Безробіття: фракційне, структурне, циклічне

Безробіття — явище не тільки економічне, хоча виникає воно у сфері економіки. Це дуже важливий соціальний, психологічний та моральний феномен. Він безпосередньо пов’язаний з політикою держави, а в умовах глобалізації — з політикою міжнародних організацій.

Найпоширенішими формами безробіття є фрикційне, структурне та циклічне

Фрикційне безробіття виникає у зв’язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю найманих працівників відповідного кваліфікаційного рівня, бажаючих працювати за наймом за певного рівня заробітної плати та умов праці, з одного боку, та кількістю і якістю робочих місць — з іншого, потребує певного часу. Ця форма безробіття характеризується тим, що люди працездатного віку, маючи певні навики та кваліфікацію, активно шукають роботу, яка б відповідала їхнім вимогам. Для пошуку такої роботи їм необхідна інформація про вільні робочі місця, умови найму та час, необхідний для переїзду на нове місце чи просто на зміну місця роботи. Ця форма безробіття реалізується у праві на пошук привабливішої за змістом, умовами праці чи рівнем доходу роботи. Роботодавців така форма безробіття спонукає створювати належні умови для працюючих та забезпечувати відповідний рівень оплати трудових послуг.

Складовою фрикційного безробіття є безробіття очікувань, яке виникає, коли людина припиняє роботу за чинним трудовим договором заради більш високооплачуваної роботи, приступити до виконання якої можна тільки з часом. Період між звільненням з однієї роботи та влаштуванням на іншу є періодом безробіття для такої категорії найманих працівників. Другою складовою фрикційного безробіття є спекулятивне безробіття, яке виникає у зв’язку з тимчасовим зниженням реальної заробітної плати. За такої ситуації деякі працівники зменшують пропозицію робочого часу, очікуючи вищих ставок заробітної плати у майбутньому. Це явище розглядають як тимчасовий перерозподіл робочого часу у відповідь на тимчасове зниження реальної заробітної плати.

Головною ознакою фрикційного безробіття є незначна його тривалість. Динамізм ринку праці дає змогу людям, які залишили попереднє місце роботи, порівняно швидко знайти більш прийнятне для себе робоче місце.

Структурне безробіття пов’язане зі змінами, які відбуваються у структурі попиту і відповідно вимагають зрушень у структурі виробництва. Відповідно до зрушень, що відбуваються у виробництві, роботодавці вимагають змін у кваліфікації, навиках та знаннях найманих працівників. Суперечність (невідповідність) між якісно-кваліфікаційною структурою працівників та новими вимогами ринку, що потребує нових товарів для задоволення змін у сукупному попиті, виявляється у закритті та банкрутстві деяких підприємств, які виробляли ту продукцію, від якої відмовляється ринок, у депресивній ситуації одних галузей і видів виробництв та стрімкому розвитку інших. За цієї ситуації виникає реальна можливість втратити роботу працівникам, котрі не можуть (за віком, станом здоров’я, сімейними чи якимись іншими обставинами), або не хочуть (знову вчитись, проходити тестування тощо) змінювати свою спеціальність. Такі працівники втрачають роботу надовго, а дехто і зовсім втрачає надію працевлаштуватись. Різновидом структурного безробіття є конверсійне безробіття. Воно зумовлене закінченням військових дій, переорієнтацією з військової на цивільні галузі. Суттєві зміни структури економіки призводять до витіснення та відмирання цілих галузей. Стають непотрібними багато професій. І це явище, безумовно, має двобічну дію: з одного боку — це прогресивне явище, бо структура виробництва приводиться у відповідність до нової структури потреб, створюються умови для інноваційних технологій та форм організації виробництва. З іншого боку — це явище породжує соціальні проблеми, психологічно травмує багатьох людей, призводить до погіршення життєвого рівня тих, хто втратив роботу внаслідок структурних змін і тривалий час не може знайти собі нову роботу. На відміну від фрикційного безробіття, структурне безробіття значно триваліше, вимагає підвищення кваліфікації або перекваліфікації, мобільності. Структурне безробіття, зрештою, призводить до якісних змін у кваліфікаційно-професійній структурі сукупного працівника, потребує багато часу для перепідготовки та переміщення великої кількості працівників, вимагає значних витрат на працевлаштування вивільнених працівників.

