Інформаційні особливості сучасного натовпо-елітарного суспільства

Методи викривлення інформації

Інформаційна колонізація

Як працює зброя масового руйнування

Інформаційна зброя

Інформаційні особливості сучасного натовпо-елітарного суспільства

План лекції

Weapon of mass disruption — зброя масового руйнування

Тема 11

Сама по собі інформаційна зброя нічого не варта без того простору, де її застосовують. Тому тут ми стисло охарактеризуємо становище в сучасному натовпо-елітарному суспільстві, що знаходиться в лещатах інформаційної війни.

У другій половині XX століття відбулася якісна зміна в системі господарювання в розвинених країнах Заходу і на просторі СНД. У цьому суспільстві виявляються нові моменти: на передній план виходить інформація, наука стає безпосередньою продуктивною силою, а економіка набуває надскладного характеру. Про економічні основи такого суспільства говоритимемо далі, а тут зупинимося швидше на його соціальних особливостях.

Усе XX століття характеризується поступовим руйнуванням традиційного суспільства, заснованого на так званих "малих соціальних просторах" — селах і малих містах. Традиційне суспільство служило могутнім обмежувачем негативних форм поведінки людини. Його основу становило сільське населення, яке на початку століття набагато перевищувало міське. Але ситуація змінювалась. На планеті йшов бурхливий процес урбанізації. Зараз вже основна маса населення проживає у великих містах — мегаполісах або "великих соціальних просторах". Тут створилися особливі умови для мешканців. Скупченість, тіснота, забруднення, шум, інтенсивний вуличний рух, малорухливий, водночас напружений спосіб життя, скорочення життєвого простору породжують і загострюють різні види захворювань, у тому числі алергічні й онкологічні.

У великих містах у багатьох людей виникають певні психічні зрушення: неврівноваженість, агресивність, пригніченість, відчуття самотності. Невід'ємними рисами життя стають: наркоманія та особливі форми алкоголізму, насильство, злочинність, проституція. Зростає маргінальний прошарок людей, які не можуть пристосуватися до сучасного суспільства. У великих містах, де люди роз'єднані, дуже
високий ступінь їхньої керованості ЗМІ, особливо телебаченням, що формує моди, ідеали, норми поведінки. Неадекватно сприймаючи навколишній світ, багато людей живуть в світі абстракцій і ілюзій. По суті ж, втрачаються традиції, спадкоємність, зв'язок часів. З'являються люди, що "не пам'ятають спорідненості".

Руйнування традиційного суспільства, атомізація людей, призвели до сильної негативної дії на віру взагалі і будь-яку релігію зокрема, на готовність людини служити іншим людям. І хоча в інформаційному суспільстві багато говорять про релігію, а на монетах США навіть написано "ми віримо в Бога", від релігії, в основному, залишилася обрядова сторона. Тобто релігія стала формою буття людини. Тому різко зросло кількість і вплив різних сект. У них суспільна сторона релігії ще більше відходить на другий план, а головним завданням ставиться особистий порятунок і вічне життя, покірність пастирям.

Таким чином, з двох сторін суспільної свідомості: особової та суспільної, визначальною стала перша. Утвердився новий культ — культ споживання. Але, якщо немає віри, то "все дозволено", як писав Федір Достоєвський у романі "Брати Карамазови". Про неблагополуччя у суспільстві споживання свідчать високий рівень злочинності, наркоманія, тероризм, кровопролитні конфлікти. Ми ще тільки починаємо усвідомлювати
масштаби зміни духовного середовища людини.

Основна тенденція сучасності — атомізація людей, відособлення, висунення на передній план особистих інтересів. Панівне місце займає суспільство споживання із провідним інтересом — отриманням прибутку. Все більше фактів свідчить про те, що суспільство споживання веде у глухий кут.

Результатом цього розмивання традиційного суспільства стала міфологічна основа нового варіанту натовпо-елітарного суспільства. Всі його класи породжують декласований набрід, люмпенів, людей натовпу, які не можуть знайти свого місця у суспільному розподілі праці із різних зовнішніх і внутрішніх (щодо них) причин. "Еліта" більш проінформована і пристосована, ніж домінуюча частина натовпу, бачачи несправедливість сучасної соціальної організації, завжди піддавалась дії біологічного провідного середовища і ставала на шлях організованого руйнування системи суспільного самоврядування, тобто державності. Вона завжди мріяла, необґрунтовано вважаючи себе здатною створити більш справедливий суспільний устрій. Це робило "еліту" сліпим знаряддям у руках світової закулісної влади. Людина натовпу — основа кадрової бази злочинності й будь-якого заворушення в усьому суспільстві, а ідеологічною основою панування самого натовпо-елітаризму, підконтрольного світовій закулісній владі, є низка міфів, що спричиняють такі соціальні хвороби.

