• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 8

Ознайомтеся з виступом наукового керівника дисертації. Якою мірою усний виступ відповідає вимогам, чи відрізнятиметься від письмового варіанту? Які мовні кліше використані у відгуку?

У чому виявляється індивідуальний стиль мовлення доповідача? Наведіть приклади мовних і мовленнєвих одиниць, які відображають індивідуальність науковця. Які інтонаційні елменти маркують індивідуальний інтонаційний стиль?

Прочитайте роздуми українського мовознавця Р.Зорівчак щодо ролі голосу. Поміркуйте, яке значення має голос для науковця, котрий виголошує доповідь? Які ознаки такого голосу?

Контрольні запитання і проблемно-пошукові завдання

Наукова стаття і науковий виступ: спільне і відмінне

Наукова стаття і науковий виступ мають спільні й відмінні риси. Серед спільних рис виділимо аргументованість, логічність, інформативність, структурованість, лаконічність. Однак наукова стаття як жанр писемної мовної комунікації має визначений розмір, цитування і посилання відповідно на список використаних джерел. Надрукована, стаття має широку аудиторію читачів, представлена на Інтернет–сайті, уможливлює контакт через електронне листування.

Науковий виступ як жанр усної мовної комунікації орієнтований на 10 – 20 хвилин, має відповідно певний інтонаційний рисунок, відзначається емоційністю, безпосереднім контактом зі слухачами і аналізом їх реакції, але обмежений аудиторією.

Зближує ці різновиди наукового стилю особистість, котра відзначається високою методологічною культурою, фундаментальною підготовкою, володінням секретами ефективного "живого" слова, "науковою іскоркою", тонким відчуттям наукового стилю, толерантністю, науковою ерудицією, діалоговою взаємодією.

...словозахисник, професор Львівського національного університету імені Івана Франка, дійсний член НТШ О. Сербенська вважає голос найкращим інструментом, що його створив Господь Бог: "Голос - це сукупність різних щодо висоти, сили й тембру звуків, які видає людина за допомогою голосового апарату. У кожної людини голос має свій тембр - своєрідне забарвлення, силу, звучність, які багато в чому залежать не лише від фізіологічних, вроджених особливостей, а й від того, чи людина вдосконалює свій голос, дбає про добру, чітку дикцію.

Звертаючи велику увагу на писемне мовлення, ми часто не зосереджуємося на тому, щоб гарно висловлюватися, виробляти свій голос, уміти, так би мовити, "ставити" його, пізнавати його діапазон, знати дію резонаторів, голосових зв’язок, визначати оптимальну тональність.

Не забуваймо, що успіх спілкування часто залежить від якості голосу, його тембру. Голос має широку палітру характеристик. Недаремно у "Словнику епітетів української мови" (За ред. С.Я.Єрмоленко. - К.: Довіра, 1998 р.) зафіксовано понад 300 означень до слова "голос" (і цей ряд ще не є вичерпаний!). ..

Вочевидь, диктори, актори, промовці, поети та вчителі повинні бути надзвичайно уважні до свого голосу та постійно над ним працювати.

3.Прокоментуйте вислів російського лінгвіста Г.Богіна "Мовлення розкриває зміст особистості, тієї, яка це мовлення продукує".

4. Прочитайте уривок зі статті О.Сербенської "Мовлене слово у життєсвіті Івана Франка" уголос. Визначте мовні засоби, якими характеризує відома дослідниця І.Франка як оратора. Виконайте інтонаційний рисунок наукового тексту. Відзначте, які слова ви вимовите з інтонемою важливості, емотивності, образності.

Яким було живе слово самого Франка? Як він сам реалізував свою подиву гідну комунікативну силу? Що диктувало йому тип мовної поведінки? ...Тексти багатьох творів з ознаками дискурсивности, а особливо спогади Франкових сучасників, дають змогу відтворити хоча б деякі характерні особливості живого слова письменника, передати неповторність мовної особистості однієї з найважливіших постатей нашої культури...

У виступах Франка на вічах, як згадують сучасники, вражала легкість його мови, ясність та зрозумілість кожної думки; вони справляли „колосальне вражіння”. Звичайно, говорив недовго, але мав дивовижну здатність вичерпати „геть усе”, що вимагала тема і сама ситуація...

Сучасники не завжди були одностайні в тому, чи можна вважати Франка визначним оратором, а деякі таки стверджували, що він не був красномовцем... Можливо, Франкова манера говорити не вкладалася в традиційні рамки красномовства: домінували розум, врівноваженість, емоції переважно були приглушені.

