• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види послуг банківських установ.

Посередницькі послуги банків на фінансовому ринку.

Лізингові операції на ринку фінансових послуг.

Факторингові операції.

Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень банками.

ТЕМА 4. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА РИНКУ КАПІТАЛІВ ТА КРЕДИТІВ

1. Види послуг банківських установ:

а) класифікація кредитних і позичкових послуг;

б ) форми забезпечення кредитів.

Посередницька діяльність банків на фінансових ринках, яка складається з виявлення тимчасово вільних коштів вкладників, залучення в банк і надання їх у вигляді кредитів особам, що мають потребу в позикових коштах є необхідною в процесі відтворення.

Пунктом 10 Положення НБУ «Про кредитування» пере­дбачено, що основними джерелами формування банківських кре­дитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, до запитання та строкові міжбапківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Здійснюючи цілеспрямований вибір майбутніх позичальників і надаючи кредити лише тим, хто може заплатити найбільшу про­центну ставку за виданим кредитом, узгоджуючись іч загальними умовами ринкової кон'юнктури, банкіри направляють потік гро­шових коштів у русло інвестицій у реальний капітал, який забезпечує високу віддачу.

Банківські кредити залежно від вибраного критерію можна класифікувати: за строками, предметами кредитування, цілями, забезпеченістю економічної сфери застосування, методами надання та способами погашення, характеру та способу сплати відсотків, числом кредиторів.

У банківській енциклопедії вказується на такі види банківського кредиту: в залежності від економічної сфери застосування, кредит поділяють на внутрішній і міжнародний. В умовах дво­рівневої банківської системи виділяють кредити центрального банку і кредити інших банків.

Кредити інших банків обслуговують різноманітні виробничі пот­реби суб’єктів господарювання та споживчі пот­реби населення. Тобто, розрізняють два види кредиту, виробничий і споживчий.

Сучасний банк може надати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів та залишатися рентабельними навіть при дуже несприятливій кон'юнк­турі ринку. Змінюються форми операцій, методи конкуренції, системи контролю та управління. Різко розширилась сфера діяльності, яка сьогодні охоплює весь світовий простір завдяки формуванню інтернаціональних ринків позичкового капіталу.

Активні операції банків розділяють на чотири групи:

• обліково-позичкові, в результаті яких формується кредитний портфель банку;

• інвестиційні, що складають основу для формування інвес­тиційного портфеля;

• касові та розрахункові, що є одним із видів послуг, що надаються банком своїм клієнтам на грошовому ринку;

• інші.

Не всі банківські операції повсякденно присутні та використовуються в практиці конкретної банківської установи. Але існує певний базовий «набір», без якого банк не може існувати та нормально функціонувати. До таких інституційних операцій банку належать:

- залучення депозитів;

- здійснення грошових платежів та розрахунків;

- видача кредитів.

Банківський кредит - це економічні відносини, в процесі яких банки надають позичальникам грошові кошти з умовою їх повернення. Ці відносини передбачають рух вартості (позичкового капіталу) від банку (кредитора) до позичальника (дебітора) і навпаки. Позичальниками можуть виступати комерційні та промислові підприємства, дрібні підприємці, фізичні особи, уряд і місцеві органи влади.

Повернення отриманої позичальником вартості (погашення боргу банку) в масштабах одного підприємства і всієї економіки повинен бути результатом відтворення у зростаючих об'сягах. Це визначає економічну роль кредиту і служить одним з важливих умов отримання банком прибутку від кредитних операцій. Роз­міщення мобілізованих ресурсів банку з метою отримання доходу і забезпечення ліквідності визначає зміст його активних операцій.

Прибуток банку від посередництва (маржа) складається як різниця між позичковими і позиковими відсотками. Позичкові - це відсотоки, утримані банком з клієнта, а позикові - відсотоки, сплачені банку, у якого отримана позика (куплені кредитні ресурси). Позичкові операції складають основу діяльності банку в розміщенні його ресурсної бази.

Кредитування має дві різновидності: кредитування діяльності господарюючого суб'єкта у формі прямої видачі грошових сум (фінансовий кредит) і кредитування як різновидність розрахунків із розстрочкою платежів.

Видача кредитів відноситься до найбільш великої групи статей банківських активів кредитних операцій. В основу їх кла­сифікації можуть бути покладені різні критерії: види позичальників, цілі, характер та строк кредиту, наявність забезпечення позички та ін.

