Інформаційна зброя

Основою об'єднання народів у держави й цивілізації є подібність, а не суперечливість теорій, що лежать в основі їхнього буття. Такими теоріями є світоглядна й ідеологічна доктрини. Впровадження в один із народів держави теорії, що різниться від теорії інших народів, може зруйнувати державу й цивілізацію, призвести до знищення цих народів.

Усі операції (об'єднання чи руйнування) відбуваються у певній хронологічній послідовності й піддаються маскуванню спеціально підібраними фактологічними знаннями. Носіями цих теорій прямо чи опосередковано виступає людина. Якщо людина є носієм певної інформації і передає її за допомогою мови іншій людині, тоді вона прямо є носієм теорії. Коли людина використовує для зберігання і передавання інформації знакову систему, наприклад писемність, то ця людина є опосередкованим носієм інформації. Носія інформації не можна ототожнювати із засобом її передавання.

Прямий інформаційний вплив на іншу людину чи суспільство завжди є ефективнішим у порівнянні з опосередкованим, оскільки тут діє два чинники: отримання нових знань і прямого впливу на психіку людей.

Опосередкований вплив глибший і розповсюджений у часі, тому що тільки в книгах викладаються програми життя людини на століття. Прикладом таких книг є Біблія, Коран, Протоколи сіонських мудреців.

Інформаційна зброя є важливим інструментом теорії насильства. На практиці ІЗ проявляється у вигляді різних теорій, що лежать в основі життя будь-якого народу і держави. Цілеспрямовані дії з використанням інформаційної зброї називають інформаційною агресією. Класифікувати інформаційну зброю можна за двома ознаками:

― якістю інформації;

― носієм інформації.

За якістю інформації, згідно із теорією насильства, ІЗ класифікують таким чином:

― концептуально-методологічна зброя;

― хронологічна зброя;

― фактологічна зброя.

За носіями інформації інформаційна зброя поділяється:

― прямий носій інформації ― людина;

― опосередкований чи знаковий носій.

На цьому класифікація носіїв інформаційної зброї не закінчується. Так, людину можна розрізняти з точки зору отриманих нею знань: представники натовпу, еліти та закуліси.

Знаковий носій інформаціїможна класифікувати як графічні зображення, аудіо- та відеоматеріали, електронна інформація, друковані й рукописні матеріали.

Засоби передавання інформації можна класифікувати наступним чином: друк; аудіозапис; телебачення і відеозапис; комп'ютерні мережі; кіно і театр; культові споруди.

Розглянемо якісні показники інформаційної зброї і дамо приклади інверсного впливу на якість інформації.

Концептуально-методологічна зброя.До неї належить світоглядна доктрина, яка дає можливість відслідковувати як загальний хід подій, так і окремі його частини. Як діє ця зброя? За часів Радянського Союзу марксистсько-ленінська філософія розглядала всесвіт поділеним на матерію і свідомість. У подальшому все зводилося до розгляду того, що є первинним, а що — вторинним. Далі з цих позицій критикувалися інші філософські концепції та школи, що зрештою дало можливість світовій закулісі заволодіти життям цілих цивілізацій. На базі цих загальнофілософських знань формувалися методологічні стереотипи, які забезпечували ефективність концептуальної зброї. Так, стереотипи поведінки живої природи, на базі знань методології, успішно переносилися в соціологію (закон виживання видів, закон зміни видів у процесі виживання, закон автосинхронізації тощо) і використовувалися для управління в Глобальному історичному процесі. Саме стереотипи живої природи використовуються соціологією для створення біологічного середовища-провідника ― "біороботів". З точки зору Закону часу концептуальна зброя формує глобальну політичну спрямованість розвитку народів світу на століття. Саме на цьому рівні відбувається створення різноманітних концепцій розвитку суспільств. На базі методологічних стереотипів виникають різноманітні теорії (комунізм, соціалізм, синдикалізм, анархізм, лібералізм) і релігійні течії. Вони прямо впливають на економіку через біороботів і на людину, виховану з дитинства на певних теоріях.