5. Напишіть рецензію на усну наукову доповідь з урахуванням характеристики ознак мовлення:

виразне/монотонне; вільне/скуте; легке/складне для сприйняття; інформативно насичене / ненасичене; переконливе/непереконливе; природність/неприродність інтонації.

6. Що означає поняття "інформаційна новизна"? Які основні шляхи досягнення інформаційної новизни проголошуваного тексту?

7. Якими засобами можна перебороти "кризу уваги" в аудиторії?

8. З'ясуйте різницю між написаним текстом наукової доповіді та його усним варіантом.

9.Прокоментуйте табличку "Наукова стаття і науковий виступ: спільне і відмінне"

10. Заповніть табличку "Мовні засоби, що виражають індивідуальність доповідача".

11. Підготуйте план наукового виступу на одну з тем:

"Точно використовуйте слово, і ви позбавите світ від половини непорозумінь" (Р. Декарт).

"Час – найкращий цінитель наукових праць" (Л. Пастер).

"Слово володіє магічним даром відкривати людині саму себе в слові. Завдяки слову людина здатна відкривати для себе увесь світ" (М.Жулинський)

"Мовна індивідуальність виділяє людину як особистість, і чим яскравіша ця особистість, тим повніше вона відображає мовні якості суспільства" (О.Потебня).

"Мова – відкрита система, що піддається впливам і сама впливає. Така відкритість сприяє її збагаченню, стильовій розбудові" (Таміла Панько).

12. Прочитайте уривок виступу дисертанта. Проаналізуйте, якою мірою виступ відповідає вимогам до таких жанрів. З якою метою автор виділяє окремі слова і словосполучення?

Високоповажний голово!

Вельмишановні члени спеціалізованої вченої ради!

Шановні гості!

Вашій увазі пропонуються результати дисертаційного дослідження на тему “Система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури ( в умовах педагогічного університету)”.

Актуальність теми зумовлюється соціокультурними перетвореннями в суспільстві, модернізацією освіти відповідно до вимог євроінтеграційних процесів, які закцентовують на незаперечній ролі учителя рідної і насамперед української мови і літературиу вихованні культуромовних особистостей активних, відповідальних громадян нашої держави, ставлять якісно нові вимоги до вчителя-словесника та системи його професійної підготовки. На часі проблема підготовки вчителя в єдності професійно компетентного фахівця-дослідника і культуромовної особистості, в якого сформовані мовно-мотиваційна, комунікативно-інформаційна, операційно-діяльнісна готовність до творчої професійно-педагогічної, науково-пошукової та самоосвітньої діяльності.

Водночас проведене нами досліження дало можливість виявити ряд невідповідностей у цьому процесі.

Провідна ідея концепції дослідження ґрунтується на розгляді професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури як цілісної, динамічної, відкритої системи, що має адекватну структуру, мету і зміст, виконує необхідні функції і послідовно реалізується на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні в умовах педагогічного університету. Її підсистеми - навчально-пізнавальна, науково-дослідна, виховна діяльність та комплекс практик – спрямовуються на формування культуромовної особистості педагогів, їх професійної компетентності.

Концептуальна ідея реалізується в таких положеннях.

Перше:Зміст складових навчально-пізнавальної підсистеми - лінгвістична, літературознавча, психолого-педагогічна, методична підготовка - спрямовується на виховання особистості, котра глибоко шанує українську мову й досконало володіє нею, обізнана з іноземними мовами, здійснює вивчення фольклорного і художнього тексту в культурно-антропологічному просторі, забезпечує діалог літературознавства з лінгвістикою, педагогікою, психологією, опановує виховні цінності рідного та інших народів, а також інноваційні педагогічні технології. Навчально-дослідницька і науково-дослідницька діяльність як складові науково-дослідної підсистеми відіграють системостворюючу роль у поглибленні складових професійної компетентності, розвиток якої ґрунтується на методологічній культурі майбутнього вчителя. Навчально-пошукові і педагогічні практики як органічна складова підсистеми практичної діяльності сприяють вдосконаленню й апробації складових професійної компетентності. Взаємозв′язок підсистем професійної підготовки відбувається шляхом особистісно-діяльнісного підходу, який забезпечує розвиток студентів як особистостей, їх творчих здібностей.

Друге:Систему професійної підготовки пронизують етнокультурознавчий, соціолінгвістичний підходи, які дозволяють через етнолінгвопедагогіку, етнолінгводидактику глибше усвідомити україномовну картину світу в її зіставленні з національно-мовною картиною світу інших народів, забезпечують діалогову взаємодію в полікультурному інформаційному суспільстві, виховують толерантне ставлення до носіїв різних мов і культур.