Банки надають своїм клієнтам різноманітні по­зички, які можна класифікувати за різними ознаками:

• за типами позичальників - позики підприємствам, уряду, місцевим органам влади, населенню, банкам;

•. за сферою застосування і видами позичальників фінансовий кредит мас два типи: міжбанківський кредит, при якому позичальником є банк; комерційна позика, тобто кредит з комерційною метою;

• за термінами користування - короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 року до 5 років), довгострокові (понад 5 років);

• в залежності від сфери функціонування є позики для сфери виробництва і для сфери обігу;

• за галузевою приналежністю позичальника є позики для промисловості, торгівлі, транспорту, сільського господарства тощо;

• за характером забезпечення є заставні, гарантовані, за­страховані та незабезпечені (бланкові);

• за методами погашення - погашення одним платежем і частинами.

В усіх кредитних національних системах у тій чи іншій формі проводиться розділення позичок на дві великі групи: персональні позички фізичним особам для задоволення власних потреб та ділові позички під­приємствам та підприємцям, а також для забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції. Позички торгово-промисловим підприємствам (ділові позички)-найважливіша категорія банківських позичок. Більша половина цих кредитів- короткострокові позички, які надаються промисловим компаніям для поповнення оборотного капіталу. Частина їх носить сезонний характер і швидко погашається. Інша частина кредитів використовується підприємствами для покриття капітальних затрат, як правило, з перетворенням цих позичок у довгострокові позики шляхом розміщення на ринку облігацій та акцій.

Позички приватним особам стали невід'ємним елементом відтворюваного циклу, який полегшує реалізацію товарів.

Організація кредитування передбачає різні форми надання позик. В залежності від позичальників та мети використання кредити поділяють на споживчі, промислові, інвестиційні, кредити на операції із цінними паперами, міжбанківські, імпортні та експортні кредити.

Таким чином, надання міжбанківських кредитів є одним з видів банківського кредитування. Одна з особливостей цих угод полягає в тому, що позичальником за кредитним договором є банк або інша кредитна установа.

Другою особливістю усіх міжбанківських угод є те, що банки-позичальники беруть кредит не для фінансування власних господарських потреб, а для надання кредиту своїм клієнтам-позичальникам (такі угоди називають договорами про купівлю-продаж кредитних ресурсів).

Традиційно в промислово розвинених країнах застосовуються наступні види короткострокового кредитування підприємств: контокорентний кредит, кредит у вигляді овердрафту (дебетові рахунки), онкольний кредит (до запитання), кредитні лінії (в тому числі сезонні та відновлювані), позики у формі обліку і застави векселів тощо.

Контокорент - єдиний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. Контокорент - це є поєднання позичкового рахунку з поточним, яке може мати дебетове та кредитове сальдо. Даний вид кредиту пов'язаний із задоволенням поточної потреби в позикових коштах і характеризується як короткостроковий. За наявності відповідної угоди видача такого кредиту здійснюється автоматично, без аналізу причин виникнення потреби, що забезпечує оперативність її задоволення.

Банки інших країн (Англії, Канади, США та інших) вико­ристовують овердрафт як основну форму короткострокового кре­дитування. Овердрафт - це від'ємний баланс на поточному рахунку клієнта банку. При овердрафті банк надає кредит, видаючи клієнту гроші за чеком або оплачуючи його рахунки з поточного рахунку, понад той залишок, що є на рахунку, в межах вста­новленого ліміту. У результаті такої операції отримується від'єм­ний баланс, тобто дебетове сальдо - заборгованість клієнта банку. Онкольний кредит - це короткотерміновий кредит, який погашається за першою вимогою, видається, як правило, під забезпечення цінними паперами та товаром.

За характером і способом сплати процентів виділяють позики з:

- фіксованою процентною ставкою;

- плаваючою процентною ставкою;

- сплатою процентів у міру використання позичених коштів (звичайні позики);

- сплатою процентів одночасно з отриманими позиченими коштами (дисконтний кредит).

У більшості банківських кредитів процент сплачується через певний відрізок часу після їх видачі (як правило, 1 раз у місяць). Це так звані звичайні позички. На відміну від звичайних кредитів, надання дисконтного кредиту передбачає утримання позикового проценту (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (покупка банком перевідних векселів у клієнтів векселетримачів).

За кількістю кредиторів кредити комерційних банків поділяють на:

- надані одним банком;

- синдиковані (консорціумні) кредити;

- паралельні.

