• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Монтаж електропроводок.

Електропроводкою називається сукупність проводів і кабелів з кріпленням, що їх підтримує, захисними конструкціями й деталями. Це визначення поширюється на електропроводки силових, освітлювальних і вторинних мереж напругою до 1 кВ змінного і постійного струму, виконані усередині будинків і споруд, на зовнішніх стінах, територіях підприємств, установ, мікрорайонів, дворів, присадибних ділянок, на будівельних майданчиках із застосуванням ізольованих установчих проводів всіх перерізів, а також неброньованих силових кабелів з гумовою або пластмасовою ізоляцією в металевій, гумовій або пластмасовій оболонці з перетином фазних жил до 16 мм² (при перетині більше 16 мм² — кабельні лінії).

Відкритою електропроводкою називається проводка, прокладена на поверхні стін, стель, по фермах й інших будівельних елементах будинків і споруд, по опорах, ізоляторах і т.п.

Схованою електропроводкою називається проводка, прокладена усередині конструктивних елементів будинків і споруд (у стінах, підлогах, фундаментах, перекриттях, за непрохідними підвісними стелями), а також під покриттям підлоги, безпосередньо під знімною підлогою, в трубах, коробах, металорукавах і т.п.

Зовнішньою електропроводкою називається електропроводка, прокладена по зовнішніх стінах будинків і споруджень, під навісами й т.п., а також між будинками на опорах (не більше чотирьох прольотів довжиною до 25 м кожний) поза вулицями, доріг і т.д. Зовнішня електропроводка може бути відкрита й схована.

Струною як несучим елементом електропроводки називається сталевий дріт, натягнутий впритул до поверхні стіни, стелі й т.п., призначений для кріплення до неї проводів, кабелів або їхніх пучків.

Смугою як несучим елементом електропроводки називається металева смуга, закріплена впритул до поверхні стіни, стелі й т.п., призначена для кріплення до неї проводів, кабелів або їхніх пучків.

Тросом як несучим елементом електропроводки називається сталевий дріт або сталевий канат, натягнуті в повітрі, призначені для підвіски до них проводів або їхніх пучків.

Коробом називається закрита порожня конструкція прямокутнoro або іншого перерізу, призначена для прокладки в ній проводів і кабелів. Короб повинен служити захистом від механічних ушкоджень прокладених у ньому проводів і кабелів. Короби можуть бути глухими або з відкриваючими кришками, із суцільними або перфорованими стінками й кришками. Глухі короби повинні мати тільки суцільні стінки з усіх боків і не повинні мати кришок. Короби можуть застосовуватися в приміщеннях і зовнішніх установках.

Лотком називається відкрита конструкція, призначена для прокладки на ній проводів і кабелів. Лоток не є захистом від зовнішніх механічних ушкоджень, прокладених на ньому проводів і кабелів. Лотки повинні виготовлятися з негорючих матеріалів. Вони можуть бути суцільними, перфорованими або ґратчастими. Лотки можуть застосовуватися в приміщеннях і зовнішніх установках.

Проводи й кабелі виготовляють одножильними й багатожильними, у яких в одній оболонці є одна або кілька струмопровідних жил, ізольованих одна від іншої. Жили можуть бути однодротовими й багатодротовими. Поперечний переріз струмопровідних жил вимірюється у квадратних міліметрах.

Проводи й кабелі виготовляють стандартних перерізів: 0,35; 0,5; 0,75; 1; 1,2; 1,5; 2; 2,5; 3; 4; 5; 6; 8; 10; 16; 25; 35; 50; 70; 95; 120; 150; 185; 240; 300; 400; 500; 625; 800; 1000; 1200; 2000 мм². Для кожної марки (типу) проводів і кабелів установлена певна шкала перерізів. Перерізу 0,35; 0,5 й 0,75 мм² — тільки для мідних жил.

Переріз проводів і кабелів в електропроводках визначається проектом по припустимих тривалих струмових навантаженнях.

Незахищені ізольовані проводи.Проводи АППР — двох- і чотирьохжильні, з алюмінієвою струмопровідною жилою (плоскі) з гумовою ізоляцією, що не поширює горіння, на напругу 660 В, переріз — від 2,5 до 10 мм².

АППВ перерізом від 2,5 до 6 мм², ППВ — від 0,75 до Iмм² .

