• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні елементи контрольних пристроїв. Схеми контролю

Контрольні пристрої складаються з установочних, затискних, вимірювальних і допоміжних елементів, змонтованих у корпусі пристрою. На настановні елементи (опори) ставлять перевіряє деталь, що, заготівлю (вузол) своїми вимірювальними базами в процесі контролю. Для установки на базові площини застосовують постійні опори зі сферичними й плоскими головками, опорні пластини, а також спеціальні деталі (сектори, кільця) залежно від конфігурації бази в плані. Опори зі сферичними головками застосовують для установки деталей на неопрацьовані бази; для установки на оброблені бази використають опори із гладкої й досить розвитий поверхнею. Для підвищення зносостійкості опори рекомендуються термічно обробляти до твердості HRC 55-60.

Схеми контролю, які виконуються при збиранні зазначені на рисунку 56.

Для установки на зовнішні циліндричні поверхні використають призми. Оскільки контакт деталі із призмою відбувається по вузьких площадках (теоретично - лініям), спостерігається порівняно швидка зношування опорних площин і втрата точності контрольного пристрою. Для усунення цього застосовують призми з роликами (рис.57,а) або переставними валиками (рис.57,б). На робочі поверхні призм для підвищення їхньої зносостійкості напаюють також пластинки із твердого сплаву. Кут призми й положення вимірювального елемента впливає на точність вимірюваного діаметрального розміру.

Часто застосовують комбіновані затискні пристрої, що забезпечують одночасний і рівномірний притиск контрольованих деталей до декількох елементів пристрою. Місце додатка сили закріплення вибирають так, щоб виключити неприпустимі деформації деталей і елементів контрольного пристрою. Вплив затискного пристрою на показання вимірювального приладу не повинне перевищувати 5% величини контрольованого параметра деталі. При стабільній величині сили закріплення ця погрішність виміру виходить постійної, і її можна врахувати в процесі настроювання вимірювального пристрою по еталонній деталі.

Вимірювальні пристрої контрольних пристроїв діляться на граничні (безшкальні) і відлікові (шкальні). Особливу групу становлять пристрої, що працюють за принципом нормальних калібрів.

Граничні пристрої не дають чисельного значення вимірюваних величин, а всі перевіряти вироби, що, ділять на три категорії: придатні, шлюб по переходу за нижню границю допуску й шлюб по переходу за верхню границю допуску. Іноді придатні вироби розбивають на кілька розмірних груп для селективної зборки.

Як найпростіші пристрої застосовують убудовані в контрольні пристрої жорстко закріплені або висувні граничні елементи (скоби, пробки, щупи). Приклади таких пристроїв для контролю розмірів H1, H2 і H3 деталі показані на рис. 60. При наявності жорстко встановлених скоб перевіряє деталь, що, послідовно пересувається по плиті пристрою до окремих вимірників. Якщо деталь у процесі перевірки повинна залишатися нерухомої, то застосовують висувні граничні елементи (рис.58,а). Ці пристрої використають при порівняно грубих допусках на перевіряємий розмір – для твердих елементів не вище 8-9-го квалітетів, а для висувних – не вище 11-го. Для контролю розмірів заготівель із допусками більше 0,5 мм іноді застосовують стрижневі глибиноміри (рис.58,б) . Придатність виробу відповідає положенню верхнього торця стрижня між сходами в и г.

Широке поширення одержали електроконтактні датчики; їх застосовують у контрольних пристроях і контрольно-сортувальних автоматах. Схема контрольного пристрою з електроконтактним датчиком для одномірного контрольного пристосування приведена на рис.59. Якщо перевіряємий розмір, що, перебуває в полі допуску, то лампи не загоряються. Якщо розмір Д менше мінімально припустимого, замикаються нижні контакти й загоряється лампа 1. При великому максимально припустимому розмірі загоряється лампа 2. Лампа 3 загоряється при розмиканні обох контактів, тобто коли деталі придатні. Опір цієї місткової схеми підібрані так, що при замиканні одного з контактів лампа гасне. Таким чином, на всіх стадіях роботи пристрою горить одна із трьох ламп. Несправності схеми й перегоряння ламп виявляється по відсутності світла. Електроконтактні датчики зручно для багатомірних контрольних пристроїв світлофорного типу. Вони забезпечують значне підвищення продуктивності й полегшують працю контролерів. Технічні вимоги на датчики регламентовані ГОСТ 3899-68.

Застосовують також багатоконтактні датчики для сортування деталей на розмірні групи. Електроконтактні датчики випускають 2-х типів: граничні й амплітудні. Перші застосовують для контролю розмірів, другі для контролю форми й розташування поверхонь деталі.

Найпростіша схема пристрою - схема із твердими граничними елементами для перевірки висоти уступів (розміри Н1 і Н2) східчасті деталі, що у процесі контролю пересувають по плиті вручну рис. 60. Контроль роблять від нижньої базової площини. Схема пристрою з висувними граничними елементами, на цьому пристрої перевіряють розміри Н1, Н2, Н3.

