• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА № 3 Конституційний Суд України.

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Кафедра кримінального процесу

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ внутрішніх справ

Начальник

кафедри кримінального процесу

полковник міліції

Удалова Л.Д.

2012 року

З навчальної дисципліни:“Судові та правоохоронні органи України”

Категорія слухачів: курсанти (студенти) навчально-наукових інститутів та факультетів НАВС

Навчальна мета: ознайомити курсантів (студентів) зі структурою та повноваженнями, завданнями Конституційного Суду України.

Виховна мета:сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних, та інших якостей особистості, вихованню колективу.

Розвивальна мета: удосконалювати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність курсантів (студентів), прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, комп’ютер.

Наочні засоби: малюнки та схеми, мультимедійні презентації.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: юридична деонтологія,конституційне право, теорія держави та права, історія вчень про державу та право, теорія держави та права, соціологія, міжнародне право.

Забезпечувані дисципліни: адміністративний процес, кримінальний процесс, цивільний процес, господарський процес, адміністративна діяльність, оперативно-розшукова діяльність.

План лекції (навчальні питання):

1. Порядок утворення та повноваження Конституційного Суду.

2. Організація та діяльність Конституційного Суду.

3. Правовий статус судді Конституційного Суду.

4. Особливості конституційного провадження.

Література:

1. Конституція України: Текст основного Закону з офіц. тлумаченнями Конституційного Суду України. Огляд і коментарі В.Ф. Погорілка та В.Л.Федоренка. – К.: Наукова Думка, 2006. – 212 с.

2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С.18-24.

3. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права від 16 грудня 1966 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С. 36-62.

4. Європейська конвенція з прав людини (Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 12-17.

5. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

6. Про концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 12 серпня.

7. Волвенко П.В. Діяльність Конституційного суду України щодо тлумачення Конституції України: теоретичний аспект: Дис. ... канд. юрид.наук (12.00.01) // НАВСУ.-Київ: – 2006 р. – 225 с.

8. Кадикало О.І. Офіційне тлумачення норм Конституції і законів Конституційними Судами (на прикладі України та країн СНД) :Дис. ... канд.юрид. наук (12.00.02) // КНУВС. – Київ: – 2010 р. – 197 с.

9. Корейба І.В. (Корейба Ігор Вячеславович) Конституційний Суд України в системі органів правової охорони Конституції України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.02) / НАВС. – Київ, 2011. – 20 с.

10. Корейба І.В. Конституційний Суд України в системі органів правової охорони Конституції України :Дис. ... канд. юрид. наук (12.00.02) // Київський нац. ун-т ім.Т.Шевченка. – Київ, 2011 р. – 236 с.

11. Ксендзюк В.Б. (Ксендзюк, Вікторія Борисівна) Поняття, ознаки та класифікація актів Конституційного суду України/ В.Б. Ксендзюк// Науковий вісник НАВС. – К., 2012. – Вип.1(80). – С.66-72.

12. Селіванов А.О. (Селіванов Анатолій Олександрович) Конституційні проблеми в сучасній теорії права: Доктрина стабільності та охорони Конституції України в контексті її модернізації та ефективного конституційного правосуддя. – Київ: Логос, 2012. – 151 с.

13. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України. – 2007. – № 1.– С.8-13.

14. Скомороха В. Окремі питання поділу влади і юрисдикція Конституційного Суду України // Право України. – 2008. – № 5.– С.8-17.

15. Скрипнюк О. Правові акти Конституційного Суду України як джерела сучасного конституційного права України / О. Скрипнюк // Право України. – 2012. – № 3- 4. – С. 404-410.

16. Тихий В.Правова природа Конституційного Суду України, його повноваження, рішення та висновки / В. Тихий // Право України. – 2012. – № 1-2. – С. 97-110.

17. Ткачук А.П. Конституційний Суд у механізмі захисту основних прав і свобод людини: модельний підхід: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.02) / Ін-т ВР України. – Київ, 2012. – 18 с.