Проводи АПВ, ПВ1 і ПВ2 — одножильні, з алюмінієвою (АПВ), мідною (ПВ1) і мідною гнучкою (ПВ2) струмопровідною жилою з полівінілхлоридною ізоляцією на напругу 380 й 660 В, АПВ перерізом від 2,5 до 120 мм², ПВ1 — від 0,5 до 95 мм² і ПВ2 - від 2,5 до 95 мм².

Проводи ПРД — двожильні, з мідною струмопровідною жилою, з гумовою ізоляцією на напругу 380 В, перерізом від 0,75 до 6 мм², з не просоченим обплетенням.

Проводи АППВ, ППВ, АППР, АПРН і ПРН прокладають паралельно лініям перетину стін зі стелею на відстані 100-200 мм від стелі або на відстані 50-100 мм від карниза або балки. Найменший припустимий радіус вигину проводів з гумовою ізоляцією приймають не менш 6d, із пластмасовою ізоляцією — 10d, а з мідною гнучкою жилою —5d, де d-зовнішній діаметр проводу. Спуск до вимикачів і штепсельних розеток при відкритих проводках виконують по вертикалі.

Перетин відкрито прокладених незахищених і захищених проводів із трубопроводами (опалення, водопроводу й т.п.) виконують на відстані від них не менш 50 мм, а від трубопроводів з горючими або легкозаймистими рідинами й газами - не менш 100 мм. При відстані від проводів і кабелів до трубопроводів менш 250 мм проводи й кабелі додатково захищають від механічних ушкоджень на довжині не менш 250 мм у кожну сторону від трубопроводів.

Паралельно трубопроводам проводи й кабелі прокладають на відстані не менш 100 мм, а від трубопроводів з горючими й легкозаймистими рідинами й газами - не менш 400 мм. У місцях перетину й зближення з гарячими трубопроводами проводи й кабелі повинні мати відповідне виконання (наприклад, марки РКТМ), або захищають теплоізоляцією від впливу високої температури.

Закріплення проводів, що прокладають на ізолюючих опорах і без них, труб для електропроводок, а також кабелів роблять через певні відстані, установлені для них в інструкціях.

Розрізняють кінцеві кріплення (у приладів, апаратів, коробок, місць розгалуження й вигину проводів, закріплення їх у торцевих стін, проходів через перекриття) і проміжні. У натурі спочатку встановлюють місце розташування кінцевих кріплень, потім - проміжних. Проміжні кріплення між двома кінцевими опорами виконують на однакових відстанях. При цьому при різних відстанях між кінцевими кріпленнями можуть бути різними й відстані між проміжними кріпленнями в сусідніх прольотах.

Окінцювання й з'єднання жил проводів і кабелів й електропроводках виконують відповідно до вказівок. З'єднання й відгалуження проводів і кабелів розміщають у місцях, доступних для огляду й ремонту. При прокладці на ізолюючих опорах з'єднання й відгалуження проводів варто виконувати безпосередньо на ізоляторах, кліцах, а також на роликах.

У місцях виходу проводів з коробів, твердих труб і гнучких металевих рукавів проводи захищають від механічних ушкоджень втулками, роззенківкою труб і т.п.

ВІДКРИТІ ЕЛЕКТРОПРОВОДКИ

Розмітка при відкритій прокладці плоских проводів полягає у визначенні місць установки світильників, вимикачів іштепсельних розеток, ліній електропроводки, місць кріплення проводів — точок забивання цвяхів або установки скоб і місць проходу проводів через стіни і перекриття. Розмітку виконують, починаючи від групового щитка, і поступово переходять до окремих приміщень. Розмітку можна робити спочатку в окремих приміщеннях, а потім у коридорах. Тут проводи приєднують до групових ліній, які підводять до щитка.

Розмітку починають завжди з визначення точки закріплення світильників, вимикачів і штепсельних розеток, потім намічають лінії проводки.

Для визначення місць установки світильників на стелі находять у такий спосіб. При установці одного світильника в центрі приміщення (кімнати) натягають на підлозі (можна й на стелі) хрест-навхрест із протилежних кутів приміщення два шнурки. Точку перерізання їх на підлозі намічають крейдою або в точці перерізання шнурків кладуть який-небудь предмет. Потім, підійнявшись на драбину, за допомогою виска електромонтажник переносить (відзначає) цю точку на стелю. При установці в приміщенні двох світильників, якщо місця їхнього розташування не позначені на кресленні, на стелі або на підлозі відбивають середню лінію кімнати. Лінію розбивають на чотири рівні частини, і світильники встановлюють від стіни на 1/4 довжини кімнати.