Схема індикаторного пристрою для перевірки співвісності 2-х отворів дана на рис.61. Контрольовану деталь надягають на консольний пустотілий палець і в процесі перевірки провертають рукою на один оберт. На його шкалі відзначається подвоєна величина ексцентриситету.

Як пристрої, що працюють за принципом нормальних калібрів, у контрольних пристроях використають контурні, плоскі або об'ємні шаблони. Оцінка відповідності деталей, що перевіряють, виробляється за допомогою щупів або просвітів. Часто в пристроях цього типу перевіряють координацію контуру базовим отвором. Це здійснюють за допомогою контрольних качалок (пробок). Деталь бракують, якщо не вдається неї встановити в пристрої й увести пробки, а також, якщо її установка виробляється з більшим зазором.

3.Послідовність конструювання контрольного пристрою

Послідовність конструювання розглянемо на прикладі розробки контрольного пристрою для перевірки биття гладкого валу(плакат з теми № 4 змістового модуля №4).

1) Визначення базових поверхонь для установлювання і контролю деталі

Для гладкого валу опорною поверхнею, а також поверхнею для контролю валу на биття приймаємо його зовнішній діаметр.

2) Розробка кінематичної схеми пристрою

Принципова схема виконується від руки (але ретельно) на окремому аркуші зошита у вигляді простіших ліній і показує початкову ідею майбутньої конструкції пристрою. На схемі виносними позиціями показуються номери деталей, починаючи з базової(корпуса) і далі по їх взаємозв'язку, а також стандартні вироби. Їх назви указуються після схеми:

1) Корпус(плита);

2) Призма;

3) Ролик – (2 шт.);

4) Вісь ролика - (2 шт.);

5) Стійка;

6) Штанга;

7) Гвинт стопорний - (2 шт.);

8) Гвинт кріпильний - (2 шт.);

9) Гайка.

3) Опис пристрою

3.1) Призначення пристрою

Пристрій призначене для перевірки биття гладкого валу за допомогою індикатора типа ІЧ – 10МН.

3.2 ) Будова пристрою у взаємозв'язку його деталей

Пристрій складається з корпусу 1(згідно плакату ) у вигляді плити. В ній є три наскрізних нарізних отвору: два з них призначені для укручування гвинтів 8, які закріплюють до корпуса призму 2, а третій отвір для установлювання стійки 5, яка має в нижньої частині нарізну поверхню. В верхньої частині призми (її похилих площинах) маються наскрізні гладкі отвори. В них установлюються осі 4 з роликами 3. Перед укручуванням в нарізні отвори корпуса стійки, на її нарізну поверхню накручується гайка 9. По стійці (її верхньої частині) може переміщатися штанга 6, яка має з лівої і правої сторони потовщення з наскрізними гладкими отворами і боковими нарізними отворами. Стопорний гвинт 7 (з правої сторони) забезпечує горизонтальне розташування штанги. З лівої сторони в гладкий отвір штанги установлюються індикатор і фіксується стопорним гвинтом.

3.3) Робота пристрою

Для застосування в роботі пристрою його установлюють на слюсарний верстак або стіл для дефектування деталей. На ролики призми установлюють вал, який підлягає контролю. Потім закріплюють в лівої частині штанги індикатор. Після цього, послабивши правий стопорний гвинт, опускаємо вниз штангу до контакту рухомої «ніжки» індикатору з валом. Виконують установку індикатора на „0” і далі обертають вал. Фіксують показники і роблять висновки по подальшому його використанню.

Лекція до теми № 5. Конструювання пристроїв для захвату,

переміщення і перевертання деталей, вузлів,

агрегатів автомобілів

1. Вихідні дані для проектування пристосувань для захвата, переміщення

й перевертання деталей, вузлів агрегатів автомобіля. Приклади пристроїв

При проектуванні пристосувань для захвата, переміщення й перевертання деталей, вузлів агрегатів автомобіля необхідно мати наступні дані:

1) габаритні розміри деталей, вузлів, агрегатів (робітники, складальні креслення);

2) маса деталей, вузлів, агрегатів (для обліку застосування при їхній розробці механізованих приводів);

3) базові поверхні (крапки) для установки (фіксації) елементів пристосування при виконанні вищевказаних робіт. Приклади пристосувань: призначення, пристрій, принцип дії.

При конвеєрній зборці виробів пристосування для закріплення поміщають на пластину або візок конвеєра, а в багатьох випадках самі візки являють собою пристосування для встановлення збираючих вузлів або виробів.

На рис.63 наведена конструкція одного з таких візків. Рама 1, що опирається на чотири котки, є підставою для пристосування, на якому встановлюється виріб, який підлягає збиранню. Пристосування виконане у вигляді литої чавунної плити 6, вільно обертовій, завдяки кулькам 3 на шкворні 7. На плиті 6 укріплені на болтах стійки 5, на яких кріпиться для розбирання-збирання двигун. Пружинний фіксатор 4 визначає положення двигуна.