У більшості країн позики надаються, як правило, у формі відкриття кредитного ліміту (кредитної лінії). Так, у США, Ні­меччині, Бельгії, Нідерландах, Японії та інших країнах широко розповсюджена форма встановлення ліміту по контокорентному рахунку, що відкривається позичальнику. Регулювання обсягу кредиту здійснюється за допомогою встановлення величини (ліміту) кредитної лінії. У цьому випадку між банком і клієнтом укла­дається угода, за якою банк зобов'язаний надати позичальнику кредит на певну суму протягом узгодженого терміну. Кредит ви­дається, як правило, шляхом оплати з позичкового рахунку роз­рахункових документів позичальника (платіжних документів, чеків і т. д.) без погодження з банком кожного разу умов кредиту. Кредитна лінія відкривається, як правило, на 1 рік. Кредитна лінія застосовується до першокласних позичальників з високим ступенем довіри з боку банку.

За строками використання (терміновості) кредити підроз­діляються на: строкові; безстрокові (до вимоги); прострочені; відстрочені.

Аналіз структури кредитів показує, що в практиці кредитування промислово розвинених країн здійснюється розмежування між комерційними (діловими) позиками підприємствам і позичками індивідуальним позичальникам. За іншими критеріями, як правило, чіткого розмежування кредитів немає. У США позики під неру­хомість (36,8 %), у Франції (50 %) - це в основному середньо - і довгострокові позики. У Франції окремо показують кредити за обліком векселів (8,6 %), тоді як в США ці кредити також надаються, але показуються в числі позик торгово-промисловим підприємствам.

Хоча переважають позики підприємствам, однак позички індивідуальним позичальникам (приватним особам) мають стійку тенденцію росту і займають певне місце у структурі кредитів: у США - 19,3 %, у Франції - 22,8 %.

Банки здійснюють видачу кредитів населенню в межах наяв­них у нього кредитних ресурсів. Видача кредитів здійснюється на основі кредитних угод між банком та індивідуальними пози­чальниками за місцем постійного їх місця проживання, за винятком кредитів на придбання і будівництво індивідуального та кооперативного житла, які видаються за місцем його знаходження або забудови.

Надаючи позички індивідуальним позичальникам, банки ви­користовують такі види кредитів: позички під нерухомість, позички під цінні папери, відновлювальні позички (овердрафт, банківські кредитні картки), споживчі позички.

Основними видами кредиту є: фірмовий кредит; вексельний кредит; факторинг.

Фірмовий кредит - це традиційна форма кредитування, при якій постачальник пред'являє кредит покупцю у формі відстрочки платежу. Різновидністю фірмового кредиту є аванс покупця, який виплачується постачальнику після підписання договору (контракту).

Банк надає вексельний (обліковий) кредит векселетримачу шляхом купівлі (обліку) векселя до настання терміну платежу. Власник векселя отримує від банку суму, вказану у векселі, за мінусом облікової ставки, комісійних платежів та інших видатків. Сторони можуть продовжити термін оплати, тобто здійснити пролонгацію векселя. Пролонгація буває пряма, простата непряма. При прямій пролонгації векселя робиться відповідний запис на векселі, засвідчений підписами сторін. При простій пролонгації такий запис не робиться. При непрямій пролонгації видається новий вексель, а старий вилучається. Облікова ставка за векселем є відсотковою ставкою, що застосовується для розрахунку величини облікового відсотку.

При розрахунках по експортно-імпортних операціях застосовуються такі форми кредиту: форфетування, кредит за відкритим рахунком, овердрафт.

, Форфетування є формою кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом придбання ними боргових вимог у зовнішньо-торгових операціях. Форфетування, як правило, застосовується при постачанні машин, обладнання на великі суми з тривалою відстрочкою платежу..Кредит на відкритому рахунку при експортно-імпортних операціях одночасно означає і розрахунки за відкритим рахунком. Ці кредити надаються в розрахунках між постійними партнерами (контрагентами), особливо при багато­кратних поставках однорідних товарів. Суть кредитів або розрахунків по відкритому рахунку полягає в тому, що продавець відвантажує товар покупцю і посилає на його адресу товаророзподільчі документи, відносячи суму заборгованості в дебет рахунку, відкритого на ім'я покупця.

Формою організації банківського кредитування в зарубіжних країнах є видача позик з використанням позикового рахунку. При цьому сума кредиту, що надасться, перераховується з дебету позикового рахунку на кредит поточного (розрахункового) рахунку клієнта. Можлива пряма оплата розрахунково-платіжних документів позичальника з позикового рахунку.

У практиці англійських і швейцарських банків використовується форма синдикатного кредиту, який видається групою банків (синдикатом), як правило, на значні суми. При цьому один з банків-учасників виконує функції управляючого і платіжного агента.

