Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Кревська унія 1385 р. Причини унії

* Прагнення Литви і Польщі об'єднати зу­силля перед небезпекою з боку могутнього Тевтонського ордену, який панував на Бал­тійському узбережжі, з боку Московського князівства, авторитет якого зростав після перемоги над татарами в Куликовській битві 1380 р., з боку Кримського ханства (виділилося у 1443р. Із складу Золотої Орди,з 1475 р. визнало залежність від Османської імперії).

* Пошуки великим князем литовським Ягайлом (1377-1392 рр.) союзника для зміц­нення свого становища. Ягайло. молодший син Ольгерда, зайнявши великокнязівський престол всупереч принципам родового стар­шинства, опинився у скрутній ситуації. Проти нього виступили старші Ольгердовичі і кузен Вітовт.

Це була шлюбна унія - литовський князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою і був проголошений польським ко­ролем; внаслідок цього припинялися сутички між Польщею і Великим князівством Литов­ським, а їх збройні сили об'єднувалися. Унією передбачалося приєднання Великого кня­зівства Литовського до Польщі. Проте, у ре­зультаті прагнення литовської верхівки до політичної самостійності Литва фактично залишилася окремою державою, влада в якій безпосередньо належала кузену Ягайла - князю Вітовту (1392-1430 рр.).За умовами унії Литва, яка була останньою язичницькою країною в Європі, прийняла католицтво.Наслідки унії:

Позитивні - об'єднання зусиль двох держав допомогло розгромити Тевтонський орден, зупинити просування німців у слов'ян­ські землі (битва при Грюнвальді 1410 р.).

Негативні - посилювався вплив поляків в Україні, почалося насильницьке насадження католицтва. Польща прагнула повністю під­корити Велике князівство Литовське.

Прагнучи оволодіти всією Руссю, Вітовт вдався до протиборства з Золотою Ордою. Здійснивши два переможних походи у 1397 р. та 1398 р., він досяг гирла Дніпра та Дону, розбив ворожі війська в Криму. Проте третій похід закінчився невдало. У 1399 р. у битві біля р. Ворскли чисельніші сили золотоординських ханів завдали нищівної поразки військам Вітовта, більшість яких складали опол­чення Київщини, Волині, Поділля. На Ворсклі війська великого литовського князя стали на захист золотоординського хана Тохтамиша, скинутого з престолу внаслідок конфлікту з Тимуром (Тамерланом). Вітовт сподівався на допомогу Тохтамиша в оволодінні Московським князівством.

Поразка на Ворсклі похитнула позиціїкнязя і змусила його відновити унію з Польщею. Заумовами Віденської унії 1401 р. визнавалася васальна залежність Литви від Польщі, а після смерті Вітовта мала відбутися інкорпорація Великого князівства Литовського, передбачена Кревською унією.Уроки "Великої війни" (1409-1411 рр.) Польща й Литва виступили союзниками у боротьбі проти Тевтонського ордену. Кульмінаційним моментом цієї війни сталаГрюнвальдська битва (15 липня 1410 р.). Союзне військо, у складі якого були і полки з українських земель, розгромило хресто­носців. Після Грюнвальдської битви у 1413 р. було підписано Городельську унію, за якою Велике князівство Литовське ви­знавалося незалежною державою.

Зміцнивши свої позиції, Вітовт відновив успішну боротьбу з ординцями. За його під­тримки до влади в Золотій Орді прийшла ди­настія Тохтамиша, що дало можливість Литві розширити свої володіння на Півдні України. Вздовж узбережжя Чорного моря між Дніст­ром і Дніпром були зведені укріплені містечка, серед яких - Хаджибей (нині Одеса, 1415 р.) та Дашів (нині Очаків, 1430-і рр.). На вересень 1430 р. планувалася коронація Вітовта, яка, внаслідок протидії з боку Ягайла, так і не відбулася.

 

2. б.) Українські землі у другій третині XV - XVI ст.

Після смерті Вітовта у жовтні 1430 р. його наступником став молодший брат Ягайла - Свидригайло Ольгердович, сіверський князь. Він знову повів боротьбу проти посилення Польщі, за незалежність Великого князівства Литовського. Феодали-католики проголосили Ве­ликим князем литовським стародубського кня­зя Сигізмунда Кейстутовича (брата Вітовта). І наступні 4 роки в межах Великого князівства Литовського існувало дві держави - власне Литва і "Велике князівство Руське". Перше очолював Сигізмунд, друге - Свидригайло. Ви­рішальна битва між руськими та польсько-литовськими військами відбулася у 1435 р. під Вількомиром. Війська Свидригайла були вщент розбиті. Свидри­гайло зрікся титула князя Великого князівства Руського, однак перманентна війна тривала до 1440 р., коли від рук змовників, очолюваних волинськими князями Іваном і Олександром Чарторийськими, Сигізмунд загинув.