Біозахоплення. З одного боку, це відчуття захоплення без внутрішнього осмислення його доцільності, а з іншого, — це заздрість до мафіозі в законі Мойсея. Він обґрунтовується тим, що "біороботи" розумніші за народи, серед яких вони живуть; цивілізація всім прогресивним у розвитку культури спрадавна зобов'язана "біороботам"; сірома заздрить розуму "біороботів" і від цього виникає боротьба з "біороботами" та їхніми прихильниками у формі "антисемітизму". При цьому біозахоплення буває боязливе і жалісливе. "Антисемітизм" — теж одна з форм біозахоплення, але не "біороботом" — "другом і наставником", а "поневолювачем".

Відданість. Бездумна впевненість, що якщо всі члени суспільства в усіх справах наслідуватимуть винятково вищестояще авторитетне керівництво, не відступаючи від його розпоряджень, не втручаючись у його справи, виконувати все, щоб не наказало керівництво, то всі члени суспільства будуть жити в квітучій країні. Не розкошуватиме таке суспільство, оскільки відданість — вираження абсолютизації структурного способу управління, а жодна кінцева структура з жорстко фіксованими функціональними обов'язками її елементів не може відобразити нескінченну різноманітність життя. Треба розуміти, що посадова дисципліна і відданість — змістовно різні речі, як самостійність поведінки й анархія.

Лібералізм. Для України це правий ухил частини біороботизованої "еліти", що сповідує західну модель суспільства — суспільство споживання. Бездумна впевненість "елітарного" люмпена в тому, що, якщо всім таким лібералам дати право базікати, що завгодно, то суспільство стане квітучим негайно після того, як ліберали візьмуть державну владу в свої руки. Лібералізм виникає з "елітарного" безвідповідального дилетантизму в питаннях соціології та ототожнення себе з усім народом. Він поєднується з крайньою агресивністю і презирством щодо тих, хто не поділяє ліберального напряму думок. Наприклад, в Україні кінця XX століття всі не ліберали в очах "мислячого" ліберала — ретрогради і загалом "вітчизняне болото".

Неспроможність лібералізму продемонстрували багато політиків минулого, у тому числі й французькі революціонери та декабристи, Тимчасовий уряд 1917 року і нинішня влада.

Чистоплюйство. Бездумна впевненість у "непристойності" в порядному суспільстві цікавитися змістовною стороною тих або інших явищ: єврейським питанням, джерелами доходів, характером чиїхось особистих зв'язків із закордоном, мафіями, чужими спецслужбами тощо.

В Україні кінця XX століття чистоплюї починають виступати під гаслами "Давайте жити дружно...". "Я займаюся тільки своєю справою, чужі мене не стосуються, а закінчує: "Краще бути агентом ЦРУ, ніж агентом СБУ". Чистоплюї зазнають краху, завжди підтверджуючи правоту стародавньої мудрості: "Безумство думати, що злі не творять зла", що їхня позиція завжди перетворюється на антипатріотизм, оскільки від чистоплюйства, в першу чергу, страждає держава, в якій проживають не тільки вони. Дії чистоплюїв в Україні завжди спрямовані проти органів держави, яка передусім здійснює функцію суспільного управління. У минулому це виглядало так: співпрацювати із "спецслужбою" погано, а дивитися крізь пальці на доставку пароплавами зброї чи наркотиків із-за кордону на гроші світової закуліси для розвалу державності — добре. У результаті чистоплюї, ліберали, вірнопіддані і біозахоплені гинули без ліку "в порядку здійснення червоного терору", біологічним провідним середовищем, що підтверджує справедливість історії на рівні Глобального історичного процесу.

Буває, що, перехворівши всіма цими чотирма міфами по черзі або разом, людина намагається видужати "самостійно" і захворює п'ятою недугою — нігілізмом. Особливо це характерно для українського суспільства кінця XX століття.

Нігілізм. Суть його — у гаслі: "Я нікому не вірю і відповідаю тільки за самого себе". Активний нігіліст — "мафіозі-одноосібник", оскільки нігілізм паразитує на суспільному творенні, так само, як і "мафіозний кооператив жреців позичкового відсотка". Друга можлива лінія поведінки нігіліста — деградація особи через пияцтво, наркоманію, похітливість, тобто перехід у категорію люмпена і наближення до низькопробного "біоробота".

