Тема 6: Безвідходні технології - основа екологізації суспільства

Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища

Розведення водою та злив до комунального колектора.

Знищення неякісних лікарських засобів, які мають лікарську форму у вигляді розчинів та сиропів, провадять розведенням їх водою у відношенні 1 до 200 та поступовим зливом у комунальний колектор.

Ампули з розчинами неякісних лікарських засобів спочатку подрібнюються на твердій поверхні або в металевому барабані із застосуванням дерев'яного молотка, відокремлюється рідина, розводиться водою у відношенні 1 до 200 та зливається у комунальний колектор зі швидкістю, не більшою як 1 літр за секунду. Подрібнене скло збирається у контейнер для гострих предметів та відправляється до місця побутових відходів. Робітник, який виконує цю роботу, повинен мати захисний одяг, захисні окуляри, захисні рукавиці, респіратор або марлеву пов'язку.

Цей розділ встановлює загальні вимоги безпеки та гігієни праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища.

Відповідальність за охорону праці та техніку безпеки при утилізації або знищенні неякісних лікарських засобів покладається на керівника тієї установи, яка провадить утилізацію (знищення).

Установа - виконавиця робіт з утилізації (знищення) неякісних лікарських засобів повинна ознайомити осіб, залучених до цієї роботи, з особливостями впливу лікарських засобів на організм людини, застережними заходами, правилами виробничої та особистої гігієни, провести інструктаж з техніки безпеки і правил пожежної безпеки, ознайомити з правилами подання першої медичної допомоги, з засвідченням у журналі з Техніки безпеки та протипожежної безпеки, переконатися в тому, що особи усвідомили цю інформацію, та забезпечити працівників засобами індивідуального захисту (респіратор або марлева пов'язка, медичні рукавички, захисні окуляри, одяг).

1. Термін “безвідходні технології” був вперше запропонований радянськими вченими, академіками М.М. Семеновим та І.В. Петряновим-Соколовим. За досить короткий проміжок часу (незважаючи не зовсім правильну суть самої назви) він набув широкого застосування в усьому світі.

Безвідходні технології часто називають ще маловідходними або екологічно чистими, розуміючи при цьому ідеальну модель такого виробництва, яке поетапно (по мірі розвитку НТП) наблизиться до своєї теоретичної межі ідеального нешкідливого виробництва. У зв’язку з таким широким трактуванням цього терміну сьогодні існує кілька підходів до визначення таких технологій.

Наприклад, Європейська економічна комісія ООН (згідно з “Декларацією про маловідходні і безвідходні технології”) розуміє під останньою “практичне застосування знань, методів і засобів, з метою забезпечення потреб людини найбільш раціональним використанням природних ресурсів і енергії та захисту навколишнього середовища”.

Дещо інше визначення пропонує комісія ЄС. “Чиста (безвідходна) технологія – це такий метод виробництва продукції при найбільш раціональному використанні сировини та енергії, який дозволяє одночасно знизити об’єм викидів у навколишнє середовище забруднюючих речовин та кількість відходів, отриманих при виробництві і експлуатації виготовленого продукту”.

Але якими б не були визначення безвідходних технологій, їх суть та завдання полягають в тому, щоб вони забезпечували екологічну безпеку оточуючого людину природного середовища без зниження продуктивності.

Маловідходна технологія – це такий спосіб виробництва продукції, при якому шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує рівень, що допускається санітарно-гігієнічними нормами, а відходи направляються на тривале збереження чи переробку.

Удосконалення безвідходних (маловідходних) технологій, на думку спеціалістів, повинно відбуватися у наступних напрямках:

- розробка принципово нових процесів отримання продукції, які дозволяють виключати, скорочувати або замінити технологічні стадії, які дають найбільше відходів;

- створення безстічних технологічних систем та водозворотніх циклів на базі існуючих та перспективних способів очистки стічних вод;

- розробка систем переробки відходів, що використовуються як вторинні матеріальні ресурси (реутилізаційні технології).

- створення ТВК, для яких характерна замкнута структура потоків сировини та відходів в середині комплексу.

Основою розвитку усіх безвідходних (маловідходних) технологій є комплексна переробка сировини, особливо в гірничовидобувній, металургійній та хімічній галузях. Значно складніше цього досягти в багатономенклатурних та серійних виробництвах машинобудування. Але й тут з’являються перспективи пов’язані із використанням сучасних композиційних матеріалів, хоча зрозуміло, що принциповим зразком безвідходних технологій виступають екотехнології побудовані за принципом дії природних екосистем. Біосферне виробництво є найбільш масштабним на планеті з точки зору відтворення, використання вихідних матеріалів, знищення відходів в середині екосистеми. Ось чому пропонуються використання у виробництві функціонально-організаційних принципів екосистем:

Створення системи комплексного виробництва шляхом об’єднання окремих спеціалізованих виробництв на певних територіях по типу (популяція-біогенез), тобто створення ТВК.

В склад ТВК повинні входити якісно різноманітні виробництва для того, щоб розробка і переробка вихідної сировини здійснювались по різних технологічних ланцюжках, але з вищим коефіцієнтом використання матерії та енергії.

Спадковість системи, суть якої полягає в тому, що відходи одного виробництва (популяції) є вихідним матеріалом (сировиною) для іншого.

Можливістю системи є розкладання в кінцевому результаті відходів до звичайних мінеральних сполук та простих хімічних елементів.

Якщо неможливо досягти мінералізації відходів то слід досягти високого рівня їх утилізації з метою подальшого їх захоронення або переробки в планетарних процесах.

Регуляція потужності виробництв з метою недопущення надмірного виробництва продукції та використання сировини (обмеження використання і споживання ресурсів).

Кількісна оцінка безвідходного технологічного процесу здійсненого за допомогою коефіцієнту використання сировини, що виступає основним показником досягнення рівня безвідходного виробництва.

2. Важливим елементом екологізації виступає розробка технологій виділення та зменшення відходів. Перш за все, відходів повинно утворюватися якомога менше. Це досягається за рахунок рециклінгу відходів (рециркуляційної технології). Рециклінгом відходів називають їхнє повторне використання для отримання корисних продуктів.

Утилізація металічних відходів здійснюється за двома принципово відмінними методами: з переплавленням і без переплавлення. З точки зору зменшення забруднення навколишнього середовища, енергоємкості і трудоємкості, метод утилізації металічних відходів без переплавлення більш раціональний і економічно вигідний. Але основним шляхом сьогодні все-таки є переробка металічних відходів з переплавленням.

Під регенерацією, як технологічним процесом, розуміють самостійні ціленаправленні операції, кінцева мета яких – відновлення вихідних властивостей матеріалу.

3. Безвідходне виробництво являє собою ряд взаємопов’язаних між собою технологічних процесів і операцій, при дотриманні (в ідеальному варіанті) таких умов, коли відходи відсутні, а саме, вся сировина використовується в замкненому циклі і переробляється в готову продукцію.

Оптимальним рішенням для цих умов, з точки зору максимального повного використання основних матеріалів, являється міжгалузева кооперація і комплексний зв’язок всіх технологічних циклів, а саме безвідходне поєднання процесів виробництва в рамках цілеспрямованого використання сировини і її продуктів. Другим етапом екологізації виробництва, а саме безконфліктного підключення господарської діяльності до природного механізму біосфери, є створення територіально-промислових комплексів (ТПК), взаємодія яких між собою здійснюється за моделлю природних екосистем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Високотемпературне спалення.	\|	Типи забруднення води

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.