Великим князем Литовським було обрано сина короля Ягайла - 13-річного Казимира Ягайловича( 1440- 1492рр.), який у 1444р. став і королем Польщі. Таким чином, об'єднання Литви і Польщі було відновлене у формі персо­нальної унії. Казимир мусив визнати і відновлення удільності Київського князівства, до влади в якому повернулася династія Олельковичів.

Та з часом намагання Казимира ліквідувати автономію українських князівств увінчалися успіхом. Скориставшись із-смерті Свидригайла та Семена Олельковича, він ліквідув Волинське (у 1452 р.) та Київське (у 1471 р. князівства. На українські землі поширюється воєводський устрій. Після смерті Казимира у 1492 р. воєнна активність Москви істотно зросла, російські війська почали наступ на смоленські та чернігово-сіверські землі. В результаті війни з Литвою (1500-1503 рр.) Москва закріпила за собою всю Чернігово-Сіверщину, не відмовив­шись, однак, від подальшого просування уруські землі.

Люблінська унія 1569 р. Причини унії

* Велике князівство Литовське поступово занепадало. Внаслідок Лівонської війни з Московщиною (1558-1583 рр.) воно опини­лося на межі воєнної катастрофи і змушене було піти на поступки Польщі, яка настир­ливо добивалася приєднання Литви.

Польща і Литва об'єдналися в одну дер­жаву, яка дістала назву"Республіка" (поль­ською мовою -Річ Посполита) з єдиним ко­ролем, сеймом, грошовою системою, зако­нами, католицтвом як державною релігією. Литовське князівство отримало статус авто­номії. Всі українські землі, що раніше нале­жали Литві, переходили під владу безпосе­редньо Польщі.

Наслідки Люблінської унії:

* Українські землі, на відміну від литовсь­ких, не забезпечили собі окремий статус у політичній, соціально-правовій системі нової держави.

* На українську територію поширювалися через Польщу нові форми соціального та правового життя, у тому числі принципи корпоративної організації суспільства, шля­хетської демократії, міського самовряду­вання тощо.

* Суспільна верхівка зазнала відчутного впливу католицизму та польської духовної культури, наслідком чого стала стрімка полонізація української шляхти.

* Втягненім України до міжнародної си­стеми економічного життя призвелодоостаточного закріпачення селян, постій­ного зростання експлуатації підневільного населення, зосередження торгівлі в руках шляхти.

* Православним українцям заборонялося займати вищі державні посади; у містах православні українці усувалися від участі в самоуправлінні, українські ремісники і купці опинилися в менш вигідних умовах, ніж польські (більші податки, заборона за­йматися певними ремеслами, обмеження торгівлі і т.д.).

У 1596 р. в Бресті була проголошена цер­ковна унія - об'єднання православної церкви з католицькою, внаслідок чого утворилась нова - уніатська церква(греко-католицька). Уніатська церква зберігала слов'янську мову та православні обряди, але визнавала догмати католицької церкви і переходила під владу Папи римського. Існування православної церкви в Речі Посполитій було заборонено.

Проти церковної унії виступили народні маси, частина знаті на чолі з князем Василем Костянтином Острозьким(1527-1608 рр.),братства(громадські органі­зації міщан, створені для захисту | православної па­стви). Це змусило Польщу в1632р. знову дозволити легальне існування православної церкви.

Значний внесок у національно-культурне життя кін. XVI - поч. XVII ст. зробили брат­ства. За структурою вони нагадували міські цехи, мали статути, в яких передбачалися регулярне проведення зборів, виборність старшини і прийняття присяги. Існували на членські внески братчиків і пожертвування. Братства за­сновували друкарні, братські школи. Особливо відомі Успенське братство у Львові (1585 р.), Київське Богоявленське братство (1615 р.), Луцьке Чеснохрестське братство (1617р.).