Виконавши розмітку місць установки світильників, відбивають на стіні або стелі за допомогою шнурка лінію майбутніх електропроводок і при необхідності відзначають крапки кріплення проводи, а також крапки наскрізних отворів для проходу проводів через стіни й перекриття. Потім намічають місця установки відхідних коробок, штепсельних розеток і вимикачів.

При цьому користуються шаблоном .

Заготівля полягає в просвердлюванні або пробиванні отворів по розмітці для установки кріпильних деталей (дюбелів) під груповий щиток, під відхідні коробки, штепсельні розетки й вимикачі, гаки для підвіски світильників або дерев'яні розетки для їхньої установки. Потім роблять установку відхідних коробок і розеток під вимикачі й штепсельні розетки, гаків і розеток під світильники.

Проходи через стіни. Отвори в цегельних, бетонних і залізобетонних основах, якщо вони не були залишені заздалегідь, виконують за допомогою піротехнічного, електро- і пневмоінструмента, застосовуючи при цьому свердла й коронки із пластинами із твердих сплавів. При роботі на висоті застосовують спеціальні пристосування.

Прохід проводів через негорючі стіни виконують в ізоляційних гумових або полівінілхлоридних трубках, а через горючі - у відрізках сталевих труб відповідно до вимог. По обидва боки проходу на трубки надягають ізоляційні (порцелянові, пластмасові) втулки. Отвори навколо трубки заповнюють цементним або алебастровим розчином.

Закріплення штирових ізоляторів на гаках, якорях і штирях виконують за допомогою поліетиленових ковпачків. Нагрітий у гарячій (80—90°С) воді ковпачок насаджують на гак (штир) легкими ударами дерев'яного молотка, і ізолятор навертають вручну по різьбі без перекосів до упору.

Проходи через стіни й міжповерхові перекриття. Проходи ізольованих незахищених проводів через стіни й міжповерхові перекриття виконують відповідно до вимог. Кожен провід вводять в окрему трубу, за винятком проходу проводів з одного сухого приміщення в інше, коли всі проводи допускається прокладати в одній трубі.

При виході проводів із сухого приміщення в сире або назовні будинки проводи з'єднують у сухому приміщенні. Спуск проводів до проходу через міжповерхові перекриття, як правило, захищають від механічних ушкоджень. Із цією метою проводи з висоти 2 м від підлоги містять в ізоляційні трубки й зашпаровують їх у стіни або захищають металевими коробами, трубами.

Кінцеві ізолятори встановлюють на відстані, рівній 1,5-2-кратній висоті ізолятора від проходів через стіни й перекриття.

Прокладка. Перед прокладкою по трасі й кріпленням до ізоляторів проводи розмотують і випрямляють: при невеликих перерізах (до 4 мм²) - звичайно протягуванням через ганчірку, затиснуту в руці, при більших перерізах — натягуванням.

Монтаж, демонтаж та ремонт простих вузлів апаратів і арматури електроосвітлення

3.1. Монтаж і демонтаж розеток, патронів, вимикачів.

3.2. Порядок ремонту розеток, патронів, вимикачів.

3.3. Техніка безпеки при виконанні роботи.

Всі типи арматури складаються з 2 частин: корпуса і захисної кришки. Кожен ремонт починається з зняття кришки і зовнішнього огляду корпусу для виявлення слідів сажі, копоті, потемніння на контактах, що свідчить про прослаблення контакту з з’єднувальними (живлячими) проводами.

Вимикачіскладаються з корпуса, кришки і контактної системи, яка закріплена в корпусі. Вимикачі бувають двох видів: для відкритої і схованої проводки. При відкритій проводці на стіну монтують основу (підрозетник) при допомозі двох шурупів або дюбеля, а до неї прикріплюють основу вимикача. При схованій проводці основу вимикача закріплюють в коробці при допомозі розпірних лапок, стягнутих гумкою.

На корпусі закріплені 2 або 3 нерухомі контакти (одинарний або подвійний вимикач). Загальний контакт приєданий до контактної системи і при натисканні клавіши пружина натискає на контактний місток і замикає контакти.

