній спосіб життя. Зараз ці зміни відбуваються в нашому українському суспільстві підґрунтя для цього є, Україна схильна до сепаратизму. Серед наших співгромадян міцніє відчуття, що країна розпадається на етнічні групи. Ми переживаємо культурну революцію, в результаті якої панівні висоти посіла псевдоеліта — еліта злодіїв і брехунів. Оволодівши засобами навіювання ідей, образів, думок і цінностей — телебаченням, мистецтвом, індустрією розваг, освітою — вона поволі створює нову націю. Вже не тільки етнічно і расово, а й культурно й етично ми більше не "люди однієї нації під Богом".

Українці були християнською нацією, багато громадян України ще й сьогодні вважають себе християнами. Але нинішню домінуючу культуру правильніше називати антихристиянською, оскільки цінності, що нею прославляються, суть антитезис стародавнього християнського вчення. Нова культура відкидає Бога і розприскує пахощі на вівтарях глобальної економіки та матеріальних цінностей. Боги ринку скинули з п’єдесталу Бога Біблії. Секс, слава, гроші, влада — ось нові боги нової України.

Два народи, дві країни... Стара Україна йде, зате нова набирає силу. Нові українці — покоління 1980-х і молодші — не мають прихильності до старої України. Вони вважають її тоталітарною, лукавою, реакційною, консервативною країною, і тому обтрушують її пил зі своїх ніг і з успіхом "будують" нову країну. Культурна революція в їхніх очах — це славна революція; для мільйонів людей — катастрофа, яка відібрала в них рідну країну і загнала їх у культурну пустелю, в етичну каналізацію. Ці люди не хочуть жити в новій Україні і не бажають за неї боротися.

Первісна дикість нашої політики — тло, на якому чітко вимальовується межа між двома Українами. Культурна революція отруїла українську політику, і найгірше, на жаль, ще попереду. Коли на нашу свідомість звалюється дуже багато "майбутніх потрясінь" і заголовки поганих новин, ми губимося; або, радше, величезний спектр можливостей вибору, з якими ми щодня стикаємося, бентежить нас до такої міри, що ми вже не в змозі зробити правильний вибір.

Це і є той новий світовий порядок, що його насаджує світовий уряд і владна псевдоеліта.

2.2. Концепція "золотого мільярда"

Як стверджують глобалісти, для ефективного функціонування сучасного індустріально-інформаційного суспільства достатньо двадцяти відсотків кваліфікованих працівників, вчених і спеціалістів планети. Сьогодні вони в переважній більшості інтегровані західними країнами так званого "золотого мільярда". А що ж робити з рештою населення інших країн світу (80%), куди, зокрема, входить й Україна? Відповіді на це запитання архітектори глобалізації не дають. Мабуть, у кращому випадку, може йтися про надання благодійної допомоги відсталим країнам з боку країн "золотого мільярда". А ця допомога, як показує життя, прямо залежить від лояльності її отримувачів до встановленого Заходом нового світового порядку.

Усе частіше концепцію "золотого мільярда", яка на сьогодні домінує не тільки серед багатих людей Заходу, а й серед "нових українців", називають расизмом у глобальному масштабі. Ще у 1875 році англіканський священик Томас Мальтус вивів максимально можливу чисельність населення Землі. Він стверджував, що для підтримки комфортного рівня життя окремої людини населення планети повинно становити 1 млрд 400 млн осіб. Сучасні послідовники Томаса Мальтуса скоротили цю цифру до одного мільярда, який назвали "золотим".

У чому ж полягає суть цієї концепції?

Термін "золотий мільярд" утворився як синтез двох великих ідей сучасної західної культури. Одна пов’язана з уявленням про "золоту еру" прогресу і добробуту, інша — з песимістичним визнанням обмеженості ресурсів Землі й неможливістю доступу цього добробуту всього населення планети.

Суть її полягає в тому, що розвинені країни, зберігаючи для своїх громадян високий рівень споживання, намагатимуться військовими й економічними засобами утримувати решту країн світу в промислово нерозвиненому стані (як сировинний придаток й зону скидання шкідливих відходів). Населення цих "заморожених" країн в умовах бідності деградуватиме і не становитиме жодної функціональної цінності для "першого світу", створюючи водночас глобальні соціальні проблеми. Це населення потрібно скоротити за допомогою цілої системи нових соціальних технологій[15].

На порядок дня поставлено штучне зменшення кількості мешканців Азії, Африки, Східної Європи, зокрема й України. У документах ООН (Комітети з народонаселення і сировинних ресурсів) все населення Землі поділено на основне (забезпечене сировиною, 1 млрд), напівосновне (майже 1 млрд) і допоміжне, нерентабельне в умовах індустріалізації, воно не окупить коштів, вкладених у виробництво потрібних товарів і для його проживання (вдумайтесь у ці слова).

Довгий час проводиться наукова й культурна підготовка західного суспільства до прийняття концепції "золотого мільярда". Розроблення моделей вирішення глобальних проблем на Заході проводиться відкрито, як це робить, наприклад, Римський клуб, і таємно — у рамках Тристоронньої комісії під керівництвом різних аналітичних центрів, спецслужб держав і корпорацій.

