Оратор і аудиторія

План

В усній науковій дискусії, полеміці

Мовленнєва поведінка

1. Оратор і аудиторія.

2.Дискусія і полеміка. З історії дискусії. Правила коректного ведення дискусії.

3. Наукові конференції як засіб вияву культури наукової мови.

У довідникових виданнях подається таке визначення академічного красномовства. Це ораторське мистецтво в науковому і науково–педагогічному спілкуванні, мовленнєва майстерність лектора, автора наукової доповіді, опонента, рецензента.

Яким же має бути оратор? Упродовж сторіч "шліфувалися" вимоги до образу оратора наукового заходу. Такими вимогами вважають новизну, доцільність, оригінальність, системність, стислість, повноту викладу, оптимальність стилю.

Слушними є міркування відомого стиліста і ритора Л. Мацько, що стосуються образу оратора. Домінуючими вимогами до такої особи були його добродійність, здатність викликати довіру у слухачів. Оратор не може бути байдужим до предмета промови, йому необхідна захопленість до справи. Талант оратора – це велика праця над удосконаленням свого власного мовлення, це постійний пошук чогось нового у сфері риторики.

Звичайно, важливо оцінити мовленнєву майстерність оратора, тобто характеристику мовної здатності, високий ступінь мовленнєвої культури особистості. Мовленнєва майстерність включає наявність індивідуального стилю мовлення, її багатство і виразність, уміння коротко, ясно і точно будувати свою думку і переконувати слухачів.

Діалог формує діяльну, активну позицію учасників. Крім того, це відвертий самоаналіз, внутрішній прихований процес професійно–особистісного становлення, стимул самовдосконалення, саморозвитку, постійного оновлення. Дійсно, за висловленням німецького поета і публіциста Генріха Гейне, під час наукового діалогу "один алмаз полірує інший..."

Достатньо фахово виписаний образ оратора, т. зв. риторичний ідеал у книгах "Про риторичне мистецтво" Феофана Прокоповича. Відомий філософ і літератур наголошує на почесності місії оратора і на його патріотичності.

Відомі оратори вказують на таку обов'язкову вимогу, як оцінювання аудиторії, її соціального складу, віку, статі), ступеня однорідності, що визначається мотивами слухачів, а також культуру критики, уміння висловлювати необхідні для загальної справи критичні зауваження, що не ображають почуття гідності співбесідника; тактовність і доброзичливість у висловлюванні критичної оцінки.

Необхідність володіння академічним красномовством сучасними дослідниками пояснюється, власне, сутністю самого предмета науки риторики: це теорія і мистецтво мовлення, мистецтво мислити, теорія і практика досконалого мовлення (саме тут виявляються такі ознаки мовлення, як доказовість, ефективність, доцільність, чистота, точність, дійовість), учення про мовленнєве виховання особистості, правилах і нормах мовної поведінки.

Серед порад, які виділяють сучасні дослідники стосовно володіння академічним красномовством, звернемо увагу і на такі:

– пошук доцільного образу оратора (особистість, воля, настрій мовця);

– практичний досвід, аналіз власних виступів і виступів інших колег;

– вивчення законів і правил риторики як науки;

– постійне ознайомлення з ораторською творчістю різних епох;

– тренування в регулярному написанні текстів і виголошенні промов;

– заняття з техніки мовлення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 8	\|	Правила коректного ведення дискусії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.