Хронологічна зброя.Інформація хронологічного плану ― послідовність фактів і явищ. При володінні методологією вона дає можливість розглядати всі явища як складники Глобального історичного процесу і прогнозувати вектор майбутньої політики. Поділ єдиного світу на матерію і свідомість приводить до двох поглядів на сам Глобальний історичний процес:

1. Якщо світоглядна доктрина вважає первинною матерію, то Глобальний історичний процес є об'єктивним і саморегулювальним, що найправильніше трактується за допомогою теорії історичного матеріалізму.

2. Із світогляду, що ґрунтується на первинності свідомості, випливає, що Глобальний історичний процес є цілеспрямованим і керованим, його теоретичною основою є різні ідеалістичні теорії, зокрема й теорія світової змови.

З позицій цілісності світу Глобальний історичний процес розвивається цілеспрямовано на великому (сотні, тисячі років) проміжку часу і як об'єктивний саморегульований процес у межах невеликого (до сотні років) історичного відрізку часу. Саме час розділяє та об'єднує ці два наукових погляди. І таким чином можна пізнати фактичну історію.

У цьому пов'язаному процесі минуле пояснює сьогодення, а, відповідно, правильне усвідомлення сьогодення дає можливість прогнозувати майбутнє. Інверсія, перекручення інформації на цьому рівні веде до спотворення майбутнього. Вона полягає як у замовчуванні чи утаємничуванні частини інформації, так і в прямому викрисленні історичної інформації. Так, у сиву давнину існувала ціла система опису сьогодення для майбутніх поколінь. В її основу було покладено чіткий контроль за документуванням подій того часу за допомогою обмежень у розповсюдженні писемності. І вже тоді окремі факти з життя суспільства приводилися не тільки з викривленнями, а й з замовчуванням причин появи тих чи інших фактів.

Православна релігія замовчує історію Київської Русі до 988 року, року прийняття християнства. Тільки наприкінці ХХ століття встановлено, що джерела нашої народності сягають глибокого минулого і пов'язані з арійською цивілізацією. Знав би Адольф Гітлер про наше арійське коріння, можливо й хід історичних подій середини минулого століття був би іншим.

Багато працювали над викривленням інформації радянські вчені, які звели революції 1917 року до того, що "царизм розвалив армію і промисловість, народ повстав і здійснив революцію". Але нічого не сказано про фінансування революції єврейськими банкірами і німецьким урядом, про "рушійні сили революції" в образі єврейських більшовиків, про єврейське засилля в уряді Радянського Союзу. Негативно подається і роль Сталіна. Під його керівництвом Радянська армія врятувала Європу і єврейський народ від поневолення і знищення. Здавалося, що народи повинні ставити пам'ятники Сталіну за це. Але сьогодні його звинувачують в усіх злочинах, які творили юдобільшовики на території колишньої Російської імперії.

Таким чином, кожна соціологія, що знаходиться на службі у світової закуліси завжди намагається показати тільки частину історичних фактів, вибудовуючи з них замовні міфи. Так, радянська наука намагалася створити три міфи: про важке минуле до 1917 року, про великі "досягнення" сучасників, і про "світле" майбутнє. Вона не намагалася об'єктивно висвітлити Глобальний історичний процес, показавши характер суспільних процесів за часів царизму для прогнозування "світлого" майбутнього. Фактична історія Російської імперії до 1917 року була викривлена, що не дало можливості прогнозувати розвиток подій в майбутньому.

Фактологічна зброя.До фактологічної зброї відноситься інформація прикладного характеру: ідеологія, релігія, технології, описова інформація окремих і загальних процесів. Саме ці види зброї дають можливість розкласти й підпорядкувати собі противника. Перед фактологічною зброєю виявилися однаково беззахисними й багаті та бідні, ті що виграли війни, і ті, що їх програли.

При створенні різноманітних теорій широко використовуються підходи, вироблені на перших двох рівнях, зокрема Закон всесвітньої рівноваги з усіма його проявами. Виникнення християнства народило "християнський світ", а ісламу ― "ісламський світ". Ці два світи об'єднали під своїми прапорами велику кількість народів, але з іншого боку вони поділили народи на два ворожих табори. Протягом ХІХ і ХХ століть ці концептуальні доктрини практично знищили всі корінні культури на африканському континенті.