По способу кріплення проводів вимикачі діляться на вимикачі з гвинтовим і безгвинтовим зажимом.

В першому випадку провід з допомогою гвинта затискають між контактними пластинами. Такий спосіб кріплення добрий для алюмінієвих проводів: в процесі роботи вони можуть нагріватися і з плином часу деформуватися («тече»). Тоді контакт ослаблюється, іскрить, гріється. Але достатньо лише підкрутити гвинт - і все в порядку. Мідні проводи можна підключати безгвинтовим зажимом - спеціальною клемою. Швидко, просто і надійно.

По способу установки вимикачі діляться на вимикачі для схованої і відкритої проводки. Сьогодні в міських квартирах, як правило, проводи сховані в стіни. А в тому місці, де встановлюють вимикачі, видовбується невелика пустота. Якщо раніше вимикачі тримались тільки за рахунок <лапок>, які впирались в стіну, то в останній час з’явились металеві кріпильні пластини з отворами: в пустоту стіни поміщається установочна коробка, і вже до неї шурупами кріпиться вимикач.

Найчастіше в продажу зустрічаються одно- і двоклавішні вимикачі, рідше - триклавішні. В Европі, наприклад, якщо необхідно велика кількість клавіш, группу одноклавішних або двоклавішних вимикачів об’єднують спільною рамкою. Американці і південнокорейскі виробники не обмежуються трьома клавішами. Вони роблять навіть шестиклавішні вимикачі, а на кожній клавіші - лампочку-індикатор. Це також відрізняє їх продукцію від европейских вимикачів, де індикаторні лампочки бувають тільки в одноклавішних варіантах.

Вимикачі для ванних, саун чи для установки на вулиці відрізняються від звичайних. Щоб вони могли витримати підвищену вологість, вуличний пил і бруд, між декоративною кришкою і внутрішньою частиною вимикача ставлять пластиковий або гумовий кожух.

Найпоширеніші несправності: Підгорання нерухомих контактів через ослаблення гвинтів, що затискають проводи.

— вихід з ладу контактної системи.

Випадки, коли вимикач підлягає заміні:

тріщини в корпусі і кришці;

вигорання в корпусі;

поломка перемикаючої клавіші (відкриті струмоведучі частини)

Розетки: найперше відкручують гвинти і знімають кришку, оглядаючи контактну частину. Після перевірки наявності напруги розетку потрібно відключити, так як на її контактах напруга 220 В, яка є небезпечною. Найпоширеніші несправності: підгорання контактних гнізд через поганий контакт з вилкою або використання вилок з різними діаметрами контактних штирків (зачистити їх дрібною шліфувальною шкуркою); Якщо в контактних гніздах є сліди дуги (сильний нагар, оплавлена частина контактних гнізд) потрібно або замінити контактні гнізда, або всю розетку в цілому (при неможливості або недоцільності заміни контактних гнізд); підгорання контактів у місці приєднання проводів через слабкий контакт (затягнути контакт). Також проводиться заміна при тріщинах і сколах в корпусі, забрудненнях кришки.

Електричні розетки - їх вибір і різновиди: розетки з заземленням і без, з таймером, гвинтовим зажимом, для відкритої і схованої проводки, розетки з захисними шторками, для приміщень з підвищеною вологістю, розетка з виштовхувачем вилки і інші види.

У наших звичайних розеток розмір отворів менше, ніж у <евророзеток>. Тому що штир вітчизняної вилки має діаметр 4 мм, а іноземної - 4,8 мм, відстань у них між штирками трохи більше.

Проста розетка має корпус з ізоляційного матеріалу з двомя отворами. З зворотньої сторони до неї приєднуються два контакти електропроводки.

Читайте також:

1. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
2. Cпособы монтажа стальных пролётных строений.
3. Будівельний генеральний план на стадії виконання окремих видів будівельно-монтажних робіт.
4. Вибір будівельних машин, механізмів і технологічного транспорту для комплексної механізації монтажних робіт
5. ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ
6. Вимоги до монтажу систем газопостачання
7. Демонтажні роботи
8. До початку монтажу газових вводів повинні бути загерметизовані вводи в підвальні приміщення всіх інженерних комунікацій.
9. Електромонтажних робіт.
10. Електромонтажні роботи
11. Забезпечення якості монтажних робіт
12. Загальні вимоги до монтажу

Переглядів: 2441