Третє. Підготовка вчителя як дослідника враховує сучасні інформаційні технології. Оволодіння методикою їх використання при викладанні української мови і літератури, в підготовці наукових досліджень формує усвідомлену мотивацію щодо конструювання нових моделей навчальної діяльності в сучасному інформаційному середовищі, вдосконалює культуру комунікації.

При цьому ми виходили з припущення про те, що забезпечити ефективніше формування готовності у майбутніх учителів-словесників до педагогічної діяльності можна, якщо зміст, форми, методи навчально-пізнавальної, науково-дослідної, практичної підготовки будуть органічно поєднані і спрямовані на розвиток культуромовної особистості педагогів, їх професійної компетентності.

Загальна гіпотеза конкретизована в 3 часткових гіпотезах та 7 основних дослідницьких завданнях,які розв'язувалися на 3 взаємодоповнюючих етапах нашого наукового пошуку. На різних етапах дослідження в дослідно-експериментальній роботі брали участь 1185 студентів 10 вищих педагогічних навчальних закладів, 104 викладачі, 168 учителів-словесників.

Перейдемо до викладу ходу й результатів нашого дослідження.

Вивчення філософських, психолого-педагогічних, літературознавчих, соціолінгвістичних, методичних джерел дало можливість дійти висновку щодо системи професійної підготовки вчителя як складної динамічної, багатоаспектної структури, яка розвивається в єдності всіх компонентів, а також виокремити ряд проблем фахової підготовки майбутніх педагогів-словесників, що переконали у нагальній потребі у вчителях як професійно-компетентих фахівцях-дослідниках.

Означені проблеми спонукали здійснити ретроспективний аналіз становлення національної системи фахової підготовки вчителя української мови і літератури на основі історико-системного методу; розглянути окремі аспекти підготовки вчителя рідної мови в зарубіжних країнах. Визначені тенденції фундаментальності й культурологічності кінця ХІХ ст., прагнення до досконалого володіння українською літературною мовою, що виразно виявлялися в українській школі 20-х р., пріоритет дослідницьких умінь у 70-роках ХХ ст; авторитет культуромовної особистості, пошанування національних виховних традицій, превалюючі компетентнісно-діяльнісний та інформаційно-технологічний підходи до змісту освіти в зарубіжних країнах слугували основою для розробки й теоретичного обгрунтування готовностімайбутніх учителів-словесників до педагогічної діяльності з урахуванням компетентнісно-орієнтованого підходу, визначення стану професійної підготовки студентів-філологів.

Констатувальне дослідження, проведене на основі опитувальників, контрольних, проблемно-пошукових, творчих завдань, перевірки курсових, дипломних робіт, шляхом педагогічного спостереження за ходом педагогічної практики виявило часткове зростання комунікативно-інформаційної готовності, натомість низький і середній рівні мовно-мотиваційної та операційно-діяльніснісної готовності студентів, відсутність органічного взаємозв′язку між складовими фахової підготовки з метою формування професійної компетентності та культуромовної особистості.

Аналіз причин такого стану зумовив необхідність розробити й експериментально перевірити навчально-методичну систему професійної підготовки майбутніх учителів, яка була реалізована на етапах допрофесійного та вузівського навчання. Формування у студентів готовності до педагогічної діяльності на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях здійснювалося через розвиток, удосконалення, поглиблення складових професійної компетентності при вивченні навчальних дисциплін, у навчально-дослідницькій діяльності, у процесі фольклорної, діалектологічної, етнографічної, педагогічної практик.

Невід'ємною умовою функціонування навчально-методичної системи професійної підготовки, як показала дослідно-експериментальна робота, виступила інтеграція різних видів діяльності: побудовані на засадах часткової та повної інтеграції філологічні та педагогічні курси, спецкурси, ключовими поняттями яких виступали “людина як культуромовна особистість”, “вчитель як компетентний фахівець”; науково-дослідна лабораторія як форма інтеграції навчальної, наукової, освітньо-виховної роботи зі студентами-філологами; розроблений та апробованийу вищих і загальноосвітніх навчальних закладах навчально-методичний супровід складових фахової підготовки, в т.ч. на електронних носіях.

Зокрема, структуру впровадженого електронного навчально-методичного комплексу “Словесник” становили посібники етнокультурознавчого, професійно-педагогічного спрямування, побудовані з елементами модульного навчання та на основі принципів взаємодоповнення, антропо- і культуроцентризму, комунікативного, когнітивного (засвоєння інформації разом з розвитком пізнавальної діяльності), комптентнісно-орієнтованого, інтегративного підходів, та інформаційно-пошукова система“Традиційна культура Східного Полісся”, призначена на навчально-організаційних потреб практик студентів-філологів. Комплекс сприяв формуванню етнокультурознавчої, комунікативної, дослідницької компетенцій.