Структурному безробіттю чинять жорсткий опір профспілки. Вони вимагають збереження робочих місць, пролонгування терміну дії трудових договорів і т. ін., чим посилюють інерційність ринку праці, але не вирішують проблему, а заганяють її в глухий кут. Без структурного безробіття не відбувалося б якісних змін у виробництві, не утворювались би нові види та галузі виробництва, суспільство не могло б задовольнити свої нові, більш розвинені потреби тощо. Але ці процеси є досить болісними для багатьох людей, що потерпіли від структурного безробіття і вимагають соціального захисту з боку держави.

Циклічне безробіття породжується кон’юнктурними коливаннями економіки і виникає в період падіння виробництва або депресії. У цей період суттєво зменшуються сукупні витрати, знижується сукупний попит і зростає чисельність вивільнених у результаті погіршення економічної кон’юнктури найманих працівників. Циклічне безробіття ще називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту. У фазі депресії чисельність безробітних зростає, а у фазі піднесення — зменшується.

Як правило, циклічне безробіття менш тривале, ніж структурне, але триваліше, ніж фрикційне. Воно теж вимагає соціального захисту. Крім того, держава може впливати на обмеження його згубної дії шляхом стабілізаційної антициклічної політики.

4. Теорії безробіття: класична, кейнсіанька, природного безробіття Мілтона – Фрідмена, закон Оукена;

Класична теорія зайнятості, з якою пов'язують імена Д. Рікардо, Дж. Мілля, А. Маршалла та інших економістів в основному XIX століття, будується на переконанні в тому, що ринок володіє достатніми можливостями для ефективної координації всіх процесів, що відбуваються в області зайнятості, у забезпеченні повного використання ресурсів праці, які є в суспільстві. На думку класиків, причина безробіття в дуже високій зара-бітної плати, що породжує надлишок пропозиції праці. Це результат певних вимог самих найманих працівників. Вільна гра ринкових сил - попиту, пропозиції, заробітної плати - забезпечить необхідну координацію в сфері зайнятості. Якщо існує надлишкова пропозиція праці, то зниження заробітної плати повинно зменшити його, але, в той же час, підняти попит на працю. Якщо ж заробітна плата в цій ситуації не знижується, цьому перешкоджають самі працівники, їх профспілки, то тим самим вони "добровільно" погоджуються на існування будь-то кількості безробітних. З світогляду Рікардо випливає його оптимістичний погляд на катастрофи робітничого класу; все це, на його думку - дрібниці, які самі собою усунуться з повним здійсненням свободи праці і капіталу.

Кейнсіанська теорія зайнятості сформувалася в основному в 30-х роках XX століття. Вона пов'язується з ім'ям англійського економіста Дж. М. Кейнса, найбільш видатного дослідника в галузі макроекономіки. У 1936 р. у своїй роботі "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" він запропонував принципово нове пояснення безробіття.

Класики не бачили в безробітті серйозної проблеми. Однак реально відбуваються події все менше відповідали класичним постулатам. Масовий вибух безробіття стався на початку 30-х років в період так званої "Великої депресії". У цей час рівень безробіття в США досяг 25%. Стало ясно, що одними класичними рецептами з проблемою не впоратися. Кейнс погоджувався з тим, що зниження заробітної плати може призвести до підвищення зайнятості. Але одночасно вказував на те, що: 1) на практиці в силу відомих обставин важко знизити заробітну плату; 2) навіть якщо вдасться знизити заробітну плату, то при цьому відбудеться зниження попиту на споживчі товари, що негативно вплине на виробництво і зайнятість.

Кейнс відкинув положення про здатність ринку забезпечити повну зайнятість, прийшов до висновку про неефективність політики невтручання держави

Дж. - М. Кейнс писав: "Хронічна тенденція до неповної зайнятості, характерна для сучасного суспільства, має свої коріння в недоспоживанні ...".

Недоспоживання виражається в тому, що в міру підвищення доходів у споживача в нього в силу психологічних факторів "схильність до заощадження" перевищує "спонукання до інвестицій", що тягне за собою спад виробництва і безробіття.

Таким чином, кейнсіанці, показавши неминучість кризи саморегулюючої економіки, указували на необхідність державного економічного впливу для досягнення повної зайнятості.