Пізніше з'явилися різні світські теорії, які породили "соціалістичний табір" і "капіталістичний", об'єднавши навколо себе величезну кількість країн. Проте ці теорії знову поділили людство на два антагоністичних табори. У першоджерел теорії насильства стояв Фрідріх Енгельс. Його погляд на світ ґрунтувався на матеріалістичному підході ― історичному матеріалізмі, який при розгляді процесів і явищ, призвів до проголошення теорії "класової боротьби", як основного стимулу розвитку людства. За його теорією, розвивалися тільки ті суспільства, що поділялися на класи. А як же бути з безкласовими суспільствами сивої давнини? Вони що не розвивалися?

Отримали розвиток і націоналістичні теорії, які охоплювали певну групу народів. Проте через певні причини ці теорії не змогли розвиватися і стійко існувати. Але саме вони на короткому проміжку Глобального історичного процесу виявилися найпродуктивнішими і найжиттєздатнішими. Однак під дією зовнішних сил ці теорії вульгаризувалися в теорії расової боротьби і просторового фактора. Все це призвело до наукового обґрунтування прямого захоплення чужих територій, розселення інших народів і проведення практики геноциду для звільнення території для життєвого простору "вибраних" народів.

Радянська наука, керована світовою закулісою і спираючись на фальшиві теорії, абсолютизувала промисловий чинник в економічному розвитку кожної країни. На практиці це призводило до заперечення екологічних проблем, приниження ролі сільського господарства в економічній могутності країни і розгляду просторового фактора як географічного. Розгляд географії, у тому числі й економічної, без зв'язку з історією і політикою спричинило заперечення геополітики і звелося до фрагментарності в розгляданні проблем розвитку світу.

Усі світоглядні системи стверджують фактично одне й те саме, але використовують різну термінологію й детальніше розглядають певні сторони життя, залишаючи поза увагою інші його боки. Тому доцільним є підхід до свого й чужого світогляду ― не у стохастичних диспутах про догми віри і заперечення права на розгляд тих чи інших питань, а в повноті й детальності бачення картини цілісності світу, яка вимальовується перед людиною в результаті освоєння нової для неї світоглядної системи.

Яка зі світоглядних систем краще? Безумовно, та, на основі якої можна проводити детальне й глибоке прогнозування розвитку тих чи інших процесів і використовувати прогностичну інформацію на практиці.

Носіями інформаційної зброї, за названою раніше класифікацією є: жива людина (прямий носій) і знакова (опосередкований носій). Прямого носія інформації, живу людину, з точки зору засвоєних знань може розглядати як представника натовпу, національну еліту, псевдо- чи ксеноеліту, представника закуліси. Ця класифікація приведена у загальній теорії управління.

Раніше відзначалося, що прямий інформаційний вплив людини, як носія інформації, на інших людей чи на суспільство загалом завжди був найефективнішим. Це пов'язано з тим, що при прямому інформаційному впливі прослідковується не тільки фактор новизни інформації, що її отримують слухачі, а й чинник прямого впливу на психіку людей.

Відомо, що кожна людина, як складна біологічна система, не має властивості зберігати й передавати інформацію без викривлення на достатньо великому відрізку часу. Проте вже в сиву давнину людство навчилося трансформувати частину найважливішої інформації, отриманої ним у вигляді епічного народного світогляду (казки, міфи тощо). Саме жерці, слуги культів і різні проповідники володіли мистецтвом виголошення промов, тобто були мистецькими ораторами і майже завжди в алегоричній формі ефективно доносили до свідомості людей необхідну інформацію. Саме вони вперше освоїли методи психічного впливу на людей і у разі необхідності могли підняти суспільство на вирішення багатьох завдань.

Природньо, що майже всі світські політики були прекрасними ораторами і мали магічні властивості впливу на людей (Юлій Цезарь, Наполеон І, Вволодимир Ленін, Лев Троцький, Беніто Мусоліні, Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Ґамаль Насер, аятола Хомейні та ін.).

Радіо, телебачення, комп'ютерні мережі фактично розширили аудиторію слухачів до всесвітнього масштабу, різко підвищили інформаційний вплив на живих людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інформаційні особливості сучасного натовпо-елітарного суспільства	\|	Як працює зброя масового руйнування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.