18. Рішення у справі за конституційним поданням Вищого господарського суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) від 13 березня 2010 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 2. – С. 82.

19. Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 9 вересня 2010 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 5. – С. 25.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ:

1. Порядок утворення та повноваження Конституційного Суду.

2. Організація та діяльність Конституційного Суду.

3. Правовий статус судді Конституційного Суду.

4. Особливості конституційного провадження.

Конституційний Суд України. Загальна характеристика правового статусу Конституційного Суду України

Під судовою системою прийнято розуміти сукупність усіх судів, які побудовані відповідно до їх компетенції, поставлених перед ними завдань і мети.

Відповідно до ч. 1ст. З Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 р. судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, а Консти­туційний Суд України є єдиним органом конституційної юрис­дикції в Україні.

Будь-які інші державні та недержавні утворення, у тому числі й ті, у назві яких є слово «суд» (третейські суди, Міжнародний ко­мерційний арбітраж), не належать до судової системи та органів судової влади, які мають повноваження правосуддя.

Тож, судова система України складається з двох підсистем. До однієї з них входить Конституційний Суд України як суд консти­туційної юрисдикції. До другої — суди загальної юрисдикції на чолі з Верховним Судом України.

Це свідчить про те, що Конституційний Суд України посідає особливе місце в судовій системі України. Він не здійснює судово­го контролю за жодним судовим органом, не переглядає судових рішень, йому безпосередньо не підпорядковуються жодні суди, хо­ча його рішення мають суттєве значення для всіх судів держави і у такий спосіб впливають на судову практику

Можна виділити такі риси Конституційного Суду України, не притаманні судам загальної юрисдикції. По-перше, він не перебуває на чолі системи судових органів, оскільки конституційних судів більш низького рівня не існує. По-друге, в Конституції України йому присвячений окремий розділ (XII). По-третє, конституційне провадження ініціюється спеціально визначеними законом суб'єк­тами. По-четверте, компетенція Конституційного Суду України по­ширюється на нормативні акти вищих органів державної влади, включно з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та Президентом. По-п'яте, характер питань, що розглядаються Кон­ституційним Судом України, не збігається з компетенцією судів загальної юрисдикції. По-шосте, рішення Конституційного Суду України є остаточними і не можуть бути оскаржені.

Передвісником конституційного судочинства було створення Комітету конституційного нагляду в СРСР. Комітет був утворе­ний З'їздом народних депутатів СРСР та діяв на підставі Закону «Про конституційний нагляд в СРСР» від 3 грудня 1989 р. Цей за­кон визначав, що в республіках, які входять до складу СРСР (нині колишнього), повинні бути також утворені органи конституційно­го нагляду, але на основі республіканського законодавства.

Перший в історії радянського права орган контролю за конституційністю законів та нормативних актів за своїм статусом та функціями істотно відрізнявся від конституційних судів, що діють у багатьох державах світу. Комітет конституційного нагляду СРСР обирався З'їздом народних депутатів на 10 років, кожні п'ять років його склад повинен був оновлюватися наполовину. Він не мав права визнавати антиконституційні закони нечинними і як експертний, консультативний орган при парламенті повинен був надсилати свої висновки з приводу проектів нормативних актів, а також чинних законів, що прийняті З'їздом народних депутатів СРСР, та законів союзних республік на розгляд З'їзду народних депутатів СРСР, який міг затвердити або відхилити висновок комітету. Самостійною юрисдикцією Комітет володів тільки щодо підзаконних нормативних актів, що порушували права і свободи людини, закріплені в Конституції СРСР, та визнаних СРСР міжнародних документах. Висновок Комітету про неконсти­туційність таких актів призводив до втрати ними юридичної сили. Таким чином, Комітет функціонував не як орган судової влади, а як особлива структура в системі законодавчої влади.

