МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Концепція оцінки вартості грошей у часіКонцепція і методика оцінки вартості грошей у часі План 1. Концепція оцінки вартості грошей у часі 2. Нарощення вартості грошей ( компаундинг ) і дисконтування 3. Прості і складні ставки відсотка і методи їх нарахування 4. Ефективна річна ставка відсотка 5. Оцінка грошових потоків у часі 6. Розрахунки по ануїтету . 7. Концепція і методичний інструментарій урахування чинника інфляції
Сьогодні ми будемо говорити про одну з основних концепцій фінансового менеджменту, яка є не новою, має в своєму арсеналі значний методичний інструментарій і знання якої є необхідними фінменеджеру в умовах ринкової економіки . Фінансові обчислення з'явилися з виникненням капіталізму, але стали складатися в окрему галузь знань лише в XIX ст. У той час вони були відомі як «комерційні обчислення», чи «комерційна арифметика». Швидкий економічний ріст ряду країн наприкінці XIX ст. пов'язують у чималому ступені зі зразковою постановкою і підтримкою системи поширення комерційних знань. Зокрема, у Німеччині в ті роки існували 24 вищих комерційних училища, покликаних культивувати ці знання. Російські підприємці також оцінили перспективність нового напрямку. Країна, на три чверті безграмотна, з убогим бюджетом на народну освіту, протягом десятилітнього періоду (1896—1906) збагатилася більш ніж на 150 дорогих комерційних шкіл. Більшість з них було створено за рахунок приватної ініціативи, оскільки річний бюджет такої школи складав у середньому 50 тис. руб і лише 1,5% його була частка держави. Основу комерційних наук складала комерційна арифметика — наука, «застосування якої не тільки завжди супроводжує, але і здебільшого обумовлює кожну фінансову операцію». Що ж входило в курс комерційної арифметики? З позиції сьогоднішнього дня процедурна сторона нової науки здається нескладною — вона включала техніку процентних обчислень (простий і складний відсотки), техніку вексельних обчислень (дисконт і методи дисконтування), техніку обчислень відсотків по паперах і акціях, техніку обчислень по фінансових операціях (коротко- і довготермінові вклади і позички). Однак змістовна сторона комерційної арифметики не втратила актуальності й у наш час. У силу історично сформованого вибору в напрямку будівництва централізовано планованої соціалістичної економіки комерційна арифметика в Україні, зокрема на рівні підприємств, не одержала належного розвитку в післяреволюційний період. Напроти, у країнах з орієнтацією на ринкову економіку в міру становлення ринку капіталів комерційна арифметика трансформуватися в самостійний напрямок, відоме як «фінансове управління» чи «фінансовий менеджмент». Фінансовий менеджмент як наука має складну структуру. Складовою його частиною є фінансовий аналіз, що базується на даних бухгалтерського обліку і ймовірнісних оцінках майбутніх фактів господарського життя. Фінансовий менеджмент потребує постійного здійснення різноманітного роду фінансово-економічних розрахунків, пов'язаних із потоками коштів у різні періоди часу. Ключову роль у цих розрахунках грає оцінка вартості грошей у часі. Концепція вартості грошей у часі полягає в тому, що вартість грошей із часом змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, у якості якої звичайно виступає норма позичкового відсотка (або відсотка). Іншими словами, відповідно до цієї концепції та сама сума грошей у різні періоди часу має різну вартість; ця вартість у даний час завжди вища, ніж у будь-якому майбутньому періоді. Концепція вартості грошей у часі грає основну роль у практиці фінансових обчислень. Вона визначає необхідність врахування чинника часу в процесі здійснення будь-яких довгострокових фінансових операцій шляхом оцінки і порівняння вартості грошей на початку фінансування з вартістю грошей при їхньому поверненні у вигляді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань, основної суми боргу і т.