• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Спадкування за заповітом. Поняття та вимоги до заповіту.

Поняття та склад спадщини

Спадщина – це майно, яке переходить в порядку спадку­вання. Спадщина складається із сукупності майнових прав та обов’язків померлого громадянина, які згідно з чинним законо­давством можуть переходити у порядку спадкування до іншої особи. Спадщину називають спадковою масою або спад­ковим майном.

До складу спадщини не належать:

1. особисті немайнові права (честь, гідність, ділова репутація, право на участь у товариствах; членство в об’єднаннях тощо);

2. права та обов’язки, нерозривно пов’язані із особою (обов’язок підрядника виконати роботу, право на отримання аліментів);

3. права та обов’язки, спадкування яких не дозволяється законом (речі, на які поширюється особливий правовий режим, наприклад, морські кортики, які підлягають здачі в військкомісаріати).

Спадщина складається, як правило, із права приватної влас­ності померлого громадянина на різне майно (будинок, земельну ділянку, транспортні засоби, домашні речі). Крім права приватної власності, до складу спадщини можуть належати й інші права померлого громадянина, а саме:

1. право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії,
аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були отримані ним за життя;

2. право на одержання страхових виплат, якщо в договорі
страхування не був визначений вигодонабувач;

3. право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцю в
договірних відносинах;

4. право на стягнення неустойки та на відшкодування мораль­ної шкоди, які були присуджені спадкодавцю за життя, та ін.

До спадкоємців переходять не лише права, а й обов’язки померлого: відшкодувати шкоду, яка була завдана спадкодавцем іншій особі; відшкодувати моральну шкоду, яка була присуджена за життя спадкодавця; повернути борги тощо.

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.

Ознаки заповіту:

1. односторонній правочин; він вважається дійсним
після того, як заповідач у встановленому порядку і в належній
формі виявить свою волю. Про складення заповіту заповідач
може сповістити своїх спадкоємців чи інших заінтересованих
осіб, а може і не знайомити їх із своєю останньою волею, це
ніяк не впливає на дійсність заповіту;

2. особливістю заповіту є те, що цей правочин тісно пов’язаний з особою заповідача, що виключає його складання за допомогою представника;

3. заповідач може наділити своїх спадкоємців лише тими правами та обов’язками, які йому належать або будуть належати
на день смерті, оскільки в іншому випадку його волю виконати
неможливо;

4. оскільки заповіт становить собою розпорядження заповідача на випадок смерті, то правові наслідки настануть лише за неодмінної умови – смерті заповідача. Заінтересовані особи не
можуть оспорити заповіт, навіть якщо їм став відомий його
зміст, оскільки заповіт вступає в силу лише після смерті запо­відача.

5. заповіт не є умовним правочином. Та обставина, що він вступає в силу лише за наявності певного складу юри­дичних фактів, є основним положенням такого правочину, а не додатковою обставиною, від якої він буде залежати. Умовою є певна обставина, яка може настати, а може і не настати. Смерть людини неминуча, невідомий лише момент смерті.

В заповіті зазначаються місце і час його укладення, він під­писується особисто заповідачем. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса заповіт може бути під­писаний іншим громадянином.

Підпризначення спадкоємця (субінституція) – це призна­чення заповідачем додаткового спадкоємця на той випадок, коли основний спадкоємець, який вказаний у заповіті, помре раніше заповідача, відмовиться від спадщини або не прийме її. Для закликання до спадщини підпризначеного спадкоємця необ­хідна наявність двох умов:

1. підпризначений спадкоємець повинен пережити момент відкриття спадщини;

2. підпризначений спадкоємець повинен пережити момент, коли від спадкування «відпаде» основний спадкоємець за за­повітом.

Якщо призначений в заповіті основний спадкоємець помре після відкриття спадщини і не залишить спадкоємців ні за заповітом, ні за законом, то підпризначений в цьому випадку спадкоємець до спадщини не закликається, і спадщина вважа­ється відумерлою, тобто переходить у власність територіальної громади відповідно до ст. 1277 ЦК.

Секрет­ний заповіт – це заповіт, із змістом якого не має права ознайомитися навіть нотаріус. Особа, яка склала секретний заповіт, заклеює конверт і ставить свій підпис на ньому. Та­кий заповіт в присутності двох свідків кладуть в конверт і опечатують.

Після відкриття спадщини нотаріус призначає день ого­лошення заповіту і повідомляє про це членів сім’ї і родичів спадкодавця. В призначений день нотаріус в присутності за­інтересованих осіб і свідків відкриває конверт і оголошує зміст заповіту. Про оголошення заповіту складається протокол, в якому записується зміст заповіту. Протокол підписують но­таріус і свідки. Оригінал протоколу зберігається в нотаріальній конторі, а спадкоємцям видають нотаріально посвідчені копії.

Мета секретного заповіту – максимально забезпечити таєм­ницю заповіту.

Форма заповіту: письмова, нотаріальна. Нотаріальна форма заповіту є умовою його дійсності. У населених пунктах, де відсутні нотаріальні контори, заповіт можуть посвідчити службові особи відповідного органу самоврядування. За кордоном – відповідні консульські установи та дипломатичні представництва. До нотаріально посвідчених прирівнюються заповіти, які посвідчені певними посадовими особами (головними та черго­вими лікарями, директорами будинків для осіб похилого віку та інвалідів, капітанами суден, начальниками експедицій, коман­дирами військових частин, начальниками виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів).

При посвідчені заповіту посадовими особами обов’язкова участь двох свідків. Свідками не можуть бути спадкоємці, близькі родичі, особи, які не можуть підписати і прочитати заповіт.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
4. II. Поняття соціального процесу.
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
7. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
8. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
9. IV. ВИМОГИ ПРОФЕСIЇ ДО IНДИВIДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАХIВЦЯ
10. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
11. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
12. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності

Переглядів: 1236