На основі проведеного теоретичного й експериментального дослідження зроблені загальні висновки...

1. Система професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в сучасних соціокультурних умовах розвивається з урахуванням системного й компетентнісно-орієнтованого підходів. Її спрямованість визначається соціально-економічними чинниками та ієрархією ціннісних орієнтацій життєдіяльності суспільства, а динамічність зумовлена зв'язком із системою загальної середньої освіти, в якій змінюється зміст і підходи до філологічного навчання.

Урахування компетентнісно-орієнтованого підходу дає можливість змінити предметно-орієнтовану систему професійної підготовки на особистісно-діяльнісну при збереженні її традиційної фундаментальності та універсальності... Вимоги сьогодення зумовлюють необхідність у наданні переваги фахівцям, які

- постійно розвивають прагнення пізнавати філософію українського слова, формують мовні, літературні, педагогічні здібності, творче, аналітичне мислення, філологічно-педагогічний світогляд, добре знають наукові основи, історію і методологію, тенденції в розвитку україністики, здійснюють наукові пошуки в галузі філологічних, психолого-педагогічних дисциплін, володіють методикою проведення науково-педагогічного дослідження,

- усвідомлюють актуальні проблеми викладання української мови і літератури в сучасних загальноосвітніх закладах у контексті духовних цінностей суспільства, через призму національної і світової культури, володіють новими технологіями навчання, методами формування навичок самостійної роботи, розвитку інтересу і мотивації до навчання, творчих здібностей, логічного мислення в учнів, створюють атмосферу продуктивно-пізнавального співробітництва; вміло проектують і майстерно проводять уроки та виховні заняття, в т.ч. на регіональній етнокультурознавчій основі, з елементами сучасних інформаційних технологій, різні за рівнями підготовки і психолого-педагогічних особливостей учнів,

-мають потребу самостійно набувати знання й удосконалювати вміння, "шліфують" філологічний смак, тобто набуті професійні знання і вміння реалізують у практичній діяльності.

Визначено, що професійні компетенції як складові професійної компетентності відповідають за певний напрям професійної підготовки вчителя української мови і літератури. Мовна, комунікативна, етнокультурознавча компетенції в органічному поєднанні з національно-культурними традиціями, мовною свідомістю і самосвідомістю, національним характером виступають складовими культуромовної особистості вчителя-словесника як головного носія національної мови, культури і духовності.

Розробленаз урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду навчально-методична система професійної підготовки є багатоаспектною і передбачає вдосконалення змісту, форм і методів її складових підсистем з метою формування компетентного фахівця-дослідника і культуромовної особистості на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях: на рівні бакалавра – увага акцентується на науково-навчальній підготовці, на рівні магістра – науково-дослідницькій, рівень спеціаліста відображає національну специфіку зі зміщенням акценту ваги на дослідницьку компетенцію.

Науково-дослідна підсистема збагачує студентів методологією дослідницької роботи, стимулює розвиток самостійності, творчого потенціалу, інтелектуальних здібностей кожної особистості, особистісного і професійного самовизначення.

Цілісна особистісно-орієнтована система навчально-пошукових і педагогічних практик будується з урахуванням принципів неперервності, наступності, тісного взаємозв'язку і взаємодоповнюваності, інтеграції навчальної і дослідницької діяльності.забезпечують перевірку дієвості набутих знань і вмінь, більш усвідомлену потребу вдосконалення професійної компетентності, сприяють виробленню індивідуального стилю діяльності.

Дослідно-експериментальна робота підтвердила ефективність шляхів удосконалення навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності і комплексу навчально-пошукових та педагогічної практик в умовах багаторівневого навчання майбутніх учителів української мови і літератури (бакалавр – спеціаліст – магістр) у вищих педагогічних навчальних закладах.

Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія правильна, концепція дослідження плідна, визначені завдання реалізовано, мета досягнута, отримані наукові положення мають важливе значення для педагогіки професійної освіти.

До подальших напрямів досліджень вважаємо за доцільне віднести такі проблеми: взаємодія загальноосвітніх середніх і вищих навчальних закладів у розвитку фахової компетентності майбутнього вчителя української мови і літератури, підготовка вчителя-філолога до дослідницької роботи з учнями профільної школи, формування інформаційної культури вчителя-словесника, формування професійної комунікативної, лінгвокультурознавчої компетенції вчителя-філолога, розробка інноваційних філологічних технологій у підготовці вчителя, постійне оновлення навчально-методичного супроводу для студентів-філологів. Дякую за увагу!