Так, у 1970 році Римський клуб замовив групі Д. Медоуза в Масачусетському технологічному університеті (США) провести дослідження, за матеріалами яких через два роки вийшла книга "Межа зростання"[16]. Авторитет університету, Римського клубу і потужна реклама зробили свою справу. Книга стала справжньою сенсацією. В ній, зокрема, стверджується, що наступне покоління людства досягне межі демографічної й екологічної експансії. Все це призведе систему в цілому до непідконтрольної кризи і краху… Завдання "зводиться до того, щоб виявити катастрофічні наслідки існуючих тенденцій і стимулювати політичні зміни, які допоможуть їх уникнути". Висновок доповіді: "необхідно вжити заходи, щоб забезпечити раціоналізацію всієї системи виробництва і передислокацію промисловості в межах планети". Методи досягнення цієї мети не пропонувалися.

У 1974 році вийшла наступна доповідь Римського клубу "Людство на роздоріжжі", де використовувалася теорія, створена для аналізу й розрахунків складних систем. Світ було поділено на десять регіональних підсистем, і це давало можливість теоретично вирішувати проблеми одних регіонів за рахунок інших. У доповіді визначено й головну епоху: "Два провалля, що постійно розширяються, характеризують сучасну кризу людства: провалля між людиною і природою, між Північчю і Півднем, між багатими й бідними"[17]. Звідси висновок: причина міжнародних криз — нестача життєво важливих ресурсів.

З цього часу в практичну політику вводиться теорія "надлюдини" і "недолюдини", згідно якої комфортність проживання "золотого мільярда" "надлюдей" повинна забезпечуватись досить незначною кількістю "недолюдей". При цьому всі сфери життя суспільства потрібно максимально автоматизувати. "Недолюдині" в такій суспільній формації відводиться роль біоробота з чітко визначеними функціями суспільного й біологічного характеру. Відповідно, на всій планеті встановлюється однорідний політичний режим у рамках єдиної планетарної держави з ефективними поліцейськими силами й системою всебічного контролю життєдіяльності людського співтовариства загалом і кожного індивідуума зокрема. (Ось для чого потрібний індивідуальний ідентифікаційний код).

Для представників "золотого мільярда" — спеціальні вибрані музеї, театри, концерти, персональні бібліотеки.

Для "туземного населення" — телебачення, де спеціально підготовлені "клоуни" ведуть розважально-сексуальні програми, переповнені сценами насильства і жахів. Це ж треба було вивчити стільки бездарних чи точніше талановитих на "бездарність" ведучих і режисерів, щоб заполонити екрани телевізорів з ранку до вечора такою кількістю реклами і низькопробних програм. Бібліотеки для "туземного населення" не потрібні, тому й фінансуються вони на рівні прожиткового мінімуму і без нових надходжень літератури поступово зникають.

Як же так сталося, що все, про що б не говорили, все для народу, а насправді, все проти нього. А пов’язано це з теорією "золотого мільярда", куди компрадорська й гендлярсько-лихварська політична еліта Україна дуже бажає потрапити.

Суть світової політики сьогодні будується на одному примітивному постулаті — прагненні вписатися в цей самий горезвісний "золотий мільярд" щасливчиків, яким у недалекому майбутньому уготовані райські умови життя на Землі.

Природно, існує й активно діє "кваліфікаційна комісія", яка виносить остаточний вердикт щодо існуючих на планеті етносів. На сьогодні вже однозначно можна стверджувати, що заповітні квитки до "суспільства вибраних" закінчились. Залишилися лише жетони на право тваринного існування з клеймом "недолюдини", а тих, хто їх не отримав, чекає фізичне знищення. Тому бійка за жетони проходить без жартів. Міжнародні поліцейські сили змушені докладати величезних зусиль для утримання в керованому режимі процесу боротьби відкинутих націй. Іншими словами, — відбувається неоколонізація.

Утопія "золотого мільярда", яку в принципі неможливо реалізувати, проте, породжує агресивність, спочатку в ідеології та культурі, а потім у політичній і військовій сферах. Уже є ознаки консолідації нової, глобальної нацистської ідеології, яка може спричинити руйнівні дії. Сприймати чи не сприймати саму ідею "золотого мільярда", ідею безумовно антихристиянську, а також антиісламську і антибуддійську, це справа морального й релігійного вибору. Проте на хвилі неоліберальної та євроцентристської ідеології в Україні частина політичної "еліти" потрапила в тенета цієї ідеї і є її радикальним пропагандистом. Ця частина впливає й на українську правлячу верхівку. Чим же ще можна пояснити прагнення більшості можновладців стати членами Європейського Союзу.

Проте є багато ознак, що та частина світової еліти, яка визначає економічну й військову політику і забезпечує контроль засобів масової інформації (ЗМІ), не включають слов’янські народи до тих, кому випаде шанс потрапити на паром "золотого мільярда".

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зброя невидимої війни	\|	Мондіалізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.