• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вид заняття: лекція

Тема заняття: Знос та амортизація основних виробничих фондів

Дидактична мета заняття: формування знань щодо сутності та видів зносу ОВФ, поняття амортизації, методів її нарахування

Виховна мета| заняття|:виховання| почуття| відповідальності, формування раціонального, економного, дбайливого відношення|ставлення| до ресурсів.

План заняття:

1. Знос ОПФ та його види

2. Амортизація основних виробничих фондів

1 Знос ОПФ та його види

У процесі експлуатації основні фонди зношуються й втрачають частину своєї вартості.

Знос –це втрата фондами своїх фізичних і техніко-економічних якостей.

Існує два типи зносу: моральний і фізичний.

Основні види фізичного зносу: природний і експлуатаційний.

Природний знос, що відбувається постійно в результаті впливу природних факторів; корозії металу, зміни міцностних характеристик, окислювання та ін.

Експлуатаційний знос або знос в результаті експлуатації фондів:стирання тертьових поверхонь, порушення твердості системи «верстат пристосування-інструмент-деталь» та ін.

На фізичний знос ОПФ впливаютьфактори:

- ступінь експлуатації ОПФ;

- якість самих ОПФ;

- ступінь захисту від умов зовнішнього середовища й особливості технологічного процесу

- якість догляду за ОПФ і кваліфікація працівників.

Основні види морального зносу: 1-го роду й 2-го роди.

Моральний знос 1-ю родувиникає, у результаті розвитку технологій, і вдосконалювання методів виготовлення базових основних фондів. У результаті основні фонди дешевшають, але їхні технічні характеристики не міняються.

Моральний знос 2-го роду пов'язаний з появою інших ОПФ, що мають конструктивні зміни, що заміняють попередні ОПФ.

Розрахунок морального зносу ведеться для визначення відбудовної вартості.

Види зношуванняОПФ і розвиненість ринку засобів виробництва створюють необхідність розрахункурізних термінів служби ОПФ:

- до повного фізичного зносу:

- до повного морального зносу;

- залишковий (до нормативного терміну служби);

- фактичний (до вибуття з облікам специфічних умов виробництва);

- оптимальний (економічно доцільний);

- амортизаційний або нормативний.

2. Амортизація основних виробничих фондів

Амортизація процес поступового відшкодування зносу основних фондів шляхом перенесення їх вартості на собівартість готової продукції.

Під методом нарахування амортизації мається на увазі розподіл вартості основних фондів за роками їх служби у певному системному порядку.

У міжнародній практиці використовується наступна класифікація методів нарахування амортизації: Прямолінійний Зменшення залишкової вартості Прискореного зменшення залишкової вартості Кумулятивним Виробничим Податковий метод зменшення залишкової вартості

Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами.

Норма амортизації – це встановлений річний (квартальний) відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів.

До введення в дію Податкового кодексу (окремих частин, що стосуються нарахування амортизації з 01.04.2011р.) підприємства повинні були здійсню­вати нарахування амортизації згідно із Законом України "Про оподатку­вання прибутку підприємств" — у податковому обліку та згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" — в бухгалтерському обліку.

Цим законом норми амортизації встановлюються у відсотках до ба­лансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 — 2 відсотки;

група 2 — 10 відсотків;

група 3 — 6 відсотків;

група 4—15 відсотків.

З 01.04.2011 року згідно Податкового кодексу України вводяться в дію 16 груп основних фондів та відповідні їм мінімально допустимі строки їх амортизації Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації. Групи Мінімально допустимі строки корисного використання, років група 1 - земельні ділянки - група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом група 3 - будівлі, споруди, передавальні пристрої група 4 - машини та обладнання з них:   електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень група 5 - транспортні засоби група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) група 7 - тварини група 8 - багаторічні насадження група 9 - інші основні засоби група 10 - бібліотечні фонди - група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи - група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди група 13 - природні ресурси - група 14 - інвентарна тара група 15 - предмети прокату група 16 - довгострокові біологічні активи

Методи амортизації 1. Прямолінійний. Прямолінійна амортизація передбачає відшкодування зносу основних фондів на собівартість готової продукції рівними частками.

