• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вид заняття: лекція

Тема заняття: Продуктивність праці персоналу підприємства

Домашнє завдання

Перелік використаної літератури

Контрольні питання

1. Що таке трудові ресурси підприємства?

2. Як розрахувати облікову, явочну й середню облікову чисельність працівників підприємства?

3. Що таке промислово - виробничий і непромисловий персонал підприємства?

4. Охарактеризуйте категорії персоналу підприємства?

5. Які розраховуються показники руху персоналу на підприємстві?

1. Покропивный С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЭУ, 2005

2. Економіка підприємства за ред. Й.М. Петровича. – Львів: Магнолія 2008

3. Шегда А.В. Економіка підприємства. – К.: Знання – Прес, 2005

Вивчити матеріал лекції, закріпивши відповідями на контрольні питання.

Дидактична мета заняття: формування знань щодо сутності продуктивності підприємства, показників її виміру, факторів її зростання

Виховна мета| заняття|:виховання| почуття| відповідальності, формування раціонального, економного, дбайливого відношення|ставлення| до ресурсів.

План заняття:

1. Сутність продуктивності праці, показники та методи її виміру

2. Управління продуктивністю праці підприємства

3. Резерві зростання продуктивності праці на підприємстві

1. Сутність продуктивності праці, показники та методи її виміру

Ефективність використання трудових ресурсів характеризує показник продуктивності праці, що відображає зв'язок робочого часу й випуску продукції.

Продуктивність праці визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю часу, або кількістю часу, витраченим на виробництво одиниці продукції

Основними показниками продуктивності є вироблення й трудомісткість.

1)Виробіток — це кількість продукції, випущена за прийняту одиницю часу (година, день, рік і т.д.):

де: Q – кількість зробленої продукції або виконаної роботи за аналізований період, прийняті одиниці;

Ч_сп – середньооблікова чисельність працюючих, чол.

Одиниці виміру виробітку:

• Натуральні одиниці виміру використовуються для оцінки продуктивності праці по однорідній продукції в натуральному вираженні – тоннах, штуках, метрах і т.д. Він найбільше об'єктивно відображає показник продуктивності. Застосовується у вугільному, газовому й іншому видах промисловості. Різновидом є умовно-натуральні одиниці виміру. Метод розрахунку вироблення з їхнім використанням застосовується для підприємств, що випускають кілька видів однорідної продукції (умовні банки, тонна умовного палива й т.д.);

• вартісні одиниці виміру застосовуються при використанні показників валової, товарної, реалізованої продукції для оцінки продуктивності через порівнянні ціни. Носять універсальний характер, тому що дозволяють порівнювати продуктивність на підприємствах різних галузей;

• трудові одиниці виміру (нормочаси) застосовуються для оцінки вироблення на конкретних робочих місцях, тому що там ще немає готової продукції й утвориться різнорідне незавершене виробництво.

Відповідно до цього існують натуральні, вартісні й трудові методи визначення продуктивності праці

2) Трудомісткість - це витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції в натуральному вираженні по всій номенклатурі продукції, що випускається, і надаваних послуг.

Вона часто визначається по виробах-представникам і по виробах, що займає найбільшу питому вагу в сумарному випуску продукції. Вона визначається по формулі:

Залежно від складу витрат, що включаються в трудомісткість, виділяють наступні види трудомісткості:

• технологічна, що відображає всі витрати праці основних робітників-відрядників і почасовиків;

• виробнича, що включає всі витрати праці основних і допоміжних робітників;

Показник трудомісткості має переваги перед показником вироблення:

· він відображає прямий зв'язок між обсягом виробництва й трудозатратами;

· погоджує проблему виміру продуктивності праці з факторами й резервами її росту;

· дозволяє зіставити витрати праці на однакові вироби в різних цехах і на різних виробничих ділянках підприємства.

2. Управління продуктивністю підприємства

Продуктивність праці на підприємстві змінюється під впливом ряду факторів.

Цілеспрямоване керування продуктивністю праці, розробка конкретних заходів для забезпечення більше ефективного й повного використання трудового потенціалу підприємства (організації) вимагають класифікації факторів, що впливають на цю продуктивність. З такого погляду всі фактори, що сприяють підвищенню продуктивності праці, діляться на дві групи - зовнішні й внутрішні.

До групи зовнішніх факторів ставляться, ті що об'єктивно існують поза контролем окремого підприємства (тобто фактори загальнодержавне й загальекономічні - законодавство, політика й стратегія, ринкова інфраструктура; макроструктурні зрушення в суспільстві; природні ресурси), а внутрішніх - ті, які безпосередньо впливають на рівень продуктивності праці (характер продукції, технологія й устаткування, матеріали, енергія; персонал, організація виробництва й праці, система мотивації й т.п.). Однак зовнішні фактори також мають для підприємства певний господарський інтерес. Урахувавши їх, можна глибше мотивувати відповідні управлінські рішення, що дозволяють виробити стратегію динаміки продуктивності праці на тривалий період.

Крім наведеної глобальної (системної) класифікації, у практиці господарювання для аналітичних цілей і укрупнених розрахунків можуть бути використані й інші інтегровані угруповання факторів росту продуктивності праці на підприємствах. Так, відповідно до однієї з них всі фактори, що істотно впливають на продуктивність праці, можна об'єднати в такі групи:

v матеріально-технічні (удосконалювання техніки й технології, застосування нових видів сировини й матеріалів і т.п.);

v організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування,
удосконалювання системи керування, організації праці й т.п.);

v економічні (удосконалювання методів планування, система оплати праці, участь працівників у прибутку підприємства й т.п.);

v соціальні (створення належного матеріально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки й перепідготовки персоналу й т.п.);

v природні умови й географічне розміщення підприємств (цю групу факторів виділяють і аналізують переважно на підприємствах добувної й у деяких переробних галузях промисловості).

3. Резерви зростання продуктивності праці на підприємстві

Резервом росту продуктивності праціназивається невикористана можливість її підвищення.

Резерви можна розділити на поточні, які можуть бути затребувані найближчим часом і не вимагають значних одноразових витрат, і перспективні, пов'язані з удосконалюванням технології, вимагають більших витрат.

На підприємстві можна виділити наступні резерви росту продуктивності праці:

1. Механізація й автоматизація виробництва

2. Впровадження нових видів устаткування

3. Впровадження нових технологічних процесів

4. Поліпшення конструкторських властивостей виробу

5. Підвищення якості сировини й матеріалів

6. Підвищення норм і зон обслуговування

7. Зменшення числа робітників, що не виконує норми

8. Спрощення структури керування

9. Механізація облікових і обчислювальних робіт

10. Підвищення рівня спеціалізації виробництва.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вступна лекція
6. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
7. Клітинна селекція рослин.
8. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
9. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
10. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
11. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 1687