Однак діяльність Комітету, який розділив долю СРСР та при­пинив своє існування в грудні 1991 р., відіграла свою роль у фор­муванні уявлень про реальну дію Конституції та конституційної законності. За його допомогою запроваджувались: ідея перевірки конституційності законів, примат міжнародно-правових норм у сфері прав людини над внутрішньодержавним законодавством; принцип, згідно з яким досягнутий у законодавстві рівень гарантій цих прав у демократичному суспільстві не повинен знижуватись; уявлення про недопустимість у відкритому суспільстві таємної нормотворчості та закритих нормативних актів, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Ці принципові положення були втілені згодом у Конституції України 1996 р. та Законі України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовт­ня 1996 р.

Діяльність Конституційного Суду України є гарантією пози­тивної конституційної практики, конституційного правопорядку в державі. Конституційний Суд України є органом, для якого харак­терні не тільки судові функції, він має подвійну природу, виступа­ючи і судовим органом, і таким органом державної влади, який займає в ієрархії влади один щабель з Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.

Як більшість органів державної влади та держава в цілому, Кон­ституційний Суд України здійснює систему функцій, які слід розрізняти за низкою ознак.

Відповідно до системи повноважень Конституційного Суду України, визначених Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України», він здійснює низку функцій, які умовно можна сформулювати таким чином:

1) функція вирішення питань щодо конституційності законів та інших правових актів;

2) функція надання висновків щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних до­говорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання зго­ди на їх обов'язковість (ратифікацію);

3) функція надання висновків щодо додержання консти­туційності процедури імпічменту Президента України;

4) функція офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Відповідно до існуючих сфер діяльності Конституційного Суду України та характеру справ, які він розглядає, розрізняють внутрішні та зовнішні об'єктні функції Конституційного Суду України. До внутрішніх належать: політична (розгляд справ з пи­тань виборів, референдумів, політичних партій, органів державної влади, місцевого самоврядування); економічна, соціальна, куль­турна (розгляд питань конституційності законів у цих сферах, тлумачення законів щодо власності, приватизації, житлово-кому­нального господарства, медичних послуг, сім'ї та молоді). До зовнішніх об'єктних функцій можна віднести зовнішньополітич­ну, зовнішньоекономічну, зовнішньогуманітарну та оборонну, які стосуються справ про відповідні міжнародні договори.

Функції, що належать до першої групи, розрізняють за способа­ми і засобами діяльності Конституційного Суду України:

1) функція конституційного правосуддя (вирішення питання про конституційність законів та інших правових актів);

2) функція конституційного контролю (вирішення питання про конституційність договорів та розслідування у справах про імпічмент);

3) функція охорони Конституції (гарантування дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина);

4) представницька функція (приведення Президента України до присяги, представництво конституційної юрисдикції);

5) функція негативної правотворчості (визнання неконсти­туційними законів та інших правових актів повністю або в окремій частині).

Дослідники виділяють також арбітражну функцію (забезпечен­ня поділу державної влади), інформаційну функцію (поширення інформації про Конституцію України, про діяльність Консти­туційного Суду України), управлінську функцію, функцію науко­вих досліджень, функцію зв'язків з органами державної влади.

Порядок формування і структура Конституційного Суду України

Відповідно до Конституції Конституційний Суд України скла­дається з вісімнадцяти суддів (ч. 1 ст. 148). Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Порядок призначення суддів визначений Законом України «Про Конституційний Суд України».

Згідно з цим законом призначеною на посаду судді Консти­туційного Суду України вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента України. Рішенням Конституційного Суду України від 7 липня 2009 р. № 17-рп/2009 визнано неконсти­туційними положення ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Консти­туційний Суд України» про те, що Президент України проводить консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України, а також ч. 2 ст. 6 цього Закону у частині вимоги скріплен­ня Указу Президента України підписами Прем'єр-міністра Украї­ни та Міністра юстиції України.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Президентом України, Президент України у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням через подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також не менше однієї чверті народних депутатів України від консти­туційного складу Верховної Ради України. При цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються.