Недоліки цього методу полягають у тому, що при його застосуванні не враховується моральний знос об'єкта, а також необхідність збіль­шення затрат на ремонт в останні роки експлуатації основних засобів в порівнянні з першими;

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортиза­ції визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звіт­ного року (або первісної вартості на дату початку нарахування аморти­зації) та річної норми амортизації.

Метод зменшення залишкової вартості ґрунтується на тому, що но­вий об'єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну ек­сплуатації і тому економічно обґрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об'єкта і поступове її змен­шення надалі. Цей метод слід використовувати у разі, коли передбача­ється наявність ліквідаційної вартості;

3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первісної вартості на дату початку на­ рахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації. Річна норма визначається виходячи із норми амортизації, обчисленої за прямолінійним методом або діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів;

4. Кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта основ­ них засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років — це сума порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт (наприклад, число років 5, сума чисел років дорівнює: (1 + 2 + 3 + 4 = 10)

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що відно­ситься на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг При цьому в останні роки експлуатації тих же об'єктів, коли збільшуються витрати на їхнє утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів,

5. Виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та вироб­ничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який під­приємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів. Виробничий метод нарахування амортизації доцільно застосовувати у разі, коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції та надання послуг) можуть бути визначені достатньо точно. Метод застосовується, як правило, до активної частини основних засобів, які експлуатуються нерівномірно. Він ґрунтується на тому, що величина амортизації є результатом експлуатації об'єкта і залежить від обсягу виробленої на ньому продукції. Тому для її визначення потрібно мати дані про розрахунковий сумарний обсяг продукції у натуральних показниках за весь строк корисного використання і фактичний обсяг одиниць продукції у конкретному періоді. Виробнича експлуатація об'єкта може бути виражена у годинах роботи, у кілометрах про­бігу тощо. Нарахування амортизації за виробничим методом можна вважати обґрунтованим у разі, коли фактично отриманий дохід від використання основного засобу дійсно пов'язаний з обсягом виробленої за його допомо­гою продукції у кожному обліковому періоді.

Методи зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний є методами прискореної амортиза­ції основних засобів, вони сприяють прискоренню процесу їхнього онов­лення. Порівняно з прямолінійним методом еони передбачають більші розміри амортизації у перші роки експлуатації активів, ніж у останні, із зменшенням амортизаційних відрахувань із періоду у період впро­довж строку корисного використання. Дегресивні методи ґрунтуються на таких аргументах. З одного боку, в перші роки експлуатації актив є тех­нічно і фізично новим, потребує незначних витрат на ремонт та утри­мання і може принести більший дохід, ніж у наступні роки, тому за прин­ципом відповідності доцільно в ці роки більшу частину його первісної вартості відносити на поточні витрати. З другого боку, ефективність ви­користання основних засобів зменшується з року в рік, а витрати на ре­монт відповідно зростають. Тому загальна сума річних витрат, пов'яза­них з експлуатацією основних засобів, залишається приблизно однаковою протягом життєвого циклу об'єкта.

6. Податковий метод зменшення залишкової вартості

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств" суми амортизаційних відрахувань звітного періоду розраховують з застосуванням норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Ми розглянули всі методи нарахування амортизації основних фондів, які рекомендовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та встановлені Законом України "Про опо­даткування прибутку підприємств"

Механізм нарахування амортизації основних засобів за вказаними методами наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. - Характеристика методів нарахування амортизації основних фондів

Методи амортизації Алгоритм визначення норми амортизації (На), (%) Алгоритм визначення суми амортизації Прямолінійний Де Фперв - первісна вартість основних фондів, грн. Фликв - ліквідаційна вартість основних фондів, грн. Т - термін експлуатації, років.     . Зменшення залишкової вартості   Фзал - залишкова вартість об’єкта на початок звітного року, або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації, грн.. Прискореного зменшення залишкової вартості Кумулятивний Кумулятивний коефіцієнт Де Кл - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів; Сл - сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів. Сума чисел років — це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.   Виробничий Де Оп - розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці. Де V – випуск продукції, од

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вступна лекція
6. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
7. Клітинна селекція рослин.
8. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
9. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
10. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
11. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 1867