На рис.64,а зображена схема пристосувань для збирання виробів циліндричної форми. Корпус пристосування 1, який оснащено роликами 2, на яких укладають деталь 3, повертається легко на необхідний кут. На рис. 64, б показана схема пристосування для перевертання виробів, що проходить збірку (обробку) на рольгангу. Деталь 3 установлюють у кліть 6 пристосування й повертають на 180⁰ навколо цапф 5, внаслідок чого вона виявляється в перевернутому положенні на іншій стороні рольганга. Кліть фіксується витяжним упором 4.

2. Послідовність етапів конструювання. Їхня стисла характеристика

В конструюванні пристосувань для захвата, переміщення й перевертання деталей, вузлів, агрегатів автомобіля визначаються наступні етапи.

1)Визначення базових поверхонь

Тобто визначаються ці поверхні деталі або вузла, агрегату, які будуть контактувати з елементами пристосування.

2) Розробка принципової схеми

Схема виконується від руки (але ретельно) і виражає у вигляді найпростішого креслення основну ідею креслення пристосування.

При її розробці необхідно виходити з найважливішого завдання - максимальної заміни ручної праці, а там де дозволяють умови, ширше застосовувати механічний, електричний, гідравлічний або пневматичний приводи.

Принципова схема малюється в тонких лініях (контури деталі, вузла, агрегату), а потім наноситься тонкими лініями елементи конструкції пристосування, які після уточнення їхнього взаємозв'язку обводяться суцільними (товстими) лініями.

На принциповій схемі позначаються позиціями деталі конструкції пристосування, а так само стандартні вироби. Нижче схеми ставляться позиції й задаються назви деталей конструкції пристосування - №1 привласнюється базової (корпусної) деталі.

3) Опис пристосування

У процесі опису пристрою необхідно вказати:

а) його призначення (для чого і для яких операцій воно призначається);

б) по виносних позиціях виконується опис його устрою із вказівкою взаємозв'язку деталей конструкції (які є шарнірні з'єднання, нероз'ємні з'єднання).

в) принцип дії (робота) пристосування: послідовність із моменту установки пристосування, виконання їм роботи й зняття його з деталі, вузла агрегату.

3. Приклад розробки пристрою для захвату і переміщення акумуляторної батареї (АКБ)

1) Вибір базових поверхонь для захвату АКБ

Для захвату АКБ приймаємо його бокову верхню поверхню під буртиком бака АКБ.

2) Розробка принципової схеми пристрою

Схема виконується від руки (але ретельно) і виражає у вигляді найпростішого креслення основну ідею креслення пристосування.

При виконанні принципової схеми малюється в тонких лініях контури деталі, вузла, агрегату, а потім наноситься тонкими лініями елементи конструкції пристосування, які після уточнення їхнього взаємозв'язку обводяться суцільними (товстими) лініями.

На схемі (рис.76) позиціями показані наступні деталі:

1) Важіль двохплечий – 4 шт.;

2) Серга – 4 шт.;

3) Вісь важелів – 2 шт.;

4) Вісь серги – 4 шт.;

5) Вісь рукоятки;

6) Рукоятка.

3) Опис пристрою

3.1) Призначення пристрою

Пристрій призначене для захвату і переміщення акумуляторної батареї. Пристрій ручний, важільний.

3.2) Будова пристрою у взаємозв'язку його деталей

Пристрій складається з двох двохплечих важелів 1, які уявляють собою складальну одиницю (в нижньої частині до них приварені пластини). Важелі з’єднаються між собою за допомогою осі 3, яка установлюються в гладкі наскрізні отвори середньої частині важелів. В верхньої частини важелів також мається гладкі наскрізні отвори. В них установлюються осі 4, які пов’язують важелі з сергами 2 (вони також мають на обох кінцях гладкі наскрізні отвори). В свою чергу серги шарнірно зв’язані між собою за допомогою осі 5 на яку при збиранні установлюються рукоятка 6. Шарнірний зв’язок важелів і серг виконуються шляхом розклепання торцевих поверхонь осів.

3.3) Робота пристрою

Для застосування в роботі пристрою його установлюють на АКБ таким чином, щоб пластини важелів торкались бокової поверхні АКБ під буртиком. Потім підіймаємо вгору за рукоятку пристрій і таким чином забезпечуємо надійний захват АКБ. Після транспортування АКБ його опускають на стелаж або підлогу. Натискають на рукоятку вниз і при цьому нижні частині важелів розсуваються в сторону і звільняють від захвата АКБ.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. IV. Питання самоконтролю.
4. VІ. Структурно-логічні схеми
5. Автоматизація контролю та діагностування вузлів РЕА
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
8. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
9. Алгоритми та блок-схеми
10. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
11. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
12. Артеріальний пульс, основні параметри

Переглядів: 1688