Призначеними на посади суддів Конституційного Суду Украї­ни вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але понад половину голосів депутатів від кон­ституційного складу Верховної Ради України. За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Кон­ституційного Суду України.

У разі припинення повноважень судді, який призначався Вер­ховною Радою України, парламент у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визна­чає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від кількості обраних делегатів з'їзду суддів України. За результатами голосування головуючим і секре­тарем з'їзду підписується рішення з'їзду суддів України про при­значення суддів Конституційного Суду України.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався з'їздом суддів України, з'їзд у тримісячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Згідно з ч. 5 ст. 148 Конституції України Голова Конституційно­го Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу його суддів шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк. Го­лова Конституційного Суду України очолює Конституційний Суд України та організовує його діяльність. Він має двох заступників, які обираються за пропозицією Голови лише на один трирічний строк таємним голосуванням через подання бюлетенів у тому са­мому порядку, в якому відбуваються й вибори Голови Консти­туційного Суду України.

У складі Конституційного Суду України утворюються колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у спра­вах за конституційними поданнями та колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційни­ми зверненнями.

Секретар Колегії суддів призначається з числа суддів, які вхо­дять до складу Колегії, та очолює її.

Конституційний Суд України може утворювати на своїх пле­нарних засіданнях тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, пов'язаних з конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галузях права.

На засіданнях Конституційного Суду України розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом України, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду України по­кладено на Секретаріат Конституційного Суду України на чолі з керівником Секретаріату.

Суддя Конституційного Суду України має наукового консуль­танта та помічника, які є державними службовцями. Науковий консультант і помічник виконують доручення судді Консти­туційного Суду України зі справ конституційного провадження.

Конституційний Суд України на своєму засіданні утворює з числа суддів Конституційного Суду України постійні комісії, що є його допоміжними робочими органами з питань організації внутрішньої діяльності.

Матеріали діяльності Конституційного Суду України зберіга­ються в Архіві Конституційного Суду України.

Для забезпечення Конституційного Суду України нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою утворюється бібліотека Конституційного Суду України. Друкова­ним органом Конституційного Суду України є «Вісник Консти­туційного Суду України».

Регламент Конституційного Суду України (§ 73) передбачає створення Науково-консультативної ради при Конституційному Суді України. Однак її до цього часу не створено.

Статус судді Конституційного Суду України

Статус судді Конституційного Суду України визначається Кон­ституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України» та Законом України «Про статус суддів». Судді Консти­туційного Суду України мають фактично однаковий правовий статус із суддями судів загальної юрисдикції з окремими особли­востями, зумовленими специфікою конституційної юрисдикції.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше десяти років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Судді цього суду, так само як й інші судді, не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький ман­дат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Суддя Конституційного Суду складає присягу судді на засіданні Верховної Ради України, яке відбувається за участі Пре­зидента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України або осіб, які виконують їх повноваження.

Повноваження судді Конституційного Суду України та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені при вве­денні воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Суддя Конституційного Суду України здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду колегією суддів, Консти­туційним Судом України, бере участь у розгляді справ. Окрім того, він має право витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України, Генерального про­курора України, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм влас­ності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду колегією суддів Конституційно­го Суду України.

Суддя Конституційного Суду України має право публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження у Конституційному Суді України, лише щодо тих справ, у яких цим судом прийнято рішення чи надано висновок.

Усі судді Конституційного Суду України є рівноправними під час розгляду справ на засіданні Колегії суддів, на засіданні та на пленарному засіданні Конституційного Суду України.

Судді Конституційного Суду України беруть участь у розгляді справи безпосередньо, тому лише з поважних причин вони можуть бути відсутніми на пленарному засіданні Конституційного Суду України.

Голова Конституційного Суду України очолює цей судовий ор­ган та організовує його діяльність.

Заступники Голови Конституційного Суду України виконують за дорученням Голови Суду окремі його повноваження. У разі відсутності Голови Конституційного Суду України або неможли­вості здійснення ним своїх повноважень його обов'язки виконує заступник, який є найстаршим за віком.