У Німеччині та Японії отримали розвиток консорціумні кредити, які від синдикатних відрізняються наявністю двох і більше співорганізаторів і співуправляючих за кредитом. Як правило, консорціумні кредити видаються на крупні суми (від 300 млн. дол. США). Подібні види позик дозволяють збільшити обсяги кредитів і зменшити кредитний ризик банків.

Синдиковані кредити видаються банківським консорціумом, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму коштів, укладає з ним кредитний договір і видає кредит. Провідний банк займається також розподілом процентів. За операції, пов'язані з синдикованим кредитуванням, банк-менеджер (керуючий консорціуму) одержує від­повідну винагороду.

Паралельні кредити передбачають участь в їх наданні декількох банків. Кредит одному позичальнику видають різні банки, але на однакових погоджених умовах.

б ) форми забезпечення кредитів.

Виділяються такі форми забезпечення кредитів - забезпечені (ломбардні) і незабезпечені (бланкові або персональні).

Незабезпечені (бланкові) позички, називаються в банківській практиці довірчими, надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов'язані з великим ризиком для банку, тому вимагають більш пильної перевірки кредитоспроможності позичальника і видаються під більш високі проценти. Незабезпеченими є кредити банків, які надаються бюджету на по­криття державного боргу.

Забезпечені кредити допускають наявність тієї чи іншої застави. Більшість кредитів, що надаються банками, мають забезпечення. Головна причина, виходячи з якої банки вимагають забезпечення, - це ризик понести збитки у випадку неспроможності боржника повернути позичку в строк. Забезпечення не гарантує повернення позики, але зменшує ризик, оскільки у випадку ліквідації боржника банк стає кредитором, який має привілеї перед іншими, тобто одержує перевагу перед іншими кредиторами відносно будь-якого майна, яке служить забезпеченням банківського кредиту.

Забезпечення кредиту - це товарно-матеріальні цінності, нерухомість, цінні папери, витрати виробництва і майбутній випуск продукції, що служить для кредитора заставою повного та своєчасного повернення боржником отриманого: і позики, і сплати ним належних відсотків.

Забезпечення кредиту надається позичальником при оформленні позики та знаходиться в розпорядженні кредитора (банку) повністю або частково до погашення кредиту.

Формами забезпечення зобов 'язань при поверненні кредиту можуть бути: - застава майна;

- гарантія або порука;

- переуступка на користь банку контрактів, вимог і рахунків позивачів до третьої особи;

- шляхові та товарні документи;

- цінні папери;

- поліси страхування життя;

- інші грошові вимоги позичальника до третьої особи;

- страхування кредитного ризику та ризику непогашення кредитів.

Позики із забезпеченням поділяють на вексельні (покупка або застава векселя), фондові (під цінні папери), іпотечні (під заставу нерухомості).

Предметом застави виступають речі, цінні папери, інше майно та майнові права. Предметом застави є будь-яке майно, яке відповідно до законодавства може бути відчужене. Боржник має право закласти одне і те ж майно одночасно декільком креди­торам. Існує два види застави:

• застава із залишенням майна у заставодавача;

• застава з передачею закладеного майна (речей) заставо-тримачу.

Формою застави можна вважати також передачу цінних паперів (акцій, облігації, депозитних сертифікатів, векселів, чеків та ін. Нерухомість - це земельна ділянка, будівля та споруда, котрі на стільки міцно пов'язані із землею, що не можуть бути відокремлені від неї без суттєвого збитку. Застава нерухомого майна (нерухомості) для забезпечення грошової вимоги кредитора-заставотримача до боржника називається іпотекою. Застава підприємства також є іпотекою.

Кредит, що надається під заставу майна, яке передається банку - заставоутримувачу, називають ломбардним.

Кредити під заставу нерухомості називають іпотечними, а банки, що їх надають - іпотечними банками.

Кредит під заставу нерухомості називається іпотечним кре­дитом. У даний час іпотечний кредит видасться іпотечними банками. Іпотечний кредит береться для покриття великих капі­тальних затрат.

Читайте також:

1. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
2. VII. За видами товарів і послуг
3. Автоматизація туристичних послуг
4. Аналіз динаміки та структури банківських доходів
5. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
6. Аналіз обсягу пропозиції і реалізації послуг туристського підприємства
7. Архіви судових установ. Магістратські архіви
8. Аудит банківських та кредитних операцій
9. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг
10. Аудит готової продукції та продажу товарів, робіт та послуг
11. Аудиторської фірми/аудитора про виконані роботи/надані послуги за 200_р.
12. Баланс послуг

Переглядів: 1660