Перш за все, варто підвищити ефективний попит, знижуючи позичковий відсоток і збільшуючи інвестиції. Неокейнсианьці вводять поняття "мультиплікатор зайнятості", який розглядається як приріст усієї зайнятості стосовно первинної зайнятості в галузях, сильно взаємозалежних один з одним, в які зроблені інвестиції.

Фрикційне та структурне безробіття утворює те, що засновник монетаризму Мілтон Фрідмен назвав природним безробіттям. Сам термін невдалий, бо складається враження, що це безробіття зумовлене силами природи, тоді як його причини - соціально-економічні. Деякі економісти пропонують назвати його неінфляційним рівнем безробіття. Таке безробіття, на думку неокласиків, не можна усунути жодними засобами. До того ж, воно відіграє в економіці позитивну роль, бо, по-перше, є резервом готової робочої сили у випадку зростання попиту на неї, а по-друге, слугує стимулом підтримання трудової дисципліни і фактором стримування підвищення заробітної плати.

З природним безробіттям пов'язана повна зайнятість. Якщо безробіття обмежується його природним рівнем, то в економіці забезпечується повна зайнятість. При перевищенні цього рівня зайнятість стає неповною, виникає безробіття, що називається циклічним. Це безробіття, зумовлене спадом в економічному циклі, коли зайнятість у зв'язку з цим зменшується. Реальний обсяг національного продукту, що виробляється при повній зайнятості, називається виробничим потенціалом економіки, або потенційним обсягом виробництва.

Американський вчений А.Оукен відобразив співвідношення між відставанням обсягу сукупного продукту і рівнем безробіття математично, що дістало назву закону Оукена. За цим законом існує негативний ефект зміни обсягу національного продукту у зв'язку із зростанням рівня безробіття: за кожного значення цього рівня на 1 % темп зростання реального ВНП зменшується більш як на 2 %. Оскільки природне безробіття неминуче і має постійний характер, розраховують відставання обсягу національного продукту із врахуванням лише надлишкового безробіття, тобто коли фактичний рівень безробіття перевищую природний.

Суть його закону полягає в тому, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то реальний обсяг ВВП відстає на 2,5%. Це співвідношення називають законом Оукена. Наприклад, якщо фактичний рівень безробіття в якійсь країні становить 18,3%, що більше природного рівня на 10,5%, а обсяг ВВП становить 65 000 млн. дол., то відставання реального обсягу ВВП від обсягу за умов повної зайнятості становить 17 062,5 млн дол. (10,5 o 2,5 = 26,25%; 65 000 o 26,25/100 = 17062,5 млн. дол.). Тобто якщо б економіка створила робочі місця для усього працездатного населення країни, то обсяг виробництва товарів та послуг був би більше на 17 062,5 млн дол.

Закон Оукена можна зобразити за допомогою формули

де — коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безро¬біття;

— фактичний рівень безробіття;

— природний рівень безробіття;

— потенційний обсяг національного виробництва в умовах повної зайнятості;

Y— фактичний обсяг національного виробництва;

— рівень циклічного (кон’юнктурного) безробіття;

— кон’юнктурний розрив між потенційним і фактичним обсягами національного виробництва.

Можна підвести підсумки, що такий феномен як інфляція спричинена такою ситуацією в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси до сукупної ціни товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги.

Небезпека цього явища полягає в тому, що інфляція, спотворюючи економіку, провокує виникнення інтересів інфляційної зацікавленості. До проявів цього можна віднести можливість переорієнтації податкової політики на вирішення фіскальних проблем за рахунок використання інфляційного процесу. Водночас інфляція супроводжується і так званим ефектом Олівера — Танзі, що полягає у знеціненні дійсної вартості оподаткування.

Стосовно безробіття – існую основні три види інфляції: структурне і фрикційне, яке умовно об’єднують у природне, тобто такий рівень, який не піддається впливу и він виникає природно та циклічне, яке вже вважається перевищенням рівня безробіття. Основна загроза підвищеного рівня безробіття полягає у не ефективному використанні наявних людських ресурсів, що призводить до недовиробництва валового продукту економіки, що в свою чергу гальмую розвиток економіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Методи наукового пізнання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.