Повноваження судді Конституційного Суду України припиня­ються у разі:

1) закінчення строку призначення;

2) досягнення суддею 65-річного віку;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здо­ров'я;

4) порушення суддею вимог, передбачених ч. 2 ст. 16 Закону «Про Конституційний Суд України»;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України у випадках, передбачених пунктами 1-3, 6-9, прий­мається на засіданні Конституційного Суду України, а у випадках, передбачених пунктами 4 і 5, — Верховною Радою України.

Повноваження судді припиняються також у разі його смерті.

Голова Конституційного Суду України та його заступник звільняються з посади за їх заявами Конституційним Судом України.

Звільнення з посади Голови Суду, його заступника не позбавляє їх повноважень судді Конституційного Суду України.

Повноваження Конституційного Суду України

Згідно з Конституцією України до повноважень Консти­туційного Суду України належать:

1) вирішення питання про відповідність Конституції України
( конституційність):

- законів та інших правових актів Верховної Ради України;

- актів Президента України;

- актів Кабінету Міністрів України;

- правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 1 ч. 1 ст. 150);

2) надання висновку про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість (ч. 1 ст. 151);

3) перевірка справи про усунення Президента України з посади у порядку імпічменту і надання висновку щодо додержання кон­ституційної процедури її розслідування і розгляду (ч. 6 ст. 111, ч. 2 ст. 151);

4) офіційне тлумачення Конституції України та законів
України (п. 2 ч. 1 ст. 150).

Законом України від 19 березня 2009 р. повноваження Консти­туційного Суду України були доповнені ще двома пунктами — на­дання висновку про відповідність вимогам статей 157 і 158 Кон­ституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України, а також про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України. Проте й вказані доповнення до ст. 13 Закону України «Про Консти­туційний Суд України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, незважаючи на те, що вони прямо виплива­ють з її норм (п. 28 ч. 1 ст. 85, ст. 159).

Перевірці відповідності Конституції України (конституційності) підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набрали чинності, тобто оцінка законів та інших правових актів здійс­нюється Конституційним Судом України тільки в порядку на­ступного конституційного судового контролю.

Відповідно до змісту статей 150 і 152 Конституції України об'єктом конституційного контролю можуть бути тільки закони та інші правові акти, які не втратили чинності.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Ці, а також інші питання віднесені до компе­тенції судів загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповід­ність Конституції (конституційність) правових актів у вигляді як абстрактного, так і конкретного конституційного контролю. Абст­рактний контроль не пов'язаний із застосуванням правового акта, а конкретний контроль, навпаки, здійснюється у зв'язку з конкрет­ними випадками застосування правового акта чи з конкретною діяльністю органів держави і посадових осіб.

Об'єктом офіційного тлумачення Конституційним Судом України є чинні Конституція та закони України, прийняті як до, так і після набуття чинності Конституцією України. Закони, що не набули чинності, та закони, які втратили силу, офіційному тлума­ченню Конституційним Судом України не підлягають.

Офіційному тлумаченню підлягають закони, які відповідають Конституції України. Тому процедурі тлумачення передує з'ясу­вання питань їх відповідності Конституції (конституційності). Якщо виявиться, що закон не відповідає Конституції України, су­перечить їй, він визнається неконституційним з усіма наслідками, що з цього випливають.

Форми звернення до Конституційного Суду України та акти Конституційного Суду України

Конституційний Суд України здійснює конституційне право­суддя (конституційну юрисдикцію) за конституційними подання­ми і конституційними зверненнями певних суб'єктів.

Конституційне подання або конституційне звернення є приво­дом для розгляду справи у Конституційному Суді України, тобто зобов'язує цей орган узяти її до розгляду.