д. Фінансові обчислення, що базуються на понятті тимчасової вартості грошей, є наріжним елементом фінансового менеджменту і використовуються в різних його розділах . Найбільш інтенсивно вони застосовуються для оцінки інвестиційних проектів, в операціях на ринку цінних паперів, у банківських операціях, в оцінці бізнесу й ін. Перехід до ринкової економіки супроводжується появою деяких видів діяльності, що мають для фінансового менеджера підприємства принципово новий характер. До їхнього числа відкоситься завдання ефективного вкладення коштів. В умовах централізованої планованої економіки на рівні звичайного підприємства такого завдання практично не існувало. Причин було декілька. Насамперед, ні юридичні, ні фізичні особи офіційно, як правило, не мали у своєму розпорядженні великих вільних коштів. Зокрема, грошові ресурси підприємства жорстко лімітувалися прямими чи непрямими методами. Так, готівка лімітувалися шляхом установлення Державним банком максимального залишку коштів, що міг знаходитися в касі на кінець робочого дня. Сума коштів на розрахунковому рахунку обмежувалася непрямими методами, головним чином, шляхом вилучення коштів в бюджет наприкінці звітного періоду, а також шляхом введення досить твердих нормативів власних оборотних коштів. Ще одна причина полягала в тому, що практично єдиний шлях використання вільних грошей був зв'язаний з розміщенням їх під відсотки в ощадному банку, гарантувала в цьому випадку не тільки схоронність коштів, але і їхній невеликий ріст. Ситуація різко змінилася в останні роки. Можна виділити, як мінімум, шість основних моментів. По-перше, було скасовано багато обмежень, зокрема, нормування оборотних коштів, що автоматично виключило один з основних регуляторів величини фінансових ресурсів на підприємстві. По-друге, кардинальним чином змінився порядок обчислення фінансових результатів і розподілу прибутку. З уведенням нових форм власності стало неможливим вилучення прибутку в бюджет вольовим методом , як це робилося відносно державних підприємств, завдяки чому в підприємств з’явилися вільні кошти . По-третє, як уже згадувалося вище , відбулася істотна „переоцінка ролі фінансових ресурсів”, тобто з'явилася необхідність грамотного управління ними причому в різних аспектах — по видах, по призначенню , у часі і т.д. По-четверте, з'явилися принципово нові види фінансових ресурсів, зокрема, зросла роль грошових еквівалентів, у керуванні якими часовий аспект має вирішальне значення. По-п'яте, відбулися принципові зміни у варіантах інвестиційної політики. Перехід до ринку відкриває нові можливості зростання капіталу: вкладення в комерційні банки, участь у різного роду ризикових підприємствах і проектах, придбання цінних паперів, нерухомості і т.п. Розміщуючи капітал в одному з обраних проектів, фінансовий менеджер планує не тільки згодом повернути вкладену суму, але й одержати бажаний економічний ефект. По-шосте, в умовах властивої перехідному періоду фінансової нестабільності, що виявляється в стійко високих темпах інфляції і зниженні обсягів виробництва , стало невигідним зберігати гроші навіть у державному банку. Багато підприємств на досвіді пізнали просту істину: в умовах інфляції грошові ресурси, як і будь-який інший вид активів, повинні обертатися і, по можливості, швидше. Таким чином, гроші здобувають ще одну характеристику, досі невідому широкому колу людей, але об'єктивно існуючу, а саме — часову цінність. Цей параметр можна розглядати в двох аспектах. Перший аспект зв'язаний tзi знеціненням готівки з часом. Уявімо, що підприємство має вільні кошти в розмірі 10 млн. грн., а інфляція, тобто знецінення грошей, складає 20% у рік. Це означає, що вже в наступному році, якщо зберігати гроші «у панчосі», вони зменшаться по своїй купівельній спроможності і складуть у цінах поточного дня лише 8 млн. грн . Другий аспект зв'язаний з обертанням капіталу (коштів). Для розуміння суті справи розглянемо найпростіший приклад. Приклад Підприємство має можливість брати участь у діловій операції, що принесе доход у розмірі 100 тис. грн. після закінчення двох років. Пропонується вибрати варіант одержання доходів: або по 50 тис. грн. після закінчення кожного року, або одноразове одержання всієї суми наприкінці дворічного періоду. Навіть на життєвому рівні очевидно, що другий варіант одержання доходів явно невигідний у порівнянні з першим. Це відбувається тому, що сума, отримана наприкінці першого року, може бути знову пущена в оборот і, таким чином, може принести додаткові доходи. На перший погляд, такий висновок очевидний і не вимагає якихось спеціальних знань, однак проблема вибору моментально ускладниться, якщо , змінити умову задачі; наприклад, доходи такі: у перший рік — 40 тис. грн., а другий —50 тис. грн. У цьому випадку вже не очевидно, який варіант кращий. Наведений приклад можна ускладнювати і далі, уводячи додаткові, умови: інфляція, величини доходів, виплачуваних одноразово і періодично, надання додаткових послуг і т.п. Проблема «гроші— час» не нова, тому вже розроблені зручні моделі й алгоритми, що дозволяють орієнтуватися в об'єктивній ціні майбутніх дивідендів з позиції поточного моменту. Коротко охарактеризуємо їх у теоретичному і практичному аспектах.
Читайте також:
|
||||||||
|