Час та місце відкриття спадщини

Суб’єкти спадкових відносин. Усунення від права на спадкування

Суб’єктами спадкових правовідносин є спадкодавець та спадкоємець.

Спадкодавець – це фізична особа, майно якої після її смерті переходить у спадщину до іншої особи чи до інших осіб. Спадкодавцем може бути лише фізична особа незалежно від віку, статі, стану здоров’я тощо.

Спадкоємець – це особа, яка у разі смерті тієї чи іншої фізичної особи набуває права одержати його спадкове майно, тобто має право на спадкування. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути також юридичні особи, держава та інші учасники цивільних відносин.

Усунення від права спадкування. Керуючись нормами загальнолюдської моралі, законодавець визначає коло осіб, які усуваються від отримання спадщини, незважаючи на їх родинні чи сімейні зв’язки з померлим, а в певних випадках – незважаючи і на раніше висловлену в заповіті волю спадкодавця.

Нe мають права стати спадкоємцями:

1. ні за законом, ні за заповітом – особи, які умисно позбавили життя спадкодавця або когось із спадкоємців або вчинили замах на їх життя (якщо після вчинення замаху на життя
спадкодавець, незважаючи на цю обставину, склав заповіт на
користь такої особи, вона спадкує на загальних підставах);

2. за законом – батьки після дітей, стосовно яких вони
позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах
на момент відкриття спадщини;

3. за законом – батьки і повнолітні діти, які злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов’язків щодо утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку;

4. ні за законом, ні за заповітом – особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню
їхньої частки у спадщині;

5. за законом – особи, шлюб між якими є недійсним або в судовому порядку визнано недійсним. Суд може визнати право на спадкування частки майна, яке було набуто померлим
подружжям під шлюбу, який визнано недійсним після його
смерті, якщо інше подружжя є добросовісним, тобто не знало і
не могло знати про перешкоди до укладання шлюбу.

Відкриття спадщини – це наявність певних юридичних фактів, з якими законодавець пов’язує виникнення права спадкування. Спадкові правовідносини виникають із смертю громадянина або з оголошенням його у встановленому порядку померлим.

З часом та місцем відкриття спадщини пов’язане встановлення таких істотних обставин, як:

1. визначення кола спадкоємців;

2. строк для прийняття спадщини чи відмови від спадщини;

3. склад спадкового майна;

4. строк для звернення кредиторів з претензіями;

5. закон, яким потрібно керуватися;

6. строк для видачі свідоцтва на спадщину.

За місцем відкриття спадщини вживаються заходи з охорони спадкового майна і видається свідоцтво про право на спадщину.

Часом відкриття спадщиниє день смерті спадкодавця, або день, коли за рішенням суду він оголошується померлим.

Особи, які померли в різний час, але вмежах однієї доби, називаються комморієнтами.

Місце відкриття спадщини – це останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то місце знаходження нерухомого майна або його основної частини, а за відсутності такого – місце знаходження рухомого майна. Місцем проживання малолітньої і неповнолітньої особи є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та система спадкового права України	\|	Спадкування за заповітом. Поняття та вимоги до заповіту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.