Таким чином, з приходом Польщі, було поставлено під сумнів формування україн­ців як окремої етнічної спільності. В Укра­їні розгортається визвольний рух проти польської колоніальної політики. Україн­ська знать втрачає роль виразника націо­нальних інтересів, роль провідної верстви визвольного руху. Ці функції перебирає на себе козацтво, яке вже у XVI ст. заявило про себе як про помітну соціальну силу.

 

2. в.) Загарбання українських земель Угорщиною, Молдавським князів­ством, Московською державою Загарбання Закарпаття Угорщиною

Угорська держава виникла наприкінці IX ст. у Південно-Східній Європі. Угри, чи мадяри, прийшли на р. Дунай з приазовсько-донських степів, а ще раніше вони мешкали у передгір'ях Південного Уралу. Новоутворена Угорська держава прагнула розширити свої території. Об'єктом експансій на сході стало Закарпаття. Закарпаття - складова історична частина етнічної та державної території України. Про­тягом IV-VII ст. тут розселилися слов'янські племена білих хорватів. Хорвати у ІХ-Х ст. жили по обидва боки Карпат. Переважно за­ймалися землеробством, мали "греди" - укріп­лені центри. Навколо одного з них (Унгограду) утворилося перше державне об'єднання на чолі з князем Лаборцем. У Х-ХІ ст. ці землі ввійшли до складу Київської держави. У першій пол. XI ст. почалося поступове загарбання Закарпаття Угорським королів­ством. Першими були підкорені Ужгород, Мукачево, Хуст. Остаточно ці території були включені до складу королівства в сер. XIII ст. Відтоді аж до XX ст. ці землі були північною прикордонною областю цього королівства. У складі Угорщини Закарпаття було поділене натри комітати (жупи): Ужанський, Березький, Угочанський, а 1303 р. було організовано ще один комітат - Мараморський. Упродовж XIII-XV ст. землі Закарпаття були заселені волохами, німцями, словаками, угор­цями. Місцеве українське населення було закріпачене, позбавлене будь-яких прав та свобод. Основою господарства краю було сільське господарство. Чільне місце посідали садівниц­тво, виноградарство. Важливу роль відігра­вали використання лісовини як будівельного матеріалу, видобування смоли, поташу. Значне місце належало промислам з видобування солі, борошномельному промислу. Поразка угорсько-чеської армії у битві з турками під Могачем 1526 р. стала початком політичної трагедії Угорщини. Наслідком цієї поразки був поділ Угорщини на три частини між Туреччиною, Семиграддям та Австрією. Закарпаття було поділено між Семиграддям (Мукачево, Берегове, Севлюш, Хуст, Тячево) та Австрією (Ужанський комітат). Упродовж десятиліть ці землі були ареною постійних війн.

Буковина - історичні українські землі, роз­ташовані між серединною течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Серету. Свою назву вона одержала від обширних букових лісів, що вкривали значну частину її території. В X-XI ст. Буковина перебувала у складі Київської, а потім Галицько-волинської держав. Після монголо-татарського лихоліття зв'язки цих земель з галицько-волинськими значно посла­бились, що призвело до утворення окремої Шипинської землі, яка визнавала зверхність золотоординських ханів. У 40-50-х рр. XIV ст. ці землі потрапили під владу Угорщини, ко­роль якої Людовік призначив сюди намісни­ком воєводу Драгоша. Після утворення Мол­давського князівства Буковина перейшла під його владу і перебувала і його складі аж до кін. XVIII ст., коли потрапила під владу Австрійської імперії.

З 40-х рр. XV ст. швидко зростає могутність Московської держави. Утиски удільних князів з боку польсько-литовської держави призвели до того, що частина прикордонних з Московією земель на чолі зі своїми князями почала пере­ходити під владу московського государя, який вустами свого великого князя Івана III про­голосив свої історичні права на землі Київської держави. Спроби переходу під зверхність мос­ковського князя спричинили литовсько-мос­ковські війни. Їх наслідком стало приєднання на початку XVI ст. до Московського царства чернігово-сіверських земель.

 


Читайте також:

  1. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
  2. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
  3. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
  4. Безпосередньо збутові ризики та причини їх виникнення
  5. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
  6. Безробіття, його суть та причини. Закон Оукена.
  7. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
  8. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
  9. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування
  10. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та можливі джерела покриття
  11. Види і причини інфляції
  12. Види і причини сколіозу.




Переглядів: 2378

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Визвольний рух в Україні у XVI - першій пол. XVII ст. | Виник­нення козацтва. Запорізька Січ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.