Проблеми в процесі використання кредитних деривативів.

Разом з тим інвестори при використанні кредитних деривативів стикаються з рядом обмежень і проблем.

Як і раніше залишається багато недоробок в законодавчому регулюванні операцій з кредитними деривативами і процесу управління кредитним ризиком. Банкам дуже складно використовувати кредитні деривативи, наприклад для винесення частини капіталу, що підлягає нормативному регулюванню, за баланс. Нерідко, навіть продавши кредитний ризик по неблагополучних кредитах, вони не добиваються шуканої мети.

На деяких ринках до моменту висновку операції учасники можуть по-різному трактувати ключові поняття. Серед європейських країн тільки в Німеччині, Франції і Великобританії законодавці створили нормативну базу для операцій з кредитними деривативами.

Багато європейських банків і керівництво деяких національних регулюючих органів з обережністю відносяться до малознайомих і низьколіквидних інструментів. Майже всі маркет-мейкери РКД відзначають складність продажу цих фінансових продуктів невеликим банкам: співробітники казначейств таких банків дуже часто не мають уявлення про пропонований інструмент. Великі банки також проявляють консерватизм.

Доцільність проходження такої процедури в умовах низької ліквідності і розвитку ринкової активності навколо першокласних боргових зобов'язань, згідно думці банкірів, залишається під сумнівом. Тим більше що через малий попит з боку інвесторів кредити з іншими характеристиками, наприклад, видані середнім компаніям, що не пройшли лістингу і не володіючим кредитним рейтингом, або компаніям державного сектора, практично ніколи не виступають як базисний актив в кредитних деривативах. Саме такі кредити регіональні і місцеві банки бажають перш за все списати з своїх балансів для розчищання кредитних ліній і підвищення прибутковості.

Теоретично кредитні деривативи є ідеальним інструментом для регіональних банків. Їх кредитний ризик відрізняється відносною однорідністю і концентрацією в одному регіоні, а часом і в окремих галузях. Значно простіше об'єднати в одну групу кредити з схожими характеристиками і зразково однаковим рівнем ризику.

Разом з тим регіональні і місцеві банки, прагнучи обійти складнощі і обмеження, пов'язані з розміром банківського капіталу, вдаються до розподілу кредитних угод на невеликі по сумах договори, що істотно утрудняє використання похідних інструментів. Як показує практика, для того, щоб був зміст вдаватися до допомоги кредитних деривативів, об'єм операції повинен бути не менше 10 млн. дол.

Багато середніх банків не перестають стикатися з великими труднощами при продажі своїх ризиків у вигляді дефолтних свопів, забезпечених кредитних облігацій і інших кредитних інструментів. Головною причиною виникнення цих труднощів є не розмір капіталу банків і не менша популярність в порівнянні з більшими банками, а параметри узятого ними на себе ризику. Ризик повинен залучити відповідну групу інвесторів, охочих прийняти його на себе і здатних дати йому адекватну оцінку.

Однією з найбільших проблем для всіх учасників ринку без виключення є відсутність серйозних досліджень кредитоспроможності місцевих позичальників. Рішенням цієї проблеми може бути пошук нових можливостей привласнення кредитних рейтингів. Так, агентство Standard & Poor в 1999 р. створило спеціальну групу, яка повинна проводити рейтинговий аналіз деривативів і нових видів сек’юритизованих активів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відмінності кредитних деривативів від похідних фінансових інструментів.	\|	Переваги та недоліки кредитних деривативів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.