Конституційне подання - це письмове клопотання до Кон­ституційного Суду України про визнання правового акта (його ок­ремих положень) неконституційним, про визначення консти­туційності міжнародного договору або про необхідність офіційно­го тлумачення Конституції та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про надання висновку щодо додержання конституційної процедури розсліду­вання і розгляду справи про усунення Президента України з поса­ди в порядку імпічменту.

Суб'єктами права на конституційне подання з питань консти­туційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим є: Президент України; не менше сорока п'яти депутатів Вер­ховної Ради України (тобто десята частина загального складу, встановленого ч. 1 ст. 76 Конституції); Верховний Суд України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Підставою для конституційного подання про неконсти­туційність закону або іншого правового акта є наявність спору що­до його конституційності. Наявність підстави для розгляду справи зобов'язує Конституційний Суд України розглянути консти­туційне подання по суті в судовому засіданні і винести щодо нього мотивоване рішення.

Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою за­безпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Суб'єктами права на конституційне звернення є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Підставами для звернення до Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України у формах кон­ституційного подання і конституційного звернення є відповідно: практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтер­претації положень Конституції та законів України або наявність не­однозначного застосування положень Конституції чи законів суда­ми України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або при­звело до порушення його конституційних прав і свобод.

Практична необхідність офіційного тлумачення Конституції або законів України може бути зумовлена неясністю (двозначністю, неточністю) їх окремих положень, або неоднознач­ним застосуванням, або хоча й однозначним, але неправильним їх розумінням і застосуванням. Офіційне тлумачення Конституції або законів України покликане подолати ці обставини, зробити, зокрема, незрозумілі положення зрозумілими.

Підстава для розгляду в Конституційному Суді України відсут­ня, якщо суб'єкт права на конституційне звернення звертається до цього суду не у зв'язку з порушенням (можливістю порушення) його конституційних прав і свобод, а на захист певних положень Конституції або законів України.

Відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України за конституційним поданням чи конституційним звер­ненням ухвалюється колегією суддів або Конституційним Судом України на його засіданні.

Справа, за якою відкрито конституційне провадження, розгля­дається в Конституційному Суді України на пленарному засіданні у порядку та в строк, що встановлені Законом України «Про Кон­ституційний Суд України».

У разі прийняття колегією суддів ухвали про відкриття прова­дження у справі вона вноситься Головою Конституційного Суду України на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України за результатами розгляду на пле­нарних засіданнях справ щодо конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України приймає рішення, а у справах з інших питань — дає висновки.

Рішення приймаються, а висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів.

Пропозиції суддів до проекту рішення чи висновку голосують-ся у порядку надходження, при цьому судді не мають права утри­муватися від голосування.

Рішення і висновки Конституційного Суду мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття та які голосували проти, й оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню.

Підписання суддею рішення, висновку Конституційного Суду України є обов'язковим.

Рішення, висновок Конституційного Суду України підпи­сується усіма суддями не пізніше семи днів з дня прийняття рішення, надання висновку у справі і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Ці документи разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публіку­ються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання, їх невиконання спричиняє передбачену законом відповідальність. Рішення і висновки Кон­ституційного Суду України діють безпосередньо і не потребують підтвердження з боку будь-яких органів державної влади, посадо­вих та службових осіб.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «судова система».

2. Яка структура судової системи України?

3. Назвіть основні риси Конституційного Суду України як єди­ного органу конституційної юрисдикції в Україні.

4. Охарактеризуйте функції Конституційного Суду України

Читайте також:

1. А/. Верховна Рада України.
2. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
3. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
4. Б/. Президент України.
5. Банківська система України. Правовий статус Національного Банку України
6. Боротьба українських козаків проти турецько-татарської агресії. П.Сагайдачний - видатний військовий та політичний діяч України.
7. Бюджетна система України.
8. Бюджетне повноваження Державного казначейства України.
9. Бюджетне право і бюджетна система України.
10. Верхо­вною Радою України.
11. Виборча реформа 1905 року в Австрії, її значення для України.
12. Виборча система України.

Переглядів: 1746