Грошові системи

Гроші у своєму розвитку пройшли шлях, який можна зобразити так: товарні гроші, металеві гроші, паперові гроші, кредитні гроші, електронні гроші тощо.

Гроші у вигляді товарів існували дуже давно. Такими своєрідними грошима ставали найпоширеніші продукти: у стародавніх греків – худоба, у іспанців і народів тихоокеанських островів – риба, у монголів – чай. Пізніше з’являються металеві гроші у вигляді злитків і монет. Зокрема ще в 12 – 13 ст. у Київській Русі функцію грошей виконували зливки срібла видовженої форми і певної ваги, що називалися гривнями.

Слово монета походить від латинського “moneo”, що означає “раджу”, “даю пораду”. У стародавньому Римі богинею – радницею вважалася Юнона. На території храму Юнони стали карбувати гроші, й назвали їх монетами.

В Україні перші монети було карбовано за часів Володимира наприкінці 10 ст. Їх робили із золота і тому називали золотниками; на монеті було зображено тризубець.

У стародавні часи, в середні віки і навіть частково наприкінці 19 ст. на початку 20 ст. в обігу були так звані справжні монети – зливки дорогоцінних металів з державним посвідченням їх вартості. У 20 ст. монети стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних металів, вартість металу, що містить монета менша ніж зазначена на ній вартість. Монети використовуються для розмінювання паперових грошей.

Паперовим грошима є банкноти, або банківські білети. Банкнотою у середні віки називали посвідчення, видане банкіром про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобов’язується повернути його на вимогу власника. Ці банківські розписки починали самостійний рух і їх приймали при розрахунках. Надалі право випуску банкнот бере на себе центробанк і держава. На початку 20 ст. більшість країн світу припиняє обмін банкнот на золото. До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювалися на золото. До того часу, коли такий обмін здійснювався стосовно банкнот, між ними і казначейськими білетами існувала відмінність. Після того, як обмін банкнот на золото було припинено, ця відмінність зникла.

Кредитні гроші існують у вигляді чеків, векселів, кредитних карток.

Чеки – наказ власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь пред’явника чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видача пред’явникові чека готівкою, або безготівковий рахунок грошей з одного банківського рахунку на інший.

Вексель – письмове зобов’язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк. Вексель може розпочати самостійний рух, якщо він передається від одного власника до іншого за допомогою особливого передатного напису – індосаменту. В разі відмови від платежу держатель векселя подає до суду позов, і зазначена у векселі сума стягується з того, хто видав вексель, у судовому порядку.

Кредитна картка – розрахунковий засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластикову платівку з індефікатором власника, тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично не можна підробити. При розрахунку кредитними картками у торгових або інших установах картка вставляється у спеціальний апарат і її номер надходить через комп’ютерну мережу в банк. У банк також надсилають дані про рахунки за товари і послуги і він робить безготівкові перерахунки грошей на рахунки установ, що продали товари чи надали послуги. Кредитною карткою можна користуватись і в разі, якщо її власникові потрібна готівка.

Банківські рахунки – є електронними грошима. Вони відображають і контролюють стан і рух коштів (депозитів) власника грошей, який передав їх у банк. Гроші з безстрокового рахунку власник може зняти у будь – який час, зі строкового – лише в певний строк.

Електронні гроші – це записи у “пам’ять комп’ютерів”, які через записи інформації на касетах чи дисках здійснюють переведення потрібних сум із одного банківського рахунку на інший. “Електронні гроші” – це символічні гроші.

Таким чином, сучасна грошова система включає в себе готівкові та безготівкові гроші. Безготівкові, або кредитні, гроші виступають у вигляді рахунків в банках.

Сукупний грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої має важливе значення для діяльності центрального банку та грошово-кредитного регулювання економіки країни.

Грошова маса - це загальна сума залишків грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів економіки у певний момент часу .

Грошова маса перебуває в розпорядженні всіх економічних суб'єктів — у населення, підприємств, їх об'єднань, громадських організацій, банків, держави та інших суб'єктів.

Нині грошова маса існує у формі: готівкових знаків (банкноти та розмінні монети); грошових коштів на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші); деяких видів цінних паперів (вексель, чек) та ін. Окремі країни до грошової маси зараховують облігації державних позик, скарбницькі векселі, комерційні цінні папери тощо. Ці складові грошової маси істотно розрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу.

Грошовий обіг — це процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання валового національного продукту.

Залежно від форми функціонування грошей в обігу, він поділяється на готівковий і безготівковий (табл. 1).

Таблиця 1.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть і функції грошей	\|	Особливості готівкового і безготівкового грошового обігу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.