Важливою особливістю сучасного натовпо-елітарного суспільства є повне відлучення від реальної влади усіх, хто не обслуговує світову закулісу і не належить до інтернаціональної "еліти" — біологічного провідного середовища. При цьому завдяки ефективній інформаційній дії для людини натовпу, ураженої раніше названими соціальними хворобами, створюється повне враження "абсолютно демократичних і цілком законних виборів влади".

Хоча ЗМІ, "заради об'єктивності" й влаштовують періодично скандали з фальсифікацією виборів в окремих округах, але суть справи залишалась така ж сама, оскільки локальні війни не змінюють загальної картини, а виборні технології гарантують обрання потрібного "біоробота" в управлінські структури. Правда, у хвилину відвертості один із представників світової закуліси Генрі Кисінджер якось в інтерв'ю обмовився, що якщо кандидат одержує більше 75% голосів, то він проходить і ніякі технології і підтасовування не допоможуть. Тому основний принцип виборних технологій у такому суспільстві у розмиванні уваги виборців. Це досягається реєстрацією й одночасним підтриманням у виборчій кампанії великої кількості кандидатів на першому етапі з виділенням визначеного кандидата тільки на останньому етапі.

Цікаво відзначити, що ЗМІ — друковані (газети і журнали), радіо, телебачення і кіно —здійснюють вирішальний вплив на вибір виборців. Так, проведене опитування дає такі результати: "Мій вибір визначили: телебачення — 35%; радіо — 20%; розважальні шоу — 15%; листівки, плакати і газети — 15%; політичні мітинги — 12%; інші причини (поради
друзів, випадок тощо) — 3%".

Аналіз усіх виборчих технологій, а також результатів самих виборів у сучасному натовпо-елітарному суспільстві дає підстави для низки малоприємних висновків.

Демократія цього суспільства — добре влаштована влада меншини (зовсім погано, якщо ця меншина є і національною меншиною). Це диктатура інтернаціонального капіталу — фінансового, здатного фінансувати вибори із коштів, що "здобуваються з повітря" (за рахунок лихварського відсотка). Це панування посередності. Пояснимо останню тезу. Наприклад, якщо треба призначити губернатора, то шукають людину за діловими якостями, а якщо треба вибрати мера, то шукають людину, виборча кампанія якої буде оплачена кимось, у тому числі й світовою закулісою. Цей вибраний мер стає іграшкою в руках тих, хто платить, і у нього може бути тільки одна риса — "уміти подобатися всім".

Загальне рівноправне голосування — шлях до влади світової закуліси і руйнування традиційної структури будь-якої нації. У результаті не депутати служать більшості виборців, а виборці служать представництву світової закуліси. Часто вибори професіоналізують представництво, а воно стає ворожим до волі народу. Тому нерідко поняття "державність" і виборність для національного політика є антиподами.

У такому суспільстві світова закуліса прагне підкупити партії і підпорядкувати їх своїй волі. Проте не всіх вдається підкупити, і це залежить від їх чисельності та політичної орієнтації, а також від керівника цих партій. Наприклад, підкуп дрібних партій місцевого рівня не становить жодних проблем, а підкупити партію державного масштабу часто неможливо. Так, для цього потрібні величезні кошти, які в сучасному інформаційному суспільстві неможливо передати непомітно, а отже, дізнатися про це можуть не тільки керовані світовою закулісою ЗМІ. Через це великі партії купляють не за гроші, у них намагаються упровадити біологічне провідне середовище і помилкову ідеологію, допускаючи їх до самостійного розвитку і періодично вступаючи в різні взаємовигідні для партії та її електорату переговори. Характерним прикладом є тут історія українських комуністів.

Таким чином, найважливішим чинником збереження традиційного суспільства в новому вдосконаленому вигляді є забезпечення кровноспоріднених або майнових зв'язків між жителями "великих і малих соціальних просторів". Цим може бути досягнута висока стійкість і національна орієнтованість сучасного суспільства, але повної гарантії від соціальних хвороб це не дає.

Всі соціальні хвороби суспільства — наслідок калейдоскопічності знань, у результаті чого відбувається руйнування цілісності світосприймання та образного мислення. І тому остаточне лікування суспільства від всіх соціальних хвороб однакове — виховання в собі методологічної філософської культури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пропаганда насильства й ситуативна етика	\|	Інформаційна зброя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.