Шановні колеги! Шановні члени спеціалізованої вченої ради! Сьогодні на захист в нашій раді винесена дисертаційна робота Максима Едуардовича Кавуна, яка присвячена, на мій погляд, досить актуальній, я б навіть сказав, і психологічно, і науково гострій науковій проблемі, яка протягом особливо останнього часу стала об’єктом гострої дискусії в науковій періодиці, на наукових конференціях і т.д.

Я не думаю, що є потреба в цій аудиторії десь позначати межі цих дискусій. Хочу лише відзначити, що підготовлена два роки тому книга з історії міста, нашого міста Дніпропетровська, до речі, одним з авторів якої був також наш сьогоднішній здобувач, дістала неабиякий резонанс в наукових колах, в тому числі і негативним таким забарвленням. І тому от, не так давно, за погодженням, і після тривалих таких переговорів, з ініціативи нашого факультету, науковців нашого факультету, підтримане й керівництвом міської ради, прийняте рішення про підготовку фундаментальної наукової історії міста Катеринослава – Дніпропетровська. Ця робота зараз триває, і я сподіваюсь, так сказати, що вона завершиться все-таки виданням тієї синтетичної праці, в якій, очевидно, знайдуть відповіді на ті гострі питання, які до цього часу хвилюють науковців. Це перший момент, який я хотів би наголосити в своєму виступі.

Друге. Нинішня дисертаційна робота Максима Едуардовича є результатом десятирічних пошуків, наукових пошуків цієї молодої людини. Я маю на увазі його роботу ще в Малій Академії наук, до вступу в наш університет на початку 1990-х рр., коли він ще був школярем і зацікавився цією проблематикою. Потім продовжив під час навчання в університеті, на історичному факультеті, і, звісно, і в аспірантурі після закінчення. Причому під час от цієї свої роботи, особливо коли він був студентом, він дуже активно брав участь в різного роду фахових студентських олімпіадах, наукових конкурсах і т.д., і неодноразово виходив переможцем, призером цих конкурсів. Тобто, досить відома серед молодих науковців постать Максима Едуардовича.

Третє, на що мені хотілося б наголосити, як науковий керівник, я вважаю, що в цій дисертаційній роботі використано максимально можливе коло історичних джерел з означеної проблематики, причому виявлених не тільки в архівосховищах, наукових бібліотеках України, нашого регіону, а й за кордоном. Маються на увазі ті, ну, безцінні архівні документи, які зберігаються сьогодні і в Санкт-Петербурзі, і в Москві. В такому разі, стосовно означеної теми дисертації, як мені здається, Максим Едуардович вивчив, систематизував і ввів до наукового обігу чимало цікавих, нових документів.

Четверте, на що мені хотілося б зробити акцент, це те, що робота написана грамотною науковою мовою. Він вдало, з моєї точки зору, вдало полемізує з своїми опонентами з цієї проблематики, причому робить це дуже коректно, виважено, і з відповідним обґрунтуванням власної версії. Можна по-різному ставитись до цієї дисертації, особливо з урахуванням першого моменту, на якому я зупинився, але в тому, що така робота з власною версією нашого молодого дослідника має право на існування, я абсолютно впевнений. І нарешті, мій загальний висновок полягає в тому, що ця робота, дисертаційна робота, з моєї точки зору, повністю відповідає вимогам Вищої Атестаційної комісії, вона є завершеним, абсолютно самостійним дослідженням науковим, яке певною мірою заповнює ті прогалини, що існують в сучасній історіографії з цієї проблематики. А тому думаю, що винесена на захист сьогодні дисертація повинна знайти і належну оцінку з боку нашої поважної спеціалізованої ради. Дякую за увагу.

Література до теми:

Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови.-К.: ВЦ "Академія", 2007.- 360 с.

Мацько Л. І., Мацько О. М. Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.- К. : Вища школа, 2003. - 311с.

Cагач Г.М. Ділова риторика: мистецтво риторичної комунікації: Навч. посіб.-К., 2003.-255с.

Сербенська О. Культура усного мовлення: Практикум: Навчальний посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 216 с.

Сербенська О. Мовлене слово у життєсвіті Івана Франка //Збірник праць кафедри української преси і Дослідницького центру західноукраїнської преси. Вип.7 [Електронний ресурс] – Режим доступу: htpp: //www.franko.lviv.ua/>. – Загол. з екрану. – Мова укр.

Филиппова О.В. Профессиональная речь учителя. Интонация: Учебн. пособие.-М.:Флинта: Наука, 2001.-192с.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 4506